Постанова № 13461745, 12.01.2011, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

12.01.11Справа №2а-13675/10/1/0170 (09:46) м.Сімферополь Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючої судді Трещової О.Р. , при секретарі Дубініной А.В., за участю

представника позивача - Дудкіна В.С.,

представника відповідача Кримської митниці Державної митної служби України - Патраш В.І.,

представника відповідача Головного управління Державного казначейства України в АР Крим - Чипіжко О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Закритого акціонерного товариства "Кримський винно-коньячний завод "Бахчисарай" до Кримської митниці Державної митної служби України, Головного управління Державного казначейства України в АР Крим про визнання недійсними карти відмови і рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду Автономної Республіки звернулось з адміністративним позовом Закрите акціонерне товариство "Кримський винно-коньячний завод "Бахчисарай" до Кримської митниці Державної митної служби України, Головного управління Державного казначейства України в АР Крим про визнання недійсною картки відмови в прийнятті митної декларації № 600000009/0/00149 від 26.03.2010 року; визнання недійсним рішення Кримської митниці з визначення митної вартості товарів № 600000006/2010/000133/1 від 26.03.2010 року; зобов'язання Головне управління Державного казначейства України в АР Крим повернути ЗАТ "Кримський винно-коньячний завод "Бахчисарай" надмірно сплачену суму податку на додану вартість в розмірі 74938,5 гривень.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АРК від 26.10.10 року відкрито провадження в адміністративної справі, закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АРК від 28.12.11 року розєднано в самостійні провадження справу за позовом Закритого акціонерного товариства Кримський винно-коньячний завод "Бахчисарай" до Кримської митниці Державної митної служби України, Головного управління Державного казначейства України в АР Крим про визнання недійсною картки відмови в прийнятті митної декларації № 600000009/0/00149 від 26.03.2010 року; визнання недійсним рішення Кримської митниці з визначення митної вартості товарів № 600000006/2010/000133/1 від 26.03.2010 року та справу за позовом Закритого акціонерного товариства "Кримський винно-коньячний завод "Бахчисарай" до Кримської митниці Державної митної служби України, Головного управління Державного казначейства України в АР Крим про зобов'язання Головне управління Державного казначейства України в АР Крим повернути ЗАТ "Кримський винно-коньячний завод "Бахчисарай" надмірно сплачену суму податку на додану вартість в розмірі 74938,5 гривень, присвоївши останній № 2а - 16841/10/1/0170.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав з підстав, зазначених в ньому та пояснив, що 26.05.2009 року між ТОВ «АРАЗ» Імишлинський завод консервованих соків та коньяків та ЗАТ «Бахчисарайський винарний завод» було укладено контракт № 05/09 на постачання коньячних спиртів.

Представник позивача зазначив, що 18.01.11 року було підписано Додаток № 3 до вищевказаного контракту на постачання партії товару на загальну суму 374000,00 доларів США.

Представник позивача пояснив, що після надходження партії товару на митну територію України товар було поставлено на митне оформлення.

Представник позивача зазначив, що 25.03.10 року ЗАТ «КВКЗ «Бахчисарай» до Кримської митниці було надано митна декларація за формою МД-2, а також декларація митної вартості за формою ДМВ -1, згідно якої декларантом було заявлено митну вартість товарів в розмірі 371250,00 доларів США, що еквівалентно 2945868,75 гривень.

Представник позивача пояснив, що, крім того, для проведення митного оформлення партії товару та підтвердження заявленої митної вартості позивачем було надано необхідні документи.

Представник позивача зазначив, що 26.03.2010 року Кримською митницею було винесено рішення про визначення митної вартості товарів № 600000006/2010/000133/1, згідно якого митна вартість була збільшена до 418500,00 доларів США.

Представник позивача пояснив, що на підставі зазначеного рішення була винесена картка відмови в прийнятті митної декларації № 600000009/0/00149 від 26.03.2010 року.

Представник позивача зазначив, що 29.03.2010 року позивачем було направлено лист № 0210 про незгоду з митною вартістю, визначеною митним органом в рішенні № 600000006/2010/000133/1 від 26.03.2010 року, з проханням випустити товар в вільне використання під гарантію в вигляді оплати в бюджет суми податків та зборів у відповідності до митної вартості товарів, визначеною Кримською митницею.

Представник позивача пояснив, що 29.03.2010 року позивачем було складено повторну митну декларацію, в якій було вказано митну вартість, визначену Кримською митницею, а саме: 418500,00 доларів США, що на момент складання декларації еквівалентно 3318705,00 гривень.

Представник позивача зазначив, що ЗАТ «Бахчисарайський винарний завод» було надмірно сплачено ПДВ при переміщенні товарів через митний кордон України в розмірі 74938,50 гривень.

Представник позивача пояснив, що згідно рішення Кримської митниці про визначення митної вартості товарів № 600000006/2010/000133/1 від 26.03.2010 року при визначенні митної вартості було необґрунтовано використано 6 метод резервний.

Представник позивача підкреслив, що відповідач не вказує на підставі чого їм було застосовано саме цей метод визначення митної вартості.

Представник позивача зазначив, що для визначення митної вартості товарів Кримська митниця мала застосувати 1 метод визначення митної вартості за ціною договору, відносно товарів, які імпортуються, у звязку з тим, що позивачем було надано повний та достатній пакет документів, необхідних для застосування зазначеного методу.

Представник відповідача Кримської митниці Державної митної служби України проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав, зазначених в запереченнях проти позову, пояснив, що позивачем до митного оформлення в Кримську митницю надана ВМД від 25.03.2010 № 600000009/2010/001111. Під час митного контролю товарів прийнято рішення про визначення митної вартості товарів від 26.03.2010 № 600000006/2010/000133/1. У митному оформленні відмовлено.

Представник відповідача зазначив, що позивачем 29.03.2010 подано ВМД № 6000000009/2010/001173, заповнену згідно рішення про визначення митної вартості товарів від 26.03.2010 № 600000006/2010/000133/1. Товари випущені у вільний обіг у встановленому порядку згідно Порядку випуску товарів у вільний обіг під гарантійні зобов'язання при ввезенні їх на митну територію України, затвердженому наказом Державної митної служби України від 17 березня 2008 р. № 230, у зв'язку незгодою декларанта з митною вартістю, визначеною митним органом.

