Ухвала суду № 134619612, 05.03.2026, Сихівський районний суд м. Львова

Справа №464/7776/13-ц

пр № 4-с/464/1/26

У Х В А Л А

27 лютого 2026 року м.Львів

Сихівський районний суд м.Львова

в складі: головуючого-судді Бойко О.М..,

секретар судового засідання Константинова С.С,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Львова скаргу ОСОБА_1 про визнання бездіяльності виконавця та зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

скаржник ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою, у якій просить зобов`язання зняти арешт з усього нерухомого майна, що належить на праві власності ОСОБА_1 , накладеного постановою від 07.03.2014 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження у межах виконавчого провадження №42369946 та постановою від 15.01.2016 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження у межах виконавчого провадження №49823114, зобов`язання вилучити відомості про ОСОБА_1 з Єдиного реєстру боржників у межах виконавчого провадження №42369946 та виконавчого провадження №49823114. В обгрунтування скарги покликається на те, що рішенням Сихівського районного суду м.Львова від 26.09.2013 у справі №464/7776/13-ц стягнуто солідарно з ТзОВ «Виробниче підприємство «Укрзахідавтоспецмаш», ОСОБА_1 та ОСОБА_2 користь ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку» 6 494 352,59 грн заборгованість за кредитним договором. 05 березня 2014 року відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби ГУЮ у Львівській області відкрито виконавче провадження №42369946 з виконання виконавчого листа №464/7776/13-ц від 28.11.2013, виданого на виконання вказаного судового рішення. 07.03.2014 у вказаному виконавчому провадженні державним виконавцем ВПВР УДВС ГУЮ у Львівській області було винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. 18.06.2015 державним виконавцем ВПВР УДВС ГУЮ у Львівській області було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу. В подальшому, 15 січня 2016 року відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби ГТУЮ у Львівській області було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 49823114 з виконання цього виконавчого листа №464/7776/13-ц від 28.11.2013 року про солідарне стягнення з ТОВ «Виробниче підприємство «Укрзахідавтоспецмаш», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку» 6 494 352,59 грн заборгованості за кредитним договором. 15.01.2016 державним виконавцем ВПВР УДВС ГТУЮ у Львівській області було винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборонина його відчуження. 27 квітня 2017 року державним виконавцем ВІВР УДВС ГТУЮ у Львівській області було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу у ВП №49823114 на підставі п.2 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження». Після цього, виконавчий документ до виконання повторно не подавався, оскільки заборгованість погашена. 30.04.2025 заявник звернувся до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області ЗМРУМЮ, із заявою про зняття арешту з майна. 07.06.2025 отримав відповідь, що відсутні правові підстави для винесення постанови про зняття арешту з майна боржника. Вважає, що вказана бездіяльність державного виконавця порушує його права як стягувача, оскільки підстави для збереження арешту відстуні. Просить скаргу задоволити.

Від представника заінтересованої особи ТОВ «ЛВ-Транс-Авто надійшла заява про те, що 29.01.2018 замінено сторону стягувача з ПАТ «Всеукраїнський Банк Розвитку» на ТОВ «Галицька фінансова компанія». 01.09.2020 замінено стягувача у виконавчому провадженні з ТОВ «Галицька фінансова компанія» на його правонаступника ТОВ «ЛВ-Транс-Авто». У зв`язку з повним погашенням заборгованості ТОВ ВП «Укрзахідавтоспецмаш» перед ТОВ «ЛК-Транс-Авто», в тому числі за рахунок іпотечного майна, а саме: у зв`язку з набуттям іпотекодержателем права власності (спеціального майнового права) на предмет іпотеки, передбаченого ч.3 ст.17 Закону України «Про іпотеку», а саме зняттям заборони відчуження нерухомого майна та припиненням обтяження у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (виробничий корпус за адресою АДРЕСА_1 ) майнові претензії до ОСОБА_1 відсутні.

