Постанова № 134640234, 06.03.2026, Вільшанський районний суд Кіровоградської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 384/511/25

№пр. 2-а/384/2/2026

06 березня 2026 року с-ще Вільшанка

Вільшанський районний суд

Кіровоградської області

в складі:

головуючого судді Сорокіної О.О.,

з участю секретаря судового засідання Сачко О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду с-ща Вільшанка за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -

в с т а н о в и в :

О ОСОБА_2 звернувся до суду з позовною заявою до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення серії АВ №00008942 від 10 листопада 2025 року.

В обгрунтування позову зазначає, що 18 листопада 2025 року на його адресу надійшла постанова у справі про адміністративне правопорушення серії АВ №00008942 від 10 листопада 2024 року. Дана постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання на території України серія АВ №00008942 від 10 листопада 2025 року була винесена головним спеціалістом відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Солов`янчик Світланою Іванівною. Згідно із цією постановою належний позивачу транспортний засіб марки MAN TGX 26.440 - державний номерний знак НОМЕР_1 , 05.11.2025 о 13 год 37 хв на а/д М-21 км 148+700, Житомирська обл. допустив рух із перевищенням нормативних параметрів зазначених у пункті 22.5 ПДР України, а саме перевищення загальної маси транспортного засобу на 10,250% (4,1 тон) при дозволеній максимальній фактичній масі 40 тон, за що передбачена відповідальність ч.2 ст. 132-1 КУпАП. Відповідно до постанови АВ №00008942 від 10.11.2025 на нього було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000 грн.

Позивач вважає, що відповідач неправомірно застосував до нього норму матеріального права, яка передбачає відповідальність встановлену частиною 2 статті 132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, з огляду на те, що дана норма права передбачає відповідальність за перевищення встановлених законодавством габаритно вагових норм під час руху великогабаритним і великоваговим транспортним засобом автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами від 10 % до 20 % включно. Проте у даному випадку Позивач вважає, що його транспортний засіб під час перевезення вантажу 05.11.2025 не порушував вагові норми визначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху. 29.06.2021 року були внесені зміни в Кодекс України про адміністративні правопорушення на підставі Закону №1582-ІХ, відповідно до яких, статтю 132-1 було доповнено частинами 2 та 3. У зв`язку із тим, що зміни відбулися відносно нещодавно, офіційний коментар до даної норми права в чинному законодавстві України наразі не існує.

Однак, позивач звертає увагу суду, що попри відсутність офіційного нормативно визначеного коментаря до нової редакції статті 132-1 КУпАП, суд може самостійно визначити, на підставі наданих позивачем належних та допустимих доказів, що в даному випадку відсутня об`єктивна сторона правопорушення.

Об`єктивна сторона даного адміністративного правопорушення полягає у порушенні правил проходження габаритно-вагового контролю, яке виражається у формі перевищення габаритно вагових норм під час руху великогабаритних і великовагових транспортних засобів.

Окрім цього позивач стверджує, що в його діях також відсутня і суб`єктивна сторона адміністративного правопорушення, так як вагові показники під час перевезення вантажів були межах норми, це підтверджується належними та допустимими доказами, а відтак про наявність умислу (необережності) мова не може йти, оскільки позивач завідомо знав, що вагові показники межах норми визначеної п. 22.5 ПДР України.

05.11.2025 року під час перевезення вантажів великоваговим транспортним засобом, в діях позивача був відсутній склад адміністративного правопорушення передбаченого частиною 2 статті 132-1 КУпАП, а саме була відсутня об`єктивна та суб`єктивна сторона правопорушення, так як позивач перевозив вантаж вага якого була межах норми визначеної пунктом 22.5 ПДР України для його типу транспортного засобу і позивач надає суду належні та допустимі докази, які це беззаперечно підтверджують.

Відповідачем під час винесення спірної постанови АВ №00008942 від 10.11.2025 не було враховано, що транспортний засіб разом із причепом за своєю категорією (технічною конструкцією) та у розумінні п.22.5 ПДР України є трьохосним тягачем, який здійснює перевезення трьохвісного напівпричепу контейнеровозу, який має гранично допустиме навантаження загальної маси 44 тон, а не 40 тон, як стверджує відповідач.

Позивач ставить під сумнів достовірність визначення вагового показника, який зафіксований у спірній постанові АВ №00008942 від 10.11.2025, а саме визначення загальної маси транспортного засобу, яка фактично перевозилась 05.11.2025 та яка, згідно з даною постановою, складала 44 100 кг (з урахуванням похибки).

