Ухвала суду № 134640287, 06.03.2026, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УХВАЛА

06 березня 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/342/26

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сагуна А.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження заяву позивача щодо поновлення строку звернення до адміністративного суду за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Міністерства оборони України (просп. Повітрофлотський, буд. 6, м. Київ, 03168, ЄДРПОУ 00034022) про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправної бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду з позовною заявою, в якій просить:

- визнати протиправними та скасувати рішення Міністерства оборони України (00034022), оформлені: п.13 протоколу №27/д від 21.03.2025; п.15 протоколу №76/д від 28.08.2025, у частині не призначення одноразової грошової допомоги в розмірі 15 млн.грн. ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 );

- визнати протиправною бездіяльність Міністерства оборони України, що полягає у не призначенні та невиплаті одноразової грошової допомоги в розмірі 15 млн.грн. матері загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 );

- зобов`язати Міністерство оборони України (00034022) призначити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) одноразову грошову допомогу відповідно до статей 16, 16-1 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей в розмірі передбаченому абзацом другим пункту 2 Постанови №168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану в розмірі 15 млн.грн. як матері загиблого (померлого) під час захисту Батьківщини військовослужбовця ОСОБА_2 ;

- зобов`язати Міністерство оборони України (00034022) виплатити одноразову грошову допомогу у розмірі та порядку, визначених Законом України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей в розмірі передбаченому абзацом другим пункту 2 Постанови №168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану - 15млн.грн. з дня виникнення права - 19.02.2024р., як матері загиблого (померлого) під час захисту Батьківщини військовослужбовця ОСОБА_2 .

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2026 року відкрито провадження по даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Представником відповідача подано відзив на позовну заяву в якому просить залишити без розгляду адміністративний позов в частині оскарження рішення Міністерства оборони України оформленого: п. 13 протоколу № 27/д від 21.03.2025, оскільки позивач звернулась поза шестимісячного строку звернення до суду передбаченого КАС України.

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2026 року запропоновано ОСОБА_1 надати до суду, протягом десяти днів з дня вручення ухвали, заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду, а також докази поважності причин його пропуску (об`єктивної неможливості звернення до суду у встановлені законом строки).

Позивачем подано заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду, яка обґрунтована тим, що після прийняття рішення Комісії Міністерства оборони України від 21.03.2025, оформлене протоколом №27/д, питання щодо призначення одноразової грошової допомоги не було остаточно завершено.

Матеріали підлягали подальшому розгляду, і 28.08.2025 року за результатами повторного розгляду прийнято протокол №76/д.

Фактично лише після прийняття протоколу №76/д адміністративна процедура набрала завершеного характеру та була сформована остаточна правова позиція відповідача.

Розглянувши подану заяву, суд зазначає наступне.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч.2 ст.122 КАС України).

Таким чином, за змістом наведеної вище процесуальної норми законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об`єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.

Отже, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

При цьому, суд зазначає, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (рішення Європейського суду з прав людини у справах Стаббігс на інші протии Великобританії, Девеер проти Бельгії.

Так, відповідно до п.9 ч.3 ст.2 КАС України однією з основних засад (принципів) адміністративного судочинства є неприпустимість зловживання процесуальними правами.

Згідно з ч. 2 ст.44 КАС України учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Частиною 1 ст.45 КАС України передбачено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

До того ж, суд зазначає, що встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

При цьому, поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, які повинні бути підтверджені належними доказами.

Позивач зазначає, що нею не пропущений шестимісячний строк звернення до суду в частині оскарження рішення Міністерства оборони України оформлене: п. 13 протоколу № 27/д від 21.03.2025, оскільки до 28.08.2025 тривала адміністративна процедура, тому моментом виникнення остаточного спору щодо реалізації права на виплату, є саме 28.08.2025.

Натомість суд зазначає, що дана категорія справ не передбачає обов`язкового досудового врегулювання спору, а тому строк звернення позивача із даною позовною вимогою почав обраховуватись саме з 21.03.2025.

Суд зазначає, що згідно з п.9 ч.3 ст.2, ч.2 ст.44, ч.1 ст.45 КАС України учасники судового процесу зобов`язані забезпечити належне та своєчасне виконання процесуальних обов`язків, у тому числі і стосовно дотримання строку звернення до суду та стосовно належності оформлення позову.

