Рішення № 134619551, 05.03.2026, Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/9215/25

пр.№ 2/464/646/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05.03.2026 року Сихівський районний суд м.Львова в складі:

головуючого судді Теслюка Д.Ю.,

за участі секретаря судового засідання Гирьки К.В.,

прокурора Грицьків А.В.,

представника позивача Феник Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Франківської окружної прокуратури м.Львова в інтересах держави в особі Львівської міської ради до ОСОБА_1 про визнання спадщини відумерлою,

у с т а н о в и в:

керівник Франківської окружної прокуратури м.Львова - Янчишин С.В., який діє в інтересах держави в особі Львівської міської ради, 31.12.2025 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_1 , в якому просить визнати квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 40,1 кв.м., відумерлою спадщиною, яка відкрилась після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , та передати її у власність територіальної громади м.Львова в особі Львівської міської ради. Окрім цього, просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь Львівської обласної прокуратури 24 175,05 грн судового збору, сплаченого при поданні позову.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що Франківською окружною прокуратурою міста Львова встановлено підстави для звернення до суду із позовом про визнання квартири АДРЕСА_1 відумерлою спадщиною. Відповідно до даних ОКП ЛОР «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» квартира АДРЕСА_1 зареєстрована на праві спільної сумісної власності за ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності від 28.05.1997, виданого Квартирно-експлуатаційною частиною району, згідно з розпорядженням органу приватизації №5765. Вказана квартира складається з двох житлових кімнат, кухні, ванної кімнати, вбиральні та коридору. Загальна площа квартири становить 40,1 кв.м., житлова площа 25,5 кв.м. ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серія НОМЕР_1 від 10.12.2004. ОСОБА_2 прийняла спадщину після смерті ОСОБА_3 в порядку, визначеному ч. 3 ст. 1268 ЦК України, однак право власності на вказану квартиру не зареєструвала. Відповідно до Свідоцтва про смерть серія НОМЕР_2 , виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Львові Західного міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції України 20.06.2024, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Згідно з даними Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради станом на 19.06.2024 (день смерті) в квартирі АДРЕСА_1 була зареєстрована одна особа ОСОБА_2 , яка була знята з реєстрації місця проживання 22.08.2024 у зв`язку із смертю. Встановлено, що ОСОБА_2 за життя не склала і не зареєструвала жодних заповітів та спадкових договорів, що підтверджується інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (заповіти та спадкові договори). Відповідач ОСОБА_1 12.07.2024 звернувся до Шостої львівської держаної нотаріальної контори Львівської області із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , покликаючись на те, що з останньою не перебував у зареєстрованому шлюбі, однак проживав з нею однією сім`єю до моменту відкриття спадщини. На підставі вказаної заяви Шостою львівською держаною нотаріальною конторою Львівської області 12.07.2024 заведено спадкову справу №188/2024. ОСОБА_1 31.01.2025 звернувся до Шостої львівської держаної нотаріальної контори Львівської області із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину, однак йому листом №07/02-14 від 31.01.2025 повідомлено про відсутність достатніх доказів вважати, що він є спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_2 . Надалі, ОСОБА_1 звернувся до Мостиського районного суду Львівської області із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме, що він проживав однією сім`єю разом із ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Таким чином, враховуючи, що з часу смерті ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 минуло більше 1 року, а також відсутні законні спадкоємці після її смерті за законом або за заповітом, відтак майно, яке перебувало у власності на момент її смерті, а саме квартира АДРЕСА_1 , є відумерлою спадщиною та підлягає передачі у власність територіальної громади м. Львова. З огляду на наявність спадкової справи №188/2024, відкритої після смерті ОСОБА_2 на підставі заяви ОСОБА_1 по прийняття спадщини, слід вважати, що є наявний спір про право, а відтак заяву неможливо розглянути в порядку окремого провадження.

Ухвалою від 05.01.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній справі за правилами загального позовного провадження із призначенням підготовчого засідання.

