Рішення № 134609930, 06.03.2026, Лановецький районний суд Тернопільської області

Справа № 602/1188/25

Провадження № 2/602/166/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

/заочне/

"06" березня 2026 р. м. Ланівці

Лановецький районний суд Тернопільської області у складі головуючого судді Наумчука В.А., за участі секретаря с/з Майхрук Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом Акціонерного товариства КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,

в с т а н о в и в:

Акціонерне товариство КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (далі у тексті також КБ «ПРИВАТБАНК»або Банк, або позивач) через свого представника Савіхіну А.М. 10.12.2025 за допомогою підсистеми «Електронний суд» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі у тексті також позичальник або відповідач), у якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором.

В обґрунтування своїх вимог вказує на те, що з метою отримання банківських послуг відповідач підписала Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг №б/н від 17.05.2021 та Паспорт споживчого кредиту, тим самим між сторонами був укладений кредитний договір, до якого 25.02.2025 було внесено зміни додатковою угодою. Відповідачу було відкрито картковий рахунок та видано кредитну картку, на яку було встановлено кредитний ліміт до 50 000,00 гривень. Для отримання доступу до рахунку та використання кредитного ліміту відповідач отримала дві кредитні картки типу «Універсальна» та одна «віртуальна карта Універсальна», із строком дії 02/25, 03/26 та 05/28 відповідно. Після отримання карток відповідач отримувала кредитні кошти з власної ініціативи. У процесі користування кредитним рахунком відповідач не надавала своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов`язаннями, у зв`язку з чим станом на 25.11.2025 утворилась заборгованість у розмірі 58 337,98 гривень, що складається з заборгованості за тілом кредита 52 030,94 грн та заборгованості за простроченими відсотками 6 307,04 грн, яку позивач просить стягнути з відповідача.

Також разом із заборгованістю за договором позивач просить стягнути з відповідача понесені судові витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме сплачений судовий збір в розмірі 2 422,40 гривень.

Відповідач своїм процесуальним правом на подання відзиву не скористалася, у встановлений строк відзив до суду не подала, причин ненадання відзиву суду не повідомила.

Ухвалою суду від 19.12.2025 відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 20 січня 2026 року.

Судове засідання, призначене на 20.01.2026 не відбулося у зв`язку з перебуванням головуючого судді у нарадчій кімнаті. Призначене судове засідання на 02.02.2026.

Ухвалою суду від 02.02.2026 розгляд справи відкладено на 06 березня 2026 року.

Представник позивача КБ «ПРИВАТБАНК» у судове засідання не прибув, подав до суду клопотання про розгляд справи за відсутності позивача, позовні підтримує повністю, не заперечує проти заочного вирішення справи.

Відповідач у судове засідання не з`явилася, хоча про день, час і місце розгляду справи повідомлялася належним чином, про причини неявки в судове засідання суд не повідомила.

Ураховуючи те, що відповідач, яка належним чином повідомлена про дату, час і місце судового розгляду, повторно не з`явилася у судове засідання, про причини своєї неявки суду не повідомила, відзиву не подала, а позивач не заперечує проти заочного вирішення справи, то керуючись ст. 280, 281 ЦПК України суд постановив провести заочний розгляд цієї справи та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Суд дослідив та оцінив письмові пояснення позивача, що містяться у позовній заяві, інші матеріали справи, докази, які у них містяться, встановив фактичні обставини і відповідні спірні правовідносини та дійшов наступних висновків.

17 травня 2021 року ОСОБА_1 власноруч, за допомогою планшета, підписала Заяву про приєднання до Умов та Правил надання послуг № б/н (далі у тексті Заява) та Паспорт споживчого кредиту з КБ «ПРИВАТБАНК»(далі у тексті Паспорт), копії яких містяться у матеріалах справи (а.с. 44-54, 74-77).

У цій Заяві відповідач, серед іншого, погодився з використанням простого електронного підпису при наданні Банком будь-яких послуг клієнту, в т.ч. укладення між сторонами кредитних договорів. Сторони визнають простим електронним підписом в тому числі такий спосіб підпису як ОТР-пароль(п. 3 Заяви).

У Заяві зазначені основні умови кредитування: тип кредиту відновлювальна кредитна лінія, максимальний розмір кредитного ліміту (50 000,00 грн для карт «Універсальна» та «Універсальна GOLD»), строк кредитування 12 місяців з пролонгацією, мета отримання кредиту споживчі цілі, спосіб надання кредиту безготівковим шляхом (пункт 1.2 Заяви), а також процентна ставка відсотків річних 42,0% для карт Універсальна та 40,8% для карт Універсальна GOLD, тип процентної ставки - фіксована (пункт 1.3 Заяви).