Суд зауважує, що нормами КАС України не розкрито зміст правових категорій "поважна причина пропуску процесуального строку", "дата, коли особа дізналась про порушення права", "дата, коли особа повинна була дізнатись про порушення права", але відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при застосуванні норми права суд враховує висновки, викладені у постановах Верховного Суду.

Висновки Верховного Суду з приводу застосування ст.ст.118, 121-123 КАС України викладені, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.07.2023р. по справі №990/154/22, у постанові Верховного Суду від 12.09.2019р. по справі №826/3318/17, у постанові Верховного Суду від 28.03.2023р. по справі №826/3318/17, постанові Верховного Суду від 21.04.2021р. у справі №640/25046/19, постанови Верховного Суду від 06.04.2023р. у справі №320/7204/21, постанові Верховного Суду від 31.03.2021р. по справі №520/3047/2020, постанові Верховного Суду від 19.12.2022р. у справі №420/13281/20, постанові Верховного Суду від 10.01.2023р. у справі №640/3489/21.

Так, за правовою позицією постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.07.2023р. у справі №990/154/22: 1) порівняльний аналіз словоформ дізналася та повинна була дізнатися дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх прав. Незнання про порушення через неналежну реалізацію своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду; 2) Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Тривалість строку звернення до суду не змінюється залежно від того, коли було реалізоване право на позов.

До кола поважних причин пропуску процесуального строку можуть бути віднесені реально існуючі обставини фактичної дійсності, які не залежать від внутрішньої волі заінтересованої особи, мали місце протягом перебігу пропущеного строку і створюють істотні та об`єктивно непереборні чи нездоланні перешкоди або труднощі у виконанні конкретної процесуальної дії у межах встановленого законом проміжку часу, у тому числі і дії з подання позову (постанова Верховного Суду від 21.04.2021р. у справі №640/25046/19, постанова Верховного Суду від 06.04.2023р. у справі №320/7204/21).

Докази існування цих обставин відповідно до ч.1 ст.77, ч.2 ст.79, ч.1 ст.123, ч.2 ст.123, ч.4 ст.161, ч.6 ст.161 КАС України повинні бути подані до суду разом із позовом, бо на етапі відкриття провадження у справі у суду відсутні повноваження витребовувати будь-які докази.

Такий висновок цілком корелюється із правовою позицією постанови Верховного Суду від 31.03.2021р. по справі №520/3047/2020 та постанови Верховного Суду від 19.12.2022р. у справі №420/13281/20, де указано, зокрема, що суд вивчає лише ті докази, що надійшли разом з позовною заявою.

За змістом ч. 1 ст. 123, ч. 6 ст. 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач має право звернутися до суду з заявою про його поновлення, в якій вказати про підстави для поновлення строку та зобов`язаний додати докази поважності причин його пропуску.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (пункт 1 статті 32 зазначеної Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами №№22083/93, 22095/93 у справі Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства; пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі ВАТ "Нафтова компанія Юкос" проти росії).

Окрім того, згідно із пунктом 46 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі (надалі по тексту також - Рішення Суду) "Устименко проти України" (заява №32053/13 від 29.01.2016), одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу resjudicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений "особливими і непереборними" обставинами.

З огляду на викладене, суд робить висновок про відсутність підстав для поновлення строку звернення позивача до суду в частині позовної вимоги, в якій просить визнати протиправними та скасувати рішення Міністерства оборони України (00034022), оформлене: п.13 протоколу №27/д від 21.03.2025.

Згідно з частинами 3, 4 статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

За правилами пункту 8 частини 1 статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду в частині позовної вимоги з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Керуючись статтями 240, 248, 256, 294, 295 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Міністерства оборони України (просп. Повітрофлотський, буд. 6, м. Київ, 03168, ЄДРПОУ 00034022), в якій просить визнати протиправними та скасувати рішення Міністерства оборони України (00034022), оформлене: п.13 протоколу №27/д від 21.03.2025 залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду у 15 - денний строк, установлений статтею 295 КАС України

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду А.В. САГУН