Рішення № 134622110, 03.03.2026, Коростенський міськрайонний суд Житомирської області

Коростенський міськрайонний суд Житомирської області

провадження №2/279/97/26

Справа № 279/5581/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2026 року м.Коростень Житомирської області

Коростенський міськрайонний суд Житомирської області у складі судді Волкової Н.Я., з секретарем Гонцовською Л.В., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін цивільну справу №279/5581/25 за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України (МТСБУ) до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про відшкодування шкоди в порядку регресу, вказавши, що 20.08.2022 року о 11:26 на вул.Львівське шосе м.Вінниця водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «KIA» д.н.з. НОМЕР_1 , допустила наїзд на пішохода ОСОБА_2 . На дату скоєння цієї пригоди водій ОСОБА_1 не мала чинного договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Вина відповідача у скоєнні вищезазначеної ДТП підтверджується постановою про закриття кримінального провадження від 24 вересня 2022 року. Представник потерпілого з метою отримання відшкодування звернувся до Моторного (транспортного) страхового бюро України з відповідними заявами до яких було копії необхідний документів. Зазначена шкода особисто винуватцем ДТП не була відшкодована потерпілій особі. Керуючись нормами п.п."а" п.41.1. ст.41 Закону в редакції, яка діяла на момент ДТП МТСБУ 14.08.2023 року здійснило виплату відшкодування потерпілій особі в розмірі 78000,00 грн. (стійка втрата працездатності), 21.08.2023 року - 34800,00 грн. (витрати на лікування), 29.08.2024 року - 39000,00 грн. (доплату різниці в регламентних виплатах, пов`язаних зі стійкою втратою працездатності) та 13.09.2024 року - 13621,65 грн. (розмір неотриманного доходу у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності). Таким чином, МТСБУ виконало покладений на нього Законом обов`язок по відшкодуванню шкоди, заподіяної з вини власника транспортного засобу, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність. Позивач просить стягнути з відповідача на його користь кошти у розмірі понесених витрат, а саме 165421,65 грн. та судові витрати. Справа розглянута за правилами спрощеного позовного провадження. Відповідач належним чином повідомлена про судовий розгляд справи (копію ухвали про відкриття провадження у справі отримала 18.11.2025 року). Представник відповідача направив відзив на позовну заяву, в якому вказав, що як вбачається з доданих до відзиву документів, а саме постанови про закриття кримінального провадження від 24.09.2022 року, кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022020010000949 від 20.08.2022, було закрито у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, в діях водія ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 . Одночасно копію вказаної постанови було направлено начальнику Управління патрульної поліції Вінницької області для притягнення пішохода ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , до адміністративної відповідальності за порушення вимог п.п.4.7, 4.8, 4.14 (а, б, г) ПДР України. Як вбачається з вказаної постанови, кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 було закрито з реабілітуючих підстав в зв`язку з відсутністю в її діях, як водія, складу кримінального правопорушення. За таких обставин, ОСОБА_1 не може бути винною у вчинені вказаної ДТП. В подальшому відносно пішохода ОСОБА_2 були складені відповідні адміністративні матеріали про притягнення його до адміністративної відповідальності, так як саме в його діях вбачається невідповідність Правилам дорожнього руху України, та які було направлено до Вінницького міського суду Вінницької області для прийняття рішення по суті. Відповідно до п.38.2.1. ст.38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин) далі Закон, МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника, водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб зазначених у пункті 13.1 статті 13 цього Закону. Конструкція вказаної норми Закону свідчить про право МТСБУ подати позов саме до власника, водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду. За таких обставин, при умові, що ДТП спричинив саме пішохід ОСОБА_2 , то у МТСБУ відсутнє право вимагати від ОСОБА_1 , в діях якої не було ні ознак кримінального, ні ознак адміністративного правопорушення, сплати будь-яких виплат в порядку регресу. На переконання сторони відповідача, МТСБУ не має права висувати регресну вимогу до особи, яка не є винною в ДТП. Регрес - це право страхової компанії або МТСБУ вимагати повернення виплачених коштів лише від винної особи. Крім того, просив