Ухвала суду № 134610547, 04.03.2026, Тисменицький районний суд Івано-Франківської області

Справа № 352/885/20

Провадження № 1-кс/352/97/26

У Х В А Л А

04 березня 2026 рокум. Івано-Франківськ

Слідчий суддя Тисменицького районного суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 , потерпілих ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду скаргу ОСОБА_4 , ОСОБА_3 на постанову прокурора від 30.12.2025 про відмову у задоволенні клопотання в кримінальному провадженні №1216090180001340 від 08.09.2016,

в с т а н о в и в:

19 січня 2026 року до суду надійшла скарга ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на постанову прокурора від 30.12.2025 про відмову у задоволенні клопотання в кримінальному провадженні №1216090180001340 від 08.09.2016. У поданій скарзі потерпілі зазначили, що в провадженні СВ ВП №1 (м. Тисмениця) Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області перебуває кримінальне провадження №12016090180001340 від 08.09.2016 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, в якому вони визнані потерпілими. Кримінальне провадження було відкрите за фактом підроблення посадовими особами Коломийської міської ради документів, зокрема, протоколу засідання постійної діючої комісії з питань екології, використання земельних, природних ресурсів та регулювання земельних відносин, а також рішення від 18.09.2014 року щодо надання дозволу на виготовлення проекту відведення земельних ділянок за адресою: м. Коломия, бульвар Леся Українки,4. На підставі вказаного протоколу засіданні ОСОБА_6 та ОСОБА_7 виготовили проекти землеустрою щодо відведення в оренду земельних ділянок з кадастровими номерами 2610600000:18:001:0220 та 2610600000:18:001:0231 відповідно. Згідно із рішенням Коломийської міської ради від 17.08.2017 року такі проекти землеустрою були затверджені, а земельні ділянки передані вказаним громадянам в користування строком на 50 років. Згідно з матеріалами кримінального провадження вбачається що вказані земельні ділянки відносяться до державної власності та перебували у володінні ДП МОУ «Управління торгівлі Західного оперативного командування». Таким чином, вказані земельні ділянки були набуті кримінально протиправним шляхом, а отже є безпосереднім доказом фактів та обставин, що має бути встановлено під час даного кримінального провадження. Відповідно до інформації з Порталу державної електронної системи у сфері будівництва, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 зареєстрували дозвільні документи на будівництво багатоквартирних житлових будинків на вказаних земельних ділянках. Станом на сьогоднішній день на цих земельних ділянках здійснюється будівництво багатоквартирних житлових будинків ТОВ «Файнобуд-1». Один із будинків знаходиться на стадії здачі в експлуатацію, інший на стадії зведення третього поверху. У зв`язку з наведеним, вони, як потерпілі в даному провадженні, 24.10.2025 року та 14.11.2025 року звернулись до прокурора Івано-Франківської окружної прокуратури ОСОБА_5 із клопотанням про вирішення питання щодо звернення до слідчого судді про накладення арешту на речові докази в даному кримінальному провадженні, а саме:

- земельну ділянку з кадастровим номером 2610600000:18:001:0220, площею 0,1479 га, за адресою м. Коломия, бульвар Л. Українки,4, яку передано Коломийською міською радою у строкове платне користування ОСОБА_6 згідно договору оренди від 01.09.2017 року, з забороною здійснювати на ній будівництво будь-яких будівель та споруд чи вчиняти будь-які юридичні дії по їх відчуженню;

- земельну ділянку з кадастровим номером 2610600000:18:001:0231, площею 0,4388 га, за адресою АДРЕСА_1 , яку передано Коломийською міською радою у строкове користування ОСОБА_7 згідно договору оренди від 01.09.2017 року, з забороною здійснювати на ній будівництво будь-яких будівель та споруд чи вчиняти будь-які юридичні дії по їх відчуженню;

- на нерухоме майно будівлю незавершену будівництвом за адресою АДРЕСА_2 , який полягає у тимчасовому до скасування у встановленому КПК порядку, позбавленні права на користування, відчуження та розпорядження майном, а саме здійснювати будівництво, здавати в експлуатацію чи вчиняти будь-які юридичні дії по її відчуженні.

Однак, постановою прокурора ОСОБА_5 від 30.12.2025 року відмовлено в задоволенні вказаного клопотання.

