Постанова № 13462239, 17.01.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

17 січня 2011 р. № 2-а- 13536/10/2070

Харківський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Самойлової В.В.

за участю секретаря судового засідання - Скляр С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові справу за адміністративним позовом приватного підприємства "Маршал-В" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова, треті особи: ПП "Тевес Юніон", ТОВ "Східтехсервіс" про скасування податкових повідомлень - рішень,

встановив:

ПП "Маршал-В" звернулося до належного суду з адміністративним позовом, в якому просить, з урахуванням уточнених позовних вимог, скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова № 0000761505/0 від 14.10.2010 року та № 0000761505/1 від 11.11.2010 року, прийняті стосовно нього.

Позивач обґрунтовує свої вимоги наступним чином.

Так, він посилається на те, що при проведенні перевірки податковим органом та при оформленні її результатів мало місце не дотримання вимог податкового законодавства, висновки акту перевірки базуються на припущеннях і не підтверджуються об'єктивними даними, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням норм діючого законодавства України, що є підставою для їх скасування.

В судовому засіданні представник позивача Савві Л.Є. позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити.

Представник третіх осіб, що не заявляють самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача, за довіреністю Філатов П.А. підтримав позовні вимоги з підстав, викладених позовною стороною.

Представник відповідача за довіреністю Говорун М.Д. проти позову заперечував, посилаючись на те, що під час проведення вказаної перевірки та складанню акту перевірки фахівці відповідного податкового органу діяли згідно до вимог чинного податкового законодавства, а прийняті за результатами перевірки рішення є законними, в зв'язку з тим, що у складеному за результатами перевірки акті були зафіксовані порушення вимог Закону України "Про податок на додану вартість", за що у відповідності до Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" позивачу були визначені відповідні податкові зобов'язання на підставі оскаржуваних рішення.

Заслухавши представників сторін та третіх осіб, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Встановлено, що уповноваженими особами Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова була проведена планова невиїзна документальна (камеральна) перевірка ПП "Маршал-В" щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків з податку на додану вартість за квітень 2010 року, за результатами якої 17.09.2010 року було складено акт перевірки № 5487/15-509/33066126, в якому були зафіксовані порушення вимог Закону України "Про податок на додану вартість".

За наслідками вказаного акту перевірки відповідачем було прийняте податкове повідомлення - рішення № 0000761505/0 від 14.10.2010 року, згідно з яким позивачу було донараховано суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 356360 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 178180 грн.

27.10.2010 р. позивачем вказане рішення було оскаржене до ДПІ у Київському районі м. Харкова, але скаргу залишено без задоволення та за її наслідками 11.11.2010 р. відповідачем винесено аналогічне податкове повідомлення - рішення № 0000761505/1.

Із зазначеними рішенням суб'єкта владних повноважень суд не погоджується, виходячи з наступного.

Так, відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, де передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку відповідач не надав належних доказів правомірності оскаржуваних рішень, оскільки, як вбачається з наявних письмових доказів факт вказаного порушення позивачем вимог податкового законодавства не знайшов свого підтвердження при судовому розгляді та спростовується наступним.

Судом встановлено, що позивачем до відповідача в встановлені законодавством терміни - протягом 20 календарних днів наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця подана податкова декларація з ПДВ за квітень 2010 року від 18.05.2010 року № 9001768817 з додатком № 5 до податкової декларації з ПДВ "Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" за квітень 2010 року від 18.05.2010 р.

Відповідач, згідно наказу ДПА України від 17.03.2008 року № 159 "Про внесення змін до податкової звітності з податку на додану вартість" та на виконання наказу ДПА України від 18.04.2008 № 266 "Про організацію взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів", відомості, задекларовані позивачем у Додатку № 5 співставив з податковими зобов'язаннями та податковим кредитом в розрізі контрагентів та виявив невідповідність задекларованого податкового зобов'язання та податкового кредиту у позивача у розрізі контрагентів за квітень 2010 року, а саме: з контрагентом ТОВ "Східтехсервіс" та ПП "Тевес-Юніон", у зв"язку з тим, що декларації з податку на додану вартість вказаними контрагентами не здавались.