звернути увагу на наступне: Позивач в своєму позові зазначає про те, що 16.10.2024 року, Відповідачу було надіслано лист-претензію, яким її було проінформовано про необхідність компенсувати зазначені витрати та запропоновано у добровільному порядку компенсувати МТСБУ зазначену частину витрат, відповіді Відповідач не надав. На підтвердження вказаного, до позову надано копію вказаного листа-претензії. Проте, жодних доказів того, що вказаний лист відправлявся на адресу відповідача, позивач не надає. Відповідач отримувала від позивача лист в 2023 році з вимогою компенсувати частину витрат. Проте, 07.08.2023 року на електронну адресу позивача було направлено відповідь, зі змісту якої вбачається те, що ОСОБА_1 повідомляє МТСБУ про відсутність в її діях вини у вчинені ДТП, а також про те, що вина в даній ДТП є виключно в діях пішохода ОСОБА_2 . За таких обставин вбачається, що Позивач, достовірно знаючи про відсутність вини у вказаній ДТП в діях ОСОБА_1 та одночасно про наявність вини в діях пішохода, здійснює регламентну виплату останньому. При цьому подає безпідставний позов саме до ОСОБА_1 , зазначаючи у позові про встановлення її вини у скоєнні вищезазначеної ДТП постановою про закриття кримінального провадження від 24 вересня 2022 року. Але ж вказане кримінальне провадження закрито з реабілітуючих підстав. При цьому, реабілітуючі підстави закриття це ті, які свідчать про повну невинуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, що їй інкримінується, тягнуть за собою зняття з неї підозри, відновлення її доброго імені, гідності та репутації, а також відшкодування (компенсація) шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю. До реабілітуючих підстав належить, в тому числі і закриття кримінального провадження за п.2 ч.1 ст.284 КПК України встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення. Закриття кримінального провадження на цій підставі повністю реабілітує особу. Вважають, що позов є необґрунтований, явно надуманий. В зв`язку з вищевказаним, вважають такі дії відповідача зловживанням правом, а позов таким, що не підлягає до задоволення. Як вбачається з наданої копії висновку судової автотехнічної експертизи №СЕ-19/102-22/13591-ІТ від 21.09.2022, в ситуації, яка склалася, водій автомобіля «КІА», д.н.з. НОМЕР_2 , не мала технічної можливості попередити наїзд на пішохода шляхом термінового гальмування, з зупинкою автомобіля «КІА» до смуги руху пішохода, при цьому в діях водія ОСОБА_1 не вбачається невідповідностей вимогам Правил дорожнього руху України, які з технічної точки зору знаходилися б в причинному зв`язку з виникненням події даної дорожньо-транспортної пригоди. У даній дорожній ситуації водій ОСОБА_1 повинна була діяти відповідно до вимог п.12.3 Правил дорожнього руху України, де зазначено: - п.12.3. Пішохід ОСОБА_2 порушив вимоги п.п.4.7, 4.8, 4.14 (а, б, г) Правил дорожнього руху України. Порушення вимог п.п.4.7, 4.8, 4.14 (а,б,г) Правил дорожнього руху пішоходом ОСОБА_2 знаходяться у причинному зв`язку із наслідками даної дорожньо транспортної пригоди. Відповідно до поданої постанови про закриття кримінального провадження №12022020010000949 від 20.08.2022, 11.10.2022 відносно ОСОБА_2 був складений протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №271428 за ст.124 КУпАП, направлений на розгляд до Вінницького міського суду Вінницької області. з відповіді Вінницького міського суду Вінницької області вбачається, що в провадженні судді Вінницького міського суду Вінницької області перебували адміністративні матеріали відносно ОСОБА_2 , за результатом розгляду яких 26.12.2022 винесено постанову суду (справа №127/23501/22). Відповідно до ЄДРСР, згідно постанови у справі №127/23501/22, провадження у справі закрито в зв`язку з закінченням строку притягнення його до адміністративної відповідальності і така оббставина не є реабілітуючою. Вказані докази додатково підтверджують відсутність в діях ОСОБА_1 вини у вчиненні ДТП, а тому є належними та допустимими доказами. Як вбачається з позовної заяви, МТСБУ сплатило завдану пішоходу ОСОБА_2 внаслідок ДТП шкоду, проте вважають, що вказані виплати було зроблено позивачем передчасно, з порушенням вимог Закону. Отже, вина пішохода ОСОБА_2 у вчинені ДТП, яке мало місце 20.08.2022 року за участю водія ОСОБА_1 , підтверджена і не підлягає повторному доведенню відповідно до ч.6 ст.82 ЦПК України. Ураховуючи, що вина відповідача ОСОБА_1 у вчинені ДТП не встановлена взагалі, тому відсутній причинний зв`язок між заподіяною шкодою і протиправним діянням відповідача, тому у задоволенні позову МТСБУ слід відмовити. Просив в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, стягнути