Рішення № 134643551, 06.03.2026, Південний міський суд Одеської області (до 25.04.2025 - Южний міський суд Одеської області)

Справа №519/2775/25

Провадження № 2/519/262/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К РА Ї Н И

06.03.2026 м. Південне

Південний міський суд Одеської області у складі:

головуючого судді Лемця С.П.,

за участі секретаря судового засідання Волкової Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом представника ТОВ "Споживчий центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

УСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до Південного міського суду Одеської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи свої вимоги тим, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» та ОСОБА_1 06.05.2024 було укладено кредитний договір (оферти) № 30.04.2024-100002192.

Відповідно до договору від 06.05.2024 та квитанції про перерахунок коштів, ОСОБА_1 , 06.05.2024 отримала кредитні кошти у розмірі 8000,00 грн.

Відповідач свої зобов`язання за договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим, станом на 22.12.2025 утворилась заборгованість у розмірі 25701,50 грн, що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 7700,00 грн, по відсоткам в розмірі 13201,50 грн, комісії у розмірі 800,00 грн та неустойки в розмірі 4000,00 грн чим порушуються права та інтереси ТОВ «Споживчий центр».

Ухвалою Південного міського суду Одеської області від 13.01.2026 відкрито провадження у справі за вищевказаною позовною заявою, ухвалено розгляд справи здійснити у порядку спрощеного провадженням з повідомленням (викликом) сторін.

21.01.2026 від ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого позов не визнає в повному обсязі та зазначає, що позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що наявна в матеріалах справи паперова роздруківка договору створювалася у порядку, визначеному Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг» та що саме такий правочин підписувався електронним підписом уповноважених на те осіб (з можливістю ідентифікувати підписантів договору), який є обов`язковим реквізитом електронного документа. Наголошує, що не укладала кредитний договір, роздруківку якого долучає представник позивача в якості копій до позовної заяви, відповідно не погоджувала процентну ставку, неустойку та інші кабальні умови кредитування. Жоден поданий позивачем доказ не підтверджує узгодження саме цих, а не інших кредитних умов. Безпідставними заявлені позивачем вимоги про стягнення процентів у сумі 4241,50 грн. (13201,50 - 8960,00), нарахованих за порушенням максимальної процентної ставки, оскільки заявлена позивачем сума процентів істотно перевищує розмір процентів, на який міг би розраховувати пересічний споживач при укладенні подібного договору. Оскільки кредитору було встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за законом повинні надаватись безоплатно, положення (вимоги) щодо обов`язку сплачувати плату (комісію) за обслуговування кредитної заборгованості, є нікчемними. Нарахування неустойки за договором позики, з урахуванням положень ЦК України, можливе лише до 23.02.2022 включно, тоді як в розрахунок позивача здійснений за період періоди, які настали після 24.02.2022 та під час діючого воєнного стану в державі.

Розрахунок заборгованості не є документом первинного бухгалтерського обліку, а є одностороннім арифметичним розрахунком стягуваних сум, який повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку). Також не відомо, кому належить карткові рахунки, на які нібито переказано дані кошти, оскільки лист фінансового сервісу не містить

ідентифікуючих даних про відповідача (із фрагментів номеру карти, що відображені в повідомленні, неможливо встановити належність карти (рахунку) саме відповідачу).

26.01.2026 представником ТОВ «Споживчий центр» надано відповідь на відзив, згідно якої представник позивач позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, згідно матеріалів справи просить справу розглядати за його відсутності, проти заочного рішення не заперечує.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, надала заяву про розгляд справи без її участі, з урахуванням раніше поданих заяв по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши дійсні обставини справи, перевіривши їх доказами, суд доходить наступного.

Як вбачається з матеріалів справи 06.05.2024 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №30.04.2024-100002192, який складається з пропозиції про укладення кредитного договору (оферта) та заявки від 06.05.2024, які підписано шляхом застосування цифрового підпису та одноразового ідентифікатора (е.а.с.40).

Сторони уклали договір на наступних умовах: сума кредиту - 8000 грн, строк на який надається кредит - 112 днів з дати його надання; фіксована незмінна процентна ставка у розмірі - 1,5 % за один день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку на який надається кредит (пункт 5 Заявки кредитного договору).

06.05.2024 ОСОБА_1 отримала кредитні кошти у розмірі 8000 грн (е.а.с.39).

ОСОБА_1 була ознайомлена з обчисленням загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором №30.04.2024-100002192 від 06.05.2024 та підтвердженням кредитного договору, в якому зазначені умови кредитування.