Станом на 17.05.2021 КБ «ПРИВАТБАНК» був, і наразі є, державним банком, що підтверджується Статутом КБ «ПРИВАТБАНК», нова редакція якого затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 05.06.2019 №594 (в редакції постанови КМУ від 11.02.2025 №150), а також Витягом з Державного реєстру банків (а.с. 8-10).

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (тут і далі по тексту норми права застосовуються судом у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин).

Частиною першою статті 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно зі статтею 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 638, абз.2 ч. 2 ст. 639 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Статтею 13 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством).

Відповідно до частин третьої, шостої та сьомої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» (в редакції, яка діяла станом на 22.07.2021) електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін визначеним цим Законом.

Таким чином, сторони уклали кредитний договір № б.н. від 17.05.2021 (далі у тексті Кредитний договір).

У пункті 5 Заяви викладено текст Умов та Правил надання банківських послуг на дату приєднання та підписання їх клієнтом, які розміщені на https://privatbank.ua/terms.

Отже наведені положення Умов та Правил надання банківських послуг (далі у тексті Умови) є складовою і невід`ємною частиною Заяви та, відповідно, умовами Кредитного договору.

Згідно з умовами Кредитного договору тип кредиту відновлювальна кредитна лінія, який передбачає можливість клієнта отримувати кошти періодично по мірі необхідності в рамках встановленого заздалегідь ліміту, погашати всю суму заборгованості або тільки її частину, здійснювати повторне запозичення протягом терміну дії кредитної лінії (п.2.1.1.2.2 Умов).

Зі змісту п. 1.2 Заяви (основні умови кредитування), п. 2.1.1.2.3. Умов, а також п.3 Паспорту слідує, що Банк зобов`язався надати позичальнику кредит на споживчі цілі, тобто відповідно до ст.1 Закону України «Про споживче кредитування» на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника, у розмірі визначеному договором в обмін на зобов`язання позичальника з повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом в обумовлені цим договором терміни.

Строк кредиту 12 місяців. При цьому сторони узгодили, що строк користування кредитом продовжується на кожні наступні 12 місяців, якщо щонайменше як за 30 календарних днів до дати повернення кредиту банк не повідомить клієнта про припинення кредитування одним із передбачених у Договорі способів. Датою повернення кредиту є останній день календарного місяця строку Договору з урахуванням умови про продовження строку Договору (п.2.1.1.2.4. Умов).

Сторони узгодили, що загальний розмір кредиту за цим Договором становить розмір кредитного ліміту, встановленого банком клієнту, та який за розміром не перевищує 50 000,00 грн для карт «Універсальна» та не перевищує 75 000,00 грн для карт «Універсальна GOLD» (п.2.1.1.2.5. Умов).

Розмір кредиту, реальна річна процентна ставка та загальна вартість кредиту на дату укладення Договору, усі припущення, використані для обчислення процентної ставки зазначені в Паспорті, який є невід`ємною частиною Договору, а саме процентна ставка у пільговий період становить 0,00001% річних, процентна ставка поза межами пільгового періоду становить - 42,0% річних для карт Універсальна та 40,8% річних для карт Універсальна GOLD (п. 1.3 Заяви та п.4. Паспорту).

Пільговий період становить до 55 днів (пільгова ставка діє за умови погашення до 25-го числа місяця, наступного за датою виникнення заборгованості (п.3. Паспорту).

Згідно з п. 2.1.1.6.1 Умов на підставі ст. 17 ЗУ «Про споживче кредитування» сторони узгодили, що в разі затримання клієнтом сплати частини кредиту та/або процентів, які підлягають сплаті в порядку передбаченому п. 2.1.1.3.1 договору, щонайменше на один календарний місяць, Банк має право вимагати повернення кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, відсотки за фактичний строк його користування, в повному обсязі, виконати інші зобов`язання за договором, в т.ч. щодо сплати пені, в повному обсязі. При цьому Банк у письмовій формі повідомляє клієнта про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушень, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені.

Договір починає діяти з дати встановлення кредитного ліміту на картці та діє до повного погашення сторонами своїх зобов`язань. Договір вважається продовженим на кожні наступні 12 місяців в разі, якщо за 30 днів до дати закінчення дії цього договору жодна із сторін не заявила про намір його розірвання. Банк може повідомити Клієнта про намір розірвання одним із передбачених у договорі способів: в письмовій формі, через встановлені засоби електронного звязку Банку та клієнта: Приват24, смс-повідомлення на останні відомі Банку номери телефонів, надані Банку при ідентифікації та актуалізації відомостей про Клієнта або іншими засобами, що дають змогу встановити дату направлення повідомлення. Клієнт може повідомляти Банк про намір розірвання договору в письмовій формі (п.2.1.1.9.1. Умов).