з позивача на користь відповідача документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу. Відповідь на відзив позивачем не подано. Згідно зі ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Відповідно до ч.1 ст.1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом. За приписами ст.27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток. За положеннями ч.6 ст.82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. За змістом ч.2 та ч.5 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Отже, у разі спричинення шкоди джерелом підвищеної небезпеки діє принцип презумпції вини заподіювача, обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача незалежно від наявності його вини. З огляду на презумпцію вини особи, яка завдала шкоду, відповідач звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду лише за умови, якщо доведе, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (ч.5 ст.1187 ЦК України, ч.2 ст.1166 ЦК України п.1 ч.2 ст.1167 ЦК України). Як зазначається в ухвалі колегії суддів судової палати у цивільних справах ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.05.2016 року по справі №607/18544/14-ц шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, завжди є неправомірною та передбачає безвинну відповідальність власника такого джерела, а завдана ним моральна шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної особи, у тому числі якщо шкоду завдано смертю фізичної особи. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Відповідно до правової позиції, висловленої у постанові Верховного Суду від 03.04.2019 року №61-10154св18 (справа №355/812/17), власник (володілець) джерела підвищеної небезпеки відповідає за шкоду без врахування вини та може бути звільнений від такої відповідальності лише у разі спричинення шкоди за наслідками непоборної сили або умислу потерпілого на завдання самому собі цієї шкоди. Порядок та умови відшкодування шкоди визначено ЦК України. Відповідно до ст.1187 ЦК України умовами відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є протиправність поведінки заподіювача шкоди, наявність цієї шкоди у потерпілого і причинного зв`язку між ними. Особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець небезпечного об`єкта зобов`язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини. Відповідно до п.1 ч.1 ст.263 ЦК України непереборною силою визнається надзвичайна або невідворотна за таких умов подія. Непереборна сила - це подія, об`єктивно невідворотна за певних умов не тільки для цього заподіювача шкоди, а й для інших осіб при досягненому рівні розвитку науки і техніки; надзвичайна подія, яка не може бути передбачена заподіювачем шкоди; завжди зовнішня подія по відношенню до діяльності заподіювача шкоди. Обов`язок доведення непереборної сили законом покладається на володільця джерела підвищеної небезпеки, оскільки діє цивільно-правова презумпція заподіювача шкоди. Груба необережність потерпілого є підставою тільки для зменшення розміру відшкодування потерпілому за рахунок володільця джерела підвищеної небезпеки, однак не тягне за собою відповідальності потерпілого за заподіяння шкоди транспортному засобу (ч.2 ст.1193 ЦК України). Перед потерпілим несуть обов`язок відшкодувати завдану шкоду як винні, так і невинні володільці об`єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки. Судом встановлено, що 29 серпня 2022 року близько 11 години 17 хвилин, водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «КІА», д.н.з. НОМЕР_2 , рухаючись по проїзній частині вулиці Львівське шосе у місті Вінниці зі сторони вул.Хмельницьке шосе, в районі електроопори №29, допустила наїзд на пішохода ОСОБА_2 . Внаслідок ДТП пішохід ОСОБА_2 відповідно до довідки з МКЛ ШМД №23834 отримав тілесні ушкодження у виді перелому правої гомілки та в подальшому був госпіталізований до відділення травматології вищевказаного закладу. Постановою старшого слідчого СВ Вінницького районного управління поліції ГУНП у Вінницькій області від 24.09.2022 року кримінальне провадження, внесене до ЄРДР 20.08.2022 року за №12022020010000949 за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, закрито на підставі ст.284 ч.1 п.2 КПК України у зв`язку з тим, що під час розслідування було встановлено, що безпосередньою причиною даної ДТП стало порушення пішоходом ОСОБА_2 вимог ПДР України, при цьому дані порушення знаходяться у причинному зв`язку з наслідками. Однак, у вказаному кримінальному провадженні старшим слідчим не встановлено обставин непереборної сили або умислу потерпілого. З огляду на зазначене, немає підстав вважати, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили чи умислу потерпілого.