Представник відповідача пояснив, що за результатами розгляду наданих документів та цінової інформації наявної у митного органі на ідентичні та подібні товари було з'ясовано, що заявлена митна вартість спирту коньячного виробника «Араз» значно відрізняється від рівня митної вартості коньячних спиртів такого ж виробника оформлених як за контрактом №05/09, так і за іншими угодами. За наявності такої інформації декларанту було запропоновано надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, про що свідчить запис на зворотному боці ДМВ. В зв'язку з тим, що декларантом надано документи, які суперечать один одному, а також є суттєві недоліки, а саме:

-декларантом не надано поважних пояснень на питання чому в прайс-листі №1/19 вартість коньячного спирту знижено ніж в попередньому прайс-листі №1/55;

-в калькуляції вартості товару відсутній пункт прибутку підприємства від продажу даного товару, також відрізняються цінові показники: в графі «собівартість 1-го а/а в доларах США» вартість на коньяк 3 річної витримки - 2,58, а в графі «продажна ціна в доларах США» становить 2,70, не надано обґрунтування щодо різниці (0,12 доларів США за 1 літр а/а) цінових показників, та вартість на коньяк 5 річної витримки - 2,67, а в графі «продажна ціна в доларах США» становить 2,80, не надано обґрунтування щодо різниці (0,13 доларів США за 1 літр а/а);

-в документі про оплату від 26.02.10 р. зазначена вартість приблизно у 3 рази менша, ніж заявлена у ВМД;

-декларантом не додержало вимог ст. 77 МК України та не забезпечено переклад документів, поданих до митного оформлення (ВМД країни відправлення, документи про оплату від 26.02.10 р.).

Представник відповідача зазначив, що декларантом не було достатньо підтверджено ціну угоди, в зв'язку з чим йому відмовлено в прийнятті першого методу на підставі п.14 Порядку декларування митної вартості товарів, які перемішуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого Постановою КМУ від 20.12.2006р. №1766.

Представник відповідача Головного управління Державного казначейства України в АР Крим проти задоволення позовних вимог заперечувала, просила у задоволенні позовних вимог відмовити, пояснила, що повернення надмірно сплаченого в дохід державного бюджету платежу може бути здійснено тільки за умови встановлення факту його зарахування в дохід державного бюджету та з того рахунку, на який кошти були фактично зараховані.

Представник відповідача зазначила, що для прийняття судом рішення, що не суперечить діючому бюджетному законодавству потрібно встановити факт зарахування платежів у дохід державного бюджету.

Представник відповідача пояснила, що такий облік ведуть органи, що здійснюють контроль за надходженням платежів до бюджету.

Представник відповідача зазначила, що підтвердити факт зарахування до державного бюджету ПДВ уповноважений робити орган, визначений додатком № 8 до Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік».

Щодо зобовязання Головного управління повернути ЗАТ «Кримський винно-коньячний завод «Бахчисарай» надмірно сплачену суму ПДВ у розмірі 74938,50 гривень представник відповідача пояснила,що зазначені позовні вимоги є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Представник відповідача зазначила, що позивач не надає доказів, що між ним та Головним управлінням Державного казначейства України в АР Крим існує спір відносно перерахування коштів у розмірі 74938,50 гривень та Головне управління Державного казначейства України в АР Крим уклоняється від перерахування вказаної суми.

Представник відповідача пояснила, що не має підстав для прийняття рішення про зобовязання Головне управління Державного казначейства України в АР Крим здійснити перерахування коштів у сумі 74938,50 гривень.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши доказі по справі в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Справою адміністративної юрисдикції (адміністративною справою) є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.1 ч.1 ст.3 КАС України).

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України визначено поняття субєктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень

Суд зазначає, що у пункті 17 частини 1 статті 1 Митного кодексу України митні органи визначено як спеціально уповноважені органи виконавчої влади в галузі митної справи, на які відповідно до цього Кодексу та інших законів України покладено безпосереднє здійснення митної справи.

Відповідно до п.41.1.2 п.41.1 ст.41 Податкового кодексу України митні органи - щодо мита, акцизного податку, податку на додану вартість, інших податків, які відповідно до податкового законодавства справляються у разі ввезення (пересилання) товарів і предметів на митну територію України або територію спеціальної митної зони або вивезення (пересилання) товарів і предметів з митної території України або території спеціальної митної зони.

Згідно п.41.3. п.41.1 ст.41 Податкового кодексу України порядок контролю митними органами за сплатою платниками податків податку на додану вартість та акцизного податку встановлюється спільним рішенням центрального органу державної податкової служби та спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи.

Згідно з п.п. 2.1. п. 2 Порядку здійснення митними органами контролю за сплатою платниками податків податку на додану вартість та акцизного збору, які справляються при ввезенні предметів на митну територію України, затвердженого спільним наказом ДПА України та Державної митної служби України № 109/188 від 16.03.2001 року, контроль за своєчасністю достовірністю, повнотою визначення податкових зобовязань та за сплатою платниками податків, які справляються при ввезенні (пересиланні) товарів на митну територію України, здійснюється митними органами.

Суд зазначає, що відповідачем по справі також є Головне управління Державного казначейства України в АР Крим.

Відповідно до вимог пунктів 1, 4 Положення про Державне казначейство України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 № 1232, Типового положення про Головне управління Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 04.04.2006 № 332 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.04.2006 за № 454/12328 територіальні органи Державного казначейства України, яке є урядовим органом державного управління, повертають кошти, помилково або надмірно зараховані до бюджету, за поданням органів стягнення, яким відповідно до законодавства надано право стягнення до бюджетів податків, зборів (обовязкових платежів) та інших надходжень.

Отже, Головне управління державного казначейства України в АР Крим та Кримська митниця у відносинах з фізичними та юридичними особами, під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, являються субєктами владних повноважень, а тому спори за участю зазначених державних органів є публічно-правовими і відносяться до юрисдикції адміністративних судів.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно.

Тому, вирішуючи справу стосовно позовних вимог позивача щодо визнання недійсними карти відмови і рішення, суд зобовязаний перевірити, чи є правомірними дії відповідача з цього приводу.

Відповідно до частини 1 статті 55 Господарського кодексу України субєктом господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обовязків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобовязаннями в межах цього майна, крім випадків встановлених законом. Згідно з п. 1 частини 2 статті 55 ГК України юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, підприємства, створені відповідно до Господарського кодексу України та зареєстровані в установленому законом порядку визнаються субєктами господарювання.

Судом встановлено, що Закрите акціонерне товариство "Кримський винно-коньячний завод» є юридичною особою, зареєстрованою Бахчисарайською районною державною адміністрацією АР Крим, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 794076, Довідкою з ЄДРПОУ серії АБ № 191061 від 23.02.2010 року.

Відповідно до п.1.1 Статуту ЗАТ «Кримський винно-коньячний завод «Бахчисарай», затвердженого Протоколом Загальних зборів акціонерів ЗАТ «Бахчисарайський виноробний завод» № 1 від 17.02.2010 року, ЗАТ «Кримський винно-коньячний завод «Бахчисарай» (раніше ЗАТ «Бахчисарайський виноробний завод», назву змінено за рішенням загальних зборів акціонерів від 17.12.2010 року) створено згідно з рішенням Загальних зборів учасників від 10.02.1998 року № 1 відповідно до Законів України «Про приватизацію державного майна», «Про господарські товариства».

Згідно з п.2.1 Статуту ЗАТ «Кримський винно-коньячний завод «Бахчисарай» є юридичною особою з дати його державної реєстрації.

