Рішення № 134642623, 09.03.2026, Центральний районний суд м. Миколаєва

н\п 2/490/688/2026 Справа № 490/7137/25

Центральний районний суд м. Миколаєва

______________

ЗАОЧНЕ Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 березня 2026 року м. Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого судді Гуденко О.А., при секретарі Позднякову Є.В., без участі сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Моторного (транспортне) страхового бюро України про відшкодування шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ,-

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2025 року позивач через свого представника адвоката Ремешевського Є.А. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , Моторне (транспортне) страхове бюро України про відшкодування шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди .

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 28.08.2024 р. ОСОБА_2 , керуючи т/з NISSANX-TRAIL д.н.з. НОМЕР_1 , здійснив в порушення п.п. 2.3 "б", 8.7.3 "е" Правил дорожнього руху України проїзд перехрестя на заборонений сигнал світлофору, внаслідок чого допустив зіткнення з транспортним засобом позивача. Внаслідок зіткнення було пошкоджено транспортний засіб - автомобіль марки FORD Модель F 150, д.н.з. НОМЕР_2 який належить на праві власності позивачу. Вартість відновлювального ремонту на момент завдання шкоди становить 499328,88 грн.

Оскільки цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 не була застрахована, позивач просив в межах суми граничного відшкодування, частину завданої шкоди стягнути з Моторного (транспортного) страхового бюро України, а решту суми стягнути із ОСОБА_2 .

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.09.2025 року визначено головуючого по справі суддю Гуденко О.А.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 04.09.2025 року справу прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

06.10.2025 року на адресу суду від Панасюка О.М., яка діє в інтересах Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшов відзив на позовну заяву.

14.10.2025 року на адресу суду від представника позивача адвоката Ремешевського Є.А. надійшла відповідь на відзив.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання повторно не з`явився, причини неявки суду не повідомив, повідомлявся судом належним чином, відзиву на позов не надав.

Ухвалою суду від 20.11.2025 р. закрито підготовче провадження у справі та призначено до судового розгляду по суті на 20 січня 2025 року на 11.00 год. В зв`язку із неявкою відповідачів розгляд справи відкладено на 06.02.2026 р.

В судове засідання позивач та його представник не з`явилися. Відповідачі в судові засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися у встановленому порядку. Крім того, відповідач ОСОБА_2 викликався до суду через оголошення на офіційному веб-сайті Судова влада України.

Відповідно до ст. 128 ч. 11 ЦПК України, відповідач, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

Згідно ч.1ст.280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Згідно ч.4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

У зв`язку з неявкою позивача, відповідача, суд вважає за можливе провести розгляд справи у відсутності сторін та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Суд, дослідивши письмові докази у справі, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

За змістом ч.ч.1, 2, 3, 4 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до ч.ч. 1, 5-6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст. 15 ЦК України). Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст. 16 ЦК України особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу у визначені цією статтею способи. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України). Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

З матеріалів справи вбачається , що 28.08.2024 р. о 10 год. 40 хв. ОСОБА_2 під час проїзду перехрестя вул. В. Морської та вул. Садової в м. Миколаїв керував належним йому на праві власності транспортним засобом марки "Нісан" номерний знак НОМЕР_1 та здійснив в порушення п.п. 2.3 "б", 8.7.3 "е" проїзд перехрестя на заборонений сигнал світлофору, внаслідок чого допустив зіткнення з транспортним засобом марки "Форд" номерний знак НОМЕР_2 , належним на праві власності позивачу, під керуванням ОСОБА_3 . Внаслідок зіткнення транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Постановою Центрального районного суду м. Миколаєва від 20.11.2024 р. у справі № 490/8008/24 відповідач ОСОБА_2 був визнаний винним у скоєні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУАП та призначити стягнення у вигляді штрафу в сумі 850 грн.

Крім цього, згідно із постановою по справі про адміністративне правопорушення серії ББА № 356753 від 28.08.2024 р. відповідач ОСОБА_2 на момент скоєння ДТП не мав чинного полісу цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів перед третіми особами та був визнаний винним у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 126 КУАП.