Відповідно до довідки-розрахунку про стан заборгованості заборгованість відповідача становить розмір 25701,50 грн, що складається з:

- 7700 грн (основний борг);

- 13201,50 грн відсотки;

- 800,00 грн комісії;

- 4000,00 грн неустойка (е.а.с. 20).

Доказів на спростування вказаної суми відповідно до статті 81 ЦПК України відповідачем не надано, свого контррозрахунку не наведено.

Частиною першою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч. 6 цієї статті (ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ч. 6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до ЗУ «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію»).

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Згідно ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за супровідні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Згідно ч. 2 ст.1050 ЦК України, якщо за договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Доказів, які б спростовували наявність заборгованості за кредитним договором, відповідачем не надано.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач свої зобов`язання за вказаним договором у строки, передбачені договором щодо повернення суми позики в розмірі 8000,00 грн та процентів за користування позикою в повному обсязі не виконала, внаслідок чого у останньої виникла заборгованість за тілом кредиту та процентами.

При цьому, відповідачем була здійснена часткова сплата в розмірі 300,00 грн.

Суд перевіривши розрахунок відсотків відповідно та в межах строку дії кредитного договору, встановив, що вони складають:

З 06.05.2024 по 25.08.2024 за процентною ставкою 1,5% - 13440,00 грн.

Однак, відповідно до частини 5 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» доповнено частиною п`ятою Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-IX від 22 листопада 2023 року, який набрав чинності з 24 грудня 2023 року.

Пунктом 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Передбачений п. 17 Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» перехідний період у 240 днів із дозволеною ставкою: 120 днів 2,5%, 120 днів 1,5%, поширюється лише на договори, укладені до набрання Законом чинності, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання Законом чинності. Про це зазначено у ч. 2 розділу II Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг».

Тобто вказаними положеннями закону визначено випадки, в яких можливе застосування збільшеної процентної ставки, а саме стосовно договорів, які були укладені до набрання чинності закону та якщо строк дії таких договорів продовжено вже після набрання ним чинності, що і становитиме в такому випадку перехідний період, протягом якого законодавець визначив вищезазначені процентні ставки.

У зазначеній справі кредитний договір укладено 06.05.2024, тобто після внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування», а тому умова договору щодо встановлення денної процентної ставки на рівні (1,5% та 1,24 %) після 20.08.2024 є нікчемною в силу положень ч. 5 ст. 8 та ч. 5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування».

Отже, суд вважає частково слушними доводи відповідача у відзиві на позовну заяву щодо нарахованих процентів та доходить висновку, що проценти за користування кредитом мають нараховуватися наступним чином:

з 06.05.2024 по 20.08.2024 процентна ставка 1,5% (7700 грн х 15% = 115,50 грн) щоденно, що складає 12358 (115,50 грн х 120 днів) грн 50 коп.;

з 21.08.2024 по 25.08.2024 (дата повернення кредиту) процентна ставка 1 % (77 грн) щоденно, що складає 385 (77 грн х 5 днів) грн.

Таким чином, загальний розмір заборгованості за процентами складає 12743,50 грн та підлягають задоволенню в цій частині.

За таких обставин, оцінивши надані позивачем докази, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача стягненню підлягає заборгованість за тілом кредиту та відсотками за кредитним договором №30.04.2024-100002192 від 06.05.2024 у сумі 20443,50 грн (8000 грн основний борг + 12743,50 грн проценти - 300,00 грн часткова сплата боргу).

Також суд вважає слушними доводи відповідача у відзиві на позовну заяву щодо нарахованої комісії та неустойки.

Так, пред`являючи вимоги про стягнення заборгованості за кредитом, позивач також просив стягнути й заборгованість за комісією в сумі 800 грн.

Так, із п. 8 Заявки кредитного договору вбачається, що Комісія, пов`язана з наданням Кредиту - 10% від суми Кредиту та дорівнює 800 грн 00 коп. Комісія розраховується шляхом множення суми Кредиту (база розрахунку) на розмір Комісії у відсотковому значенні. Нараховується Кредитором та обліковується в день видачі кредиту.

Водночас, згідно ч. 3 ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність», Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг однією із яких є розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик (п. 3 ч. 3 ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність»), зокрема надання споживчого кредиту.

Тому банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо).

Інакше кажучи, банк неуповноважений стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.

З урахуванням принципів справедливості та добросовісності на позичальника не можна покладати обов`язок сплачувати платежі за послуги, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався.

Недотримання вказаних принципів призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.

Виконання позичальником умов кредитного договору, встановлених із порушенням зазначених принципів, не приводить ці умови у відповідність до засад цивільного законодавства.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17 (провадження № 14-53цс21).