Таким чином, судом встановлено, що ЗАТ «Кримський винно-коньячний завод «Бахчисарай» є субєктом господарювання, юридичною особою, зобовязане виконувати обовязки, покладені на нього законами у звязку зі здійсненням господарської діяльності.

З матеріалів справи судом встановлено наступне.

Судом встановлено, що 25.03.2010 року ЗАТ «Кримський винно-коньячний завод «Бахчисарай» з метою митного оформлення товару коньячного спирту міцністю 62-68 %, поставленого за контрактом № 05/09 від 26.05.2009 року, укладеного між ЗАТ «Бахчисарайський виноробний завод» та ТОВ «АРАЗ» Імишлинський Завод консервірованих соків та коньяків, до Кримської митниці було надано митну декларацію за формою МД-2 № 600000009/2010/001111, а також декларацію митної вартості за формою ДМВ -1, згідно яких було заявлено до декларування та випуску у вільний обіг товар, митна вартість якого 371250,00 доларів США, що еквівалентно 2945868,75 гривень, виходячи з курсу валюти на момент декларування.Декларантом при визначені митної вартості товару було використано перший метод за ціною договору (вартістю операції).

Судом встановлено, що позивачем до Кримської митниці були надані також додаткові документи, а саме:

- контракт № 05/09 від 26.05.2009 року, відповідно до якого ТОВ «АРАЗ» Імишлинський Завод консервірованих соків та коньяків («Продавець») зобовязується передати у власність ЗАТ «Бахчисарайський виноробний завод» («Покупця»), а Покупець прийняти та сплатити за коньячний спирт міцністю 62-68 % в асортименті, кількості, за якісними характеристиками, стандартам, згідно Додаткам на постачання кожної окремої партії Товару, які є невідємною частиною контракту;

-додаток № 3 від 18.01.2010 року до контракту № 05/09 від 26.05.2009 року, відповідно до якого партія товару згідно даного додатку складає: 108000 літрів спирту коньячного 3-річної витримки за ціною 2,7 доларів США за літр на суму 183600,00 доларів США та 108000 літрів спирту коньячного 5-річної витримки 62-68 % за ціною 2,8 доларів США за літр на суму 190400,00 гривень на загальну суму 374000,00 гривень;

-рахунок-фактура № 01 від 21.01.2010 року, предметом рахунку є коньячний спирт 5-річної витримки кількістю 10800 дал абсолютного алкоголю вартістю 28,0 доларів за дал абсолютного алкоголю (2,80 доларів за 1 л) на загальну суму 189000 доларів та коньячний спирт 3-річної витримки кількістю 10800 дал абсолютного алкоголю вартістю 27,0 доларів за дал абсолютного алкоголю (2,70 доларів за дал) на загальну суму 182250 доларів загальною вартістю 371250 доларів США;

- калькуляція № 1/11 від 29.01.2010 року, відповідно до якої продажна ціна 1 літру абсолютного алкоголю коньячного спирту 3-річної витримки складає 2,70 доларів США;

-калькуляція № 1/18 від 09.02.2010 року, відповідно до якої продажна ціна 1 літру абсолютного алкоголю коньячного спирту 5-річної витримки складає 2,80 доларів США;

-прайс-лист № 1/19 від 09.02.2010 року, відповідно до якого ціна 1 літру коньячного спирту 3-річної витримки складає 2,70 доларів США за літр а/а, ціна 1 літру коньячного спирту 5-річної витримки складає 2,80 доларів США за літр та інші документи, перераховані в митній декларації.

Про надання зазначених документів представником митного органу та декларантом було зроблено відповідний запис.

26.03.2010 р. Кримською митницею прийнято рішення про визначення митної вартості № 600000006/2010/000133/1, згідно якого митна вартість заявленої до митного оформлення партії спирту коньячного міцністю 62-68 %, кількістю 135000 дал абсолютного алкоголю встановлюється у розмірі 418500 доларів США, виходячи з вартості за одиницю товару 3,1 доларів США. Вказане рішення Кримською митницею прийняте із застосуванням шостого резервного методу.

26.03.2010 р. Кримською митницею оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 600000009/0/00149, згідно з якою ЗАТ «Кримський винно-коньячний завод «Бахчисарай» відмовлено у прийнятті ВМД № 600000009/0/00149 від 26.03.2010 року та запропоновано подати нову ВМД із врахуванням митної вартості, визначеної митним органом.

Не погодившись з прийнятим рішенням ЗАТ «Кримський винно-коньячний завод «Бахчисарай» листом № 0210 від 29.03.2010 року звернулося до Кримської митниці із заявою про незгоду із визначеною митною вартістю та клопотанням (відповідно до Наказу Державної митної служби України №230 від 17.03.2008р.) про випуск у вільне використання відповідної партії товару під гарантійні зобовязання у вигляді сплати до державного бюджету сум податків і зборів (обовязкових платежів) відповідно до митної вартості товарів, визначеної Кримською митницею.

29.03.2010 року ЗАТ «Кримський винно-коньячний завод «Бахчисарай» оформлено ВМД № 600000009/2010/001173, яка заповнена згідно рішення про визначення митної вартості товарів від 26.03.2010 року № № 600000006/2010/000133/1.

Листом від 29.03.2010 року № 07-12/2251 Кримська митниця погодила випуск у вільний обіг відповідної партії товару «Спирт коньячний для використання у власному виробництві 5 років витримки 108000,00 л та 3 роки витримки - 108000,00 л у вільний обіг під гарантійні зобовязання шляхом сплати до державного бюджету суми податків і зборів (обовязкових платежів) згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом.

Судом встановлено, що позивачем при митному оформленні ВМД типу «ІМ 40» від 29.03.2010 року № 600000009/2010/001173 сплачено до бюджету суму ПДВ згідно з митною вартістю спирту коньячного, визначеною Кримською митницею, в повному обсязі шляхом направлення переплати з ПДВ, що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю за період 01.08.2009 року 31.07.2010 року та сплати суми 2287753,39 гривень, що підтверджується копією платіжного доручення № 449 від 30.03.2010 року.

Суд зазначає, що ПДВ, сплачене позивачем згідно з митною вартістю спирту коньячного, визначеною Кримською митницею, задекларовано позивачем в податковій декларації з ПДВ за березень 2010 року, яка подана до податкового органу 01.03.2010 року.

Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог судом встановлено наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 45 Митного кодексу України (в редакції, що діяв на момент виникнення спірних правовідносин, надалі МК України), особи, які переміщують товари і транспортні засоби через митний кордон України чи провадять діяльність, зобов'язані подавати митним органам документи та відомості, необхідні для здійснення митного контролю.

При декларуванні товарів та транспортних засобів митному органові подаються документи, необхідні для здійснення митного контролю (п. 2 частини 1 ст. 54 МК України).

