Рішення № 134642123, 09.03.2026, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

ЄУН: 336/5919/24

Провадження №: 2/336/82/2026

09.03.26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

09 березня 2026 року Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Звєздової Н.С.,

при секретарі судового засідання Іванченко О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Територіальні громади в особі Запорізької міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету позову: П`ята Запорізька державна нотаріальна контора про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаною позовною заявою, в якій після уточнення просить: 1. визнати поважною причину пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ; 2.визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 додатковий строк тривалістю три місяці з дня набрання рішенням законної сили для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позов мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 . ІНФОРМАЦІЯ_3 . ОСОБА_2 склала заповіт, за змістом якого заповідач заповів після її смерті належну їй однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . На початку червня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріусу для оформлення спадщини за законом, проте, йому було роз`яснено, що йому буде відмовлено, у зв`язку із пропуском строків для прийняття спадщини. Причиною пропуску строку для подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини стало незнання про наявність заповіту на його ім`я. Заповіт, він знайшов серед купи документів в квартирі АДРЕСА_1 , коли прибирався. Спадкоємці відсутні, близьких родичів Шаліна Є.А. не мала, ОСОБА_1 доглядав за останньою та займався її похованням.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.06.2024 вказану справу було передано в провадження судді Щасливій О.В.

Ухвалою суду від 18.06.2023 відкрито провадження по справі, призначено підготовче засідання та витребувано докази, заявлені у клопотанні.

02.07.2024 представником відповідача - Онищенко Л.А. подано клопотання про заміну сторони відповідача, в якій просила замінити сторону відповідача з районної адміністрації Запорізької міської ради по шевченківському району на Запорізьку міську раду.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 02.09.2024 року справу призначено до судового розгляду.

На виконання вимог Розпорядження керівника апарата Шевченківського районного суду міста Запоріжжя №571 від 09.10.2024, Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.10.2024, матеріали цивільної справи №336/5919/24 (провадження №2/366/2478/2024) передано в провадження судді Звєздовій Н.С.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 10 жовтня 2024 року цивільна справ прийнята до провадження суддею Звєздовою Н.С.

Справа призначена до розгляду за правилами загального позовного провадження.

11.09.2025 року від представника позивача адвоката Шевченко А.В. до суду надійшла уточнена позовна заява.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 10 грудня 2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судове засідання представник позивача адвокат Шевченко А.В. надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності, на позовній заяві наполягає, на винесені заочного рішення не заперечує.

Від представник відповідача Територіальної громади в особі Запорізької міської ради заяв не надходило, в судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив

Від П`ятої запорізької державної нотаріальної контори надійшла заява в якій просять розглянути справу без присутності представника.

За таких обставин, суд розглядає справу за відсутності учасників справи на підставі наявних у суду матеріалів, при цьому, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України не здійснюється.

Дослідивши позовну заяву, письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з нормами ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема: визнання правочину недійсним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Водночас, суд зазначає, що згідно з нормами ст. ст. 12, 13 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість. Серед іншого, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до вимог ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 що підтверджується свідоцтвом про смерть.

ОСОБА_2 склала заповіт, який посвідчений нотаріусом п`ятої Запорізької державної нотаріальної контори Киселевою В.В, зареєстрований в реєстрі за № 3989, за змістом якого заповідач заповів після її смерті належну їй однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копією відповідного запопіту.

На початку червня 2024 року позивач звернув до приватного нотаріусу для оформлення спадщини за законом, проте, йому відмовлено, у зв`язку із пропуском строків для прийняття спадщини.

Причиною пропуску строку для подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини стало незнання про наявність заповіту на ім`я позивача.

Як зазначено у позовній заяві позивач заповіт знайшов серед купи документів в квартирі АДРЕСА_1 .

Спадкоємці відсутні, близьких родичів ОСОБА_2 не мала, позивач зазначив, що він доглядав за останньою та займався її похованням.

У статті 1233 ЦК України зазначено, що заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).

Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила частини третьої 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.

З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

За загальним правилом, вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

При вирішенні справ про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини слід також враховувати, що додатковий строк визначається у разі, якщо суд визнає причини пропуску строку для прийняття спадщини поважними. У зазначеній категорії справ є обов`язковим обґрунтування в мотивувальній частині судового рішення поважності причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місце постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які пов`язані, зокрема, з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.