Представник скаржника адвокат Худоба Г.М. в судовому засіданні скаргу підтримала, надала пояснення аналогічні її змісту, просить таку задоволити, оскільки наявність тривалий час нескасованого арешту за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача є невиправданим втручанням у право ОСОБА_1 на мирне володінням його майном. В останнє судове засідання представник скаржника не з`явилась, подала клопотання про завершення розгляду скарги у її відсутності.

Представник Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України в особі Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області в судове засідання не з`явився, хоча належним чином повідомлений про розгляд скарги.

Представник заінтересованої особи ТОВ «ЛВ-Транс-Авто» в судове засідання не з`явився, належно повідомлений час та місце розгляду скарги.

Заслухавши пояснення представника скаржника, з`ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст.129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Аналогічні положення щодо обов`язковості виконання на всій території України судового рішення, що набрало законної сили, встановлені ч.1 ст.18 ЦПК України, а частина 2 цієї статті містить правило, відповідно до якого невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.

Згідно з ст.447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Судом встановлено, що рішенням Сихівського районного суду м.Львова від 26.09.2013 у справі №464/7776/13-ц стягнуто солідарно з ТзОВ «Виробниче підприємство «Укрзахідавтоспецмаш», ОСОБА_1 та ОСОБА_2 6 494 352,59 грн заборгованості за кредитним договором .

Постановою від 05 березня 2014 року державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби ГУЮ у Львівській області було відкрито виконавче провадження №42369946 з виконання виконавчого листа №464/7776/13-ц від 28.11.2013, виданого на виконання вказаного рішення суду.

18.06.2015 державним виконавцем ВПВР УДВС ГУЮ у Львівській області у виконавчому провадженні №42369946 було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу.

В подальшому, 15 січня 2016 року державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби ГТУЮ у Львівській області було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №49823114.

27 квітня 2017 року державним виконавцем ВІВР УДВС ГТУЮ у Львівській області було винесено постанову у виконавчому провадженні №49823114 про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п.2 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження». Повторно такий виконавчий документ до виконання не подавався.

Як вбачається із Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 429879232 від 04.06.2025 на все майно ОСОБА_1 накладено арешт на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження у виконавчому провадженні №42369946, виданої 07.03.2014 та постанови у виконавчому провадженні №49823114, виданої 15.01.2016.

Також, судом встановлено, що 29.11.2017 між Публічним акціонерним банком «Всеукраїнський банк розвитку» (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Галицька фінансова компанія» (новий кредитор) укладено договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги № 79, відповідно до умов якого до Товариства з обмеженою відповідальністю «Галицька фінансова компанія» перейшло право вимоги до ТзОВ «Виробниче підприємство «Укрзахідавтоспецмаш» як позичальника, іпотекодавця, заставодавця та поручителів, зазначених у додатку до цього договору (боржники), зокрема, за кредитним договором № MKLNU3.5460.019 від 13.03.2012 та договором іпотеки № ZXR039523.5460.020 від 13.03.2012.

30.11.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Галицька фінансова компанія» (первісний кредитор) та ТзОВ «ЛВ-ТРАНС-АВТО» (новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги № 11/17, відповідно до умов якого до ТОВ «ЛВ-ТРАНС-АВТО» перейшло право вимоги до ТОВ «Виробниче підприємство «Укрзахідавтоспецмаш», як позичальника, іпотекодавця, заставодавця та поручителів, зазначених у додатку № 1 до цього договору (боржники), зокрема, за кредитним договором №MKLNU3.5460.019 від 13.03.2012 та договором іпотеки №ZXR039523.5460.020 від 13.03.2012.

21.01.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Галицька фінансова компанія» (первісний іпотекодержатель) та ТзОВ «ЛВ-ТРАНС-АВТО» (новий іпотекодержатель) укладено договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки №ZXR039523.5460.020 від 13.03.2012, посвідченим 13.03.2012 Головач О.В., приватним нотаріусом Жовківського районного нотаріального округу Львівської області за реєстровим №179, згідно якого первісний іпотекодержатель відступає, а новий іпотекодержатель набуває всі права іпотекодержателя, що передані первісному іпотекодержателю за «Договором про відступлення прав» з Договором іпотеки №ZXR039523.5460.020 від 13.03.2012.