Відповідно до положень п. 14, 15 ч.1 ст. 1 МК України, митне оформлення - виконання митним органом дій (процедур), які пов'язані із закріпленням результатів митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, і мають юридичне значення для подальшого використання цих товарів і транспортних засобів. Митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своєї компетенції з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку.

Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 11 МК України митні органи, реалізуючи митну політику України, виконують такі основні завдання при здійснені митної справи, як здійснення митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України.

Відповідно до статті 42 МК України під час проведення митного контролю митні органи самостійно визначають форму та обсяг контролю, достатні для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи та міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку, контроль за дотриманням яких покладено на митні органи.

Контроль правильності визначення митної вартості відповідно до положень статті 265 МК України здійснює митний орган згідно з положенням цього Кодексу. Такий контроль може здійснюватися в установленому порядку із застосуванням різних форм, у тому числі відповідно до статей 60 і 69 МК України, після закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів.

Відповідно до ч. 8 ст. 264 МК України декларант має право оскаржити рішення митного органу щодо визначення митної вартості оцінюваних товарів до митного органу вищого рівня та/або до суду.

Суд зазначає, що питання визначення митної вартості врегульовано нормами Митного кодексу України.

Відповідно до ст. 266 МК України визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами:

1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

4) на основі віднімання вартості;

5) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

6) резервного.

Згідно з ч.2 ст.266 МК України основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Відповідно до ч. 1 ст. 267 МК України митною вартістю за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, є вартість операції, тобто ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби відповідно до частини другої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або які повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів на користь продавця та/або на користь продавця через третіх осіб, та/або на пов'язаних з продавцем осіб.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються подальші витрати, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті (ч. 2 ст. 267 МК України).

Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартості операції), використовується в разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:

а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;

б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);

в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) стосовно продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, що унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не може бути зроблено відповідне коригування відповідно до положень частини другої цієї статті;

4) покупець і продавець не є пов'язаними між собою особами або хоч і є пов'язаними між собою особами, але ці відносини не вплинули на ціну товарів. За наявності достатніх підстав вважати, що зазначені відносини вплинули на ціну оцінюваних товарів, митний орган повинен повідомити про це декларантові та надати йому можливість для відповіді та доказу відсутності впливу взаємозв'язку продавця і покупця на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. На вимогу декларанта таке повідомлення здійснюється у письмовій формі.

Відповідно до ст.267 МК України використані декларантом відомості повинні бути об'єктивними, піддаватися обчисленню та підтверджуватися документально. Якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1 згідно з положеннями статті 267 цього Кодексу, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (ст. 266 МК України).

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу за основу може братися або ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю відповідно до вимог статті 271, або обчислена відповідно до вимог статті 272 цього Кодексу вартість товарів.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до частини 2 ст. 268 МК України при застосуванні методу визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів за основу береться вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як:

1) фізичні характеристики;

2) якість та репутація на ринку;

3) країна походження;

4) виробник.

Згідно ч.3 ст.268 МК України незначні зовнішні відмінності не можуть бути підставою для відмови у розгляді товарів як ідентичних, якщо в цілому такі товари відповідають вимогам частини другої цієї статті.

Зазначений метод можливо застосовувати тільки, якщо за митну вартість береться вартість операції з ідентичними товарами, які продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього (ч. 1 ст. 268 МК України).

Наступний метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів відповідно до ч. 3 ст. 269 МК України застосовується, якщо подібні (аналогічні) товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних умовах, що й оцінювані товари.

Відповідно до застережень ст. 270 МК України товари не вважаються ідентичними або подібними (аналогічними) оцінюваним, якщо вони не вироблені в тій же країні, що і товари, які оцінюються.

Товари, виготовлені не виробником оцінюваних товарів, а іншою особою, беруться до уваги лише в разі, якщо немає ні ідентичних, ні подібних (аналогічних) товарів, виготовлених особою - виробником товарів, які оцінюються.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на розсуд декларанта.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, установлених статтею 273 цього Кодексу.

Згідно вимог ст. 273 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 267-272 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна щонайбільшою мірою ґрунтуватися на раніше визначеній за методами 1-6 митній вартості, однак при визначенні митної вартості відповідно до цієї статті допускається гнучкість при застосуванні цих методів.

Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно з положеннями цієї статті на підставі:

1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України;

2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей;

3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера;

4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 272 цього Кодексу;

5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн;

6) мінімальної митної вартості;

7) довільної чи фіктивної вартості.

Якщо ця стаття застосовується митним органом, на вимогу декларанта, митний орган зобов'язаний письмово проінформувати його про митну вартість, визначену відповідно до положень цієї статті, та про використаний при цьому метод. Крім того, для визначення митної вартості за резервним методом митний орган надає декларанту цінову інформацію, що є у його розпорядженні.

Проаналізувавши вищевикладене, суд приходить до висновку, що основним методом визначення митної вартості є метод товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, який визначається виходячи з ціни договору.

Судом встановлено, що Кримською митницею за результатами розгляду наданих позивачем документів та цінової інформації на ідентичні та подібні товари, наявної у неї, було з'ясовано, що заявлена митна вартість спирту коньячного виробника «Араз» значно відрізняється від рівня митної вартості коньячних спиртів такого ж виробника, оформлених як за контрактом №05/09, так і за іншими угодами. За наявності такої інформації декларанту було запропоновано надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, про що свідчить запис на зворотному боці ДМВ.

Судом встановлено, що Кримською митницею позивачеві відмовлено в прийнятті першого методу визначення митної вартості (за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) в зв'язку з тим, що декларантом надано документи, які суперечать один одному, а також є суттєві недоліки, а саме:

-декларантом не надано поважних пояснень на питання чому в прайс-листі №1/19 вартість коньячного спирту знижено ніж в попередньому прайс-листі №1/55;

-в калькуляції вартості товару відсутній пункт прибутку підприємства від продажу даного товару; також відрізняються цінові показники: в графі «собівартість 1-го а/а в доларах США» вартість на коньяк 3 річної витримки - 2,58, а в графі «продажна ціна в доларах США» становить 2,70, не надано обґрунтування щодо різниці (0,12 доларів США за 1 літр а/а) цінових показників, та вартість на коньяк 5 річної витримки - 2,67, а в графі «продажна ціна в доларах США» становить 2,80, не надано обґрунтування щодо різниці (0,13 доларів США за 1 літр а/а);

-в документі про оплату від 26.02.10 року зазначена вартість приблизно у 3 рази менша, ніж заявлена у ВМД,

-декларантом не додержано вимог ст. 77 МК України та не забезпечено переклад документів, поданих до митного оформлення (ВМД країни відправлення, документ про оплату від 26.02.10 року).

Перевіряючи обгрунтованість відмови відповідача в прийнятті першого методу визначення митної вартості, судом встановлено наступне.

Щодо посилань відповідача, що заявлена митна вартість спирту коньячного виробника «Араз» значно відрізняється від рівня митної вартості коньячних спиртів такого ж виробника, оформлених як за контрактом №05/09, так і за іншими угодами, суд зазначає наступне.