Отже, між сторонами на підставі укладеного Кредитного договору виникли кредитні правовідносини, а саме відносини щодо споживчого кредитування, які регулюються нормами Цивільного кодексу України (далі у тексті ЦК України), Закону України «Про споживче кредитування» від 16.11.2016 № 1734-VIII, інших актів законодавства.

Надалі 25 лютого 2025 року відповідач дистанційно за допомогою ОТР-пароля підписала Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг №250225В1ID557508NYHTMAIN (далі у тексті Заява № 2) та Додаткову угоду №SAMDNWFC00067814692_01 до Кредитного договору від 25/02/2025 (далі у тексті Додаткова угода) з КБ «ПРИВАТБАНК», копії яких містяться у матеріалах справи (а.с. 55-73), якими було внесено зміни до діючого Кредитного договору від 17.05.2021.

Зі змісту п. 15.7 Заяви № 2 сторони узгодили, що згода, надана в цьому Договорі, містить точну суму платіжної операції, що дорівнює сумам: заборгованості клієнта перед банком, визначеної тарифами банку, та договорами, укладеними з клієнтом, та платіжною інструкцією на дату виконання платіжної операції; сумі, зазначеній у першій платіжній інструкції на «Автоплатежі» та платіжній інструкції на дату виконання платіжної операції; сумі сплати заборгованості по кредиту та/або по процентам/сумі інших зобов`язань, визначених у тарифах банку, та договорами, укладеними з клієнтом та платіжною інструкцією на дату виконання платіжної операції.

У пункті 1 Додаткової угоди зазначено, що сторони узгодили змінити умови Кредитного договору шляхом внесення в Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг наступних змін: тип кредиту невідновлювальна кредитна лінія; строк кредитування 12 місяців з пролонгацією, але не більше 5 років з дати укладення цієї Додаткової угоди; процентна ставка, відсотків річних 12% річних.

У п. 2 Додаткової угоди сторони узгодили, що в разі порушення клієнтом зобов`язань з погашення заборгованості по кредиту протягом 180-ти днів з моменту виникнення таких порушень, після дати укладення цієї Додаткової угоди, на підставі ст. 212, 611, 651 ЦК України терміном повернення кредиту встановлюється 180-й день з моменту порушення зобов`язань клієнта з погашення кредиту. На 180-й день з моменту порушення зобов`язань клієнта з погашення кредиту клієнт зобов`язаний повернути банку кредит, проценти за користування кредитом, неустойку та виконати інші зобов`язання за Договором в повному обсязі.

Відповідно до п. 3 Додаткової угоди сторони узгодили, що на дату підписання цієї Додаткової угоди заборгованість за Договором становить: 59476,12 грн, із них: основна сума боргу за кредитом в сумі 54048,54 грн; нараховані, але несплачені проценти за користування кредитом, в сумі 5427,58 грн.

Факт отримання кредитних коштів відповідачем та користування ними підтверджується Випискою за договором № б/н за період 17.05.202126.11.2025 (а.с. 31-42), а також Розрахунками заборгованості за договором б/н від 17.05.2021, укладеного між ПриватБанком та клієнтом ОСОБА_1 , станом на 25.11.2025 (а.с. 18-30).

Проте, відповідач свої зобов`язання за Кредитним договором виконувала несвоєчасно і не у повному обсязі.

Так, з наданих позивачем Виписки за договором № б/н за період 17.05.2021-26.11.2025 (а.с. 31-42) та Розрахунку заборгованості за договором № б/н від 17.05.2021, укладеного між ПриватБанк та клієнтом - ОСОБА_1 , станом на 25.11.2025 (а.с.18-30) убачається, що станом на 25.11.2025 відповідач має заборгованість перед позивачем у розмірі 58 337,98 гривень, з яких: 52 030,94 гривні заборгованість за тілом кредиту, 6 307,04 гривні заборгованість за простроченими відсотками. Вказана заборгованість утворилася за період часу з 17.05.2021 по 25.11.2025.

Таким чином, оскільки відповідач не надала доказів, які спростовують факт наявності заборгованості перед Банком, і матеріали справи таких доказів не містять, то, з огляду на наведені вище докази, та обставина, що відповідач порушила умови Кредитного договору, є встановленою судом.