Не погоджуючись із постановою прокурора, потерпілі зазначили, що безпосередніми об`єктами кримінально протиправних дій в даному провадженні є земельні ділянки з кадастровими номерами 2610600000:18:001:0220, 2610600000:18:001:0231, що знаходяться за адресою: м. Коломия, бульвар Л.Українки, 4. З огляду на наведене, вказані земельні ділянки були визнані речовими доказами в даному кримінальному провадженні. Із системного аналізу норм чинного законодавства України слідує, що визнання об`єктів нерухомого майна речовими доказами та накладення на них арешту є дією, яка безпосередньо спрямована на отримання (збирання) доказів в ході досудового розслідування. Без вчинення таких дій неможливе повне та всебічне з`ясування всіх обставин кримінального провадження. Разом з тим, якщо в ході даного кримінального провадження буде встановлений факт незаконного відчуження вказаних земельних ділянок, це може мати наслідком скасування відповідних дозвільних документів на будівництво та правовстановлюючих документів на користування земельними ділянками. Невжиття відповідних заходів забезпечення кримінального провадження може в подальшому призвести до порушення інтересів держави в особі відповідних уповноважених органів Міністерства оборони України, до відання яких належить право володіння, користування та розпорядження зазначеними земельними ділянками. Одночасно, невжиття відповідних заходів призведе до порушення громадських інтересів, зокрема, громадян, які здійснять інвестування в будівництво багатоквартирних житлових будинків, які зводяться на вказаних земельних ділянках.

Потерпіла ОСОБА_3 в судовому засіданні вимоги скарги підтримала з підстав наведених в ній.

Потерпілий ОСОБА_4 також в судовому засіданні просив задовольнити скаргу.

Прокурор в судовому засіданні заперечував проти задоволення скарги, оскільки клопотання потерпілих ним належним чином було розглянуто, а оскаржувана постанова є обґрунтованою. На теперішній час відсутні підстави для звернення до слідчого судді із клопотання про накладення арешту на майно.

Заслухавши пояснення потерпілих та прокурора, дослідивши скаргу і додані документи, слідчий суддя дійшов таких висновків.

Відповідно до п. 1 та 7 ч. 1 ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні може бути оскаржено бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, а також рішення слідчого, дізнавача, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій - особою, якій відмовлено у задоволенні клопотання, її представником, законним представником чи захисником.

Івано-Франківською окружною прокуратурою здійснюється процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні №1216090180001340 від 08.09.2016 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України.

Потерпілі ОСОБА_3 і ОСОБА_4 звернулись до прокурора ОСОБА_5 із клопотанням про звернення до слідчого судді із клопотанням про накладення арешту на майно.

Прокурор, розглянувши клопотання потерпілих, виніс постанову від 30.12.2025 року про відмову у задоволенні клопотання про звернення до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на нерухоме майно у кримінальному провадженні №1216090180001340 від 08.09.2016 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України.

Постанова прокурора мотивована тим, що, відповідно до доводів потерпілих, викладених у клопотанні, необхідність застосування заходу забезпечення кримінального провадження обґрунтовується наявністю фактів можливого незаконного розпорядження земельною ділянкою за адресою: м. Коломия, бульвар Лесі Українки, 4, яка, за твердженням заявників, належить до земель оборони, порушенням вимог чинного законодавства під час державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, розташований на зазначеній земельній ділянці, а також порушеннями, допущеними під час подальшого здійснення будівельних робіт. Водночас прокурор зазначив, що питання належності вказаної земельної ділянки до земель оборони, а також законності розпорядження нею вже неодноразово були предметом судового розгляду. Зокрема, рішення Коломийської міської ради, що є предметом дослідження у даному кримінальному провадженні, а також відповідні договори оренди землі оскаржувалися у судовому порядку. Рішенням Городенківський районний суд Івано-Франківської області від 22 лютого 2020 року у задоволенні позову було відмовлено. Зазначене рішення залишено без змін судами апеляційної та касаційної інстанцій. Крім того, у межах досудового розслідування вже ініціювалося питання про накладення арешту на відповідне майно, однак у подальшому такий арешт було скасовано. Матеріали кримінального провадження не містять документального підтвердження того, що землекористувачем спірної земельної ділянки залишається Міністерство оборони України. З метою перевірки зазначеної інформації прокурором були скеровані відповідні запити, за результатами розгляду яких отримано відповіді про відсутність у складі земель оборони цієї земельної ділянки та її перебування у користуванні Міністерства оборони України. Прокурор також наголошував, що відповідно до вимог КПК України арешт майна може бути накладений лише за наявності достатніх підстав вважати, що таке майно є доказом кримінального правопорушення або підлягає спеціальній конфіскації чи конфіскації, або необхідне для забезпечення цивільного позову чи можливої конфіскації майна. З метою перевірки доводів потерпілих щодо можливого вчинення кримінального правопорушення під час державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва слідством надано відповідні доручення та вжито заходів щодо перевірки дотримання державним реєстратором вимог законодавства. Окрім цього, ініційовано проведення камеральної перевірки Міністерство юстиції України з метою встановлення дотримання вимог законодавства під час здійснення реєстраційних дій державними реєстраторами. Після отримання акта камеральної перевірки органом досудового розслідування буде надано належну правову оцінку зібраним доказам. Прокурор не виключає можливості повторного звернення до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на майно у разі встановлення відповідних підстав, однак станом на час прийняття постанови таких підстав не вбачає, у зв`язку з чим у задоволенні клопотання відмовив.