Верховний Суд у своїх висновках неодноразово зазначав, що необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку на прийняття спадщини. Такі висновки викладені у постанові від 09 квітня 2020 року у справі № 648/703/17, від 15 квітня 2020 року у справі № 190/106/18, від 10 червня 2020 року у справі № 640/13714/17, від 07 вересня 2020 року у справі № 389/3108/18 та інші.

Верховний Суд у постанові від 02 лютого 2022 року у справі № 756/957/18 зробив висновок про те, що поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є ті, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Отже, строки на подання заяви про прийняття спадщини не визнаються преклюзивними, можуть бути поновлені з дотриманням правил частини третьої 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини і можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними. Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через власну пасивну поведінку, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.

Якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду із позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви. За конкретних фактичних обставин кожної справи пропуск строку для прийняття спадщини суд має оцінювати з урахуванням тривалості такого пропуску та загальних засад цивільного законодавства, як-от розумність, добросовісність та справедливість. Головною ознакою поважних причин такого пропуску є те, що вони унеможливлюють своєчасне звернення із заявою про прийняття спадщини. Неподання заяви умисно чи з необережності (недбалості) не може бути підставою для визначення спадкоємцю додаткового строку для прийняття спадщини. Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. Оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, першорядно, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду. Суди мають враховувати, що безпідставне надання додаткового строку для прийняття спадщини є порушенням правової визначеності як елемента правовладдя (верховенства права) та є незаконним втручанням у права спадкоємців, які прийняли спадщину, а у разі відсутності таких спадкоємців - в інтереси територіальної громади, яка має право на визнання спадщини відумерлою (див. пункти 53-58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року в справі № 686/5757/23 (провадження № 14-50цс24)).

Згідно з правовим висновком, викладеним Верховним Судом України у постанові від 06 вересня 2017 року у справі № 6-496цс17, під час вирішення питання про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини потрібно враховувати свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права.

Свобода заповіту охоплює особисте здійснення заповідачем права на заповіт шляхом вільного волевиявлення, яке, будучи належно вираженим, підлягає правовій охороні і після смерті заповідача.

Свобода заповіту як принцип спадкового права включає, серед інших елементів, також необхідність поваги до волі заповідача та обов`язковість її виконання.

Тобто, складаючи заповіт, спадкодавець виражає свою волю на набуття спадкоємцем права на визначене в ньому майно. Водночас прийняття спадщини є правом, а не обов`язком спадкоємця, який, відмовляючись від прийняття спадщини, не порушує свободи заповіту, а діє у власних інтересах. Відмова від прийняття спадщини може бути виражена як у формі подання заяви про відмову від прийняття спадщини, так і шляхом невчинення спадкоємцем дій, потрібних для прийняття спадщини. Натомість, за загальним правилом, прийняття спадщини потребує активних дій спадкоємця.

Враховуючи зазначене, дотриманням свободи заповіту в частині реалізації волі спадкодавця є забезпечення спадкоємцю можливості прийняти спадщину в порядку, встановленому чинним законодавством.

Суд враховує також актуальну позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у справі №686/5757/23 про те, що необізнаність про наявність заповіту може вважатися поважною причиною пропуску строку винятково для осіб, які не є спадкоємцями за законом першої черги або кожної наступної черги спадкоємців за законом, у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, які набували право на спадкування за законом (закликані до спадкування).

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України до загальних засад цивільного законодавства віднесено, поміж іншим, справедливість, добросовісність та розумність.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, зокрема у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання цього принципу є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Отже, за конкретних фактичних обставин цієї справи, з урахуванням тривалості пропуску строку подання заяви про прийняття спадщини, загальних засад цивільного законодавства, як-от розумність, добросовісність та справедливість, враховуючи свободу заповіту та волю заповідача, суд доходить висновку, що причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини є повідними, а тому позов слід задовольнити.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 141, 280-282, 284, 289, 352, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 1223, 1233, 1251, 1254, 1301, 1272 ЦК України, ст. 63 Закону України «Про нотаріат», -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Визнати поважною причину пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 додатковий строк тривалістю три місяці з дня набрання рішенням законної сили для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення.

Реквізити учасників справи:

Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання (зареєстроване): АДРЕСА_2

Відповідач: Територіальні громади в особі Запорізької міської ради: КОД ЄДРПОУ 04053915, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 206.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету позову: П`ята Запорізька державна нотаріальна контора, КОД ЄДРПОУ 02884150, м. Запоріжжя, вул. Цитрусова, 5

Суддя: Н.С. Звєздова