Рішення № 134611396, 06.03.2026, Жидачівський районний суд Львівської області

Справа №443/1314/25

Провадження №2/443/44/26

РІШЕННЯ

іменем України

06 березня 2026 року м.Жидачів

Жидачівський районний суд Львівської області у складі:

головуючого судді Сливки С.І.,

за участю: секретаря судового засідання Кушнір М.І.,

позивача ОСОБА_1

представника позивача адвоката Луки Т.М.,

представника відповідача адвоката Чорненького Я.Б.,

представника відповідача адвоката Гусєва П.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Жидачеві за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Приватного акціонерного товариства «СК «ІНТЕР-ПОЛІС», про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Лука Тарас Михайлович, звернувся в Жидачівський районний суд Львівської області з позовною заявою до ОСОБА_2 , Приватного акціонерного товариства «СК «ІНТЕР-ПОЛІС», в якому просить: стягнути із ОСОБА_2 на користь позивача 34647,92 грн. як відшкодування завданої матеріальної шкоди, 10000,00 грн. як відшкодування завданої моральної шкоди, витрати на евакуацію т/з, витрати за проведення експертизи т/з, витати на сплату судового збору та за послуги надання професійної правничої допомоги; стягнути із ПрАТ «СК «ІНТЕР-ПОЛІС» на користь позивача 15 000,00 як відшкодування завданої матеріальної шкоди.

В обґрунтування поданого позову покликається на те, що 11.01.2025 за адресою: м.Львів, вул.Івана-Франка, 110, за участю автомобілів Peugeot 308, д.н.з. НОМЕР_1 , та Ford C-MAX, д.н.з. НОМЕР_2 , з вини водія ОСОБА_2 , який керував автомобілем Peugeot 308, д.н.з. НОМЕР_1 , відбулось ДТП. Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля Peugeot 308, д.н.з. НОМЕР_1 , була застрахована у ПрАТ «»СК «ІНТЕР-ПОЛІС». Потерпілим ОСОБА_1

13.01.2025 направлено у ПрАТ «»СК «ІНТЕР-ПОЛІС» повідомлення про ДТП та заяву про страхове відшкодування.

14.02.2025 укладено договір про виконання транспортно-товарознавчого дослідження.

25.04.2025 отримано висновок експерта №47, згідно якого вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля Ford C-MAX, д.н.з. НОМЕР_2 , становить 194647,92 грн.

11.03.2025 ПрАТ «»СК «ІНТЕР-ПОЛІС» частково відшкодувало позивачу шкоду у сумі 145 000 грн.

Станом на момент дії полісу страхова сума на одного потерпілого складала за шкоду, заподіяну майну 160000,00 грн.

Отож, з ПрАТ «»СК «ІНТЕР-ПОЛІС» в користь позивача підлягає стягненню 15 000,00 грн. (160 000 145 000).

Невідшкодованою залишається різниця між загальним розміром збитку та сумою, яка підлягає відшкодуванню ПрАТ «СК «ІНТЕР-ПОЛІС», що складає 34647,92 грн. (194 647,92 160 000), що підлягає стягненню зі ОСОБА_2 .

Для евакуації пошкодженого автомобіля позивач скористався послугами евакуатора, вартість яких становить 1400 грн., та за проведення експертизи позивач поніс витрати в розмірі 8550,00 грн.

У зв`язку із вчиненням ОСОБА_2 ДТП, позивачу була завдана моральна шкода, яка полягала у фізичному болі та душевних стражданнях, моральних переживаннях, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного життя та інших негативних явищах, що було зумовлено пошкодженням єдиного транспортного засобу.

Ухвалою Жидачівського районного суду Львівської області від 12.08.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, з викликом сторін в судове засідання.