Від представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Тарасенка Л.Л. 20.01.2026 надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просив відмовити в задоволенні позову з таких підстав. Зазначив, що позов пред`явлений до неналежного відповідача, а справу потрібно розглядати в порядку окремого провадження, оскільки відповідач не набув статус спадкоємця після смерті ОСОБА_2 . Після смерті ОСОБА_2 відповідач дійсно звернувся до Шостої львівської держаної нотаріальної контори Львівської області із заявою про прийняття спадщини, оскільки вважав, що має право на спадкування, бо перебував із померлою у близьких відносинах, однак останньому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину. Відповідач ОСОБА_1 звернувся до Мостиського районного суду Львівської області із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме, що він проживав однією сім`єю разом із ОСОБА_2 до часу відкриття спадщини. Однак, ухвалою Мостиського районного суду Львівської області вказану заяву залишено без розгляд і така набрала законної сили. Таким чином, відповідач ОСОБА_1 не набув статусу спадкоємця після смерті ОСОБА_2 , а тому є неналежним відповідачем у цій справі, оскільки не має жодного інтересу щодо вирішення справи та не претендує на вказане майно.

Ухвалою від 22.01.2026 витребувано у Шостої львівської державної нотаріальної контори Львівської області копію спадкової справи №188/2024, заведеної після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

На виконання ухвали від 22.01.2026, на адресу суду 04.02.2026 надійшла витребувана інформація.

Ухвалою від 12.02.2026 закрито підготовче провадження та призначено цивільну справу до судового розгляду.

В судовому засіданні прокурор Грицьків А.В. та представник позивача Львівської міської ради Феник Л.М. позов підтримали з підстав, наведених в позовній заяві, просили такий задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 та його представник адвокат Тарасенко Л.Л. в судове засідання не з`явились, повідомлялись про дату, час та місце проведення такого.

Заслухавши пояснення сторони позивача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, квартира АДРЕСА_1 станом на 29.12.2012 була зареєстрована на праві спільної сумісної власності за ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності від 28.05.1997, виданого Квартирно-експлуатаційною частиною району, згідно з розпорядженням №5765, що підтверджується даними ОКП ЛОР «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» (а.с. 11-12).

ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що Міським відділом реєстрації актів цивільного стану Львівського обласного управління юстиції зроблено актовий запис №7771 (а.с.14).

Згідно даних Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради ОСОБА_2 була зареєстрована в квартирі АДРЕСА_1 з 23.10.1972.

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до п.п. 3.19, 3.20 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012, таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 Цивільного кодексу України, він не заявив про відмову від неї. Факт постійного проживання спадкоємця зі спадкодавцем на момент відкриття спадщини підтверджується: витягом з реєстру територіальної громади; довідкою про реєстрацію місця проживання; іншим документом, що може підтверджувати відповідний факт (паспортом громадянина України, виготовленим у формі книжечки, з відміткою про реєстрацію постійного місця проживання громадянина, якщо спадщина відкрилась до 01 грудня 2021 року, рішенням суду тощо).

У постановах Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №903/565/16, від 16.01.2019 у справі №920/566/16, від 19.05.2023 у справі №915/1031/21 наведена правова позиція, згідно із якою законодавство не обмежує право спадкоємців на оформлення свідоцтва певними строками. Спадкоємці, які прийняли спадщину, мають право звернутися із заявою про одержання свідоцтва у будь-який час після прийняття спадщини. Оформлення свідоцтва є правом, а не обов`язком спадкоємців. Факт неоформлення спадкових прав не тягне за собою втрату права на спадкове майно, якщо воно було прийнято у встановлений законом строк і встановленим законом способом, а лише обмежує його право на розпорядження спадщиною.

У постанові Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі № 463/6829/21-ц суд дійшов висновку, що спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є власником із часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку. Відсутність реєстрації права власності відповідно до Закону України «Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не зумовлює позбавлення особи прав користування та володіння належним їй на праві власності майном.