Судом встановлено, що зі схеми місця ДТП, доданої до протоколу від 28.08.2024 р., вбачається характер та локалізація пошкоджень, яких зазнали транспортні засоби, зокрема транспортний засіб марки "Форд" в якому пошкоджені задня ліва частина авто, двері задні ліві, крило, диск, резина, міст.

Згідно зі Звітом № 108/09-24 від 12.10.2024 р. про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу, що був виконано на замовлення позивача, характер пошкоджень та їх локалізація вказані в фототаблиці, протоколу огляду транспортного засобу та ремонтних калькуляціях, відповідають відомостям, вказаним в схемі ДТП.

Внаслідок ДТП в автомобілі «Форд» пошкоджені боковина задня ліва, двері задні ліві стійка боковини задня ліва, підсилювач стійки задньої лівої, задня частина порога лівого, диск колеса задній лівий, арка заднього лівого колеса, корпус заднього мосту, напіввісь ліва заднього мосту, підніжка ліва, автошина задня ліва, підкрилок заднього лівого колеса, люк паливного баку, молдинг задньої лівої стійки боковини. Також зазначені інші пошкодження.

Таким чином , згідно Звіту № 108/09-24 від 12.10.2024 р. про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу, вартість відновлювального ремонту автомобіля ФордF150, р/н НОМЕР_2 , становить 779 209,11 грн , а із застосуванням коефіцієнту фізичного зносу 0,3948 підтверджена вартість відновлювального ремонту складає 499328,88 грн. Ринкова варість автомобіля на момент ДТП становила 3 109 702,44 грн.

Згідно квитанції до прибуткового касового ордера № 12 від 04.12.2024 року позивач сплатив ФОП ОСОБА_4 вартість оцінки в сумі 5000,00 грн.

Згідно з пунктом 3 частини другої статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної шкоди) та моральної шкоди іншій особі.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 988 ЦК України страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Стаття 1166 ЦК України передбачає, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відносини страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регламентує, зокрема, Закон України від 01 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV)

Згідно зі статтею 999 ЦК України до відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 3 Закону №1961-IV обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників.

Страхування це правовідносини щодо захисту страхових інтересів фізичних та юридичних осіб (страховий захист) при страхуванні ризиків, пов`язаних з життям, здоров`ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням, з володінням, користуванням і розпорядженням майном, з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі, у разі настання страхових випадків, визначених договором страхування, за рахунок коштів фондів, що формуються шляхом сплати страхувальниками страхових премій (платежів, внесків), доходів від розміщення коштів таких фондів та інших доходів страховика, отриманих згідно із законодавством (стаття 1 Закону України «Про страхування» від 18 листопада 2021 року №1909-IX (далі Закон № 1909-IX).

Страхова виплата (страхове відшкодування) грошові кошти, що виплачуються страховиком у разі настання страхового випадку відповідно до умов договору страхування та/або законодавства (стаття 1 Закону № 1909-IX).

До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно із спеціальним Законом № 1961-IV, який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до статті 3 Закону № 1961-IV обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18), у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди.

Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону № 1961-IVУ разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

У разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно з пунктом 36.1 статті 36 Закону № 1961-IVcтраховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

За змістом підпункту «а» пункту 41.1 статті 41 Закону № 1961-IV МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.

Відповідно до статті 29 Закону № 1961-IV у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Доводи МТСБУ стосовно невиконання позивачем вимог п. 35.1 ст. 35 Закону № 1961-IV не беруться судом до уваги з огляду на усталену судову практику із вказаного питання.

Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 грудня 2019 року у справі № 465/4287/15 (провадження № 14-406цс19) дійшла наступних висновків: «зазначений у пункті 37.1.4 статті 37 Закону № 1961-IV строк є присічним і поновленню не підлягає.