28.08.2025 представником відповідача ПрАТ «СК «ІНТЕР-ПОЛІС» подано відзив на позовну заяву, згідно якого просить відмовити у задоволенні позвоних вимог до ПрАТ «СК «ІНТЕР-ПОЛІС», мотивуючи тим, що між Страховиком та потерпілою особою було узгоджено суму відшкодування, відповідно до абз.2 п.36.2 ст.36 Закону №1961-IV. Страховик виконав свій обов`язок та відшкодував у повному обсязі нанесену шкоду внаслідок ДТП, шляхом досягнення згоди щодо розміру страхового відшкодування.

03.09.2025 представником позивача подано відповідь на відзив, у якому вказує на те, що не заслуговує на увагу позиція відповідача про те, що між сторонами було узгоджено суму страхової виплати, шляхом написання заяви, оскільки така заява зі сторони позивача не подавалась та заперечується факт наявності оригіналу такого доказу.

Позивач в судовому засіданні 23.12.20025 пояснив, що ним не погоджувалась жодна сума страхового відшкодування та ним не писалась жодна заява. Представник страхової компанії оглядав автомобіль, ними підписувався акт огляду, однак сума не погоджувалась, хоча така в акті огляду була зазначена, оскільки між ними була домовленість про те, що якщо будуть виявлені пошкодження, які на той час були невидимі, то представник страхової компанії приїде, огляне такі пошкодження і сума страхового відшкодування буде перерахована. Коли під час огляду на СТО були виявлені приховані пошкодження, він та ОСОБА_3 звертались до страхової компанії щоб їх представник приїхав оглянути автомобіль. В страховій компанії пообіцяли, що їх представник приїде на протязі десяти днів, однак такий протягом цього строку не приїхав. Тоді він уклав договір з експертом щоб визначити розмір збитків. Представник страхової приїхав лише через місяць часу. В подальшому його автомобіль було відремонтовано на СТО. Суму, яку він заплатив за ремонт не пам`ятає, розраховувався частково готівкою, а частково шляхом перерахунку. Йому видавався рахунок. За результатами виконаних робіт йому видавались наряди замовлень, у яких було зазначено вид виконаних робіт на двох аркушах.

В судові засідання 13.01.2026. 11.02.2026 та 03.03.2026 позивач не з`явився, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

У зв`язку з цим суд визнає неявку позивача неповажною та вважає, що справу можливо слухати у його відсутності.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, з підстав викладених у позовній заяві. Додатково пояснив, що позивач не подавав відповідачу жодної заяви про погодження страхового відшкодування. Також позивач платив за ремонт свого автомобіля готівкою та підтверджуючих вартість ремонту документів у нього немає.

Представник відповідача Смульського Н.Р. в судовому засіданні пояснив, що його довіритель дійсно є винуватцем ДТП, що мало місце 11.01.2025, однак ставить під сумнів правильність висновок експерта щодо вартості відновлювального ремонту транспортного засобу. Також позивачем не надано доказів фактично понесених витрат на ремонт пошкодженого транспортного засобу, який за поясненням позивача ним відремонтовано на СТО. Крім того, заявлена позивачем сума моральної шкоди є сумнівною.

Представник відповідача ПрАТ «СК «ІНТЕР-ПОЛІС» в судовому засіданні пояснив, що заява про погодження страхового відшкодування була надана йому представником страхової компанії у вигляді фотокопії і як він розуміє така була написана позивачем і надіслана представнику страхової компанії через за стосунок «Вайбер». З приводу того чи писав позивач таку заяву нічого не може пояснити.

Заслухавши вступне слово сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд прийшов до наступних висновків.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч.1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (частини 1, 2 статті 12 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України).

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст.79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст.80 ЦПК України).

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст.81 ЦПК України).

Судом встановлено такі обставини.

ОСОБА_1 є власником транспортного засобу Ford C-MAX, д.н.з. НОМЕР_2 , що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 (а.с.9).

11.01.2025 за адресою: м.Львів, вул.Івана-Франка, 110, відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів Peugeot 308, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 та Ford C-MAX, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , що сторонами визнається.

