Постанова № 13462040, 14.01.2011, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №6.6.4

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 січня 2011 року Справа № 2а-9981/10/1270 Луганський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді: Лагутіна А.А.,

при секретарі судового засідання: Кашкаровій Г.Є.,

за участю представників сторін:

від позивача Антонюк В.В. (довіреність № 6842 від 29.12.2010р.),

від відповідача не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську справу за адміністративним позовом Державної податкової інспекції в Станично-Луганському районі Луганської області до субєкта підприємницької діяльності фізичної особи підприємця ОСОБА_2 про стягнення податкової заборгованості з єдиного податку в сумі 517,57 грн.,

ВСТАНОВИВ:

20 грудня 2010 року державна податкова інспекція в Станично-Луганському районі Луганської області звернулася до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до фізичної особи підприємця ОСОБА_2 про стягнення податкової заборгованості з єдиного податку в сумі 517,57 грн., в якому посилається на таке. Відповідач ОСОБА_2 зареєстрований як платник податків в Станично-Луганському районі з 02.04.2008 року за реєстраційним номером НОМЕР_2. СПД ОСОБА_2 вибрано спрощену систему оподаткування. На підставі заяви про право застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності № 2104 від 06.03.2008 року, відповідно до Указу Президента України від 28.06.1999 № 746/99 „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємництва”,вид діяльності-інші види діяльності. Сума несплаченого відповідачем податкового боргу з єдиного податку станом на 01.12.2010 року становить 517,57 грн., яка добровільна сплачена не була. На виконання вимог п.п.6.2.1,6.2.3, п.6.2 ст.6 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000р. №2181-III ДПІ в Станично-Луганському районі Луганської області приймалися заходи для погашення податкового боргу в примусовому порядку шляхом направлення на адресу відповідача першої податкової вимоги №1/332 від 27.03.2009р. та другої податкової вимоги №2/397 від 27.04.2010р., однак, до теперішнього часу фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 виконані не були. Згідно з п.п.5.3.1 п.5.3, п.п.5.4.1 п.5.4 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000р. №2181-III узгоджена сума податкового зобовязання, не сплачена платником податків у 10-денний термін з дня отримання податкового повідомлення вважається податковим боргом. Враховуючи викладене, позивач просив стягнути з відповідача - фізичної особи підприємця ОСОБА_2 на користь державного бюджету України податковий борг з єдиного податку у розмірі 517,57 грн.

Представник позивача в судовому засіданні надав пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві, просив задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не зявився, про місце, дату та час слухання справи повідомлявся належним чином. Правом надання заперечень проти позову та доказів на підтвердження своїх доводів не скористався, заяви про розгляд справи за його відсутності суду не надавав.

Відповідно до частини 6 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справу на основі наявних в матеріалах справи доказів.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню повністю з таких підстав.

Як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) зареєстрований як платник податків в Станично-Луганському районі з 02.04.2008 року за реєстраційним номером НОМЕР_2. (аркуш справи 4).

06 березня 2008 року відповідач звернувся до державної податкової інспекції в Станично-Луганському районі Луганської області з заявою про застосування до нього спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності (аркуш справи 6).

Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини 1 статті 9 Закону України від 25 червня 1991 року № 1251-XII „Про систему оподаткування” передбачені обовязки платників податків і зборів (обовязкових платежів), а саме: вести бухгалтерський облік, складати звітність про фінансово-господарську діяльність і забезпечувати її зберігання у терміни, встановлені законами, подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, повязані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обовязкових платежів); сплачувати належні суми податків і зборів (обовязкових платежів) у встановлені законами терміни.

Порядок, строки та умови надання декларацій та фінансової звітності встановлені спеціальним податковим законодавством.

Відповідно до п. 4.1.4. ст. 4 Закону України від 21 грудня 2000 року N 2181-III «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює:

а) календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків),- протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця;

б) календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків),- протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя);

в) календарному року, крім випадків, передбачених підпунктом “г” підпункту 4.1.4 цього пункту,- протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) року;

г) календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб (прибуткового податку з громадян),- до 1 квітня року, наступного за звітним.

