Рішення № 134619374, 06.03.2026, Миколаївський районний суд Львівської області

Провадження №2/447/531/26 Справа №447/4168/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ У К Р А Ї Н И

06.03.2026 Миколаївський районний суд Львівської області у складі:

головуючої судді Друзюк М.М.,

за участю секретаря судового засідання Іськів О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

встановив:

Стислий виклад позиції сторін.

Позивач подав до суду позов до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позов мотивує тим, що 21.11.2018 ОСОБА_1 уклала з АТ «Ідея Банк» кредитний договір №Р29.13059.004557756. Між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» 17.11.2023 укладено договір факторингу №17112023, згідно з умовами якого АТ «Ідея Банк» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні АТ «Ідея Банк» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників. Відповідно до витягу з реєстру боржників №2 до договору факторингу №17112023 від 17.11.2023 ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідачки в сумі 38 590,76 грн, з яких: 11 745,96 грн сума заборгованості за основною сумою боргу; 5 766,05 грн- сума заборгованості за відсотками, 21 078,75 грн заборгованість за комісіями, у зв`язку з чим просив позов задовольнити.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 26.12.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено проводити розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.

В позовній заяві представник позивача просив розгляд справи проводити за його відсутності.

Ухвалою суду від 04.02.2026 розгляд справи відкладено.

На адресу суду 25.02.2026 від відповідачки надійшла заява, в якій просить застосувати строки позовної давності та відмовити в задоволенні позову. Розгляд справи просила проводити за її відсутності.

Суд, з`ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, надавши оцінку кожному доказу окремо та зібраним у справі доказам в цілому, доходить наступного висновку.

Фактичні обставини, встановлені судом, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Судом встановлено, що 21.11.2018 ОСОБА_1 уклала з АТ «Ідея Банк» кредитний договір №Р29.13059.004557756, згідно з умовами якого отримала кредит у розмірі 12 398 грн строком на 36 місяців, процентна ставка 15,5% річних. Згідно з умовами кредитного договору позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші зобов`язання в повному обсязі у строки і на умовах передбачених договором.

В паспорті споживчого кредиту до договору №Р29.13059.004557756 від 21.11.2018 вказано основні умови кредитування, інформацію щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту тощо. Такий підписаний ОСОБА_1 , яка засвідчила про отримання та ознайомлення з умовами кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту.

З виписки по рахунку від 17.11.2023 вбачається, що ОСОБА_1 користувалася кредитними коштами та частково погашала заборгованість.

Згідно з довідкою-розрахунком заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №Р29.13059.004557756 від 21.11.2018, загальна сума заборгованості становить 38 590,76, з яких: 11 745,96 грн заборгованість за основним боргом, 5 766 грн заборгованість за нарахованими несплаченими процентами, 21 078 грн заборгованість за нарахованими та несплаченими комісіями.

Відповідно до договору факторингу №17112023 від 17.11.2023, АТ «Ідея Банк» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні АТ «Ідея Банк» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників.

Згідно з витягом з Реєстру боржників №2 до договору факторингу №17112023 від 17.11.2023 ТОВ "ФК "ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №Р29.13059.004557756 від 21.11.2018 в сумі 38 590,76, з яких: 11 745,96 грн заборгованість за основним боргом, 5 766 грн заборгованість за нарахованими несплаченими процентами, 21 078 грн заборгованість за нарахованими та несплаченими комісіями.

Норми права, які застосував суд

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Таким чином, у відповідачки виник обов`язок повернути позивачу грошові кошти отримані за кредитним договором у розмірі та на умовах встановлених договором.

Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із ч.1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Згідно ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 1049, 1054 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути кредитору надані грошові кошти.

Відповідно до ч.1,3 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з нормами ст.1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним.

Таким чином, зважаючи на те, що відповідач порушив умови договору та оцінюючи зібрані у справі докази у їх сукупності, суд прийшов висновку, що вимоги позивача є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Мотивована оцінка доказів, наданих сторонами та висновки суду за результатами позову.

Судом встановлено сторонами не спростовано, що 21.11.2018 ОСОБА_1 уклала з АТ «Ідея Банк» кредитний договір №Р29.13059.004557756, згідно з умовами якого отримала кредит у розмірі 12 398 грн строком на 36 місяців. Згідно з умовами кредитного договору позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші зобов`язання в повному обсязі у строки і на умовах передбачених договором..

Надаючи оцінку аргументам сторін, суд зауважує, що відповідачка, підписавши договір про надання кредиту фактично висловила свою згоду з формою договору та його умовами.

Однак, відповідачка належним чином взяті на себе зобов`язання за кредитним договором не виконувала.

Відповідно до договору факторингу №17112023 від 17.11.2023, АТ «Ідея Банк» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні АТ «Ідея Банк» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників.