Водночас, фактична маса транспортного засобу складала 43 240 кг, зокрема відомості товарно транспортної накладної, і відомості про вагу, які відображені в такому документі є офіційними і на підставі, яких здійснюється подальше визначення розміру сплати податків, внесків та інших обов`язкових платежів в ланцюгу відстеження, а відтак такі відомості можуть мати і доказове значення в контексті даного спору.

Тобто, різниця між зафіксованою WIM комплексом вагою та фактичною вагою, яка відображена у товарно - транспортній накладній складала 860 кг, що є суттєвою різницею.

Даний факт, ставить під обгрунтований сумнів достовірність та точність визначення показнику WIM комплексом, який став правовою підставою для обрахування ступеня перевищення вагових параметрів зі сторони відповідача, а отже і застосування норми права, як наслідок.

05 листопада 2025 року належний позивачу транспортний засіб марки MAN TGX 26.440, державний номерний знак НОМЕР_2 , разом із причепом марки РАСТОN ТХС 339, державний номерний знак НОМЕР_3 , здійснював перевезення вантажів на підставі товарно-транспортної накладної №19 від 05.11.2025. Загальна вага транспортного засобу разом із вантажем становила приблизно 43240 кг. Проїжджаючи ваговий комплекс автоматичного зважування транспортних засобів у русі, посадовими особами відповідача було зафіксовано факт перевищення вагових параметрів, а саме загальна маса транспортного засобу складала 44100 кг при нормативно допустимій 40000 кг, тобто на 10,250% більше допустимого. Позивач звертає увагу суду що відповідачем було неправомірно обраховано нормативно-допустиме навантаження для даної категорії транспортного засобу та причепу, з огляду на наступні доводи та правові обґрунтування. Транспортний засіб марки MAN TGX 26.440, державний номерний знак НОМЕР_2 , разом із причепом марки РАСТОN ТХС 339 державний номерний знак НОМЕР_3 , у загальному вираженні мають 6 осей. Три осі має транспортний засіб і три осі має причеп. Даний факт підтверджується фотофіксацією транспортного засобу під час проходження зважування у русі і може бути перевірений судом за наступним посиланням: https://wim.dsbt.gov.ua/r/AB00008942/.

Позивач звертає увагу суду на нормативно допустиме навантаження на осі транспортного засобу згідно із вимогами п. 22.5 Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою КМУ №1306 від 10.10.2001, а саме: внаслідок змін у пункт 22.5 ПДР України, були змінені нормативно допустимі вагові параметри під час руху для певних типів транспортного засобу, а саме максимальна фактична вага транспортного засобу (трьохосного автомобіля (тягач) з двохвісним або трьохвісним напівпричепом (контейнеровоз), що здійснює перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 метрів) - для доріг державного значення - максимальна вага - 44 тонни. Позивач вважає, що належний йому транспортний засіб MAN TGX 26.440, державний номерний знак НОМЕР_2 , разом із причепом марки РАСТОN ТХС 339, державний номерний знак НОМЕР_3 , відповідають визначенням, які зазначені у новій редакції п. 22.5 Правил дорожнього руху України, виходячи із наступного. Документальним доказом, який підтверджує факт відповідності вищезазначеного транспортного засобу разом із причепом вимогам зазначеним в п. 22.5 ПДР України є свідоцтво про державну реєстрацію транспортного засобу, в якому чітко зазначено наступні технічні відомості, з яких позивач і робить такі висновки, а саме: Свідоцтво серії НОМЕР_4 про державну реєстрацію транспортного засобу MAN TGX 26.440, державний номерний знак НОМЕР_2 , в розділі «особливі примітки» - «СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ ВАНТАЖНИЙ СІДЛОВИЙ ТЯГАЧ». Свідоцтво про державну реєстрацію причепу РАСТОN ТХС 339, державний номерний знак - серія НОМЕР_3 , в розділі «особливі примітки» - «СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ НАПІВПРИЧІП Н/ПР - КОНТЕЙНЕРОВОЗ». В даному випадку мова йде про контейнеровоз типу 1А із видаленням його верхньої частини і пониженням бортів, який передбачений за своєю технічною характеристикою для перевезення насипних вантажів. Дана категорія напівпричепу характеризується зміною конструкції напівпричепу для перевезення контейнерів типу 1А, як кузова власного виготовлення для перевезення насипних вантажів (зернових культур). При цьому, позивач стверджує, що вантаж який перевозився був не у контейнері, а у змінному кузові.