Досліджуючи питання митного оформлення постачання позивачеві спирту коньячного у 2009 році, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що 30.09.2009 року ЗАТ «Бахчисарайський виноробний завод» до Кримської митниці була надана митна декларація № 600000001/9/003844 за формою МД-2, а також декларація митної вартості за формою ДМВ-1, згідно якої декларантом була заявлена митна вартість товарів в розмірі 278437,50 доларів США, що еквівалентно 2230284,38 гривень.

Судом встановлено, що для проведення митного оформлення партії товару та підтвердження заявленої митної вартості позивачем митному органу було також надано наступні документи:

-контракт № 05/09 від 26.05.2009 року, відповідно до якого ТОВ «АРАЗ» Імишлинський Завод консервірованих соків та коньяків («Продавець») зобовязується передати у власність ЗАТ «Бахчисарайський виноробний завод» («Покупця»), а Покупець прийняти та сплатити за коньячний спирт міцністю 62-68 % в асортименті, кількості, за якісними характеристиками, стандартам, згідно Додаткам на постачання кожної окремої партії Товару, які є невідємною частиною контракту;

-додаток № 2 від 14.08.2009 року до контракту № 05/09 від 26.05.2009 року, відповідно до якого Партія товару згідно даного Додатка буде постачатися Покупцеві в асортименті, кількості за наступними цінами: спирт коньячний 3-річної витримки 62-68 % за ціною 2,70 доларів США за 1 літр абсолютного алкоголю кількістю 108000 л на загальну суму 182250 доларів США; спирт коньячний 5-річної витримки 62-68 % за ціною 2,85 доларів США за 1 літр абсолютного алкоголю кількістю 54000 л на загальну суму 96187,5 доларів США загальною вартістю 278437,5 доларів США;

-рахунок-фактура № 18 від 21.08.2009 року, відповідно до якого предметом постачання є коньячний спирт 5-річної витримки кількістю 54000 л вартістю 2,85 доларів за 1 л абсолютного алкоголю на загальну суму 96187,5 доларів та коньячний спирт 3-річної витримки кількістю 108000 л вартістю 2,70 доларів за 1л абсолютного алкоголю на загальну суму 182250 доларів загальною вартістю 278437,5 доларів США;

- калькуляція № 1/56 від 28.08.2009 року, відповідно до якої продажна ціна 1 літру абсолютного алкоголю коньячного спирту 3-річної витримки складає 2,70 доларів США;

-калькуляція № 1/57 від 28.08.2009 року, відповідно до якої продажна ціна 1 літру абсолютного алкоголю коньячного спирту 5-річної витримки складає 2,85 доларів США;

-прайс-лист № 1/55 від 28.08.2009 року, відповідно до якого ціна 1 літру коньячного спирту 3-річної витримки складає 3,00 долара США за літр а/а, ціна 1 літру коньячного спирту 5-річної витримки складає 3,20 доларів США за літр та інші документи, перераховані в митній декларації.

01.10.2009 року Кримською митницею було винесено рішення про визначення митної вартості товарів № 600000013/2009/000219/1, згідно якого митна вартість товарів була збільшена до 310500,00 доларів США.

Судом встановлено, що на підставі вищевказаного рішення була винесена картка відмови в прийнятті митної декларації № 600000001/9/000291 від 01.10.2009 року.

В судовому засіданні було встановлено, що фактично Кримською митницею в 2009 році митна вартість товару, з якою не погодився позивач, була визначена на підставі одного документу прайсу № 1/55 від 28.08.2009 року, в якому зазначена вартість товару суперечила калькуляціям № 1/56 від 28.08.2009 року та № 1/55 від 28.08.2009 року, рахунку - фактурі № 18 від 21.08.2009 року на оплату, контракту № 05/09 від 26.05.2009 року.

02.10.2009 року позивачем була складена повторна митна декларація № 600000001/9/003884, в якій вказана митна вартість, визначена Кримською митницею.

Судом встановлено, що позивач, непогодившись з митною вартістю, визначеною Кримською митницею, оскаржив рішення про визначення митної вартості та картку відмови в прийнятті митної декларації до Окружного адміністративного суду АР Крим (справа № 2а-11876/10/11/0170).

Посилання відповідача на те, що при оформленні товару в 2010 року за митною декларацією за формою МД-2 № 600000009/2010/001111 від 25.03.2010 року за тим же самим контрактом № 05/09 від 26.05.2009 року ціна за 1 літр коньячного спирту в 2009 та 2010 роках є різною, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що митний орган при визначенні митної вартості як в 2010 році, так і в 2009 році керувався одним документом - прайс - листом № 1/55 від 28.08.2009 року, відповідно до якого ціна 1 літру коньячного спирту 3-річної витримки складає 3,00 долара США за літр а/а, ціна 1 літру коньячного спирту 5-річної витримки складає 3,20 доларів США за літр.

Але оскільки зазначений прайс суперечить всім документам, що були надані при митному оформленні в 2009 році, він не може бути беззаперечним доказом визначення митної вартості товарів в 2009 році, яка також оскаржується позивачем.

Крім того, при дослідженні всіх інших документів - калькуляцій № 1/56 від 28.08.2009 року та № 1/55 від 28.08.2009 року на 2009 рік було встановлено, що визначена в них вартість повністю відповідає митній вартості, що була задекларована позивачем в 2010 році та підтверджується рахунком фактурою № 01 від 21.01.2010 року, калькуляцією № 1/11 від 29.01.2010 року, калькуляцією № 1/18 від 09.02.2010 року.

Стосовно доводів відповідача, що декларантом не надано поважних пояснень на питання чому в прайс-листі №1/19 вартість коньячного спирту занижено ніж в попередньому прайс-листі № 1/55, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що в прайс-листі № 1/55 від 28.08.2009 року, яким також керувалася Кримська митниця при оформленні товару в 2010 році, вказано, що ціна 1 літру коньячного спирту 3-річної витримки складає 3,00 долара США за літр а/а, ціна 1 літру коньячного спирту 5-річної витримки складає 3,20 доларів США за літр.

Однак, судом встановлено, що прайс-лист № 1/55 від 28.08.2009 року діяв з 31.08.2009 року по 31.12.2009 року.

Крім того, як зазначалося вище, сам прайс- лист суперечить іншим документам - калькуляціям № 1/56 від 28.08.2009 року та № 1/55 від 28.08.2009 року, рахунку - фактурі № 18 від 21.08.2009 року на оплату та контракту № 05/09 від 26.05.2009 року.

Як встановлено судом, 09.02.2010 року було складено новий прайс лист за № 1/19, в якому ціна 1 літру коньячного спирту 3-річної витримки визначена в розмірі 2,70 доларів США за літр а/а, ціна 1 літру коньячного спирту 5-річної витримки - в розмірі 2,80 доларів США за літр.