Цивільно-правова відповідальність відповідача застрахована не була. Представник ОСОБА_2 адвокат Мелех Д.О. звернувся до Моторного (транспортного) страхового бюро України з заявами на виплату страхового відшкодування від 12.06.2023 року та 12.08.2024 року, у яких просив здійснити регламентні виплати, пов`язані з стійкою втратою працездатності в розмірі 78000,00 грн., 34800,00 грн. та 39000,00 грн. Платіжними дорученнями №973340 від 14 липня 2023 р. страхове відшкодування в розмірі 78000,00 грн., №974749 від 21 серпня 2023 р. страхове відшкодування у розмірі 34800,00 грн., №925606 від 29 серпня 2024 р. страхове відшкодування в розмірі 39000,00 грн., №926639 від 13 вересня 2024 р. страхове відшкодування в розмірі 13621,65 грн. було перераховано на рахунок потерпілого ОСОБА_2 . Листом від 16.10.2024 року відповідач повідомлялась про необхідність відшкодувати позивачу витрати в результаті здійсненого наїзду на пішохода ОСОБА_2 з урахуванням витрат на збір документів та визначення розміру шкоди у загальному розмірі 165421,65 грн. Відповідачем не відшкодовані витрати, понесені позивачем, які пов`язані з виплатою страхового відшкодування. Доказів того, що вона не погоджувалась з проведеними позивачем нарахуваннями та виплатами не представлено, а повідомлення позивача відповідачем про те, що у події, яка стала підставою для страхового відшкодування, відсутня її вина, не є належним доказом відсутності обов`язку відповідача відшкодувати понесені ним витрати. Належних та допустимих доказів того, що шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, спричинена внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого, відповідачем не надані. Разом з цим правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов`язок. Згідно зі ст.999 ЦК України, законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають з обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства. До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів, визначена спеціальним Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Ст.3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (ст.5 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»). Згідно зі ст.6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожнього-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого. Відповідно до пункту 21.1 статті 21 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» з урахуванням положень пункту 21.3 цієї статті на території України забороняється експлуатація транспортного засобу (за винятком транспортних засобів, щодо яких не встановлено коригуючий коефіцієнт в залежності від типу транспортного засобу) без поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України, або поліса (сертифіката) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладеного в іншій країні з уповноваженою організацією із страхування цивільно-правової відповідальності, з якою МТСБУ уклало угоду про взаємне визнання договорів такого страхування. Згідно з пунктом 39.2.1 статті 39 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» Моторне (транспортне) страхове бюро України є єдиним об`єднанням страховиків, які здійснюють обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам. Участь страховиків у МТСБУ є умовою здійснення діяльності щодо обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Пунктом 39.2.1 статті 39 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що основними завданнями МТСБУ є, зокрема, здійснення виплат із централізованих страхових резервних фондів компенсацій та відшкодувань на умовах, передбачених цим Законом. МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння: а) транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі (підпункт «а» пункту 41.1 статті 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»). Згідно з підпунктом 38.2.1. пункту 38.2. статті 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника транспортного засобу, який спричинив ДТП, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у пункті 13.1 статті 13 цього Закону. Отже, законом встановлено порядок стягнення коштів, виплачених МТСБУ на відшкодування шкоди особі потерпілій у ДТП, саме в порядку регресу, якщо така шкода спричинена власником транспортного