Згідно ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 22 КПК кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Згідно із ч. 1 ст. 24 КПК кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Положенням ч. 4 ст. 38 КПК України передбачено, що орган досудового розслідування зобов`язаний застосувати всі передбачені законом заходи для забезпечення ефективності досудового розслідування.

Відповідно до ст. 220 КПК України, клопотання сторони захисту, потерпілого і його представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, про виконання будь-яких процесуальних дій та у випадках, установлених цим Кодексом, іншої особи, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, або її представника слідчий, дізнавач, прокурор зобов`язані розглянути в строк не більше трьох днів з моменту подання і задовольнити їх за наявності відповідних підстав.

Про результати розгляду клопотання повідомляється особа, яка заявила клопотання. Про повну або часткову відмову в задоволенні клопотання виноситься вмотивована постанова, копія якої вручається особі, яка заявила клопотання, а у разі неможливості вручення з об`єктивних причин - надсилається їй.

Прокурор розглянув клопотання потерпілих, з належним обґрунтуванням, прокурором зазначено та обґрунтовано підстави з яких він вважає, що недоцільно звертатись до слідчого судді із клопотання про накладення арешту на майно.

Відповідно до ч. 3 ст. 110 КПК України, рішення слідчого, дізнавача, прокурора приймається у формі постанови. Постанова виноситься у випадках, передбачених цим Кодексом, а також коли слідчий, дізнавач, прокурор визнає це за необхідне.

Постанова прокурора складається, зокрема, з мотивувальної частини, яка повинна містити відомості про: зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови; мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення КПК.

На переконання слідчого судді, вмотивованим є рішення (постанова), де: по-перше, чітко визначені підстави та обставини, на яких ґрунтується постанова; по-друге, ясно, чітко, у логічному взаємозв`язку визначено, чому і як саме ці обставини та підстави дозволили прокурору дійти відповідних висновків та винести відповідну постанову.

Отже, дослідивши постанову прокурора від 30 грудня 2025 року, в якій наведені достатні обґрунтування її прийняття, слідчим суддею не встановлено підстав для скасування постанови прокурора, а тому в задоволенні скарги в цій частині слід відмовити.

Вирішуючи вимогу скарги щодо зобов`язання прокурора задовольнити клопотання потерпілих та вчинити певні процесуальні дії, слідчий суддя наголошує на такому.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 36 КПК України, прокурор, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється.

Слідчий суддя при розгляді скарги на дії чи рішення не може приймати рішення про доцільність чи недоцільність проведення конкретної слідчої дії замість прокурора, а лише перевіряє дотримання ним встановленого законом порядку розгляду клопотання, а тому скарга в цій частині задоволенню також не підлягає.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 28, 114, 171, 220, 303 - 307 КПК України,

п о с т а н о в и в:

В задоволенні скарги ОСОБА_4 , ОСОБА_3 на постанову прокурора від 30.12.2025 про відмову у задоволенні клопотання в кримінальному провадженні №1216090180001340 від 08.09.2016 відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повна ухвала проголошена о 09 год 15 хв. 06 березня 2026 року.

Слідчий суддя ОСОБА_8