Разом з тим, позовні вимоги Банку в частині стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту не є, на думку суду, обґрунтованими з наступних міркувань.

Згідно з положеннями статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

Відповідно до частини третьої статті 1054 особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Відносини між кредитодавцями, кредитними посередниками та споживачами під час надання послуг споживчого кредитування регулюються Законом України «Про споживче кредитування» від 16.11.2016 № 1734-VIII (далі у тексті Закон №1734-VIII), який набрав чинності 10 червня 2017 року.

Пунктом 5 частини першої статті 12 Закону №1734-VIII встановлено, що у договорі про споживчий кредит зазначається, серед іншого, строк, на який надається кредит.

Підписавши Заяву № 2 та Додаткову угоду сторони погодили як строк кредиту, так і строк дії Кредитного договору, - 12 місяців, які щоразу продовжуються на наступні 12 місяців, але не більше 5 років з 25.02.2025 (дати укладення Додаткової угоди), якщо сторони не вчинятимуть дій, спрямованих на припинення кредитування (п.2.1.1.2.4. Умов), або на розірвання договору (п.2.1.1.9.1. Умов).

Суд встановив, що сторони здійснювали свої права та виконували обов`язки, передбачені Кредитним договором у період часу, починаючи від дати його укладення (17.05.2021) і до 25.11.2025. У цей період відповідач користувалася кредитними коштами, частково сплачувала проценти за користування кредитом. Зі своєї сторони, у цей же період, Банк приймав оплати за Кредитним договором від відповідача та нараховував проценти за користування кредитом. Наведене підтверджується банківською випискою по рахунку та Розрахунком заборгованості за Кредитним договором.

Ураховуючи наведене вище, за відсутності у матеріалах справи доказів про вчинення Банком чи відповідачем дій передбачених п.2.1.1.2.4 та п.2.1.1.9.1 Умов, спрямованих на його припинення та/або розірвання договору, суд вважає встановленою ту обставину, що Кредитний договір пролонговувався у встановленому ним порядку та є чинним на день звернення позивачем до суду із позовною вимогою до відповідача.

Частиною четвертою статті 16 Закону №1734-VIII (у редакції, чинній на час укладення та виконання Кредитного договору) передбачено, що у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит. Кредитодавець зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені. Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - 60 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність.

У постанові від 26 травня 2020 року у справі № 638/13683/15-ц Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку, наведеного у постанові ВП ВС від 27.03.2019 у справі №521/21255/13-ц, конкретизувавши його так: «суд, установивши, що кредитування відбулося для задоволення споживчих потреб позичальника, має застосувати до встановлених правовідносин приписи, які регулюють відносини споживчого кредитування, зокрема частини десятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, чинній до 10 червня 2017 року, у якій був встановлений обов`язковий досудовий порядок врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту».

Також у згаданій постанові ВП ВС зазначила, що «звернення до суду з позовом про дострокове повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту не замінює визначений вказаним Законом порядок. Якщо кредитодавець звертається до суду з таким позовом, не виконавши вимоги частини десятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, чинній до 10 червня 2017 року, не дотримавши передбачений зазначеним договором порядок, який не має погіршувати порівняно із цим Законом становище споживача, то в останнього як у позичальника відсутній обов`язок достроково повернути кошти за договором про надання споживчого кредиту, а у суду відсутня підстава для задоволення відповідного позову у частині, яка стосується дострокового стягнення коштів за таким договором.».

Враховуючи, що частина десята статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, чинній до 10 червня 2017 року, містила положення про застосування обов`язкового досудового врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту, а після 10 червня 2017 року аналогічні положення передбачені частиною четвертою статті 16 Закону №1734-VIII, суд вважає, що правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові від 26.05.2020 у справі № 638/13683/15-ц (провадження №14-680цс19), є релевантною для встановлених у цій справі правовідносин та може бути застосована в частині наслідків для кредитора у разі невиконання передбаченого законодавством досудового врегулювання спору.

Отже, починаючи з 10 червня 2017 року, праву кредитора на дострокове стягнення в судовому порядку заборгованості за кредитним договором має передувати реалізація ним права вимоги дострокового виконання основного зобов`язання, відповідно до вимог частини четвертої статті 16 Закону №1734-VIII, якою зокрема визначено, що кредитодавець зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені.