Постановою Галицького районного суду м.Львова від 28.01.2025 у справі №443/361/25, ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, а саме у тому, що 11.01.2025 о 21:04год. у м.Львові на вул.І.Франка, 110, керуючи транспортним засобом Peugeot 308, д.н.з. НОМЕР_1 , в порушення п.12.1 Правил дорожнього руху, не врахував дорожньої обстановки, не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого здійснив зіткнення з транспортним засобом Ford C-MAX, д.н.з. НОМЕР_2 , який був припаркований (а.с.57-58).

Цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу Peugeot 308, д.н.з. НОМЕР_1 , була застрахована у ПрАТ «СК ІНТЕР-ПОЛІС» за полісом серії ЕР №221691813, діючий на 11.01.2025, згідно якого ліміт за шкоду майну 160 000 грн., що підтверджується копією полісу (а.с.15).

13.01.2025 ОСОБА_1 подано до ПрАТ «СК «ІНТЕР-ПОЛІС» повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, у якому вказано: дата ДТП 11.01.2025; місце ДТП м.Львів, вул.Івана Франка, 110; обставини ДТП його автомобіль був припаркований по вул.Івана Франка, 110. Водій автомобіля НОМЕР_4 не впорався з керуванням і здійснив зіткнення з передньою частиною його автомобіля; учасники ДТП транспортний засіб Ford C-MAX, д.н.з. НОМЕР_2 , транспортний засіб Peugeot 308, д.н.з. НОМЕР_1 ; пошкодження, які отримав транспортний засіб в результаті ДТП передній бампер, решітка радіатора, капот, передня ліва фара, приховані пошкодження (а.с.11-12).

13.01.2025 ОСОБА_1 подано до ПрАТ «СК «ІНТЕР-ПОЛІС» заяву про страхове відшкодування за полісом серія ЕР №221691813, за шкоду заподіяну в результаті дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 11.01.2025 (а.с.14).

14.02.2025 між ОСОБА_1 та судовим експертом Вербовим В.В. укладено договір №47-25 про виконання транспортно-товарознавчого дослідження, а 25.04.2025 підписано Акт приймання наданих послуг №47, згідно яких вартість послуги складає 8550,00 грн., що підтверджується рахунками-фактурами та яка була оплачена ОСОБА_1 , що підтверджується платіжними інструкціями від 23.02.2025 та від 26.05.2025 (а.с.16, 17, 53, 54).

Відповідно до висновку експерта транспортно-товарознавчого дослідження за договором від 14.02.2025 №47-2025 від 25.04.2025 №47(а.с.18-49):

1.Вартість відновлювального ремонту автомобіля Ford Grand C-MAX, д.н.з. НОМЕР_2 , на момент дослідження становить: 429675,66 грн.;

2.Ринкова вартість автомобіля Ford Grand C-MAX, д.н.з. НОМЕР_2 , в цінах на 11.01.2025 (без врахування пошкоджень отриманих внаслідок ДТП 11.01.2025) становила 431163,00 грн.;

3.Коефіцієнт фізичного зносу складових пошкодженого автомобіля Ford Grand C-MAX, д.н.з. НОМЕР_2 , станом на момент його пошкодження в ДТП 11.01.2025 становив 0,626;

4.Вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля Ford Grand C-MAX, д.н.з. НОМЕР_2 ,з врахуванням коефіцієнту фізичного зносу, на момент дослідження становить 194647,92 грн.

Допитаний в судовому засіданні експерт ОСОБА_5 дав покази про те, що він двічі оглядав автомобіль, оскільки повторний огляду був викликаних необхідністю оглянути приховані пошкодження, які не були видимими при первинному огляді. ПДВ є тільки у складових. У його висновку вартість відновлювального ремонту вказується з врахуванням ПДВ.