Позивач просить суд уважно дослідити той факт, що перевезення вантажу здійснювалося не у контейнері, а у змінному кузові, що цілком і повністю відповідає вимогам п. 22.5 Правил дорожнього руху України. Позивач стверджує, що якби посадовими особами відповідача було враховано тип транспортного засобу (трьохвісного автомобіля (тягач) з трьохвісним напівпричепом (контейнеровоз), що здійснює перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 метрів), то підстав для встановлення перевищення вагових параметрів не було б. Таким чином позивач вважає, що під час винесення спірної постанови АВ №00008942 від 10.11.2025 в частині здійснення калькуляцій щодо визначення ступеню перевищення вагових параметрів не було враховано тип транспортного засобу та причепу, а тому ті показники, які зазначені у спірній постанові не можуть мати правових наслідків, оскільки не була врахована конкретна норма права, яка необхідна для повного та точного обрахування ваги. При цьому, позивач звертає увагу на те, що Наказом № 363 від 14.10.1997 «Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом» визначено такі вимоги до визначення автомобільного транспорту контейнеровозом, як наявність договору про перевезення вантажів контейнером, єдиної нумерації, а також нанесеного фарбою, що контрастно виділяється від кольору контейнера маркування, проте зазначені вимоги є другорядними у порівнянні із відомостями прямо зазначеними у свідоцтвах про реєстрацію транспортного засобу та напівпричепу.

Відповідач не врахував технічні характеристики транспортного засобу та причепу, що призвело до неточного обрахування ступеню гранично допустимого навантаження, а саме Відповідач не врахував, що транспортний засіб та причеп є контейнеровозом у розумінні приписів п.22.5 ПДР України, а відтак гранично допустиме навантаження має бути 44 тон, а не 40. Відомості про вагу, які зазначені у спірній постанові суттєво різняться (860 кг) з відомостями, які зазначені у товарно транспортній накладній, що є передумовою для сумнівів у точності калібрування вагового комплексу. Суд має врахувати під час розгляду справи, що у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. Такі висновки суду узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 08 липня 2020 року (справа № 463/1352/16-a). А в даному випадку вийшло так, що посадові особи відповідача прийняли рішення про застосування штрафу всупереч презумпції невинуватості та всупереч положення ч.2 ст. 77 КАС України.

Отже, посадові особи Державної служби України з безпеки на транспорті, неправомірно притягнули позивача до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 132-1 КУпАП, оскільки в його діях відсутня об`єктивна та суб`єктивна сторона адміністративного правопорушення. У позивача були відсутні адекватні та логічні мотиви перевищувати вагові показники під час перевезення вантажів, оскільки господарські відносини, які склалися між позивачем та його контрагентом свідчать по інше.

У зв`язку з наведеним, просить скасувати постанову головного спеціаліста відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень управління автоматичної фіксації порушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Солов`янчик С.І. серія АВ № 00008942 від 10.11.2025 за вчинення правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 132-1 КУпАП, і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Ухвалою Вільшанського районного суду Кіровоградської області від 28 листопада 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.

27 січня 2026 року до суду надійшов відзив відповідача Державної служби України з безпеки транспорті, в якому представник відповідача зазначає, що оскільки в реєстраційних документах транспортний засіб серія НОМЕР_5 напівпричепа марки РАСТОN ТХС 339 реєстраційний номер НОМЕР_6 особливі відмітки: спеціалізований напівпричіп н/пр-контейнеровоз) вказано як "контейнеровоз", тобто як колісний транспортний засіб спеціалізованого призначення, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення вантажів певних категорій контейнерів та змінних кузовів, то і його експлуатація повинна відповідати як його конструкції, так і його призначенню. З аналізу самого свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, вбачається, що вказаний напівпричіп призначений для перевезення контейнерів, однак, щодо переобладнання вказаного напівпричепу для перевезення змінного кузова в особливих примітках зазначеного свідоцтва відсутні.

Однак, самого напівпричепу контейнеровоз недостатньо для того щоб застосовувати максимально допустиму вагу перевезення для контейнеровозів як - 44 000 кг тому, що з матеріалів фотофіксації можна спостерігати, що перевізник не використовував свій спеціалізований напівпричіп як контейнеровоз і не перевозив вантаж у змінному кузові.

Отже, транспортний засіб рухався з порушенням вагових норм, адже в підпункті «б» пункту 22.5 ПДР України, чітко вказано, що максимальне значення фактичної маси автомобіля 44 тонни передбачене саме для перевезення контейнерів та змінних кузовів. Номер контейнера наноситься на всіх бокових стінках, даху і всередині контейнера. Універсальні автомобільні та спеціальні контейнери, які належать власникам вантажу, повинні мати маркування, яке запроваджене власником майна. При цьому обов`язково наноситься вантажність і маса тари контейнера, а також внутрішній об`єм контейнера (куб.м). Після завантаження вантажу вантажовідправник повинен зачинити контейнер, закріпити ручку замка контейнера дротом діаметром не менше 2 мм, опломбувати контейнер у порядку, передбаченому розділом 9 цих Правил, навісити бирку довжиною 120-150 мм і шириною 80-100 мм, на якій зазначаються пункти відправлення та призначення вантажу і найменування вантажоодержувача (п.17.5. Правил № 363). Позивачем не надано доказів перевезення контейнеру із відповідним маркуванням. Відсутність контейнеру підтверджується і фотознімками, зробленими під час фіксації факту порушення.