Аналогічні висновки щодо застосування норми статті 16 Закону №1734-VIII викладено у постановах Верховного Суду від 02 лютого 2022 року у справі №755/11307/17 (провадження №61-14700св21) та від 22 жовтня 2025 року у справі №766/2926/23 (провадження № 61-2757св25).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд звертає увагу на те, що кредит надано Банком позичальнику на споживчі цілі, а умовами Кредитного договору (п. 2.1.1.6.1 Умов) передбачено порядок дій Банку у разі реалізації ним свого права на дострокове стягнення кредитної заборгованості, з покликанням на положення Закону №1734-VIII.

У зв`язку з наведеним вище, суд відхиляє аргументи позивача, наведені його представником у позовній заяві про те, що у п. 2 Додаткової угоди сторони передбачили відкладальну обставину, внаслідок виникнення якої терміном повернення кредиту встановлюється 180-ий день з моменту порушення зобов`язань відповідача з погашення кредиту.

Оскільки, на думку суду, пункт 2 Додаткової угоди лише вказує на випадок, який сторони визначили істотним, і який може бути правовою підставою для реалізації права Банку вимагати дострокового повного виконання позичальником своїх зобов`язань, включаючи повернення всієї суми кредиту, сплати процентів за користування кредитом. Однак, цей пункт не підміняє собою порядок, передбачений положеннями ч.4 ст.16 Закону №1734-VIII та умовами Кредитного договору (п. 2.1.1.6.1 Умов), згідно з яким Банк зобов`язаній у письмовій формі повідомити споживача (відповідача) про відповідну затримку в оплаті із зазначенням дій, необхідних для усунення допущених ним порушень протягом 30 календарних днів з дня одержання такого повідомлення.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1. ст. 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України).

У матеріалах справи відсутні докази того, що Банк надсилав відповідачу повідомлення (вимогу) про дострокове погашення кредитної заборгованості, а відповідач її отримувала, а відтак відсутні підстави стверджувати, що позивач виконав вимоги ч. 4 ст. 16 Закону №1734-VIII, якою врегульовано порядок дострокового погашення споживчого кредиту.

Таким чином, оскільки позивач не довів належними і допустимими доказами ті обставини, що строк виконання кредитного зобов`язання змінено у встановленому законом порядку і що у відповідача виник обов`язок достроково повернути кредитні кошти, то суд дійшов висновку про те, що права позивача в частині повернення частини кредиту, строк сплати якого станом на дату подання позову не настав, не порушені, а позовні вимоги АТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 щодо стягнення всієї суми заборгованості достроково є передчасними.

Відтак, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту задоволенню не підлягають.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення заборгованості за нарахованими відсотками в сумі 6 307,04 грн, то вони нараховані Банком в межах строку дії Кредитного договору відповідно до його умов, що підтверджується Випискою за договором та Розрахунком заборгованості.

Оскільки відповідачем не спростовано правильність нарахування відсотків за користування кредитом, не подано контррозрахунку, то в силу приписів статей 530, 629, 1048, 1054 ЦК України та з урахуванням принципів диспозитивності і змагальності, позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

Отже, суд дійшов висновку про те, що позов слід задовольнити частково, стягнувши з відповідача на користь позивача заборгованість за Кредитним договором за нарахованими відсотками 6 307,04 гривень за період часу з 17.05.2021 до 25.11.2025.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при поданні позову сплачено судовий збір у сумі 2 422,40 гривень згідно платіжної інструкції № ZZ421B2FSL від 01.12.2025 (а.с. 1).

Ураховуючи те, що позовні вимоги підлягають задоволенню у розмірі 10,81% від заявленої суми, то з відповідача слід стягнути судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 261,86 грн (2 422,40 грн х 10,81/100).

На підставі наведеного вище, статей 207, 525, 526, 530, 611, 610, 629, 638, 639, 1050, 1054, 1055 ЦК України, статей 13, 16 Закону України «Про споживче кредитування» та керуючись статтями 12, 13, 80, 81, 89, 141, 211, 247, 258, 259, 263-265, 272, 263, 273, 279, 354, 355 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

1. Позов Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» суму заборгованості за кредитним договором б/н від 17.05.2021 у розмірі 6 307,04 грн (шість тисяч триста сім гривень 04 копійки).

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» судові витрати у розмірі 261,86 грн (двісті шістдесят одну гривню 86 копійок).

Заочне рішення може бути переглянуте Лановецьким районним судом Тернопільської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення суду в загальному порядку встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

УЧАСНИКИ СПРАВИ:

ПОЗИВАЧ: Акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК», місцезнаходження вул. Грушевського, буд. 1Д, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 14360570.

ВІДПОВІДАЧ: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Суддя: В. А. Наумчук