11.03.2025 ПрАТ «СК «ІНТЕР-ПОЛІС» виплатило ОСОБА_1 145 000,00 грн. страхового відшкодування відповідно до полісу ЕР 221691813 та акту №0698/16507/59/25 від 11.03.2025 на банківський рахунок, вказаний в заяві на виплату страхового відшкодування (а.с.56).

Також ОСОБА_1 понесено витрати за послуги евакуатора в розмірі 1400,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією від 06.02.2025 (а.с.55).

Представник позивача звертався з листом-вимогою від 08.07.2025 до ОСОБА_2 , у якій просив вжити заходів щодо відшкодування ОСОБА_1 34647,92 грн. матеріальної шкоди, 10000,00 грн. моральної шкоди, 1400,00 грн. витрат на евакуацію т/з, 8550,00 грн. витрат за проведення експертизи (а.с.59, 60, 61,62).

Крім того, представником відповідача ПрАТ «СК «ІНТЕР-ПОЛІС» долучено копію заяви, написаної від імені ОСОБА_1 07.03.2025, згідно якої останній погоджує суму страхового відшкодування у 145 000,00 грн. за пошкоджений 11.01.2025 автомобіль Ford Grand C-MAX, д.н.з. НОМЕР_2 (а.с.97).

Вирішуючи даний спір суд виходить з такого.

Щодо відшкодування майнової шкоди.

Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (п.1. ч.1, ч.3 ст.22 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Нормами ч.1,2 ст.1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно ст.1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (відшкодуванням).

Відповідно до положень ст.980 ЦК України, предметом договору страхування є передача страхувальником за плату ризику, пов`язаного з об`єктом страхування, страховику на умовах, визначених договором страхування або законодавством України.

Відшкодування майнової шкоди, заподіяної внаслідок ДТП здійснюється відповідно до вимог Закону України №3720-ІХ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно до п.6 Закону №3720-ІХ, договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що укладені та набрали чинності до введення в дію цього Закону, продовжують діяти на умовах, що були чинними на день набрання чинності такими договорами.

Дія положень цього Закону поширюється виключно на страхові випадки, які настали за договорами страхування, що набрали чинності після введення в дію цього Закону. Жодне положення цього Закону не може збільшувати будь-які зобов`язання за будь-якими випадками, що мають ознаки страхових випадків за договорами страхування цивільно-правової відповідальності, укладеними відповідно до Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

На час укладення полісу серії ЕР №221691813 діяв Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV (далі Закон № 1961-IV ), а тому саме положення цього Закону підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Згідно зі статтею 6 Закону № 1961-IV, страховим випадком є дорожнього-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Страхова сума це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування (п.9.1 ст.9 Закону № 1961-IV).

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону № 1961-IV, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Отже, у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування є страховик завдавача шкоди. Цей страховик хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом № 1961-IV порядку.

У постанові № 755/18006/15-ц від 4 липня 2018 року Велика Палата Верховного Суду сформувала висновок щодо забезпечення дієвості інституту обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, зазначивши таке. Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України від 1 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок із виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37 зазначеного Закону) чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика в останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування (пункт 72). Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів») (пункт 73). Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди, а тому страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування згідно зі статтями 3 і 5 вказаного Закону реалізує право вимоги, передбачене статтями 993 Цивільного кодексу України та 27 Закону України від 9 лютого 2012 року № 4391-VI «Про страхування» шляхом звернення з позовом до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 988 ЦК України, страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов`язана, зокрема з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу (ст..28 Закону № 1961-IV).

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Відповідно до п.33.1, 33.3 ст.33 Закону № 1961-IV, у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов`язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду.

Водії та власники транспортних засобів, причетних до дорожньо-транспортної пригоди, власники пошкодженого майна зобов`язані зберігати пошкоджене майно (транспортні засоби) у такому стані, в якому воно знаходилося після дорожньо-транспортної пригоди, до тих пір, поки його не огляне призначений страховиком представник (працівник або експерт), а також забезпечити йому можливість провести огляд пошкодженого майна (транспортних засобів).

