Рішення № 134642736, 13.02.2026, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13.02.2026 Справа №601/1937/25 Провадження №2/607/1038/2026

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

в складі:

головуючого Ромазана В.В.

за участю секретаря Бойко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором ,-

В С Т А Н О В И В :

І. Описова частина

1. Стислий зміст позовної заяви

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» (надалі ТзОВ «КУШ ТУ ГОУ») звернулося в суд з позовом доОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 101635 від 27.12.2019 року в сумі 9040,00 грн., судовий збір у розмірі 2 422,40 грн., а також 10 500, 00 грн. витрат на правничу допомогу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 27.12.2019 року між первісним кредитором ТОВ «Займер» правонаступником якого є ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №101635 про надання фінансового кредиту, який відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача. Підписуючи договір відповідач підтвердив, що він ознайомився з усіма умовами, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно їх дотримуватися. Відповідно до п. 1.1 Кредитного договору, ТОВ «Займер» зобов`язується надати клієнту грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені Договором на наступних умовах: сума виданого кредиту: 2 000,00 гривень; дата надання кредиту: 27.12.2019 року; строк кредиту: 30 днів; стандартна процентна ставка 2% в день або 730% річних. Згідно виписки з особового рахунку за кредитним договором, станом на 10 січня 2025 року загальний розмір заборгованості за кредитним договором становить 9 040,00 грн, яка складається з: прострочена заборгованість за сумою кредиту в розмірі становить 2 000,00 грн; прострочена заборгованість за процентами в розмірі становить 7 040,00 грн. 28.10.2021 року між ТОВ «Займер» та ТОВ «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ» укладено договір факторингу №01-28/10/2021 відповідно до умов якого ТОВ «Займер» відступило ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних в реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників від 28.10.2021 року до Договору факторингу №01-28/10/2021, ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 .. Враховуючи наведене, позивач просить позов задовольнити.

2.Стислий зміст відзиву, відповіді на відзив та заперечень відповіді на відзив.

Представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Хлєбніков С.В. надав суду відзив на позовну заяву, у якому позов не визнав, вказавши, що відповідач ОСОБА_1 жодного договору про надання фінансового кредиту з ТОв «Займер» не укладав та не підписував. Також, ОСОБА_1 не отримував від ТОВ «Займер», а ТОВ «Займер» не надало йому фінансового кредиту в розмірі 2 000 грн. 00 коп. Вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що до задоволення не підлягають. Вказує на те, що ані зі змісту позовної заяви, ані зі змісту договору фінансового кредиту не можливо встановити за допомогою яких засобів електронної ідентифікації та процедури автентифікації відповідно до схем електронної ідентифікації було здійснено ідентифікацію відповідача перед надсиланням одноразового ідентифікатора. Вважає, що жодних доказів того, що відповідач пройшов ідентифікацію та верифікацію особи, підтвердив номер мобільного телефону, ознайомився з умовами надання кредиту, умовами кредитного договору, правилами надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, здійснив акцептування кредитного договору, шляхом надсилання електронного повідомлення, підписаного електронним підписом одноразовим ідентифікатором та підписав договір одноразовим ідентифікатором, позивачем до позовної заяви не додано. Також, зазначає, що персональні дані, зазначені у договорі надання фінансового кредиту тільки частково відповідають дійсності, зокрема не відповідає дійсності адреса реєстрації відповідача та номер мобільного телефону, на який нібито було вислано одноразовий ідентифікатор не належить відповідачу. Крім того, зауважує, що в змісті договору фінансового кредиту реквізити повного карткового рахунку відповідача не зазначено. Також, вважає, що позивачем не надано жодних доказів того, що строк спірного договору було продовжено. Тому, вважає, що максимальний розмір процентів за користування фінансовим кредитом, які клієнт зобов`язаний був сплатити становить 1 200 грн (2000 грн х 2% х 30 днів). Також, вказує на те, що розмір витрат на правничу допомогу є значно завищеним, оскільки є суттєво більшим від ціни позову, та є неспівмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони. Крім того, представник відповідача вважає, що позивач звернувся із вказаним позовом після спливу строку позовної давності, а тому до заявлених позовних вимог повинні бути застосовані наслідки спливу позовної давності, передбачені у ст. 267 ЦК України, а тому просить у задоволенні позову відмовити.

Позивач відповіді на відзив не подавав.

3.Процесуальні дії та хронологія руху справи в суді

Ухвалою суддіТернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25 липня 2025 року у справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, звернувся до суду із клопотанням про розгляд справи у його відсутності, заявлені вимоги підтримує, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 та представник відповідача адвокат Хлєбніков С.В. у судове засідання із поважних причин не з`явилися, хоча належним чином були повідомлені про місце та час розгляду справи.

ІІ. Мотивувальна частина

1.Фактичні обставини, встановлені судом

27 грудня 2019 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Займер» укладено Договір №101635 про надання фінансового кредиту, який містить його анкетні дані, та підписаний електронним підписом позичальника шляхом використання одноразового ідентифікатора.

