Рішення № 134622597, 06.03.2026, Васильківський міськрайонний суд Київської області

ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 362/4272/25

Провадження № 2/362/753/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 березня 2026 року Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого - судді Медведєва К.В.,

при секретарі - Рицькій Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Василькові Київської області справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди, заподіяної внаслідок кримінального правопорушення,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 , в якому просить стягнути з відповідача на її користь 24335,40 грн. завданої діями останнього матеріальної шкоди (яка складається з витрат на медичні послуги та витрати на пальне в сумі 12335,40 грн., витрат на правову допомогу і залучення адвоката «Центру правової допомоги» у кримінальній справі в сумі 12000,00 грн.) та 30 000 грн. спричиненої моральної шкоди.

Позов обґрунтовано тим, що вироком Васильківського міськрайонного суду Київської області у справі №362/8551/24 від 18.12.2024 року, що набрав законної сили, встановлено обставини завдання ОСОБА_3 тілесних ушкоджень ОСОБА_2 та визнано ОСОБА_3 винним у вчиненні кримінального правопорушення (проступку) та призначено відповідне покарання. Позивач стверджує, що для відновлення здоров`я сина разом з транспортними витратами витрачено кошти в сумі 12335,40 грн. та на правову допомогу у кримінальній справі витрачено 12000,00 грн., які є матеріальними збитками. Також позивач просить суд стягнути 30000,00 грн. моральної шкоди, яка полягала у душевних стражданнях у зв`язку з перенесеним переживанням. Замість того, щоб спокійно вести нормальний спосіб життя, позивачка мала вимушена неодноразово звертатись до Васильківського РВ ГУ НП в Київській області, вимушена була займатися збором необхідних документів, для подачі разом з позовною заявою до суду. Також через завдані тілесні ушкодження сину було порушено звичний та розмірений спосіб життя, виникла необхідність докладання додаткових зусиль для його нормалізації та витрачання свого дорогоцінного часу для вирішення проблем пов`язаних з усуненням наслідків вчинення кримінального правопорушення. Моральні переживання посилилися тим, що до цього часу відповідач навіть не поцікавився про стан ситуації, що виникла.

Ухвалою від 16.06.2025 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою від 31.07.2025 відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання на 22.08.2025. В підготовче судове засідання відповідач, повідомлений належним чином, не з`явився, у зв`язку з чим розгляд справи відкладався на 05.09.2025.

Підготовче судове засідання 05.09.2025 відкладалося на 30.09.2025. Підготовче судове засіданні 30.09.2025 відкладено на 17.10.2025 у зв`язку з надходженням до суду клопотання про відкладення розгляду справи від представника відповідача адвоката Кривші Л.П.

В підготовче судове засідання 17.10.2025 ні відповідач, ні його представник не з`явилися, про причини неявки в суд не повідомили, у зв`язку з чим підготовче судове засідання відкладалось на 28.10.2025.

В підготовче судове засідання 28.10.2025 представник позивача не з`явився, подав до суду клопотання про проведення підготовчого судового засідання без його участі, представник відповідач повідомлена належним чином, в судове засідання не з`явилася.

Ухвалою від 28.10.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 25.11.2025.

Відповідач та його представник в судове засідання 25.11.2025 не з`явилися, про день та час розгляду справи неодноразово повідомлялися належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями, про причини неявки суд не повідомили, заяв про відкладення розгляду справи не надіслали.

В судовому засіданні 25.11.2025 розгляд справи відкладався на 27.01.2026.

Судове засідання 27.01.2026 знято з розгляду у зв`язку із хворобою судді. Розгляд справи призначено на 03.02.2026.

В судовому засіданні 03.02.2026 розгляд справи відкладався на 04.03.2026 у зв`язку з неявкою учасників справи.

В судовому засіданні 04.03.2026 представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити. Представник відповідача вважає, що в межах заявлених сум позов є неповністю обґрунтованим, вважає що обґрунтовано вимоги про стягнення матеріальної шкоди в сумі 4250,00 грн., та моральна шкода у розмірі 2000,00 грн.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, а представник відповідача проти задоволення позову заперечив. Суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення і оголошено перерву до 06.03.2026.

