Ухвала суду № 134643387, 09.03.2026, Овідіопольський районний суд Одеської області

Справа № 509/5180/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 березня 2026 року. Овідіопольський районний суд Одеської області в складі :

судді Гандзій Д.М.

при секретарі Задеряка Г.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в с.-щі Овідіополь, заяви відповідача ОСОБА_1 про поновлення процесуального строку на подачу заяви та про перегляд заочного рішення Овідіопольського райсуду Одеської області від 05.11.2025 р. по цивільній справі за позовом Головного управління національної поліції в Одеській області до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок ДТП, -

ВСТАНОВИВ :

Заочним рішенням Овідіопольського райсуду Одеської області від 05.11.2025 р., ухваленому у даній справі, позов задоволений та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ГУНП в Одеській області на відшкодування матеріальної шкоди 550024,98 грн. та судові витрати у виді сплати судового збору 6600,30 грн.

28.01.2026 р. відповідач ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про перегляд заочного рішення Овідіопольського райсуду Одеської області від 05.11.2025 р., в якій просив суд, поновити йому строк на подання заяви про перегляд заочного рішення суду, пропущеного з поважних причин, а саме, у зв?язку з необізнаністю про дату судового засідання, в якому було ухвалено заочне рішення через неотримання судових повісток, отримавши копію рішення суду 05.01.2026 р., вказуючи, як на підставу скасування рішення суду про незгоду з позовом, посилаючись на постанову Кілійського райсуду Одеської області від 22.08.2023 р., якою було закрите провадження відносно нього по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 122-5 КУпАП на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв?язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-5 КУпАП, а отже, він правомірно використовував на транспортному засобі спеціальні світлові та звукові сигнальні пристрої, увімкнувши проблисковий маячок синього кольору та не порушував п. 3.1 ПДР України.

В судове засідання заявник та його представниця повторно не з?явилися, про дату, час та місце судового засідання повідомлялася належним чином, представниця заявника адвокат Мілєєва І.В. особисто під підпис. Від заявника ОСОБА_1 до суду надійшла заява про відкладення судового засідання, призначеного вдруге на 09.03.2026 р., у зв?язку з сімейними обставинами.

Представник позивачів ГУНП в Одеській області в судове засідання не з?явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового розгляду, шляхом доставки на його електронну адресу відповідного листа, причини неявки не повідомив, надіславши на електронну адресу суду письмові заперечення на заяву про перегляд заочного рішення, в якому просив суд, відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку на подачу заяви та про перегляд заочного рішення Овідіопольського райсуду Одеської області від 05.11.2025 р., вважаючи її безпідставною та необґрунтованою, вказуючи на хибність доводів заявника як про поважність пропуску строків на подачу заяви, так і про докази, на які він посилається, які не мають істотного значення для правильного вирішення справи. Надіслав заяву про відкладення слухання справи у зв?язку зі звільненням колишнього представника, який подавав письмові заперечення та необхідністю надання часу на підготовку до справи нового представника.

Згідно з ч. 1 ст. 287 ЦПК України - заява про перегляд заочного рішення розглядається в судовому засіданні. Неявка осіб, належним чином повідомлених про дату, час і місце засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Суд критично ставиться до заяв ОСОБА_1 про відкладення судового засідання через неповажність причин його повторної неявки без відповідних доказів, враховуючи їх належне повідомлення про дату, час та місце судового розгляду, що передбачено ч. 1 ст. 287 ЦПК України, а також, беручи до уваги приписи ч. 2 ст. 286 ЦПК України щодо 15-ти денного строку розгляду заяви про перегляд заочного рішення, який штучно затягується заявником та його представницею, враховуючи, що заява про перегляд заочного рішення суду надійшла до суду 28.01.2026 р. та вперше була призначена до розгляду на 11.02.2026 р., вдруге, на 09.03.2026 р.

Суд також не вбачає підстав для повторного відкладення судового засідання за заявою представника позивачів ГУНП в Одеській області, не вважаючи зазначені ним підстави поважними для відкладення слухання заяви про перегляд заочного рішення, беручи до уваги чітку позицію позивачів, викладену у їхніх запереченнях щодо відмови у задоволенні заяви про перегляд заочного рішення.

Дослідивши матеріали зазначеної цивільної справи, заяви про перегляд заочного рішення, суд дійшов наступних висновків.