Зазначає, що товарно-транспортна накладна не може беззаперечно свідчити про достовірність важення транспортного засобу та вантажу з боку позивача, тому посилання позивача на те, що перевезення позивачем товару відповідно до товарнотранспортних накладних, з урахуванням ваги автомобіля та причепу, виключає перевантаження транспортних засобів, вважає необґрунтованими. У зв`язку з викладеним просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Позивач в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву, в якій просив розглядати справу у його відсутність, позов підтримав повністю та просив його задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явилася, про дату та час проведення судового засідання відповідач повідомлена належним чином та своєчасно. У поданому до суду відзиві представник відповідача заперечувала проти задоволення позовних вимог.

Згідно з ч.3 ст. 205 КАС України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши надані докази, суд дійшов наступних висновків.

10 листопада 2025 року відповідачем складено постанову серії АВ №00008942, згідно з якою встановлено, що 05 листопада 2025 року о 13 год. 37 хв. на а/д М-21, км 148+700 149+500, Житомирська обл., автоматичним пунктом фіксації адміністративних порушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті зафіксовано транспортний засіб MAN TGX 26.440, д.н.з. НОМЕР_2 . Відповідальна особа допустила рух транспортного засобу із перевищенням нормативних параметрів, зазначених пунктом 22.5 ПДР України: перевищення загальної маси транспортного засобу на 10,250% (4,1 тонн), при дозволеній максимальній фактичній масі 40 тонн, відповідальність за яке передбачена частиною 2 статті 132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у розмірі 17000 грн (а.с. 11).

За відомостями з товарно-транспортної накладної №19 від 05 листопада 2025 року, наданої позивачем, вбачається, що здійснювалось перевезення вантажу насипом, масою брутто 43240 кг автомобілем: MAN, д.н.з. НОМЕР_2 , причіп/напівпричіп: ВЕ3544XF (а.с. 18).

Відповідно до протоколів перевірки технічного стану транспортного засобу №01355-00873-25 та №01355-00872-25 від 27 серпня 2025 року, транспортні засоби MAN TGX 26.440, д.н.з. НОМЕР_2 , та PACTON TXC 339, д.н.з. НОМЕР_3 , після технічного контролю визнано технічно справними (а.с. 20-21).

Відповідач на підтвердження технічної справності підсистеми габаритного контролю транспортних засобів WAGA-WIM40, зав. №CRUA-11-VVE, на який здійснювалась фіксація порушення, надав суду свідоцтво про повірку від 31 жовтня 2025 року №1199, чинне до 30.10.2026, що відповідає вимогам ТУ та ДСТУ 8809:2018 (а.с. 78-81).

Транспортний засіб марки MAN TGX 26.440, державний номерний знак НОМЕР_2 , разом із причепом марки РАСТОN ТХС 339, державний номерний знак НОМЕР_7 , у загальному вираженні мають 6 осей. Три осі має транспортний засіб і три осі має причеп. Даний факт підтверджується фотофіксацією транспортного засобу під час проходження зважування у русі за наступним посиланням: https://wim.dsbt.gov.ua/r/AB00008942/ (а.с. 71-77).

У відповідності до абзацу четвертого пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2014 року № 442 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» утворено Укртрансбезпеку, шляхом реорганізації (злиття) Державної інспекції з безпеки на морському та річковому транспорті та Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті (далі - Укртрансінспекція).

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 103 (далі - Положення № 103), Укртрансбезпека є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем`єр-міністра з відновлення України - Міністра розвитку громад та територій (далі - Міністр) і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

У силу вимог підпунктів 15, 27 пункту 5 Положення № 103 Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань здійснює: габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.

З наведеного вбачається, що відповідач виконує функції габаритно-вагового контролю транспортних засобів та нараховує відповідну плату за перевищення нормативів допустимої ваги транспортного засобу.

Отже, положеннями чинного законодавства визначені повноваження Укртрансбезпеки щодо контролю за рухом транспортних засобів з перевищенням габаритно-вагових параметрів, а також порядок здійснення такого контролю.

Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати від 12 лютого 2020 року у справі № 917/210/19.

