Рішення № 134642631, 09.03.2026, Центральний районний суд м. Миколаєва

н\п 2/490/1861/2026 Справа № 487/9736/25

Центральний районний суд м. Миколаєва

______________

ЗАОЧНЕ Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 березня 2026 року м. Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва у складі головуючого судді Гуденко О.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом ТОВ "Фінансова компанія "Процент" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №22753 від 07.11.2024 року у розмірі 40600 грн.

Позовні вимоги обґрунтував тим, що 07.11.2024 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Фінансова компанія «Процент» було укладено кредитний договір №22743. На час подання позову відповідач має заборгованість за вищевказаним кредитним договором у розмірі 40600 грн. Відповідач зобов`язання за вищевказаним договором не виконує.

Ухвалою судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 22.01.2026 р. справу прийнято до провадження та призначено до розгляду в порядку спрощеного провадження.

Представник позивача до судового засідання не з`явився, у позовній заяви зазначив про розгляд справи без його участі.

Відповідач в судове засідання не з`явилась, повідомлялась про розгляд справи.

Як вбачається із матеріалів справи, повістка направлялась відповідачу за місцем проживання, вручена не була, та конверт було повернуто за зворотною адресою з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». За таких умов в силу положень ст. 128 ЦПК України, відповідач вважається повідомленим про розгляд справи належним чином.

Підстави для відкладення розгляду справи, передбачені ч.2 ст. 223 ЦПК України, відсутні.

Відповідно до ст.281 ЦПК України суд проводить заочний розгляд справи.

Вивчивши письмові матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

07.11.2024 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Фінансова компанія «Процент» було укладено кредитний договір №22753, за умовами якого Товариство надає ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 7000 грн., строком на 730 дні. Договір підписано ОСОБА_1 із застосуванням електронного підпису.

Загальна заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «Фінансова компанія «Процент» за кредитним договором №22753 від 07.11.2024 року року станом на 03.12.2025 складала 40600 з яких: - 26600 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом за період з 07.11.2024 року по 22.11.2025 року; 14000 грн - штраф за порушення умов кредитного договору;

Відповідно до кредитного договору денна процентна ставка на дату укладення договору становить 1,0%.

Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору складає 58100 грн.

Відповідно до п.1.9. кредитного договору, орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення договору складає 2686,54%.

Аналізуючи викладені обставини та умови договору, суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Порядок укладання договорів в електронній формі регламентується Законом України "Про споживче кредитування" та Законом України "Про електронну комерцію".

Зокрема, в ст. 13 Закону України "Про споживче кредитування" зазначено, що договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.

Статтею 12 цього закону регламентуються вимоги до підпису сторін договору. Так, згідно з ч. 1 цієї статті, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема: електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Відповідно до п. 12, ч. 1 ст. З Закону одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Таким ідентифікатором є СМС повідомлення з кодом 938676, який зазначений у тексті договору №22753 в розділі Реквізити та підписи сторін у графі: Позичальник, а також таблиці обчислення загальної вартості кредиту, Інформаційному повідомленні та повідомленні про власні контактні номери телефонів для взаємодії сторін.

Отже, відповідач прийняв пропозицію позивача на укладення кредитного договору та погодився з умовами, які викладені у ньому. Доказів протилежного суду не надано.

Відповідач в ході розгляду справи не надав альтернативних розрахунків заборгованості за кредитними договорами, а тому суд погоджується з розрахунком заборгованості, наданого позивачем.

Отже, відповідачем були порушені умови договору щодо своєчасного погашення заборгованості та сплати обумовлених договорами платежів.

Вирішуючи вимогу про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд зазначає про таке.

За змістомстатей 626, 628 ЦК Українидоговоромє домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною першоюстатті 638ЦК Українидоговірє укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно зстаттею 526ЦК Українизобов`язаннямає виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно достатті 610ЦК Українипорушеннямзобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК Україниуразі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором чи законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно з частиною першоюстатті 1054 ЦК Українизакредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною першоюстатті 1049 ЦК Українипозичальникзобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлено договором.

Крім того, суд зазначає, що позивачем не було заявлено вимоги про стягнення заборгованості за тілом кредиту, у зв`язку з чим суд не може виходити за межі заявлених позовних вимог відповідно до принципу диспозитивності та розглядає лише питання про стягнення заборгованості за процентами за користування кредитом за період з 07.11.2024 року по 22.11.2025 року.

За такого з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором в розмірі 26600 грн - заборгованості за процентами за користування кредитом за період з 07.11.2024 року по 22.11.2025 року.

Щодо заявленої вимоги про стягнення штрафу у розмірі 14000 грн, суд зазначає наступне.

Суд встановлено, що позивачем не враховано положень пункту 18 Прикінцевих таПерехідних положень ЦК України, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеноїстаттею 625 цьогоКодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України № 64/2022 на території України введено воєнний стан з 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжений та діє на цей час.

Враховуючи те, що кредитний договір було укладено 07.11.2024 року, тобто у період дії воєнного стану на території України, який неодноразово продовжувався та триває на час розгляду справи, суд приходить до висновку, що зазначена вимога не підлягає задоволенню.

Згідност. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в розмірі 1587,08 грн.

Що стосується питання витрат на правничу допомогу, то сюди включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу позивач надав суду №03/06/2024 про надання юридичних послуг від 03.06.2024 року;акт приймання-передачі наданих послуг №73 до договору про надання юридичних послуг від 03.06.2024 року; витяг з реєстру №1 акту приймання-передачі наданих послуг №73 до договору про надання юридичних послуг.

Вирішуючи питання про стягнення судових витрат на правову допомогу, понесених позивачем, суд вважає, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу у вищевказаному розмірі з іншої сторони, оскільки цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Вирішуючи питання щодо розподілу понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує, що публічний інтерес до справи відсутній, справа належить до категорії незначної складності, має невелику ціну позову, справу розглянуто у порядку спрощеного позовного провадження та правові позиції у цій категорії справ є усталеними.

З врахуванням вищевикладене, оцінивши подані стороною позивача докази на підтвердження понесених витрат на правову допомогу, виходячи із принципу співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони, часу, витраченого адвокатським об`єднанням на надання правової допомоги, суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПРОЦЕНТ» на професійну правничу допомогу, які підлягають до стягнення з відповідача на користь позивача, з 10 000,00 грн до 2 000,00 грн.

Керуючись статтями 7, 8, 12, 13, 141, 258-259, 264-265, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПРОЦЕНТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПРОЦЕНТ» заборгованість за нарахованими процентам за період з 07.11.2024 до 22.11.2025 по Кредитному договору № 22753 від 07.11.2024 у розмірі 26600 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПРОЦЕНТ» судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 422,40 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПРОЦЕНТ» судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Суддя О.А. Гуденко