Зазначені обставини підтверджується заявою ТзОВ «ЛВ-ТРАНС-АВТО», крім того, суду повідомлено, що в зв`язку із повним погашенням заборгованості ТзОВ «Виробниче підприємство «Укрзахідавтоспецмаш» перед ТзОВ «ЛВ-ТРАНС-АВТО», в тому числі за рахунок іпотечного майна, а саме: у зв`язку із набуттям іпотекодержателем права власності (спеціального майнового права) на предмет іпотеки, передбаченого ч.3 ст. 17 Закону України «Про Іпотеку», а саме зняттям заборони відчуження нерухомого майна та припиненням обтяження у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а саме виробничий корпус за адресою: Львівська область, Пустомитівський район село Муроване, вулиця Вокзальна, 20-ю (колишня адреса: АДРЕСА_2 ), майнові претензії до ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 - відсутні.

Згідно з п. 2 ч. 1ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

За змістом положень ч. 5 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених цим Законом.

У постановах Верховного Суду від 12.08.2020 у справі № 569/17603/18 та від 22.12.2021 у справі № 634/292/21 зазначено, що повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» не є підставою для зняття арешту з майна, оскільки відповідно до ч.3 ст.37 зазначеного Закону арешт з майна знімається у разі повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п.п. 1, 3, 11 ч. 1ст. 37 цього Закону. Розширеному тлумаченню такі підстави не підлягають.

Відповідно до ч. 1 ст.12 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

30 квітня 2025 року скаржник звернувся до із заявою до відділу ПВР УЗПВР у Львівській області ЗМРУМЮ про зняття арешту на майно. Однак, 07 червня 2025року листом від 06.06.2025 за №2254, йому повідомлено про відсутність правових підстав для винесення постанови про зняття арешту з майна боржника.

Згідно з положеннями ст.41 Конституції України та ст. 321 Цивільного кодексу України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні. Право приватної власності є непорушним.

Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод закріплює, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Враховуючи вищенаведені обставини, суд приходить до висновку, що збереження протягом такого тривалого часу арешту на майно, який накладено державним виконавцем з метою виконання судового рішення, за відсутності відкритих виконавчих проваджень та можливості продовження примусового виконання судового рішення щодо боржника є невиправданим втручанням у його право на мирне володіння своїм майном.

Зазначений правовий висновок зроблено Верховним Судом у постанові від 30.04.2025 у справі №753/12589/23, який в силу ст.ч.4 ст.263 ЦПК України є обов`язковим до застосування.

Згідно з ч.1 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, не стягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Відповідно до ч.4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 та підпунктом 2пункту 10-4 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону; 10) отримання виконавцем від Державного концерну "Укроборонпром", акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну "Укроборонпром", державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну "Укроборонпром" або на момент припинення Державного концерну "Укроборонпром" було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності", звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності".

Згідно з ч.5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Відповідно до ч.2 ст.451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Враховуючи те, що з моменту повернення виконавчого листа минуло більше 3 років, відсутність майнових претензій з боку стягувача до заявника, відсутність відкритого виконавчого провадження, суд приходить до висновку, що наявний арешт майна заявника порушує його право як власника майна, що є підставою для скасування арешту майна боржника та задоволення скарги.

Керуючись ст. 4, 12, 13, 447-451 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в :

скаргу задоволити. Зобов`язати Відділ примусового виконння рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України зняти арешт з усього нерухомого майна, що належить на праві власності ОСОБА_1 , накладеного постановою ВПВР УДВС ГУЮ у Львівській області від 07.03.2014 у виконавчому провадженні №42369946 з виконання виконачого листа Сихівського районного суду м.Львова №464/7776/13-ц та накладений постановою ВПВР УДВС ГУЮ у Львівській області від 15.01.2016 у виконавчому провадженні №49823114 з виконання виконачого листа Сихівського районного суду м.Львова №464/7776/13-ц, а також вилучити відомості про ОСОБА_1 з Єдиного реєстру боржників у межах виконавчого провадження №42369946 та виконавчого провадження №49823114.

Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст ухвали складено 05.03.2026.

Суддя Бойко О.М.