Так, засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України від 5 квітня 2001 року № 2344-III «Про автомобільний транспорт» (далі - Закон № 2344-III), відповідно до частини дванадцятої статті 6 якого державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Частини перша та четверта статті 48 Закону № 2344-III закріплюють, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

У відповідності до абзацу третього частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Статтею 33 Закону України «Про автомобільні дороги» визначено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 29 Закону України «Про дорожній рух», до участі у дорожньому русі допускаються транспортні засоби, конструкція і технічний стан яких відповідають вимогам діючих в Україні правил, нормативів, що мають сертифікат на відповідність цим вимогам, укомплектовані у встановленому порядку, а у разі, якщо транспортний засіб згідно з цим Законом підлягає обов`язковому технічному контролю, пройшов такий контроль. З метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року № 30 (далі - Правила № 30) транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 №879 затверджено Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні (надалі - Порядок №879), відповідно до пп. 5, 5-1 п.2 якого:

дозвіл на рух - єдиний уніфікований документ, що видається уповноваженим органом відповідно до Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року №30 «Про проїзд великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами», після внесення в установлених порядку і розмірі плати за проїзд таких транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, в якому визначаються умови експлуатації транспортних засобів протягом певного часу за встановленим маршрутом і який дає право на проїзд за таких умов.

У силу вимог пункту 3 Порядку №879 габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.

Відповідно до пунктів 15, 16, 18, 20 Порядку №879, контроль за наявністю у водіїв великовагових та великогабаритних транспортних засобів дозволу на рух здійснюють уповноважені підрозділи Національної поліції та територіальні органи Укртрансбезпеки, які здійснюють габаритно-ваговий контроль.

Габаритно-ваговий контроль включає документальний та/або точний контроль.

За результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення.

За результатами габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних.

З аналізу вказаних положень Порядку №879 вбачається, що при здійсненні габаритно-вагового контролю здійснюється перевірка відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

Так, єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306.

У відповідності до пункту 22.5 Правил дорожнього руху за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м (для сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення, - 3,75 м), за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.

Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

Забороняється рух транспортних засобів з навантаженням на вісь понад 7 т або фактичною масою понад 24 т автомобільними дорогами загального користування місцевого значення.

Відтак, згідно з п. 22.5 Правил дорожнього руху, гранично допустима фактична маса комбінованого транспортного засобу, за якої допускається рух автомобільними дорогами державного значення, більше 40 тонн (42 та 44 тонни) встановлена виключно у разі здійснення перевезення транспортними засобами вантажу в одному або більше контейнерах, або в змінних кузовах.

При цьому, згідно пункту 5 Правил № 30 рух транспортних засобів та їх составів загальною масою до 40 тонн включно, якщо вони не є великогабаритними, і контейнеровозів загальною масою до 46 тонн включно та заввишки від поверхні дороги до 4,35 метра включно (на встановлених Укравтодором, Укртрансбезпекою і Національною поліцією маршрутах, які погоджено з організаціями, зазначеними в пунктах 9 - 13 цих Правил), здійснюється без дозволу, не надає права на рух автомобільними дорогами транспортних засобів з перевищенням виключно осьових навантажень без відповідного дозволу.

Пунктами 12, 13 Порядку №879 визначено, що вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

Під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані.

У свою чергу, участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові параметри яких перевищують хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, зокрема, навантаження на вісі транспортного засобу, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів, а при перевезенні вантажу без відповідного дозволу настає адміністративно-господарська відповідальність, яка залежить від відсоткового перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм.

Так, порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 (далі -Порядок №1567), у відповідності до пункту 3 якого рейдові перевірки на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення і направлення на рейдову перевірку.

Згідно з п. 13 Порядку №1567, у разі виявлення в ході рейдової перевірки порушень правил перевезення великогабаритних, великовагових вантажів посадовою особою додатково складається акт про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних параметрів за формою згідно з додатком 3 або акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів за формою згідно з додатком 4.

Згідно з п. 8.21 розділу 8, п. 12.5 розділу 12 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363 (зі змінами та доповненнями) виходячи з вимог безпеки руху, водій зобов`язаний перевірити відповідність габаритів вантажу розмірам, що зазначені у Правилах дорожнього руху України. Для транспортування вантаж треба рівномірно розміщувати в кузові таким чином, щоб не була порушена стійкість автомобіля і не утруднювалося керування ним. Вантаж не повинен зміщуватися під час руху, випадати з кузова, волочитися і створювати небезпеку для пішоходів та інших учасників дорожнього руху.

Відповідно до п. 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 року №30, рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів. Видача (відмова у видачі, переоформлення, видача дубліката, анулювання) дозволу здійснюється відповідно до Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» через центри надання адміністративних послуг. Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.

Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Згідно з ч. 1 ст. 9, ст. 10 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Відповідно до ст. 251, ст. 280 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення.

З матеріалів справи вбачається, що контролюючим органом встановлено здійснення перевезення позивачем вантажу з перевищенням встановлених законодавством вагових норм на 10,250 % (4,1 тонн), при дозволеній максимальній фактичній масі 40 тонн, чим порушено пункт 22.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність згідно частини другої статті 132-1 КУпАП.

За змістом частини другої статті 132-1 КУпАП відповідальність настає за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами, що тягне за собою накладення штрафу в розмірі: п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно; однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20%; двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20%, але не більше 30%; трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30%.

Слід зазначити, що завантажуючи вантажний автомобіль в межах дозволеної фактичної маси, перевізник зобов`язаний враховувати дозволені навантаження на осі транспортного засобу, нерівномірний розподіл маси вантажу на осі, зміну маси транспортного засобу та можливе перевищення вагових параметрів після здійснення заправки автомобіля пальним, та використовувати, в таких випадках, транспортний засіб з відповідними технічними параметрами.

Разом з цим суд зважає на те, що з огляду на встановлення п. 22.5 Правил дорожнього руху різного значення нормативів параметрів допустимої загальної маси та допустимого навантаження на осі для контейнеровозів та для інших транспортних засобів та їх составів, зазначення в постанові по справі про адміністративне правопорушення повних даних щодо складу транспортного засобу, рух якого зафіксовано із перевищенням встановлених нормативів, у тому числі щодо марки, моделі та державного номерного знаку як тягачу, так і напіпричепу-контейнеровоза, є визначальним для висновку про наявність чи відсутність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, відповідальність за вчинення якого передбачена частиною другою ст. 132-1 КУпАП.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем під час винесення спірної постанови АВ №00008942 від 10.11.2025 не було враховано, що транспортний засіб разом із причепом за своєю категорією (технічною конструкцією) та у розумінні п. 22.5 ПДР України є трьохвісним тягачем, який здійснює перевезення трьохвісного напівпричепу контейнеровозу, який має гранично допустиме навантаження загальної маси 44 тонни, а не 40 тонн, як стверджує відповідач, отже у спірному випадку, при визначенні максимально допустимих параметрів навантаження, відповідачем до уваги прийнято максимальну дозволену фактичну масу 40 тонн, та зроблені розрахунки перевищення нормативних параметрів.

Проте позивач наполягає, що перевезення вантажу здійснювалось у змінному кузові напівпричепом, який є спеціалізованим трьохвісним напівпричепом (контейнеровозом), а отже не відбулось перевищення параметрів визначених п. 22.5 ПДР, максимальну дозволену фактичну масу 44 тонни.

Поряд з цим суд звертає увагу на таке.

Як свідчать матеріали справи, у відповідності до оскаржуваної постанови загальна маса транспортного засобу MAN TGX 26.440, д.н.з. НОМЕР_2 , власником якого є позивач, перевищена на 10,250% (4,1 т), при дозволеній максимальній фактичній масі 40 тонн.

У той же час, в судовому засіданні встановлено, що відповідно до копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 ОСОБА_1 є власником транспортного засобу MAN TGX 26.440, д.н.з. НОМЕР_2 . В розділі «особливі примітки» зазначено - «СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ ВАНТАЖНИЙ СІДЛОВИЙ ТЯГАЧ» (а.с.17-18).

Згідно з копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 , ОСОБА_1 є також власником транспортного засобу PACTON TXC 339, д.н.з. НОМЕР_3 . У розділі «особливі відмітки» зазначено - «СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ НАПІВПРИЧІП Н/ПР - КОНТЕЙНЕРОВОЗ» (а.с. 19-20).

Термін "контейнер", враховуючи приписи ст. 4 МК України, включає приладдя та обладнання, необхідні для цього типу контейнера, за умови, що вони перевозяться разом із контейнером. Знімні кузови прирівнюються до контейнерів.

Тобто, контейнер є транспортним обладнанням призначеним для перевезення вантажу. При цьому, контейнером визнається клітка, знімна цистерна або подібний засіб.

Поняття н/причеп-контейнеровоз визначено Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України 14.10.97 №363, відповідно до яких н/причеп-контейнеровоз транспортний засіб спеціалізованого призначення, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення вантажів певних категорій контейнерів.