Згідно із ст. 284 ЦПК України - заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Відповідно до ст. 285 ЦПК України - заява про перегляд заочного рішення повинна бути подана у письмовій формі. У заяві про перегляд заочного рішення повинно бути зазначено: найменування суду, який ухвалив заочне рішення; ім`я (найменування) відповідача або його представника, які подають заяву, їх місце проживання чи місцезнаходження, номер засобів зв`язку; обставини, що свідчать про поважність причин неявки в судове засідання та (або) неповідомлення їх суду, а також причин неподання відзиву, і докази про це; посилання на докази, якими відповідач обґрунтовує свої заперечення проти вимог позивача; клопотання про перегляд заочного рішення; перелік доданих до заяви матеріалів. Заява про перегляд заочного рішення підписується особою, яка її подає. До заяви про перегляд заочного рішення додаються її копії за кількістю учасників справи та копії всіх доданих до неї матеріалів. До заяви про перегляд заочного рішення додається документ про сплату судового збору.

До заяви про перегляд заочного рішення - додаються докази, на які посилається заявник.

Частиною 2 статті 286 ЦПК України передбачено - заява про перегляд заочного рішення повинна бути розглянута протягом п`ятнадцяти днів з дня її надходження.

Частини 1,4 статті 287 ЦПК України передбачають, що заява про перегляд заочного рішення розглядається в судовому засіданні. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення - заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Стаття 288 ЦПК України передбачає, що заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

У відповідності до ч. 1 ст. 6 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод - кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

ЄСПЛ, рішення якого відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики ЄСПЛ» від 23.02.2006 р. № 3477-IV є джерелом права в Україні, неодноразово вказував, зокрема у справі «Устименко проти України» (заява № 32053/13), що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 ст. 6 Конвенції повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство прав спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу «res judicata», тобто принцип остаточності рішення, згідно з яким жодна із сторін немає права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами, з огляду на те, що у кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип «res judicata», коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків (рішення ЄСПЛ у справі «Рябих проти Росії» (заява № 52854/99), «Пономарьов проти України» (заява № 3236/03).

Суд встановив, що заочним рішенням Овідіопольського райсуду Одеської області від 05.11.2025 р., ухваленому у даній справі, позов задоволений та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ГУНП в Одеській області на відшкодування матеріальної шкоди 550024,98 грн. та судові витрати у виді сплати судового збору 6600,30 грн.

В описовій частині рішення судом було вказано про те, у визначений визначений ухвалою суду від 29.09.2025 р., згідно з якою, розгляд справи проводиться в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, 15-ти денний строк з дня вручення даної ухвали та матеріалів позову з додатками в порядку ст. 178 ЦПК України, відповідач відзиву на позов, письмових пояснень, заперечень чи зустрічного позову не надав, хоча вказані матеріали позову та ухвалу суду у відповідності до вимог ст.ст. 130,131 ЦПК України, направлялись за останньою відомою позивачам та судові адресою місця проживання (перебування) відповідача, що підтверджується зворотним поштовим повідомленням, яке повернулося до суду з відміткою листоноші «адресат відсутній за вказаною адресою» з посиланнчм на Постанову КЦС ВС від 10.05.2023 р. № 755/17944/18 (61-185св23), якою визначено, що довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв?язку «відсутній за вказаною адресою» - вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду, так як зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.

Згідно із висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 25.04.2018 року у справі №800/547/17 - направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому, отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника.

Враховуючи викладене, суд вважає, що підстави для поновлення строків на подання заяви про перегляд заочного рішення суду відсутні.

Як на підставу скасування рішення суду та про незгоду з позовом, відповідач посилається на постанову Кілійського райсуду Одеської області від 22.08.2023 р., якою було закрите провадження відносно нього по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 122-5 КУпАП на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв?язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-5 КУпАП, а отже, він правомірно використовував на транспортному засобі спеціальні світлові та звукові сигнальні пристрої, увімкнувши проблисковий маячок синього кольору та не порушував п. 3.1 ПДР України.

Однак, суд звертає увагу на той факт, що в основу заочного рішення Овідіопольського райсуду Одеської області від 05.11.2025 р., лягли обставини справи про те, що 14.06.2023 року о 08:35 год., ОСОБА_1 , керуючи службовим транспортним засобом марки «Renault Express» д/н НОМЕР_1 (власник ГУНП в Одеській області) в с. Петродолинське, Одеського району Одеській області, автодорога Одеса-Рені 28, в порушення вимог п.п. 10.1,12.1,14.6 ПДР, не впевнившись у безпеці руху, не обравши безпечної швидкості руху, здійснив обгін на перехресті, скоївши зіткнення з транспортним засобом «DAF XF 95.430» д/н НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2 , внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками та громадяни ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , та сам ОСОБА_1 отримали легкі тілесні ушкодження, за що постановою Овідіопольського райсуду Одеської області від 15.01.20245 р., яка була залишена без змін постановою ОАС від 28.05.2025 р., ОСОБА_1 був визнаний винним у вчинені адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП з накладенням на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в сумі 850 грн.