Згідно з пунктом 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо) або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, унесення до нього змін, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 06.11.2023 у справі № 204/224/21, провадження №61-4202сво22 дійшов висновку про те, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

З огляду на викладене, супутня послуга банку, визначена як надання кредиту в момент видачі, має надаватися клієнту банку безоплатно.

За наведених обставин, вимоги позивача про стягнення комісії у розмірі 800 грн не підлягають задоволенню.

Крім цього, щодо твердження ТОВ «Споживчий центр» про те, що ОСОБА_1 має заборгованість у виді неустойки у розмірі 4000,00 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15.03.2022, а також п. 18 Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Верховний Суд у своїй постанові від 31.01.2024 № 183/7850/22 (61-14740св23) зазначив тлумачення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, що свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання).

Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Отже, суд вважає, що нарахування неустойки за невиконання грошового зобов`язання є неправомірним, а відтак у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача неустойки в сумі 4000,00 грн слід відмовити.

Щодо інших обставин зазначених у відзиві на позовну заяву то суд оцінює їх критично та зазначає наступне.

Судом встановлено, що між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №30.04.2024-100002192 від 06.05.2024 у електронній формі.

Договір підписано електронним підписом ОСОБА_1 , за допомогою використання позичальником одноразового ідентифікатора для підписання кредитного договору Е317, який був направлений позичальнику у вигляді смс-повідомлення на номер телефону, вказаний безпосередньо позичальником, а саме - НОМЕР_1 .

Відповідно до пункту 2.2, 2.2.1, 2.2.2, 2.2.3 розділу 2 пропозиції про укладання кредитного договору (оферта) електронний кредитний договір складається з наступних електронних документів, які містять всі його істотні умови: дана пропозиція про укладення кредитного договору (оферта), розміщена на вебсайті кредитодавця у загальному доступі, а також у особистому кабінеті позичальника на вебсайті кредитодавця, заявка, сформована на сайті кредитодавця після ідентифікації позичальника, обрання ним конкретних умов та їх схвалення кредитодавцем, відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), сформована на сайті кредитодавця, та підписана позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора (кода), отриманого позичальником в смс-повідомленні на номер телефону, вказаний при його ідентифікації на сайті.

Пунктом 2.3 розділу 2 пропозиції про укладання кредитного договору (оферта) встановлено технологію (порядок) укладення електронного кредитного договору, порядок створення та накладання електронних підписів сторонами договору: 2.3.1. кредитодавець розміщує на власному веб-сайті пропозицію укласти електронний договір (оферту); 2.3.2. позичальник, який має намір укласти електронний кредитний договір, ідентифікується (реєструється) в особистому кабінеті на вебсайтікредитодавця за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, отриманим позичальником в смс-повідомленні на номер телефону, вказаний позичальником при його ідентифікації (реєстрації) в особистому кабінеті на вебсайті; 2.3.3. позичальник в особистому кабінеті на вебсайтікредитодавця обирає умови, на яких бажає укласти електронний кредитний договір; 2.3.4. у випадку погодження кредитодавця на обрані позичальником умови кредитодавець у особистому кабінеті на вебсайтікредитодавця направляє позичальнику пропозицію про укладення кредитного договору (оферту) та заявку, а також формує формуляр форми відповіді про прийняття пропозиції (акцепту) в електронній формі для її заповнення та підписання позичальником; 2.3.5. також для підписання позичальником відповіді про прийняття пропозиції (акцепту) позичальнику передається одноразовий ідентифікатор в смс-повідомленні на номер телефону, вказаний позичальником при його ідентифікації (реєстрації) в особистому кабінеті на вебсайті; 2.3.6. позичальник, який прийняв (акцептував) пропозицію укласти електронний договір на умовах, викладених у вищевказаних пропозиції про укладення кредитного договору (оферту) та заявці, підписує відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) електронним підписом одноразовим ідентифікатором, отриманим ним у вищевказаному порядку; 2.3.7. примірник договору споживача підписується кваліфікованим електронним підписом уповноваженого працівника кредитодавця із кваліфікованою електронною позначкою часу.

Отже, порядок укладення електронного кредитного договору побудований таким чином, що без попереднього ознайомлення з умовами, на яких бажає укласти електронний кредитний договір, позичальник не міг перейти до наступного етапу підписання правочину.

Крім того, за змістом заявки ОСОБА_1 від 06.05.2024, яка є невід`ємною частиною договору, укладеного між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 , відповідач ознайомлена і приймає умови кредитного договору (оферти).

Також відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), яка є частиною електронного кредитного договору, містить підтвердження позичальника ОСОБА_1 , що однозначно та безумовно приймає (акцептує) пропозицію про укладення кредитного договору (оферту), невід`ємною частиною якої є заявка до кредитного договору від № 30.04.2024-100002192 від 06.05.2024, з яким попередньо уважно ознайомилася.