Поряд з цим, згідно з п. 17 Порядку фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2019 року №1174 (Порядок №1174), у постанові про накладення адміністративного стягнення за правопорушення, зафіксоване в автоматичному режимі, зазначаються виміряні з урахуванням похибки вагові та габаритні параметри транспортного засобу, які перевищили нормативні вагові та/або габаритні параметри транспортних засобів на ділянці автомобільної дороги.

Положення Порядку №1174 передбачають технічні можливості автоматичної системи фіксації вагових параметрів, алгоритм здійснення вимірювань та порядок дій посадових особи Укртрансбезпеки, уповноважені розглядати справи про правопорушення, зафіксовані в автоматичному режимі. Зокрема, посадові особи Укртрансбезпеки використовують інформацію з інформаційних баз щодо відомостей про транспортний засіб.

Виходячи із зазначених норм законодавства, процес системи фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті здійснюється в автоматичному режимі, що включає формування структурованих даних, інформаційних файлів тощо, та має як наслідок - автоматизоване формування системою проекту постанови про адміністративні правопорушення, а, відтак, і габаритно-вагові розрахунки щодо транспортного засобу здійснюються в автоматичному режимі та в подальшому застосовуються відповідною посадовою особою при прийнятті постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Основним доказом у разі вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 132-1 КУпАП, є показання технічних засобів, що працюють в автоматичному режимі, фото- та відеофайли, внесені до автоматично сформованої постанови.

У відповідності до оскаржуваної постанови 05 листопада 2025 року о 13 годині 37 хвилин за адресою: М-21, км 148+700-149+500, Житомирська обл. було зафіксовано транспортний засіб MAN TGX 26.440, д.н.з. НОМЕР_2 , із перевищенням нормативних параметрів зазначених пунктом 22.5 Правил дорожнього руху України (перевищення транспортного засобу на 10,250 % (4,1 тонн), при дозволеній максимальній фактичній масі 40 тонн.

На офіційному вебсайті Укртрансбезпеки у мережі Інтернет за посиланнями: https://wim.dsbt.gov.ua міститься фотозображення транспортного засобу, здійснене в автоматичному режимі, тобто 05 листопада 2025 року о 13 год 37 хв на ділянці дороги М-21, км 148+700-149+500, Житомирська обл. та фотосвітлини на яких зафіксовано проїзд транспортного засобу - MAN TGX 26.440, д.н.з. НОМЕР_2 , разом з напівпричепом із спеціалізхованим напівпричіпом-контейнеровозом.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі серії АВ №00008942 від 10.11.2025 не містить даних щодо марки, моделі, державного номерного знаку ніпівпричепу-контейнеровоза, який був приєднаний до транспортного засобу - вантажного сідлового тягача MAN TGX 26.440, д.н.з. НОМЕР_2 .

У той же час, нормами пункту 22.5 Правил дорожнього руху України закріплено, що фактична допустима маса контейнеровоза не може перевищувати 44 тонни.

Відповідно, розрахунок відсоткового перевищення загальної маси транспортного засобу мав здійснюватись з урахуванням вказаних обставин.

При цьому, згідно пункту 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 №30 допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.

Відтак, оскаржувана постанова від 10 листопада 2025 року не містить виміряних з урахуванням похибки вагових параметрів транспортного засобу, які перевищили нормативні вагові параметри, встановлені саме для контейнеровозів, та при обрахунку перевищення нормативних параметрів Укртрансбезпекою використано параметри, встановлені п.22.5 Правил дорожнього руху, саме для транспортних засобів та їх составів з фактичною масою - до 40 тонн, а не для контейнеровозів - понад 44 тонн.

Поряд з цим, як зазначено у вищевикладених положеннях ст. 132-1 КУпАП, зокрема, перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5 % до 10 % тягне за собою накладення штрафу в розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (8500,00 грн).

При цьому, враховуючи вищевикладені вимоги ПДР, максимальна вага для руху автомобільними дорогами державного значення трьохвісним тягачем, який здійснює перевезення трьохвісного напівпричепу контейнеровозу, дорівнює 44 т.

Судом встановлено, що виміряні з урахуванням похибки габаритно-вагові параметри транспортного засобу склали 44,1 тонн, при дозволеній максимальній фактичній масі 44 тонни.

З огляду на викладене, позивач допустив рух транспортного засобу із перевищенням максимальної допустимої маси під час здійснення перевезення вантажу на 0,23%, що становить менше 5 % перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм.

Санкції за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм до 5 % положення ст. 132-1 КУпАП не містять.

Отже, відповідачем невірно розраховано відсоток перевезення допустимої норми та невірно визначено показник перевантаження, оскільки транспортний засіб марки MAN модель TGA 26.440, реєстраційний номер НОМЕР_2 , може здійснювати рух з навантаженням до 44 тонн.