Прайс лист № 1/19 від 09.02.2010 року повністю відповідає та погоджується з іншими документами додатком № 3 від 18.01.2010 року до контракту № 05/09 від 26.05.2009 року, рахунком фактурою № 01 від 21.01.2010 року, калькуляцією № 1/11 від 29.01.2010 року, калькуляцією № 1/18 від 09.02.2010 року.

Таким чином, з вищевказаних прайс листів зрозуміло, що варість коньячного спирту в прайс листі № 1/19 від 09.02.2010 року змінена у звязку з тим, що прайс лист № 1/55 від 28.08.2009 року діяв тільки по 31.12.2009 року.

Отже, доводи відповідача стосовно того, що декларантом не надано поважних пояснень на питання чому в прайс-листі №1/19 вартість коньячного спирту знижено ніж в попередньому прайс-листі № 1/55 суд вважає безпідставними.

Крім того, суд зазначає, що надання пояснень стосовно наданих декларантом документів є його правом, а не обовязком.

Стосовно доводів відповідача, що в калькуляції вартості товару на 2010 рік відсутній пункт прибутку підприємства від продажу даного товару; також відрізняються цінові показники: в графі «собівартість 1-го л а/а в доларах США» вартість на коньяк 3 річної витримки - 2,58, а в графі «продажна ціна в доларах США» становить 2,70, не надано обґрунтування щодо різниці (0,12 доларів США за 1 літр а/а) цінових показників, та вартість на коньяк 5 річної витримки - 2,67, а в графі «продажна ціна в доларах США» становить 2,80, не надано обґрунтування щодо різниці (0,13 доларів США за 1 літр а/а), суд зазначає наступне.

Як встановлено вище, в калькуляції № 1/11 від 29.01.2010 року продажна ціна 1 літру абсолютного алкоголю коньячного спирту 3-річної витримки складає 2,70 доларів США. При цьому, в калькуляції № 1/18 від 09.02.2010 року продажна ціна 1 літру абсолютного алкоголю коньячного спирту 5-річної витримки становить 2,80 доларів США.

Проаналізувавши калькуляцію № 1/11 від 29.01.2010 року, судом встановлено, що собівартість 1 літра а/а коньячного спирту 3-річної витримки складає 2,58 доларів США, його продажна ціна складає 2,70 доларів США.

Дослідивши калькуляцію № 1/18 від 09.02.2010 року, судом встановлено, що собівартість 1 літра а/а коньячного спирту 5-річної витримки складає 2,67 доларів США, його продажна ціна складає 2,80 доларів США.

Суд зазначає, що собівартістю 1 літра а/а коньячного спирту є витрати підприємства, повязані з його виробництвом та реалізацією, при цьому, продажною ціною коньячного спирту є фактична ціна ралізації такого спирту, яка складається з його собівартості та прибутку.

Суд зазначає, що різниця між продажною ціною 1 літра а/а коньячного спирту та собівартістю 1 літра а/а коньячного спирту є прибутком підприємства.

Отже, доводи відповідача стосовно того, що позивачем не надано обґрунтування щодо різниці цінових показників собівартості 1-го л а/а коньячного спирту та його продажною ціною суд взагалі вважає безпідставними.

При цьому, суд зазначає, що з зазначених калькуляцій № 1/11 від 29.01.2010 року та № 1/18 від 09.02.2010 року чітко вбачається, що прибутком підприємства від продажу коньячного спирту є різниця між продажною ціною 1 літра а/а коньячного спирту та його собівартістю.

Таким чином, посилання відповідача на відсутність в калькуляціях вартості товару розміру прибутку підприємства від продажу даного товару, а також неточностей в їх оформленні суд також вважає необґрунтованим.

Стосовно доводів відповідача, що в документі про оплату від 26.02.10 року за контрактом № 05/09 від 26.05.2009 року зазначена вартість приблизно є у 3 рази меншою, ніж заявлена у ВМД, суд зазначає наступне.

З п.4.3 контракту № 05/09 від 26.05.2009 року вбачається, що у звязку з тим, що поставка товара буде здійснюватися партіями, оплата за кожну партію товару здійснюється в доларах США за розрахунковим курсом НБУ в день оплати. Оплата здійснюється на підставі виставленого перед відвантаженням поточної партії товару, рахунку фактури (інвойса) продавця у відповідності до Додатків до контракту. Оплата здійснюється шляхом перерахунку Покупцем коштів на поточний рахунок продавця.

Судом встановлено, що 18.01.2010 року ЗАТ «Бахчисарайський виноробний завод» та ТОВ «АРАЗ» Імишлинський Завод консервірованих соків та коньяків підписано додаток № 3 до контракту, в якому визначено кількість, вартість, умови постачання та порядок оплати партії товару.

З п.5 зазначеного додатку до контракту визначено порядок оплати партії товари, що постачається згідно додатку:

-25 % від вартості партії товару протягом 20 банківських днів з моменту перетинання партією товару кордону України;

-38 % від вартості партії товару протягом 75 календариних днів після оформлення вантажної митної декларації на товар, що постачається, в пункту призначення;

-37 % від вартості партії товару - проягом 105 календарних днів після оформлення вантажної митної декларації на товар, що постачається, в пункту призначення.

Судом встановлено, що товар, який постачався за контрактом № 05/09 від 26.05.2009 року, перетнув кордон України 26.02.2010 року, відповідно 26.02.2010 року позивачем перераховано ТОВ «АРАЗ» Імишлинський Завод консервірованих соків та коньяків грошові кошти в розмірі 111375,00 доларів США (що перевищує 25 % від вартості товару, що постачається), що підтверджується платіжним дорученням від 26.02.2010 року.

Суд зазначає, що 04.03.2010 року позивачем перераховано ТОВ «АРАЗ» Імишлинський Завод консервірованих соків та коньяків грошові кошти в розмірі 74250,00 доларів США, що підтверджується платіжним дорученням від 04.03.2010 року.

Судом встановлено, що 16.06.2010 року була перерахована грошова сума в розмірі 48262,50 доларів США, що підтверджується платіжним дорученням від 16.06.2010 року та 02.07.2010 року позивачем сплачено 137362,50 доларів США, що вбачається з платіжного доручення від 02.07.2010 року.

Проаналізувавши вищевикладене, судом встановлено, що позивачем у повному обсязі перераховано ТОВ «АРАЗ» Імишлинський Завод консервірованих соків та коньяків грошові кошти за рахунком-фактурою № 01 від 21.01.2010 року в розмірі 371250 доларів США, що співпадає з сумою, зазначеною позивачем в декларації митної вартості товарів.

Суд зазначає, що доводи відповідача стосовно того, що в документі про оплату від 26.02.10 року за контрактом № 05/09 від 26.05.2009 року зазначена вартість приблизно є у 3 рази меншою, ніж заявлена у ВМД, суд вважає безпідставними у звязку з тим, що як встановлено вище, постачання товару за зазначеним контрактом здійснюється партіями, умови оплати встановлені додатком №3 від 18.01.2010 року, яким передбачено поетапність оплати.