В судове засідання 06.03.2026 для оголошення рішення сторони та їх представники не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень ЦПК розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Ухвалою від 06.03.2026 закрито провадження у справі в частині позовної вимоги про стягнення з відповідача матеріальної шкоди в розмірі 12000,00 грн., яка полягає у витратах позивача на правову допомогу у кримінальній справі.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, відповідача, дослідивши та проаналізувавши зібрані по справі докази в їх сукупності, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Частиною 1 ст. 11 Цивільно-процесуального кодексу України встановлено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Згідно із ч. 4 ст. 61 ЦПК України вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов`язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Судом установлено, що вироком Васильківського міськрайонного суду Київської області від 18.12.2024 року у справі №362/8551/24, що набрав законної сили, а тому встановлені ним обставини доказуванню за ч. ч. 4 ст. 61 ЦПК України не підлягають, ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України та призначено йому покарання у виді громадських робіт на строк 80 годин.

Вказаним вироком встановлено, що 23.12.2023 близько 21 год 30 хв ОСОБА_3 , перебуваючи неподалік парку, що знаходиться по проспекту Науки в селищі Гребінки Білоцерківського району Київської області, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, маючи умисел на спричинення тілесних ушкоджень неповнолітньому потерпілому ОСОБА_2 та діючи умисно, усвідомлюючи суспільну небезпечність свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки у вигляді заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень та бажаючи їх настання, наніс один удар правою рукою по обличчі потерпілого. В результаті таких протиправних дій ОСОБА_3 завдав ОСОБА_2 тілесні ушкодження у вигляді ушкодження коронок перших зубів на верхній щелепі, крововиливів на верхніх ти нижніх губах. Дані ушкодження відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, які згідно з пунктом 2.3.5 Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень Наказу МОЗ №6 від 17.01.1995 року мають незначні скороминущі наслідки, тривалістю не більш як шість днів.

З позовної заяви вбачається, що відповідач на момент розгляду справи в суді, матеріальну шкоду завдану кримінальним правопорушенням не відшкодував. Доказів протилежного суду не надано.

В зв`язку з цим, позивачка просить суд стягнути з відповідача в рахунок відшкодування матеріальної шкоди завданої кримінальним правопорушенням: витрати на медичні послуги та витрати на пальне в сумі 12335,40 грн.

Частиною 1 ст. 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Відповідно до змісту ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи, а також шкода завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до довідки від 24.12.2023 №5494 видану КНП КОР «Київська обласна дитяча лікарня №2», форми первинної облікової документації №043/о від 13.01.2024, результату рентгенівського знімку підтверджуються пошкодження зубів ОСОБА_2 .

Суд не може прийняти в якості доказів чеки номер платежу 12834565 на загальну суму 281,48 грн та номер платежу 12834556 на загальну суму 2,87 грн оскільки вони датовані 07.07.2023, а отже такі витрати мали місце раніше ніж події, які мали наслідком постановлення вироку у справі №362/8551/24.

Також суд не може прийняти в якості доказу чек №250273 на загальну суму 2489,18 грн, оскільки він датований 25.03.2025, тобто майже через півтора року після подій, і стороною позивача не надано суду доказів того, що вказаний чек пов`язаний із витратами на дорогу до установ, органів або організацій, пов`язаних із відновлення прав сторони позивача.

Інші чеки на придбання пального суд відносить до витрат, які пов`язані із витратами на дорогу до установ, органів або організацій, пов`язаних із відновлення прав сторони позивача.

Посилання представника відповідача на те, що сторона позивача проживає в тому ж населеному пункті, що ї установа де відбувалося надання медичних послуг судом приймається, проте це не впливає на вирішення справи оскільки було б нерозумним обмежувати постраждалу особу у виборі транспорту для доставки до медичного закладу в зимовий період, що пов`язано як із погодними умовами так і з очевидно болісними відчуттями, враховуючи особливість заподіяних травм.