За таких обставин, посадова особа відповідача при складенні постанови не врахувала тип транспортних засобів та невірно при проведенні розрахунку відсоткового перевищення загальної маси транспортного засобу, взявши допустиму вагу не контейнеровоза в 44 тонни, а вантажного тягача в 40 тонн, не врахувала положення ст.132-1 КУпАП щодо вагових або габаритних параметрів, які у даній справі становлять менше 5 відсотків та, як наслідок, провела розрахунки, які не відповідають дійсним обставинам справи.

Посилання представника відповідача на те, що даний напівпричіп не є контейнеровозом спростовуються наявною в матеріалах справи технічною документацією на даний спеціалізований напівпричіп.

Отже, враховуючи, що матеріали справи не містять жодних належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів у справі про адміністративне правопорушення, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, не містять ні інформації про тип транспортного засобу, від якого залежить граничний розмір фактичної маси транспортного засобу, рух якого автомобільними дорогами забороняється, ні інформації про фактичну масу (вагу) вказаного в постанові транспортного засобу, ні інформації про вагу (масу) перевищення встановлених законодавством вагових норм для даного типу транспортного засобу під час руху автомобільними дорогами.

Посилання представника відповідача на те, що напівпричіп-контейнеровоз повинен мати відповідне маркування, без якого віднести такий транспортний засіб до контейнеровозів немає можливості суд оцінює критично, з огляду на наступне.

У відповідності до наказу Міністерства транспорту України від 14 січня 1997 року №363 «Про затвердження правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні» (далі - Правила № 363) н/причеп-контейнеровоз - транспортний засіб спеціалізованого призначення, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення вантажів певних категорій - контейнерів.

Відповідно до п.17.2-17.5 Правил №363, забороняється перевозити в універсальних контейнерах вантажі, які швидко псуються, сипучі вантажі без тари, вибухові, займисті, їдкі та отруйні речовини, смердючі вантажі та ті, які забруднюють стіни і підлогу контейнера, а також вантажі, які не можуть бути завантажені в контейнер або вивантажені з нього без застосування вантажно-розвантажувальних механізмів. Універсальні автомобільні контейнери, що належать перевізникам, повинні мати єдину нумерацію, а також нанесене фарбою, що контрастно виділяється від кольору контейнера, таке маркування: розпізнавальний знак; номер контейнера; найменування власника контейнера; вантажність і маса тари контейнера, кг; внутрішній об`єм контейнера, куб.м., місце, місяць і рік виготовлення контейнера; час останнього капітального ремонту і наступного ремонту контейнера. Номер контейнера наноситься на всіх бокових стінках, даху і всередині контейнера.

У той же час, можливе недотримання власником вантажу або ж перевізником вимог щодо маркування контейнеру, не може змінити призначення та технічні характеристики одиниці транспортного обладнання, яка розміщена на спеціалізованому напівпричепі-контейнеровозі, для цілей її ідентифікації як причепа-контейнеровоза у розумінні Наказу №363 та для цілей застосування положень пункту 22.5 Правил дорожнього руху.

У свою чергу, відповідач в обгрунтування висновку про відсутність маркування на контейнері не досліджував обсяг маркування, який має бути нанесений на контейнері, та не надав суду доказів відсутності такого маркування, в залежності від обсягу даних, що мають бути зазначені на контейнері.

При цьому, спірною постановою позивача було притягнуто до відповідальності саме за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами, а не за порушення вимог щодо маркування контейнерів.

Відповідно до ч.1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Інші доводи представника відповідача не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на висновки суду.

З огляду на викладене, враховуючи, що відповідачем не надано жодного належного та обґрунтованого доказу на підтвердження того, що позивач вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 132-1 КУпАП, постанову про адміністративне правопорушення необхідно скасувати, а справу про адміністративне правопорушення закрити.

Згідно зі ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті підлягає стягненню сплачений позивачем судовий збір у розмірі 605 грн. 60 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 241-246, 250, 255, 293, 295 КАС України, суд, -

у х в а л и в:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - задовольнити повністю.

Скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України, серії АВ № 00008942 від 10 листопада 2025 року, винесену головним спеціалістом відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень управління автоматичної фіксації порушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Державної служби України з безпеки на транспорті Солов`янчик Світланою Іванівною, за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП, та закрити справу про адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.132 КУпАП.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати, а саме сплачений судовий збір за подання позовної заяви у сумі 605 грн. 60 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_8 .

Відповідач: Державна служба України з безпеки на транспорті, ЄДРПОУ: 39816845 місцезнаходження: 03150, вул. Фізкультури, 9, м. Київ.

Суддя О.О. Сорокіна