Саме підтверджена, рішеннями судів 2-х інстанцій - вина відповідача ОСОБА_1 щодо скоєного з його вини ДТП, що мало місце 14.06.2023 р. стала підставою для звернення до суду з названим позовом представника ГУНП в Одеській області про стягнення матеріальної шкоди за пошкоджений службовий автомобіль у розмірі 550024,98 грн., а не закрите провадження відносно ОСОБА_1 по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 122-5 КУпАП на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв?язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-5 КУпАП, яке в даній цивільній справі немає правового значення для визначення суми матеріальної шкоди за пошкоджений автомобіль ГУНП в Одеській області з огляду на те, що на наслідками ДТП, службовий автомобіль марки «Renault Express» д/н НОМЕР_1 , яким керував лейтенант ОСОБА_1 отримав значні механічні пошкодження передньої та правої частин (попередньо відновленню не підлягає).

Відповідно до положення ст. 6 ЄКПЛ, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов?язків має право на справедливий судовий розгляд. Одним з елементів справедливого судового розгляду - є принцип правової визначеності прав і обов?язків сторін спору та неможливість безпідставного поновлення пропущеного процесуального строку для оскарження рішення суду, що набрало законної сили, лише з метою його скасування на шкоду інтересам іншого учасника процесу.

Європейський суд з прав людини зазначав, що право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду - не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги, оскільки за своєю природою це право вимагає регулювання з боку держави, яка щодо цього користується певними межами самостійного оцінювання (рішення в справі «МПП «Голуб» проти України» від 18 жовтня 2005 року).

Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс та інш. проти Великобританії» рішення від 22.10.1996 р., «Девеер проти Бельгії» рішення від 27.02.1980 р.). За практикою тлумачення права на ефективний захист в суді Європейським Судом з прав людини в рішенні у справі «Мірагалль Эсколано та інші проти Іспанії» допустимим обмеженням доступу до правосуддя відповідає застосування строків.

Верховний Суд у Постанові від 14.02.2022р. у справі №2-4744/11 (№ рішення в ЄДРСР 103525086) зазначив, що дотримання вимог процесуальної форми (у тому числі й щодо належного повідомлення учасників справи про час та місце судового розгляду) є важливою гарантією їх прав та передумовою ухвалення законного та обґрунтованого рішення, однак надмірний процесуальний формалізм, який не враховує вимог справедливості, добросовісності й розумності, може спотворити завдання цивільного судочинства, спричинивши прийняття явно несправедливого рішення.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

Як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду зобов?язана добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду - кожна держава-учасниця цієї Конвенції (якої є Україна) - вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є - не допустити судовий процес у безладний рух, а тому сторона, яка приймає участь у судовому процесі, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що докази, на які посилається відповідач ОСОБА_1 - не мають істотного значення для правильного вирішення справи з підстав, викладених вище, а також, жодні підстави для поновлення процесуального строку на подання заяви про перегляд заочного рішення суду, передбачені ст. 284 ЦПК України та про перегляд заочного рішення суду у суду відсутні і відповідачем суду не надані, тому в їх задоволенні слід відмовити, вбачаючи у заяві про перегляд заочного рішення ОСОБА_1 намагання затягнути ним, як боржником, виконання рішення суду щодо стягнення з нього на користь позивачів ГУНП в Одеській області суми матеріальної шкоди, стягнутої зазначеним вище заочним рішенням суду.

Керуючись ст.ст. 131,259,284,287,288 ЦПК України, ЄКПЛ, рішеннями ЄСПЛ суд,-

УХВАЛИВ :

В задоволенні заяв відповідача ОСОБА_1 про поновлення процесуального строку на подачу заяви та про перегляд заочного рішення Овідіопольського райсуду Одеської області від 05.11.2025 р. по цивільній справі за позовом Головного управління національної поліції в Одеській області до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок ДТП відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали суду виготовлений та підписаний 09.03.2026 року.

Суддя Овідіопольського

районного суду Гандзій Д.М.