На підставі чого, відповідач дійшов висновку, що факт неподання податкових декларацій за квітень 2010 р., недекларування об'єкту оподаткування та податкових зобов'язань з ПДВ контрагентами ПП "Маршал-В" в сукупності свідчать про відсутність правових підстав для формування останнім податкового кредиту у сумі 369158,33 грн. за квітень 2010 року, за операціями з придбання товарів, робіт, послуг від перелічених вище контрагентів відповідно до вимог пп. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Крім того, відповідач в акті перевірки послався на те, що при дослідженні проведених операцій ПП "Маршал-В" з ПП "Тевес-Юніон", ТОВ "Схід техсервіс" встановлені фактичні обставини, які спростовують реальність проведених господарських операцій (відповідно, і об'єкту оподаткування), на підставі яких позивачем визначені суми податкового кредиту, а саме: контрагентами ПП "Маршал-В" не подані податкові декларації, не задекларовано об'єкт оподаткування та податкові зобов'язання з ПДВ, дані податкової звітності ПП "Тевес-Юніон", ТОВ "Східтехсервіс" свідчать про відсутність на підприємстві управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг), тобто необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької діяльності.

Надалі в акті перевірки відповідач, з посиланням на норми ч. 1 ст.207 Господарського кодексу України, ст. ст. 203, 215, 228 Цивільного кодексу України, дійшов висновку про нікчемність угод між позивачем - з одної сторони та ПП "Тевес-Юніон" і ТОВ "Східтехсервіс" - з другої сторони.

Однако, з матеріалів справи вбачається, що між позивачем та вищевказаними контрагентами були укладені договори, а саме:

- згідно договору купівлі-продажу № 01/0903 від 23.03.2010 року позивач отримав від ПП "Тевес-Юніон" (продавця) насіння гороху Харді, 1 репродукція на загальну суму з ПДВ - 134 000,00 грн.;

- згідно договору купівлі-продажу № 01/0704 від 07.04.2010 року позивач отримав від ПП "Тевес-Юніон" (продавця) насіння пшениці ярої Елегія Миронівська, 1 репродукція на загальну суму з ПДВ - 432000,00 грн.;

- згідно договору купівлі-продажу № 02/1204 від 12.04.2010 року позивач отримав від ПП "Тевес-Юніон" (продавця) насіння пшениці ярої Елегія Миронівська, 1 репродукція на загальну суму з ПДВ - 475200,00 грн.;

- згідно договору купівлі-продажу № 01/1204 від 12.04.2010 року позивач отримав від ПП "Тевес-Юніон" (продавця) насіння сої Єсенія, 1 репродукція на загальну суму з ПДВ - 220350,00 грн.;

- згідно договору купівлі-продажу № 04/1204 від 12.04.2010 року позивач отримав від ПП "Тевес-Юніон" (продавця) асіння пшениці ярої Елегія Миронівська, 1 репродукція та насіння пшениці ярої Елегія Струна Миронівська, 1 репродукція на загальну суму з ПДВ - 86400,00 грн.;

- згідно договору купівлі-продажу № 03/0204 від 12.04.2010 року позивач отримав від ПП "Тевес-Юніон" (продавця) насіння пшениці ярої Елегія Миронівська, 1 репродукція та насіння пшениці ярої Елегія Струна Миронівська, 1 репродукція на загальну суму з ПДВ - 250800,00 грн.;

- згідно договору купівлі-продажу № 01/1404 від 14.04.2010 року позивач отримав від ПП "Тевес-Юніон" (Продавця) Насіння ярого ячменю Вакула, 1 репродукція на загальну суму з ПДВ 189360,00 грн.;

- згідно договору купівлі-продажу № 02/1404 від 14.04.2010 року Позивач отримав від ПП "Тевес-Юніон" (продавця) насіння сої Іванка, 1 репродукція на загальну суму з ПДВ - 192198,00 грн.;

- згідно договору купівлі-продажу № 01/2004 від 20.04.2010 року позивач отримав від ПП "Тевес-Юніон" (продавця) насіння пшениці ярої Елегія Миронівська, 1 репродукція на загальну суму з ПДВ - 45600,00 грн.

- згідно договору купівлі-продажу № 02/2004 від 20.04.2010 року позивач отримав від ПП "Тевес-Юніон" (продавця) насіння coї Іванка, 1 репродукція на загальну суму з ПДВ - 48108,00 грн.;

- згідно рахунку-фактурі № 2004 від 20.04.2010 року позивач отримав від ПП "Тевес-Юніон" (продавця) насіння сої Устя, 1 репродукція на загальну суму з ПДВм - 20736,00 грн.

Факт передачі насіння за вказаними договорами підтверджується відповідними накладними, а факт оплати отриманого товару підтверджується банківськими виписками.

Також, згідно договору купівлі-продажу № 1404-П від 14.04.2010 року позивач отримав від ТОВ "Східтсервіс" (продавця) насіння сої Віжіон, 1 репродукція на загальну суму з ПДВ - 47520,00 грн. та згідно договору купівлі-продажу № 1504-П від 15.04.2010 року позивач отримав від ТОВ "Східтсервіс" (продавця) насіння coї Віжіон, 1 репродукція на загальну суму з ПДВ - 158208,00 грн.

