Ухвала суду № 134633410, 16.02.2026, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/934/26-к

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 лютого 2026 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

представника власника майна - адвоката ОСОБА_3 ,

власника майна - ОСОБА_4 ,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Києві провадження за клопотанням адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 16.09.2025, у кримінальному провадженні № 12025000000002092 від 28.07.2025, -

ВСТАНОВИВ:

В провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва надійшло клопотання адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 в порядку ст. 174 КПК України в якому просить скасувати арешт накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 16.09.2025, у кримінальному провадженні № 12025000000002092, в частині заборони користування, та повернути власнику майна на відповідальне зберігання, а саме:

- транспортний засіб спеціалізований сідловий тягач марки та моделі «MAN TGX 18.480», д.н.з. НОМЕР_1 , VIN - НОМЕР_2 , з`єднаний з напівпричепом бортовим загальним марки та моделі «KOGEL SN 24», д.н.з. НОМЕР_3 , VIN - НОМЕР_4

Мотивуючи означене клопотання, заявник вказує, що арешт накладено необґрунтовано, з порушенням положень ст. 170 КПК України, без перевірки обставин та підстав накладення такого арешту. Також посилається на те, що накладений арешт порушує право на вільне володіння, користування та розпорядження своїм майном, а також що при накладенні арешту не було враховано відсутність правової підстави для арешту майна, вказує, що арештоване майно, не відповідає ознакам визначених ст. 98 КПК України.

У судовому засіданні представник власника майна та власник майна підтримали клопотання та просили його задовольнити.

Прокурор у судове засідання не з`явився, подав до суду письмові заперечення у яких просив відмовити у задоволенні клопотання, посилаючись на те що вказаний транспортний засіб є речовим доказом та безпосереднім знаряддям перевезення товару, що досліджується у проваджені.

При розгляді клопотання, поданого в порядку ст. 174 КПК України, слідчий суддя не надає оцінку дотриманню вимог закону при постановленні ухвали про арешт майна та її законності, що є виключною прерогативою суду апеляційної інстанції, а лише оцінює обґрунтованість підстав для скасування арешту.

Слідчий суддя, дослідивши матеріали провадження за клопотанням, заслухавши позицію учасників процесу, приходить наступного висновку.

Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні за № 12025000000002092 від 28.07.2025, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 201-2 Кримінального кодексу України.

У ході досудового розслідування встановлено, що група осіб організувала незаконне ввезення товарів комерційного призначення на митну територію України під виглядом гуманітарної допомоги, використовуючи реквізити благодійної організації зі статусом неприбутковості - БО «БФ "ВОРОГАМ НА ЗЛО», код ЄДРПОУ 45725625.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 16.09.2025, у кримінальному провадженні № 12025000000002092 від 28.07.2025, накладено арешт на

- транспортний засіб спеціалізований сідловий тягач марки та моделі «MAN TGX 18.480», д.н.з. НОМЕР_1 , VIN - НОМЕР_2 , з`єднаний з напівпричепом бортовим загальним марки та моделі «KOGEL SN 24», д.н.з. НОМЕР_3 , VIN - НОМЕР_4 , а також товари, зазначені у митній декларації (MRN) Республіки Польща № 25PL445010NSM353J5, а саме: жіночі куртки, загальною кількістю 11 240 штук, загальною вагою 12738,80 кг, усього на загальну суму фактурної вартості 49 905,60 доларів США, манекени у кількості 6 штук, отримувачем та платником яких значиться Благодійна організація «БЛАГОДІЙНИЙ ФОНД «ВОРОГАМ НА ЗЛО» (код ЄДРПОУ 45725625), з забороною розпоряджатися, користуватися, переміщувати, а також вчиняти будь-які дії, спрямовані на його приховування, пошкодження чи знищення.

Відповідно з ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Згідно до ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.

Відповідно до ч. 2 ст. 174 КПК України арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Виходячи із аналізу викладеного, вказана норма пов`язує право слідчого судді на скасування арешту майна, із можливістю надання учасникам процесу, доказів та відомостей, які вказуватимуть, що арешт накладено необґрунтовано або в його застосуванні відпала потреба та доведеності перед слідчим суддею їх законності та переконливості.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя, згідно вимог ст. 94, ст. 132, ст. 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатніх доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту для третіх осіб, а також розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Із мотивувальної частини ухвал слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 16.09.2025 вбачається, що підставами накладення арешту є забезпечення кримінального провадження, а саме, забезпечення речових доказів у кримінальному провадженні.

Аналізуючи положення кримінально процесуального законодавства щодо накладення арешту на майно особи, обов`язковою передумовою, яка обґрунтовує необхідність застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, є наявність достатніх доказів, що вказують на вчинення злочину, наявність обґрунтованої підозри, підставу для арешту майна; наслідки арешту для третіх осіб, а також розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, що визначено положенням ч. 2 ст. 173 КПК України. Обов`язок доведення існування зазначеної умови КПК України покладається на орган досудового розслідування.

Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що слід врахувати необхідність забезпечення справедливого балансу між конкуруючими інтересами відповідної особи і суспільства в цілому. Необхідно зважати й на те, що цілі, згадані в цьому положенні можуть мати певне значення при визначені того, чи забезпечено баланс між вимогами відповідних суспільних інтересів і основоположним правом заявника на власність. В обох контекстах держава користується певним полем розсуду при визначені заходів, які необхідно вжити для забезпечення дотримання Конвенції. Рішення «Sargsyan v. Azerbaijan», n.220.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».

Нормою ст. 41 Конституції України встановлюється непорушність права особи на володіння, користування і розпорядження своєю власністю.

Відповідно до положень ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Матеріали кримінального провадження не містять інформації про те, що ОСОБА_4 має будь-яке відношення до обставин, які розслідуються у вказаному кримінальному провадженні, крім того, як вбачається із наданих суду матеріалів, останній не є підозрюваним у вказаному кримінальному проваджені.

Також слідчий суддя звертає увагу, що з наданих суду матеріалів вбачається, що товар який був завезений з порушенням правил декларування, знаходиться безпосередньо у напівпричепі марки та моделі «KOGEL SN 24», д.н.з. НОМЕР_3 , VIN - НОМЕР_4 , а тому приходить висновку про часткове задоволення клопотання та зняття арешту з транспортного засобу - спеціалізований сідловий тягач марки та моделі «MAN TGX 18.480», д.н.з. НОМЕР_1 , VIN - НОМЕР_2 .

В частині скасування арешту майна з напівпричепа марки та моделі «KOGEL SN 24», д.н.з. НОМЕР_3 , VIN - НОМЕР_4 , а також передання його на відповідальне зберігання - клопотання задоволенню не підлягає, з огляду на те що досудове розслідування триває, у кримінальному провадженні досліджуються обставини вчинення кримінального правопорушення передбаченого частиною третьою статті 201-2 Кримінального кодексу України, а тому скасування такого заходу забезпечення кримінального провадження є передчасним.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 98, 170-175, 309, 392, 532, 535 КПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання - задовольнити частково.

Скасувати арешт в частині користування, накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 16.09.2025, у кримінальному провадженні № 12025000000002092 від 28.07.2025, а саме на:

- транспортний засіб спеціалізований сідловий тягач марки та моделі «MAN TGX 18.480», д.н.з. НОМЕР_1 , VIN - НОМЕР_2 .

В іншій частині клопотання - відмовити.

Ухвала підлягає негайному виконанню і оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1