засобу, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність. Враховуючи те, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 на час ДТП не була застрахована у передбаченому законом порядку, МТСБУ здійснило виплату страхового відшкодування потерпілій особі, тому суд приходить до висновку, що наявні передбачені підпунктом 38.2.1 пункту 38.2 статті 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» підстави для стягнення такої виплати в порядку регресу з відповідача на користь МТСБУ. Особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець небезпечного об`єкта зобов`язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини. Перед потерпілим несуть однаковий обов`язок відшкодувати завдану шкоду, як винні, так і невинні володільці об`єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки. Разом із цим відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, має свої межі, за якими відповідальність виключається. До них належать непереборна сила та умисел потерпілого. Під умислом потерпілого слід розуміти усвідомлене бажання особи заподіяти собі шкоду. При цьому особа повинна розуміти значення своїх дій та мати змогу керувати ними. Обов`язок доведення умислу потерпілого або наявності непереборної сили законом покладається також на володільця джерела підвищеної небезпеки, оскільки діє цивільно-правова презумпція заподіювача шкоди. Такі правові висновки зроблені Верховним Судом у постановах: від 05червня 2019 року у справі №466/4412/15-ц (провадження №61-37654св18); від 15 серпня 2019 року у справі №756/16649/13-ц (провадження №61-26702св18); від 02 жовтня 2019 року у справі №447/2438/16-ц (провадження №61-26195св18); від 11 грудня 2019 року у справі №601/1304/15-ц (провадження №61-33216св18); від 26 квітня 2022 року у справі №184/1641/20 (провадження №61-14226св21). Особливість правил відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, полягає в наявності лише трьох підстав для відповідальності, а саме: наявність шкоди; протиправна дія заподіювача шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною дією та шкодою. Вина заподіювача шкоди не вимагається. Тобто особа, яка завдала шкоди джерелом підвищеної небезпеки, відповідає й за випадкове її завдання (без вини). Відповідальність такої особи поширюється до межі непереборної сили. Тому її називають підвищеною. Вказані правові висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 03 грудня 2014 року у справі №6-183цс14 та Верховного Суду від 26 квітня 2022 року у справі №184/1641/20 ( провадження №61-14226св21). Обов`язок відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки покладається на володільця джерела. Правила частини другої статті 1187 ЦК України передбачають, що володільцем джерела підвищеної небезпеки є особа, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку про те, що відсутність вини водія незабезпеченого транспортного засобу та закриття кримінального провадження відносно нього не звільняє від обов`язку відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі. Відповідно до ст.141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача судовий збір в сумі 3028,00 грн.. Керуючись ст.ст.263-265 ЦПК України, ст.ст.1166, 1167, 1187, 1191 ЦК України,

У Х В А Л И В:

Позовну вимогу про відшкодування шкоди в порядку регресу задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (МТСБУ) 165421 (сто шістдесят п`ять тисяч чотириста двадцять одну) гривню 65 копійок виплаченого на користь ОСОБА_2 страхового відшкодування та сплачений судовий збір в розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в 30-денний строк, який обчислюється з дня проголошення (складення) рішення. Учасник справи, якому рішення не було вручено у день його проголошення (складення), має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, а в разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним судом, якщо рішення не було скасовано.

Сторони:

Позивач: Моторне (транспортне) страхове бюро України (МТСБУ), місце знаходження: 02154, м.Київ, Русанівський бульвар, буд.8, код ЄДРПОУ 21647131.

Відповідач: ОСОБА_1 , місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_3 , паспорт НОМЕР_3 від 25.09.2018 року, РНОКПП НОМЕР_4 .

Суддя Волкова Н.Я.