Таким чином, суд зазначає, що платіжне доручення від 26.02.2010 року на суму 111375,00 гривень підтверджує лише частковість оплати за поставлену партію товару за контрактом № 05/09 від 26.05.2009 року.

Суд підкреслює, що загальна сума за платіжними дорученнями від 26.02.2010 року, 04.03.2010 року, від 16.06.2010 року, від 02.07.2010 року в розмірі 371250 доларів США співпадає з сумою, зазначеною позивачем в декларації митної вартості товарів, що підкреслює безпідставність вищевказаних доводів відповідача.

Стосовно доводів відповідача, що декларантом не додержало вимог ст. 77 МК України та не забезпечено переклад документів, поданих до митного оформлення (ВМД країни відправлення, документі про оплату від 26.02.10 року), йому відмовлено в прийнятті першого методу, суд зазначає наступне.

Судом проаналізовано ВМД країни відправлення від 29.01.2010 року та встановлено, що вказана в ній сума відповідає сумі, вказаній позивачем в декларації митної вартості товарів в розмірі 371250 доларів США.

Дослідивши документ про оплату від 26.02.2010 року, здійснену позивачем, судом встановлено, що з зазначеного платіжного доручення вбачається, що позивачем перераховано ТОВ «АРАЗ» Імишлинський Завод консервірованих соків та коньяків 111375,00 доларів США.

Той факт, що декларантом не забезпечено переклад вищевказаної ВМД країни віправлення та документа про оплату від 26.02.2010 року не є підставою для відмови митним органом в прийнятті першого методу визначення митної вартості.

Таким чином, суд зазначає, що доводи митного органу, що декларантом надано документи, які суперечать один одному, а також є суттєві недоліки, не знайшли свого підтвердження.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до п.11 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 р. N 1766, для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи. Для підтвердження заявленої декларантом митної вартості оцінюваних товарів можуть подаватися: договір з третіми особами, що пов'язаний з договором (контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; рахунки про сплату комісійних, брокерських (посередницьких) послуг, пов'язаних з виконанням умов договору (контракту); відповідна бухгалтерська документація; ліцензійний чи авторський договір (контракт); каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) фірми - виробника товару; калькуляція фірми - виробника товару; копія вантажної митної декларації країни відправлення, а в разі, коли в такій країні товар розміщувався в митному режимі, яким не передбачено сплату податків і відповідно до якого товар перебував під митним контролем, - копія вантажної митної декларації, оформленої в попередній експорту митний режим; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; сертифікат про походження товару; відомості про якісні характеристики товару; інформація зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару та/або сировини. Декларант за власним бажанням подає інші документи для підтвердження заявленої у декларації митної вартості товарів.

Із змісту вказаної норми вбачається, що вона не зобов'язує позивача надати повний перелік документів відповідно до п.11 вищевказаного Порядку. При цьому, саме формулювання вказаної норми - «можуть подаватися» вказує на те, що витребування таких документів може мати місце у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Зазначена позиція також підтверджується Ухвалою ВАСУ від 16.03.2010 року по справі № К-40508/09 за касаційною скаргою Східної митниці на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 06.04.2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 13.08.2009 року у справі за позовом ТОВ «Торгово-промислове об'єднання «Аріста» до Східної митниці, Головного управління Державного казначейства України у м.Київі, третя особа Головне управління Державного казначейства України у Донецькій області про визнання дій неправомірними, стягнення заборгованості.

Проаналізувавши матеріали справи та вищевикладене, судом встановлено, що позивачем обґрунтовано в поданих митній декларації за формою МД-2 № 600000009/2010/001111 від 25.03.2010 року, а також декларації митної вартості за формою ДМВ -1 було заявлено митну вартість товарів в розмірі 371250,00 доларів США, що еквівалентно 2945868,75 гривень, за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Суд підкреслює, що, як встановлено вище, заявлена позивачем митна вартість товару, яка постачалася за контрактом № 05/09 від 26.05.2009 року, та була заявлена позивачем в поданих ним митній декларації та декларації митної вартості, підтверджується наданими позивачем митному органу документами, ціна контратку була достатньо підтверджена декларантом, що підтверджується:

-додатком № 3 від 18.01.2010 року до контракту № 05/09 від 26.05.2009 року;

-рахунком-фактурою № 01 від 21.01.2010 року;

- калькуляцією № 1/11 від 29.01.2010 року;

-калькуляцією № 1/18 від 09.02.2010 року;

-прайс-листом № 1/19 від 09.02.2010 року;

-ВМД країни відправлення від 29.01.2010 року.

Суд зазначає, що згідно ст.2 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" від 16.04.1991р. №959 суб'єкти господарської діяльності України та іноземні суб'єкти господарської діяльності при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності керуються такими принципами:

Принципом свободи зовнішньоекономічного підприємництва полягає у т.ч. у :

- праві суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності здійснювати її в будь-яких формах, які прямо не заборонені чинними законами України;

Принципом юридичної рівності і недискримінації, що полягає у:

- рівності перед законом всіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, незалежно від форм власності, в тому числі держави, при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності;

- забороні будь-яких, крім передбачених цим Законом, дій держави, результатом яких є обмеження прав і дискримінація суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності;

- неприпустимості обмежувальної діяльності з боку будь-яких її суб'єктів, крім випадків, передбачених цим Законом;

Принципом верховенства закону, що полягає у:

- регулюванні зовнішньоекономічної діяльності тільки законами України;

- забороні застосування підзаконних актів та актів управління місцевих органів, що у будь-який спосіб створюють для суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності умови менш сприятливі, ніж ті, які встановлені законами України;

Принципом еквівалентності обміну, неприпустимості демпінгу при ввезенні та вивезенні товарів.

Згідно зі ст. 5 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" втручання державних органів у зовнішньоекономічну діяльність її суб'єктів у випадках, не передбачених цим Законом, в тому числі і шляхом видання підзаконних актів, які створюють для її здійснення умови гірші від встановлених в цьому Законі, є обмеженням права здійснення зовнішньоекономічної діяльності і як таке забороняється.

Відповідно до ст.6 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" зовнішньоекономічний договір (контракт) складається відповідно до цього та інших законів України з урахуванням міжнародних договорів України. Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності при складанні тексту зовнішньоекономічного договору (контракту) мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо та у виключній формі цим та іншими законами України.

Згідно ст. 6 Господарського кодексу України загальними принципами господарювання в Україні є свобода підприємницької діяльності, заборона незаконного втручання органів державної влади у господарські відносини.

У відповідності зі ст.ст. 179, 189, 190 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначити зміст договору на основі вільного волевиявлення, суб'єкти господарювання можуть використовувати у господарській діяльності вільні ціни. При здійсненні експортних та імпортних операцій у розрахунках з іноземними контрагентами застосовуються контрактні (зовнішньоторговельні) ціни. Вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі види продукції, за винятком тих, на які встановлено державні ціни.