Іншими чеками, які містяться в матеріалах справи, підтверджуються витрати на медичні послуги в сумі 4600,00 грн.

Суд приймає в якості доказів витрат на бензин чеки №№43726, 43470, 43645, 42435174 на загальну суму 3 545,00 грн.

Щодо чеків банку «Південний», то вони підтверджують вже враховані судом інші чеки, то зазначені в ним суми судом окремо не враховуються.

Таким чином вимоги про відшкодуванні шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, у частині медичних витрат підлягають задоволенню в частині 4600,00 грн., в частині витрат на придбання пального для заправки автомобіля підлягають задоволенню в частині 3 545,00 грн., а загалом 8145,00 грн.

Оскільки в судовому засіданні достовірно встановлено, що винними діями відповідача завдано шкоду позивачу, яка є потерпілою від кримінального правопорушення, то суд приходить до обґрунтованого висновку про стягнення з ОСОБА_3 на користь позивача завданої матеріальної шкоди в розмірі суму 8145,00 грн., оскільки її розмір доведений в зазначеній сумі.

Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Згідно із ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

За змістом п.п.п. 5, 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року (зі змінами й доповненнями) - відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховується стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану тощо. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

З урахуванням характеру та обсягу моральних та фізичних больових страждань перенесених ОСОБА_2 через протиправні дії ОСОБА_3 , поїздки до лікарів, проведення медичних маніпуляцій, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням останнього та його вини в її заподіянні, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, а також враховуючи вік та стан здоров`я потерпілого, суд приходить до висновку, що моральна шкода підлягає відшкодуванню із відповідача в розмірі 7.000 грн.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору за вимогами про відшкодування матеріальної коди, то відповідно до ст. 88 ЦПК України, судові витрати покладаються на відповідача в дохід держави пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому, на підставі пункту 1 частини другої статті 141 ЦПК України, у зв`язку із частковим задоволенням позову, судові витрати у вигляді сплаченого позивачем судового збору за відшкодування моральної шкоди слід покласти на відповідача у відповідній частині.

Щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, суд прийшов до наступного.

За п. 1 ч. 3ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.ч. 2, 3ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду по справі № 751/3840/15-ц від 20.09.2018 на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.

Так, у матеріалах справи міститься: копія договору про надання правової (правничої) допомоги від 18.07.2025. При цьому розрахунку наданих послуг, документів, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження) матеріали позовної заяви не містять.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини у справах «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у рішенні в справі Laventsv. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі ст. 41 Конвенції суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

На ці ж обставини та критерії посилається Верховний Суд у справі №756/2114/17 від 13.02.2019, зменшивши розмір судових витрат, зважаючи на те, що заявлений розмір був неспівмірний зі складністю справи.

Враховуючи предмет позову, складність та обсяг самої справи, співмірність складності справи із наданими адвокатом послуг, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, виходячи з принципу диспозитивності цивільного судочинства, закріпленого в ст. 13 ЦПК України, суд приходить до висновку, що витрати в розмірі 8000,00 грн. відповідатимуть критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а також не суперечитимуть принципу розподілу таких витрат. Отже, вимоги представника позивача покласти на відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15000,00 грн. суд вважає обґрунтованими в розмірі 8000,00 грн., які суд і покладає на відповідача.

Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 403,73 грн. та судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000,00 грн.

За змістом ч. 2 ст. 114 СК України у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

З урахуванням наведеного‚ керуючись ст.ст. 12, 19, 76-81, 247, 258-259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди, заподіяної внаслідок кримінального правопорушення задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 , яка дії в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , 8145,00 грн. в рахунок відшкодування завданої матеріальної шкоди та 7000 грн. у відшкодування моральної шкоди, а всього стягнути 15145,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Держави судовий збір в сумі 1211,20 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 , яка дії в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , 403,73 грн. судового збору, 8000,00 грн. судових витрат на професійну правничу допомогу.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Текст рішення виготовлено 06.03.2026 року.

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_3 , зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя Медведєв К.В.