Відповідно до п. 5.3.1 ст. 5 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” платник податків зобовязаний самостійно сплатити суму податкового зобовязання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступного за останнім днем відповідного граничного строку.

Пунктом 2.3.1. ст. 2 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” передбачено, що органами, уповноваженими здійснювати заходи з погашення податкового боргу, є виключно податкові органи, а також державні виконавці у межах їх компетенції.

Згідно із статтею 1 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» активами платника податків є кошти, матеріальні та нематеріальні цінності, що належать юридичній або фізичній особі за правом власності.

Відповідно до статті 2 Указу Президента України від 03 липня 1998 року № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємництва» (в редакції Указу Президента України від 28 червня 1999 року № 746/99) субєкти малого підприємництва- фізичні особи мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку. Ставка єдиного податку для субєктів малого підприємництва - фізичних осіб встановлюється місцевими радами за місцем їх державної реєстрації залежно від виду діяльності і не може становити менше 20 гривень та більше 200 гривень на місяць. Субєкт підприємницької діяльності- фізична особа сплачує єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України.

Як зазначено у ст. 3 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» активи платника податків можуть бути примусово стягнуті в рахунок погашення його податкових зобовязань виключно за рішенням суду.

Частиною 2 статті 5 Указу Президента України від 03 липня 1998 року № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємництва» (в редакції Указу Президента України від 28 червня 1999 року № 746/99) також передбачено, що субєкти малого підприємництва несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність подання розрахунків та сплати сум єдиного податку згідно із законодавством України.

Так, на підставі п.п.6.2.1,6.2.3, п.6.2 ст.6 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000р. №2181-III ДПІ в Станично-Луганському районі Луганської області приймалися заходи для погашення податкового боргу в примусовому порядку шляхом направлення на адресу відповідача першої податкової вимоги №1/322 від 27.03.2009р. (аркуш справи 13) та другої податкової вимоги №2/397 від 27.04.2010р. (аркуш справи 12).

Однак, відповідач не виконав належним чином обовязок щодо своєчасної сплати податкового зобовязання, у звязку з чим станом на 01грудня 2010 року за ним утворилась заборгованість по сплаті єдиного податку в сумі 517,57 грн.

Згідно з п.п.5.3.1 п.5.3, п.п.5.4.1 п.5.4 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000р. №2181-III узгоджена сума податкового зобовязання, не сплачена платником податків у 10-денний термін з дня отримання податкового повідомлення вважається податковим боргом.

Враховуючи те, що що відповідач за час судового розгляду справи в добровільному порядку заборгованість з єдиного податку у сумі 517,57 грн. не сплатив, позовні вимоги визнаються судом обґрунтованими, доведеними і такими, що підлягають повному задоволенню.

Враховуючи вимоги частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, а також те, що позивач відповідно до пункту 15 частини 1 статті 4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року № 7-93 “Про державне мито” від сплати державного мита (судового збору) звільнений, судові витрати у цій справі не підлягають стягненню з відповідача, оскільки у справах, в яких позивачем є субєкт владних повноважень, а відповідачем- фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 9, 10, 11, 17, 18, 71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Державної податкової інспекції в Станично-Луганському районі Луганської області до субєкта підприємницької діяльності фізичної особи підприємця ОСОБА_2 про стягнення податкової заборгованості з єдиного податку в сумі 517,57 грн. задовольнити повністю.

Стягнути з субєкта підприємницької діяльності фізичної особи підприємця ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1), на користь державного бюджету України на розрахунковий рахунок №342153797010321, код платежу 24048187, одержувач УДК у Станично-Луганському районі ГУДКУ в Луганській області, код одержувача 24048187, МФО 804013 податкову заборгованість з єдиного податку в розмірі 517 грн. 57 коп.( пятсот сімнадцять гривень 57 копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено та підписано 19 січня 2011 року.

СуддяА.А. Лагутін