У відповідності з статтею 7 Закону України "Про ціни і ціноутворення" від 03.12.1990р. №507 вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів.

Згідно ст.11 Закону України "Про ціни і ціноутворення" при здійсненні експортних та імпортних операцій безпосередньо або через зовнішньоторговельного посередника в розрахунках із зарубіжними партнерами застосовуються контрактні (зовнішньоторговельні) ціни, що формуються відповідно до цін і умов світового ринку.

Згідно ст.13 Закону України "Про ціни і ціноутворення" державний контроль за цінами здійснюється при встановленні і застосуванні державних фіксованих та регульованих цін і тарифів. При цьому контролюється правомірність їх застосування та додержання вимог законодавства про захист економічної конкуренції.

Згідно п.5 ст.19 Господарського кодексу України незаконне втручання та перешкоджання господарській діяльності суб'єктів господарювання з боку органів державної влади, їх посадових осіб при здійсненні ними державного контролю забороняється.

Отже, з вищевикладеного вбачається, що суб'єкти господарської діяльності України та іноземні суб'єкти господарської діяльності при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності в розрахунках із зарубіжними партнерами застосовуються вільні контрактні ціни, що формуються відповідно до цін і умов світового ринку.

Відповідно до вимог ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням вимог чинного законодавства України та наданням необхідних документів позивачем для визначення митної вартості товару, суд вважає, що Кримською митницею не обгрунтовано правомірність застосування методу № 6 (резервного) для визначення митної вартості товару.

Фактично правомірність своїх дій митний орган обґрунтовував правильністю застосування під час митного оформлення в 2010 році одного документа прайсу № 1/55 від 28.08.2009 року, який фактично суперечить вісм іншим документам при оформленні в 2009 році, та міг застосовуваватися постачальником виключно в 2009 році. Всі інші доводи відповідача є надуманими та безпідставними.

Крім того, суд вважає необхідним зазначити, що право оскаржити рішення митного органу щодо визначення митної вартості оцінюваних товарів до суду встановлено Митним кодексом України.

Так, відповідно до ч.3 ст.264 МК України у разі виникнення потреби в уточненні заявленої митної вартості товарів або в разі незгоди декларанта з митною вартістю, визначеною митним органом, декларант має право звернутися до митного органу з проханням випустити товари, що декларуються, у вільний обіг під гарантію уповноваженого банку або сплатити податки і збори (обов'язкові платежі) згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною митним органом.

Згідно з ч.4 ст.264 МК України на письмову вимогу декларант має право на надання йому в тижневий строк з дня звернення письмового пояснення стосовно того, як митним органом було визначено митну вартість оцінюваних товарів.

Відповідно до ч.5 ст.264 МК України строк дії гарантійних зобов'язань, визначених цією статтею, не може перевищувати 90 календарних днів з моменту випуску товарів у вільний обіг.

Згідно з ч.6 ст.264 МК України після надання банком гарантій, зазначених у частині третій цієї статті, митний орган зобов'язаний випустити товари у вільний обіг. У разі якщо після сплати декларантом податків і зборів (обов'язкових платежів) згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, буде прийнято рішення про застосування митної вартості, заявленої декларантом, сума надміру сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів) повертається декларанту у місячний термін з дня прийняття рішення, у порядку, передбаченому законодавством.

Відповідно до ч.7 ст.265 МК України додаткові витрати, що виникли у декларанта у зв'язку з уточненням заявленої ним митної вартості або поданням митному органу додаткової інформації, несе декларант.

Згідно з ч.8 ст.265 МК України декларант має право оскаржити рішення митного органу щодо визначення митної вартості оцінюваних товарів до митного органу вищого рівня та/або до суду. У повідомленні митного органу вищого рівня про результати розгляду скарги обґрунтовується прийняте за скаргою рішення та міститься інформація про право декларанта оскаржити це рішення в судовому порядку.

Суд враховує, що рішення, дії субєкта владних повноважень не можуть бути упередженими, тобто здійснюватися дискримінаційно через власний, у тому числі фінансовий, корпоративний інтерес. Суд також враховує, що субєкт владних повноважень зобовязаний діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів.

На підставі викладеного, суд вважає, що рішення Кримської митниці про визначення митної вартості товарів № 600000006/2010/000133/1 від 26.03.2010 року та рішення, оформлене карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 600000009/0/00149 від 26.03.2010 року, не можуть бути визнані такими, що прийняті на підставі закону, безсторонньо (неупереджено) та добросовісно.

Відповідно до частини 2 статті 11 суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб. Приймаючи до уваги, що позивач невірно зазначив позовні вимоги про визнання недійсною картки відмови в прийнятті митної декларації та рішення Кримської митниці про визначення митної вартості товарів, а не про визнання їх протиправними та скасування, як це передбачено для актів індивідуальної дії, суд вважає можливим в цій частини вийти за межи позовних вимог, оскільки це необхідно для повного захисту прав та інтересів сторін по справі. Судом враховано, що вихід за межі позовних вимог в такий спосіб застосовується виключно з метою реалізації завдань адміністративного судочинства, визначених статтею 2 КАС України.

Крім того, суд вважає необхідним зазначити, що картка відмови в прийнятті митної декларації є рішенням субєкта владних повноважень. Таким чином, суд, задовольняючи позов, вважає необхідним визнати протиправним та скасувати рішення, оформлене карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 600000009/0/00149 від 26.03.2010 року.

На підставі викладеного, суд вважає, що рішення Кримської митниці про визначення митної вартості товарів № 600000006/2010/000133/1 від 26.03.2010 року та рішення, оформлене карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 600000009/0/00149 від 26.03.2010 року, належить визнати протиправними та скасувати.

Приймаючи до уваги, що позовні вимоги до Головного казначейства України в АР Крим щодо зобов'язання повернути ЗАТ "Кримський винно-коньячний завод "Бахчисарай" надмірно сплачену суму податку на додану вартість в розмірі 74938,5 гривень, присвоївши останній № 2а - 16841/10/1/0170 виділено судом в самостійне провадження, суд приходить до висновку, що належним відповідачем по справі № 2а-13675/10/1/0170 є Кримська митниця, а тому позовні вимоги,заявлені до Кримської митниці, підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Під час судового засідання, яке відбулось 02.01.2011 р. були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 160, 163 КАСУ повний текст постанови складено 17.01.2011 р.

Керуючись ст.ст. 160-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити.

2.Визнати протиправним та скасувати рішення Кримської митниці про визначення митної вартості товарів № 600000006/2010/000133/1 від 26.03.2010 року.

3.Визнати протиправним та скасувати рішення, оформлене карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 600000009/0/00149 від 26.03.2010 року.

4.Стягнути на користь позивача Закритого акціонерного товариства "Кримський винно-коньячний завод "Бахчисарай" (ЄДРПОУ 00411855) з Державного бюджету України судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 3,40 грн.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Трещова О.Р.