Враховуючи наведене, суд доходить висновку, що між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 досягнуто домовленості у письмовій формі щодо розміру кредиту, процентної ставки та інших платежів.

Також суд вважає доведеним надання ОСОБА_1 кредитних коштів на виконання договору.

Так, згідно із пунктом 4.1 пропозиції про укладення кредитного договору (оферта) Кредитодавець надає Позичальнику Кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб надання Позичальнику коштів у рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача НОМЕР_3.

Пунктом 4.3 розділу 4 пропозиції про укладення кредитного договору (оферта) передбачено, що днем надання кредиту вважається день списання відповідної суми коштів з рахунку кредитора.

Заявка споживача ОСОБА_1 від 06.05.2024, відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) містять реквізити належного позичальнику електронного засобу для перерахування коштів позичальнику за даним договором НОМЕР_3.

Між підприємством АТ КБ «Приватбанк» та ТОВ «Споживчий центр», укладено договір № 4507 про надання послуг в системі LiqPay. Відповідно до зазначеного договору на платіжну картку клієнта №414962*17, номер транзакції в системі LiqPay - 2458450528, перераховані кошти в сумі 8000,00 грн., призначення платежу: Видача за договором кредиту №30.04.2024-100002192 від 06.05.2024 (е.а.с.39).

Доказів того, що банківська картка з відповідним номером ОСОБА_1 не належить, матеріали справи не містять.

При цьому, як було зазначено у позовній заяві, відповідачем у справі були здійснені заходи, спрямовані на визнання боргу, а саме: проведена часткова сплата по вищезазначеному кредитному договору на суму: на суму 300 грн від 03.07.2024.

Відповідно до пункту 1 статті 13 Закону України "Про електронну комерцію» розрахунки у сфері електронної комерції здійснюються відповідно до законів України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», інших законів та нормативно-правових актів Національного банку України.

Розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України.

Документи за операціями з використанням електронних платіжних засобів мають статус первинного документа та можуть бути використані під час урегулювання спірних питань (пункт 4 розділу VII Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 05 листопада 2014 року № 705.).

Крім того, суд звертає увагу, що позивач ТОВ «Споживчий центр» не є банківською установою, не відкривало позичальнику рахунку у банку, а лише перерахувало за допомогою сервісу LiqPay кредитні кошти на вже наявну картку ОСОБА_1 .

Процесуальний обов`язок, передбачений ст. 12, 81 ЦПК України, відповідачем не виконано та не надано доказів, які б підтверджували належність виконання відповідачем зобов`язання за кредитним договором або відсутність обов`язку його виконання.

Крім того, положеннями статті 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню (постанова Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 191/5077/16-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-383/2010).

З матеріалів справи вбачається, що відповідач свої зобов`язання за вказаним договором у строки, передбачені договором щодо повернення суми позики та процентів за користування позикою не виконав, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість за тілом кредиту та процентами.

Схожих правових висновків дійшов Одеський апеляційний суд у постановах № 947/14610/25 від 26.12.2025, № 518/716/25 від 15.01.2026.

Статтею 81 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Оскільки позивачем надано достатні та належні докази на підтвердження істотного порушення відповідачем умов кредитного договору та існування заборгованості, зазначеної в позовній заяві, суд задовольняє заявлені позовні вимоги частково, стягнувши заборгованість за кредитним договором №30.04.2024-100002192 від 06.05.2024 у розмірі 20443,50 грн. Вимоги щодо стягнення заборгованості за комісію та неустойкою є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Виходячи з положень ст.141 ЦПК України, з урахуванням принципу пропорційності при розподілі судових витрат між сторонами, суд вважає, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума у розмірі 1926,82 (20443,50 х 2422,40 / 25701,50) грн.

У відповідності до ч.5 ст.268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Керуючись статтями 3, 12, 81, 141, 265, 268, 280-289 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов представника ТОВ "Споживчий центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Споживчий центр" заборгованість за тілом кредиту та відсотками за кредитним договором №30.04.2024-100002192 від 06.05.2024 у розмірі 20443 (двадцять тисяч чотириста сорок три) грн 50 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Споживчий центр" судовий збір у розмірі 1926 (одна тисяча дев`ятсот двадцять шість) грн 82 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів, з урахуванням п.15.5 Перехідних положень ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач ТОВ «Споживчий центр», код ЄДРПОУ 37356833, місцезнаходження за адресою: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А.

Відповідач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення суду складено 06.03.2026.

Суддя Сергій ЛЕМЕЦЬ