Із аналізу наведених норм спеціального Закону № 1961-IV можна зробити висновок, що підстави для відмови у виплаті страхового відшкодування передбачені у статті 37 Закону № 1961-IV, їх перелік є вичерпним і розширювальному тлумаченню не підлягає. Тому саме річний строк звернення із заявою про виплату страхового відшкодування є припинювальним і з його спливом у страховика настає право на відмову у виплаті страхового відшкодування.

Разом з тим у Законі № 1961-IV прямо не передбачено, що встановлено досудовий порядок урегулювання спору. Не зазначено про обов`язок особи, яка заявляє вимогу про виплату страхового відшкодування, спочатку звернутися до страховика, та не пов`язано дотримання такого порядку з правом чи можливістю цієї особи звернутися до суду з вимогою про стягнення страхового відшкодування.

Тому у контексті вказаних обставин справи можна зробити висновок, що у Законі № 1961-IV не передбачено обов`язкового досудового порядку врегулювання питання з приводу виплати страхового відшкодування, особа, яка вимагає такої виплати, за власним розсудом може звернутися із заявою безпосередньо до страховика, з дотриманням вимог, передбачених у статті 35 названого Закону, чи звернутися безпосередньо до суду.

У будь-якому разі строк звернення обмежується щодо стягнення майнової шкоди річним строком. Інших обмежень щодо порядку звернення із заявою про виплату страхового відшкодування норми Закону № 1961-IV не містять. У разі звернення із заявою безпосередньо до суду, страховик з цього моменту має діяти відповідно до статті 36 Закону № 1961-IV, та не позбавлений можливості, у разі відсутності заперечень проти позову, його визнати та сплатити страхове відшкодування.

Таким чином, звернення із позовом безпосередньо до суду в межах річного строку з моменту ДТП, яка мала місце 28 серпня 2024 року, є реалізацією позивачем суб`єктивного права на отримання страхового відшкодування (регламентної виплати), що не суперечить нормам Закону № 1961-IV.

Також суд відхиляє заперечення представника відповідача щодо недопустимості наданого позивачем Звіту № 108/09-24 від 12.10.2024 р. про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу, оскільки вказана оцінка проведена сертифікованим оцінювачем, а відповідачем не надано як жодного посилання на помилки, допущені при складанні зазначеного звіту, так і жодних доказів на спростування визначеного розміру завданої шкоди.

За таких обставин відшкодування шкоди в межах максимальних розмірів, затверджених Уповноваженим органом за поданням МТСБУ має здійснюватися за рахунок коштів фонду захисту потерпілих Моторного (транспортного) страхового бюро України. Відповідно до підпункту 1 пункту 1 постанови правління НБУ від 30.05.2022 № 109 у 2024 році ця сума становить 160 000,00 грн.

З врахуванням цього з винуватця ДТП ОСОБА_2 підлягає стягненню залишок невідшкодованого матеріального збитку у розмірі 339328,88 грн., а також вартість складання звіту про оцінку в сумі 5000,00 грн., а всього 344328,88 грн.

Відповідно ст. 141 ЦПК України з відповідачів на користь позивача підлягає до стягнення сума судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог, а саме :при поданні позову позивачем сплачена сума судового збору в розмірі 5043,29 грн., з яких 1600,00 грн підлягає стягненню на його користь з відповідача МТСБУ, а 3443,28 грн. - з відповідача ОСОБА_2 .

Керуючись ст.ст. 13, 76-89, 141, 247, 258, 263-265, 271-273, 280 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та Моторного (транспортного) страхового бюро України про відшкодування шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ,) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) 344328 ( триста сорок чотири тисячі триста двадцять вісім) грн 88 копв рахунок відшкодування майнової шкоди ,завданої дорожньо-транспортною пригодою , та судовий збір в сумі 3443,28 грн.

Стягнути з Моторного (транспортного) страхового бюро України (ЄДРПОУ 21647131) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) 160 000( сто шістдесят тисяч) грнв рахунок відшкодування майнової шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою, та судовий збір в сумі 1600 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання його повного тексту. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Суддя Гуденко О.А.