Відповідно до до п.п.1.1, 1.2, 1.3 п.1 п. 1 Кредитного договору, ТОВ «Займер» надає клієнту фінансовий кредит в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені Договором на наступних умовах: сума виданого кредиту: 2 000 гривень; строк кредиту: 30 днів, тобто до 25.01.2020 року; фіксована процентна ставка 2,00% на добу або 730% річних від суми кредиту.

Сторони домовились, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюватимуться згідно із Графіком розрахунків, який є невід`ємною частиною цього договору. (п.2.1 договору).

Сума кредиту, проценти за користування кредитом, нараховані штраф та/або пеня (у разі наявності) складають заборгованість за договором. Заборгованість підлягає сплаті шляхом безготівкового перерахування коштів у розмірі суми заборгованості на поточний рахунок Товариства у строк, встановлений договором. (п.2.2 договору).

Вказаний договір підписано сторонами з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором KL3589 ОСОБА_1 .

Згідно додатку №1 до вказаного договору від 27.12.2019, який підписано сторонами, у тому числі відповідачем, шляхом одноразового ідентифікатора KL3589, у ньому сторонами зазначено: строк на який надано кредит 30 днів, сума кредиту -2000 грн., фіксована процентна ставка за день користування -2%, сума нарахованих процентів за користування кредитом 1200, сума нарахованої пені -5%, до оплати всього - 3200.

2.Мотиви, з яких виходить суд та застосовані норми права

Статтею 626 ЦПК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. ст. 628, 629 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За приписами ч. 2 ст. 638 ЦК України, договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Положення ч. 1 ст. 205 ЦК України визначають, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Відповідно до ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом (ч. 1). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами (ч. 3).

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. ст. 205, 207 ЦК України).

Такі висновки викладені в постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 у справі № 127/33824/19.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк бо інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно з ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Положення ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Так, відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Враховуючи вищенаведене, проаналізувавши зміст кредитного договору, його форму, суд дійшов висновку, що кредитний договір № 101635 від 27 грудня 2019 року укладений між ТОВ «Займер» та ОСОБА_1 в електронній формі із застосуванням електронної комерції, відповідає вимогам ЦК України, Закону України «Про електронну комерцію». Доказів зворотного відповідач суду не надав, як і не спростував факт укладання договору.

Отже, між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору, який оформлено сторонами в електронній формі з використанням електронного цифрового підпису. Після підписання кредитного договору у сторін виникли взаємні права та обов`язки, зокрема, у ТОВ «Займер» виникло зобов`язання щодо надання кредитних коштів, а у відповідача зобов`язання з повернення кредитних коштів.

Як слідує із довідки про ідентифікацію ТзОВ «Займер», ОСОБА_1 , дата народження, ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , з яким укладено договір №101635 від 27.12.2019 ідентифікований ТзОВ «Займер». Акцепт договору позивальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора»).

Суд зазначає, що у графі «Клієнт» зазначеного кредитного договору №101635, який підписано відповідачем електронним підписом у вигляді одноразового ідентифікатора, відповідачем, у тому числі вказано свій рахунок № НОМЕР_2 .

Як вбачається з інформаційної довідки, ТОВ «Платежі Онлайн» була проведена успішна транзакція, 27.12.2019 року на картку № НОМЕР_3 було перераховано грошові кошти в розмірі 2 000 грн.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов`язанням, у якому на боржника покладено цивільно-правовий обов`язок з повернення отриманих коштів, якому відповідає право кредитора вимагати їх повернення.

Випискою з особового рахунку за кредитним договором №101635 від 27.12.2019, яку надано позивачем станом на 10 січня 2025 року загальний розмір заборгованості за кредитним договором становить 9 040,00 грн., яка складається з наступного: прострочена заборгованість за сумою кредиту в розмірі становить 2 000,00 грн; прострочена заборгованість за процентами в розмірі становить 7 040,00 грн.

28 жовтня 2021 року між ТОВ «Займер» та ТОВ «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ» укладено Договір факторингу №01-28/10/2021, відповідно до якого до ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» перейшло право грошової вимоги до відповідача за Договором про надання фінансового кредиту №101635 від 27.12.2019 року.

Відповідно до витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу №01-28/10/2021 від 28 жовтня 2021 року, ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 , згідно кредитного договору №101635 від 27.12.2019 року на суму 9 040,00 грн.

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 516 ЦК України, заміна кредитора в зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора в зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Суд при вирішенні справи користується правовими висновками, викладеними у постановах Верховного Суду.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 2024494/16-ц та від 18 січня 2023 року у справі № 686/13446\15 зроблено висновок про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку, припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Правом на нарахування компенсаційних втрат, передбачених ч.2 ст.625 ЦК України, позивач не скористався.

За таких обставин, суд приходить до висновку про доцільність ухвалення рішення про задоволення позовних вимог в частині тіла кредиту в повному обсязі та часткового задоволення позовних вимог в частині нарахування відсотків за кредитною угодою.

Враховуючи, що п. 1.2 Договору №101635 від 27.12.2019 строк позики визначено сторонами 30 днів, а розмір процентів становить 2% на добу (п.1.3 Договору).

Таким чином, суд вважає безпідставним нарахування відповідачу відсотків за користування кредитом поза строком кредитування.