Таким чином, ОСОБА_2 прийняла спадщину після смерті ОСОБА_3 , а саме частину квартири АДРЕСА_1 , в порядку, визначеному ч.3 ст. 1268 ЦК України, однак право власності на успадковане майно не зареєструвала.

Відповідно до Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Львові Західного міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції від 20.06.2024, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 13).

Після смерті ОСОБА_2 державним нотаріусом Шостої львівської державної нотаріальної контори Львівської області на підставі заяви ОСОБА_1 від 19.07.2024 заведено спадкову справу №188/2024.

Згідно з інформаційною довідкою із Спадкового реєстру №79893773 від 30.01.2025 ОСОБА_2 за життя не склала жодних заповітів та спадкових договорів (а.с.19).

Станом на день смерті ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) за адресою: АДРЕСА_2 , окрім померлої, інших осіб зареєстровано не було, що підтверджується відповіддю Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради від 25.06.2025 (а.с. 16).

Відповідач ОСОБА_1 30.01.2025 звернувся в Шосту львівську державну нотаріальну контору Львівської області із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину, однак, згідно з відповіддю завідувача Шостої львівської державної нотаріальної контори Львівської області Яблонської О.В., ОСОБА_1 відмовлено у видачі Свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки відсутні достатні докази, що підтверджують родинні зв`язки між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с. 22,23).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся в Мостиський районний суд Львівської області із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме, що він проживав однією сім`єю разом із ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ухвалою Мостиського районного суду Львівської області від 18.12.2025 заяву ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, залишено без розгляду.

За правилами ст.ст. 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті.

Згідно із ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ст. 1270 ЦК України).

Згідно із ст.1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Відповідно до вимог ст.1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

За змістом ч.1 ст.1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадщину почергово. Водночас кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття (ч. 2 ст. 1258 ЦК України).

Статтею 1264 ЦК України встановлено, що у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч.3 ст. 1268 та ч.1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Статтею 1277 ЦК України передбачено, що у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття зобов`язує орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно - за його місцезнаходженням, подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою. Така заява подається після спливу одного року з часу відкриття спадщини.

Таким чином, у разі наявності вказаних умов, на підставі рішення суду спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини. До звернення із заявою про визнання спадщини відумерлою і набрання законної сили відповідним рішенням суду у територіальної громади існує законний інтерес, заснований на правових нормах, що регулюють правовідносини щодо підстав набуття і припинення права власності після смерті особи, у якої відсутні спадкоємці. Цей інтерес (законні очікування) полягає у прагненні органу місцевого самоврядування набути право власності на відумерлу спадщину. Паралельно з цим інтересом у територіальної громади існує обов`язок звернутися до суду із заявою про визнання спадщини відумерлою.

З метою захисту цього законного інтересу законодавець передбачив положеннями ч.5 ст. 1277 та ст. 1283 ЦК України, що спадщина, не прийнята спадкоємцями, охороняється до визнання її відумерлою. Охорона спадкового майна здійснюється в інтересах територіальної громади з метою його збереження.

Відповідно до ч.1 ст.10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відтак, у спірних правовідносинах органом місцевого самоврядування, через який територіальною громадою безпосередньо здійснюється місцеве самоврядування, є Львівська міська рада.

Відповідно до ч.3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Листом Франківської окружної прокуратури м.Львова від 03.12.2025 повідомлено Львівську міську раду, як компетентний орган, про наявність підстав для звернення до суду із заявою про визнання спадщини відумерлою, з метою захисту інтересів територіальної громади, та надано можливість відреагувати за наслідками отримання відповідної інформації. У відповідь на такий лист Львівська міська рада повідомила, що така не зверталась із заявою про визнання відумерлою спадщини після смерті ОСОБА_2 .

Статтею 60 Закону України «Про місцеве самоврядування» передбачено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно.

Згідно з ст.1 Закону України «Про місцеве самоврядування» право комунальної власності - право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.

Львівська міська рада є органом, що представляє територіальну громаду м.Львова та здійснює від імені територіальної громади м.Львова повноваження щодо розпорядження майном комунальної власності.