Особи, зазначені в цьому пункті, звільняються від обов`язку збереження пошкодженого майна (транспортних засобів) у такому стані, в якому воно знаходилося після дорожньо-транспортної пригоди, у разі якщо не з їхньої вини протягом десяти робочих днів після одержання страховиком повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду його уповноважений представник не прибув до місцезнаходження такого пошкодженого майна.

Відповідно до ст..1192 ЦК України, якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно п.34.2, 34.3 ст.34 Закону № 1961-IV, протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик зобов`язаний направити свого представника (працівника або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.

Якщо представник страховика не з`явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик зобов`язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження).

Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику заяву про страхове відшкодування (п.35.1 ст.35 Закону № 1961-IV).

Згідно п.36.1 ст.36 Закону № 1961-IV страховик, керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Згідно п.36.2ст.36 Закону № 1961-IV, страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний:

у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком. Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 06 липня 2018 року у справі № 924/675/17, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, заподіяної власнику транспортного засобу, суду необхідно виходити з фактичної суми, встановленої висновком судової авто-товарознавчої експертизи або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля. Верховний Суд дійшов висновку, що звіт про оцінку транспортного засобу лише попередній оціночний документ, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення ТЗ, а реальним підтвердженням виплати страхового відшкодування страхувальнику є платіжний документ про здійснення такої виплати. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Вартість ремонту автомобіля з урахуванням ПДВ виплачується страховою компанією або стягується судом після надання документів про такі витрати.

Також, відповідно до правової позиції, викладеної Верховним Судом у постанові від 30.10.2019 у справі №753/19288/14-ц, у разі здійснення відновлювального ремонту пошкодженої речі розмір збитків визначається як реальна вартість матеріалів і робіт, затрачених на її відновлення, а у разі не проведення ремонту - як вартість матеріалів і робіт, необхідних для її відновлення у майбутньому. Встановивши відсутність доказів на підтвердження понесення позивачем витрат на здійснення відновлювального ремонту автомобіля, і їх розміру, суди попередніх інстанцій обґрунтовано відмовили у стягненні відповідного відшкодування. Оскільки автомобіль фактично відремонтований, тому розмір збитку, про відшкодування якого просить позивач, повинен визначатися як вартість затрачених на відновлювальний ремонт коштів, тобто як вартість реально витрачених матеріалів та проведених робіт. У такому разі звіт автотоварознавчого дослідження не є визначальним доказом розміру завданих збитків, оскільки у ньому зазначені лише можливі витрати, які можуть бути понесені позивачем. Розпорядившись своїми процесуальними правами на власний розсуд, доказів на підтвердження розміру витрат на відновлювальний ремонт і того, що вони понесені саме ним, позивач судам попередніх інстанцій не надав, тому висновок судів про недоведеність позовних вимог є правильним.

Отож, з вищенаведеного слідує, що у разі здійснення відновлювального ремонту автомобіля, розмір збитків, які слід стягувати, повинен підтверджуватися документами, що підтверджують перелік, обсяг і вартість робіт та витрачених матеріалів, оскільки з долученого до позовної заяви висновку судового експерта від 25.04.2025 №47 вбачаються лише можливі витрати позивача, а не фактичні, або реальні витрати понесені позивачем для відновлення автомобіля.

Чинним цивільним процесуальним законодавством не передбачено, що розмір майнової шкоди має підтверджуватись виключно висновком судової експертизи.

В судовому засіданні з пояснень позивача встановлено, що пошкоджений автомобіль Ford Grand C-MAX, д.н.з. НОМЕР_2 , відремонтований на станції технічного обслуговування та позивачем оплачено вартість ремонту. Також позивач вказував, що на станції технічного обслуговування йому видавались документи, у яких зазначались види проведених робіт на двох аркушах та рахунок вартості робіт, який був ним оплачений.