Крім цього, суд зазначає, що сторонами було узгоджено графік повернення позики та сплати процентів, відповідно до якого фіксована процентна ставка за користування кредитом за період, з 27.12.2019 по 25.01.2020 становить 2,0% на день, що враховуючи розмір отриманого кредиту становить 40,00 грн. за добу (2 000*2,0% = 40,00 грн.)

Відтак, розмір нарахованих процентів за користування кредитом в межах строку дії Договору №101635 від 27.12.2019 слід визначити у розмірі 1 200 грн. (40 * 30 = 1 200 грн.).

Докази продовження строку дії договору №101635 від 27.12.2019, стороною позивача не надано.

Суд вважає, що Відповідач ОСОБА_1 своїх зобов`язань за вказаним кредитним договором належним чином не виконав, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість, яка становить 3 200 грн. 00 коп., з яких: 2 000 грн - прострочена заборгованість за кредитом; 1 200,00 грн - прострочена заборгованість за процентами.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги ТзОВ «КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором слід задовольнити частково на суму 3200 грн. При цьому, задовольняючи частково позовні вимоги позивача у цій частині, суд відкидає твердження представника відповідача у частині того, що ОСОБА_1 не укладав кредитний договір №101635 та не отримував коштів, оскільки такі твердження спростовані вище наведеними належними та допустимими доказами. Стороною відповідача не надано доказів, які б вказані обставини спростовували.

Також, суд вважає, що стороною позивача не пропущено строк позовної давності на звернення із даним позовом, виходячи із такого.

За змістом статей 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Значення позовної давності полягає в тому, що цей інститут забезпечує визначеність та стабільність цивільних правовідносин. Він дисциплінує учасників цивільного обігу, стимулює їх до активності у здійсненні належних їм прав, зміцнює договірну дисципліну, сталість господарських відносин.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п`ята статті 261 ЦК України).

Згідно з частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

При цьому суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє в позові через необґрунтованість. Якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє в позові через сплив позовної давності в разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач.

За правилами статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Разом з тим, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався постановами Уряду та тривав до 24.00 год. 30 червня 2023 року.

Законом № 540-IX розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

У пункті 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності, і всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).

Законом № 540-IX, який набрав чинності 02 квітня 2020 року, було продовжено перебіг позовної давності для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на час дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).

У постанові від 07 вересня 2022 року у справі № 679/1136/21 (провадження № 61-5238св22) Верховний Суд зазначив про те, що у пункті 12 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України в редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540 - ІХ перелічені всі статті Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).

ІІІ. Висновки суду за результатами розгляду позовної заяви

Враховуючи те, що суд встановив належним факт укладення кредитного договору №101635 від 27.12.2019, отримання кредитних коштів за цим договором відповідачем, неналежне виконання останнім своїх зобов`язань за ним у відповідності до умов вказаних у договорі та у строки визначені сторонами, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» підлягають частковому задоволенню, а тому із відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за даним кредитним договором у сумі 3 200,00 грн. У решті вимог, слід відмовити.

Вирішуючи питання про судові витрати, суд приходить до наступного

Згідно з положеннями частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем 29 грудня 2023 року було укладено Договір про надання правової допомоги з адвокатом Пархомчуком С.В..

Крім того, на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, понесених під час розгляду справи, позивачем було надано Акт про отримання правової допомоги від 15 вересня 2025 року, згідно якого адвокатом Пархомчуком С.В. надано позивачу правничої допомоги на суму 10 500 грн. під час підготовки та направлення позову про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за Кредитним договором №101635 від 27.12.2019 року, а також Платіжну інструкцію №3 9574 від 15.09.2025 року, з якої вбачається, що позивачем було оплачено за правничу допомогу 10 500,00 грн.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку про необхідність стягнення із відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу пропорційно до задоволеного позову (3 200,00 грн. х 100 % : 9 040,00 грн. = 35,4 %), тобто у розмірі 35,4% від суми заявлених позивачем витрат на правову допомогу, що буде складати 3717 грн.

Частиною 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Позивачем ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» при зверненні до суду через систему «Електронний суд» був сплачений судовий збір в розмірі 2 422 грн 40 коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, у зв`язку із частковим задоволенням позову, з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені ним судові витрати у вигляді сплати судового збору в розмірі 857 грн 53 коп., пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 4, 6, 10, 12, 13, 76-81, 263-265 ЦПК України, суд ,-

У Х В А Л И В:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» заборгованість за кредитним договором №101635 від 27.12.2019 року в розмірі 3 200 (три тисячі двісті) грн. 00 коп., а також 857 (вісімсот п`ятдесят сім) грн. 53 коп. судового збору, 3 717 (три тисячі сімсот сімнадцять) грн. 00 коп. витрат на правову допомогу, пропорційно до задоволених позовних вимог.

У решті вимог, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення суду може бути оскаржене до Тернопільського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Реквізити сторін:

Позивач - Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» - код ЄДРПОУ 42228158, місцезнаходження: м. Київ, вул. Кирилівська, 82/7, п/і 04080.

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Головуючий суддя В. В. Ромазан