Враховуючи наведене, звернення прокурора до суду із цією позовною заявою спрямоване на захист інтересів територіальної громади м.Львова щодо вирішення питання про право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , оскільки Львівською міською радою, як компетентним органом, не здійснено належним чином захисту таких інтересів.

Згідно з ст.338 ЦПК України суд, встановивши, що спадкоємці заповітом і за законом відсутні або спадкоємці усунені від права на спадкування, або спадкоємці не прийняли спадщину чи відмовилися від її прийняття, ухвалює рішення про визнання спадщини відумерлою та про передачу її територіальній громаді відповідно до закону.

Оскільки після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , спадкоємці за заповітом і за законом відсутні, з часу відкриття спадщини до моменту подання позовної заяви строк, встановлений ч.2 ст.1277 ЦК України, минув, відтак суд дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання квартири АДРЕСА_1 відумерлою спадщиною та передання її у власність територіальної громади м. Львова в особі Львівської міської ради.

Щодо доводів представника відповідача про заявлення позовних вимог до неналежного відповідача та необхідності розгляду справи в порядку окремого провадження, суд зазначає таке.

За п. 8 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про визнання спадщини відумерлою.

Згідно із ч. 6 ст. 294 ЦПК України якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Таким чином, визначальною обставиною під час розгляду заяви про визнання спадщини відумерлою в порядку окремого провадження є те, що під час вирішення цього питання не встановлено існування спору про право цивільне.

Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають в реалізації такого права.

Як встановлено судом, відповідач ОСОБА_1 , з метою спадкування майна померлої ОСОБА_2 , звернувся в Шосту львівську нотаріальну контору Львівської області із заявою про прийняття спадщини за законом. Окрім цього, він звернувся в Мостиський районний суд Львівської області із заявою про встановлення факту проживання однією сім`єю разом із ОСОБА_2 .

Доводи представника відповідача про те, що відповідач ОСОБА_1 є неналежним відповідачем, оскільки ухвалою Мостиського районного суду Львівської області від 18.12.2025 його заяву про встановлення факту, що має юридичне значення, залишено без розгляду, не заслуговують на увагу з огляду на те, що в матеріалах спадкової справи №188/2024, заведеної Шостою львівською державною нотаріальною конторою Львівської області, наявна заява відповідача ОСОБА_1 від 30.01.2025 про видачу свідоцтва про право на спадщину, якою останнім заявлено про свої права на спадкове майно, а також відповідач не позбавлений можливості ініціювати нові судові процеси, враховуючи його зацікавленість у спірному майні, яку сторона позивача просить визнати відумерлою.

Враховуючи наведене, в даній цивільній справі відсутні підстави для визнання ОСОБА_1 неналежним відповідачем, а відтак заявлений до ОСОБА_1 позов підлягає задоволенню.

Окрім цього, вирішуючи питання стягнення судових витрат, суд дійшов висновку, що на підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь Львівської обласної прокуратури підлягає стягненню судовий збір, сплачений при поданні позову, в розмірі 24 175 грн 5 коп.

Керуючись статтями 13, 81, 89, 263 265 ЦПК України,

у х в а л и в:

позов задовольнити.

Визнати квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 40,1 кв.м., відумерлою спадщиною, яка відкрилася після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Передати квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 40,1 кв.м., у власність територіальної громади м.Львова в особі Львівської міської ради.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Львівської обласної прокуратури (ЄДРПОУ 02910031, м.Львів, просп. Т.Шевченка, 17/19) судовий збір, сплачений при поданні позову, в розмірі 24 175 (двадцять чотири тисячі сто сімдесят п`ять) грн 5 коп.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 05.03.2026.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивач: Франківська окружна прокуратура м.Львова, код ЄДРПОУ 02910031, м.Львів, вул. Генерала Чупринки, 85, яка діє в інтересах Львівської міської ради, код ЄДРПОУ 04055896, м.Львів, пл.Ринок, 1.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_3 .

Суддя Дмитро ТЕСЛЮК