У зв`язку із цим суд надавав позивачу час для подання до суду документів на підтвердження понесених витрат на відновлювальний ремонт автомобіля, однак позивач в судове засідання не з`явився та жодних доказів щодо розміру фактично понесених витрат не надав.

Представник позивача в судовому засіданні вказав, що позивач жодних документів щодо понесених витрат на відновлювальний ремонт автомобіля йому не надавав та такі у нього відсутні, оскільки розрахунок здійснювався готівковими коштами. При цьому представник позивача не заперечив того факту, що відновлювальний ремонт пошкодженого автомобіля дійсно проведено на станції технічного обслуговування та позивач оплатив такий.

Жодних клопотань з приводу надання або витребування доказів на підтвердження фактично понесених позивачем витрат на відновлювальний ремонт автомобіля ні позивачем, ні його представником не заявлялось.

Як уже вказувалось вище 11.03.2025 ПрАТ «СК «ІНТЕР-ПОЛІС» виплатило ОСОБА_1 145 000,00 грн. страхового відшкодування.

Тобто, докази щодо розміру фактично понесених ОСОБА_1 витрат на відновлювальний ремонт автомобіля, з врахуванням витрат на евакуацію автомобіля, які б перевищували розмір здійсненої ПрАТ «СК «ІНТЕР-ПОЛІС» страхової виплати, у справі відсутні.

Також, надаючи оцінку копії заяви, написаної від імені ОСОБА_1 07.03.2025, згідно якої останній погоджує суму страхового відшкодування у 145 000,00 грн. за пошкоджений 11.01.2025 автомобіль Ford Grand C-MAX, д.н.з. НОМЕР_2 , суд зазначає, що відповідно до приписів ст.95 ЦПК України, якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Отож, зважаючи на те, що позивач категорично заперечує факт написання ним згаданої вище заяви, а представником відповідача не надано її оригіналу такої, суд не бере до уваги таку. Разом з тим, це жодним чином впливає на вищенаведені висновки щодо фактичної виплаченої позивачу суми страхового відшкодування та ненадання ним доказів реально понесених витрат на відновлювальний ремонту.

Враховуючи вищенаведене, керуючись засадами добросовісності, розумності, та справедливості, зважаючи на відсутність доказів щодо фактично понесених позивачем витрат на відновлювальний ремонт автомобіля, у задоволенні позовних вимог в частині стягнення майнової шкоди слід відмовити за недоведеністю.

Щодо відшкодування моральної шкоди.

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті (ч.1 ст.1167 ЦК України).

Згідно ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму Верховного суду України №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року (зі змінами та доповненнями), при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди з`ясуванню підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинно-наслідкового зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача, вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі, чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Під моральною шкодою належить розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Вона може проявлятися у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків (п.3 Постанови Пленуму Верховного суду України №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року).

У пункті 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Одночасно, ні позивачем, ні представником позивача не надано суду жодного належного, достовірного та достатнього доказу на підтвердження факту завдання позивачу моральної шкоди.

Сам по собі факт ДТП з вини відповідача, необхідність звернення до суду з вимогою про стягнення недоплаченої, на думку позивача, суми страхового відшкодування, не може свідчити про завдання моральної шкоди.

Отож, з врахуванням характеру пошкоджень транспортного засобу, який при ДТП був припаркований, на переконання суду доводи позивача в обґрунтовання завдання йому моральної шкоди є недостатнім для підтвердження факту завдання такої, а тому позов в цій частині також не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1, п.2 ч.2 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Оскільки у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю, то і понесені позивачем судові витрати не підлягають стягненню з відповідачів.

Керуючись ст.ст. 12,81,141, 263-265, 273, 279, 354, 355 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

позовОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Приватного акціонерного товариства «СК «ІНТЕР-ПОЛІС», про відшкодування матеріальної та моральної шкоди залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий суддя С.І. Сливка