Згідно з витягом з Реєстру боржників №2 до договору факторингу №17112023 від 17.11.2023 ТОВ "ФК "ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 на підставі кредитного договору №Р29.13059.004557756 від 21.11.2018 в сумі 38 590,76, з яких: 11 745,96 грн заборгованість за основним боргом, 5 766 грн заборгованість за нарахованими несплаченими процентами, 21 078 грн заборгованість за нарахованими та несплаченими комісіями.

Наведені обставини та досліджені судом письмові докази дозволяють дійти обґрунтованого висновку, що відповідачка, уклавши кредитний договір і отримавши кредитні кошти у обумовленому розмірі, взяті на себе зобов`язання за цим договором належним чином не виконала, внаслідок чого виникла заборгованість перед позивачем як новим кредитором.

Підстав вважати, що нарахована сума заборгованості в частині тіла кредиту та відсотків не узгоджується з умовами договору та розрахована неправильно, суд не вбачає. Розмір заборгованості у цій частині стороною відповідача належними та допустимими доказами не спростовано, своїх розрахунків, відмінних від наявних у матеріалах справи, не наведено.

Однак, суд звертає увагу на те, що в загальну суму заборгованості включено заборгованість за комісією в розмірі 21 078,75 грн.

Згідно з положеннями кредитного договору №Р29.13059.004557756 від 21.11.2018, комісія з обслуговування кредиту включає в себе надання інформації по рахункам позичальника з використанням телефонних каналів зв`язку, а саме зі стаціонарних телефонів по Україні, в контакт-центрі, шляхом направлення смс-повідомлень щодо суми платежу за цим договором, щодо зарахування платежу в погашення заборгованості за кредитом тощо; надання інформації по рахунку позичальника із використанням засобів електронного зв`язку шляхом направлення інформації про стан рахунку на адресу електронної пошти позичальника; опрацювання запитів позичальника, що направлені банку позичальником із використанням різних каналів зв`язку тощо.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - це витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з ч.2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування», до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту, однак, вказаний Закон розмежовує платність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.11 Закону України «Про споживче кредитування», після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Відповідно до ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування», умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі №202/5330/19 вказано, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому, до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з ч.ч.1 та 2 ст.11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх із споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до ч.ч.1 та 2 ст.11, ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування».

Таким чином, включення банком до суми заборгованості за договором складової заборгованості за комісією є необґрунтованими з вищевказаних підстав, оскільки встановлення всупереч вимогам нормативно-правових актів цих невиправданих платежів спрямоване на незаконне заволодіння грошовими коштами фізичної особи - споживача, як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах.

З урахуванням наведеного, встановлені положеннями кредитного договору №Р29.13059.004557756 від 21.11.2018 про щомісячну плату за обслуговування кредиту, є нікчемними в силу закону, відтак позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Враховуючи наявні докази у матеріалах справи у своїй сукупності та зважаючи на те, що майнове право позивача порушене відповідачем, а відтак підлягає захисту, суд вважає, що позов слід задовольнити повністю, стягнувши з відповідачки ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість у сумі 17 512,01 грн.

Що стосується доводів відповідачки в частині застосування строку позовної давності, то суд зазначає наступне.

Згідно з ст. 256, 257 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Положеннями ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252-255 ЦК України.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом, перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 1, 5 ст. 261 ЦК України).

Виходячи з вимог статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено відповідну заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропущення, наведених позивачем.

30 березня 2020 року був прийнятий Закон України № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», яким доповнений Розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, п. 12 якого визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу строки, продовжуються на строк дії такого карантину.

Вказаний Закон набрав чинності 02 квітня 2020 року, а тому саме з цієї дати строк позовної давності продовжувався у зв`язку із введенням на території України карантину. Строк карантину неодноразово продовжувався й закінчився 30 червня 2023 року.

Крім того, згідно Указу Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом №2102-ІХ від 24 лютого 2022 року, в зв`язку з військовою агресією рф проти України, в Україні було введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, з подальшими його продовженнями, який триває і наразі.

Законом України від 15 березня 2022 року №2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», внесено зміни до ЦК України щодо строків позовної давності. Так, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема п.19, згідно якого у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивач, звернувшись до суду з цим позовом 24.12.2025, не пропустив строків позовної давності.

Розподіл між сторонами судових витрат.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, слід стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача судовий збір за подання позовної заяви, що складає 1 374,07 грн.

Керуючись ст. 141, 246, 259, 264, 265 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

Позов ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" заборгованість розміром 17 512 (сімнадцять тисяч п`ятсот дванадцять) грн. 1 (одну) коп.

У решті позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" судовий збір розміром 1 374 (одна тисяча триста сімдесят чотири) грн 07 (сім) коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне найменування та ім`я сторін.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів", ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження: вул. Симона Петлюри 30, м. Київ, 01032.

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Суддя Друзюк М. М.