Факт передачі насіння за вказаними договорами також підтверджується накладними № 145.1 від 15.04.2010 р.; № 145.2 від 15.04.2010 р., а факт оплати отриманого від товару підтверджується банківськими виписками.

Відповідно до Закону України "Про податок на додану вартість" платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, яка повинна містити зазначені окремими рядками відомості визначені Законом.

Таким чином, ПП "Тевес-Юніон" та ТОВ "Східтсервіс" надали позивачу відповідні податкові накладні, які відповідають вимогам чинного законодавства.

Виходячи з приписів пункту 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначене згідно з цим Законом, а підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 цього ж Закону встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (робіт, послуг), але не вище рівня звичайних цін, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

-придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (робіт, послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Крім того, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (роботи, послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), які не підтверджені податковими накладними. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

За змістом підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до пункту 6.2. Порядку заповнення податкової накладної № 166, податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому, як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість. В абзаці 1 пункту 5 Порядку № 166 зазначається, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

ПП "Маршал-В" є контрагентом ПП "Тевес-Юніон", ТОВ "Східтсервіс", а не його контролюючим органом, тобто перевіряти кількість працюючих на підприємстві, своєчасність здачі податкової звітності не входить до його повноважень та не є обов'язком позивача.

А від так, отримавши податкові накладні від "Тевес-Юніон" та ТОВ "Східтсервіс", ПП "Маршал-В", згідно п. 8 Порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України, у розділі першому відобразив отримані податкові накладні та, керуючись правом, наданим п.п.7.2.6 п.7.2 ст. 7 вказаного Закону, включив до податкового кредиту витрати по податку на додану вартість.

Так, Закон України "Про податок на додану вартість" не пов'язує віднесення сум податку платником податків до складу податкового кредиту по ПДВ із відображенням контрагентом зобов'язань по сплаті ПДВ. За таких обставин, покупець (робіт, послуг) не може нести відповідальність за несвоєчасне відображення зобов'язань або несплату податку на додану вартість продавцями (робіт, послуг).

Також, суд зазначає, що посилання відповідача на те, що дані податкової звітності ПП "Тевес-Юніон" та ТОВ "Східтсервіс" свідчать про відсутність персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів не є доказами відсутності у цих підприємств необхідних умов для досягнення результатів i реального здійснення задекларованих операцій, оскільки відповідачем не досліджувалось чи є вказані підприємства виробниками або торговими посередниками, можливість укладання ними цивільно-правових угод найму складських приміщень, автотранспорту, договорів підряду, про надання послуг та іншого.

Згідно ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Обґрунтування відповідача щодо нікчемності правочинів не є підставою для визнання таких правочинів нікчемними, оскільки відповідачем не доведено, на підставі якої саме статті Цивільного кодексу України правочини, вчинені між позивачем та його контрагентом є нікчемним.

Крім того, пунктом 3 ст. 215 ЦК України передбачено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину).

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Суд звертає увагу, що відповідачем не надано доказів, що договори, які були укладені між позивачем та контрагентом, визнані судом недійсними.

А від так, відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України та згідно з позицією Верховного Суду України, викладеною в Узагальненнях "Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 24.11.2008 р. - законодавцем закріплено презумпцію правомірності правочину. Правомірність є конститутивною ознакою правочину, як юридичного факту.

Згідно з приписами частини 2 статті 215 ЦК України правочин є нікчемним лише, якщо його недійсність встановлена законом.

Таким чином, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з частиною 1 статті 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Отже відповідач при складанні акту перевірки та прийнятті на його підставі оскаржуваних повідомлень-рішень, вийшов за межі своїх повноважень і самостійно, поза судовою процедурою, визнав вищезазначені договори, укладені між позивачем - з одної сторони та ПП "Тевес-Юніон", ТОВ "Східтсервіс" - з другої сторони, недійсними.

Виходячи з приписів ст. 19 ч. 2 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 статті 9 КАСУ суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 ч. 1 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Таким чином, відповідна сторона - ДПІ у Київському районі м. Харкова не дотримала вимоги закону про захист охороняємих прав та інтересів юридичної особи у сфері публічно-правових відносин, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому її рішення як суб'єкта владних повноважень є неправомірними, що дає суду правові підстави для задоволення адміністративного позову.

Керуючись ст. ст. 9, 11, 159, 160 КАСУ, ст.19 Конституції України, Законом України "Про податок на додану вартість", Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", суд

постановив:

Позов задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова № 0000761505/0 від 14.10.2010 року та № 0000761505/1 від 11.11.2010 року, прийняті стосовно приватного підприємства "Маршал-В.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАСУ- з дня отримання копії постанови, шляхом подачі апеляційної скарги, з направленням її копії до апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 18.01.2011 року.

Суддя Самойлова В.В.