Ухвала суду № 134609505, 04.03.2026, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1 УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИСправа № 335/10238/25 1-кп/335/503/2026

04 березня 2026 року м. Запоріжжя

Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя в складі

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,

за участю прокурора - ОСОБА_3 ,

обвинуваченого - ОСОБА_4 ,

захисника - адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши матеріали кримінального провадження, внесеного до ЄРДР під № 12024082080001652 від 01.11.2024 року, за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, освіти вищої, не одруженого, офіційного непрацевлаштованого, батька неповнолітньої дитини, такого, що проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України,

ВСТАНОВИВ:

04.03.2026 до суду надійшло клопотання адвоката ОСОБА_5 , захисника обвинуваченого ОСОБА_4 , про зміну запобіжного заходу у виді тримання під вартою з правом звільнення під заставу, обраного раніше щодо обвинуваченого ухвалою Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 17.10.2025, на менш суворий запобіжний захід.

Клопотання захисника містить розгорнутий критичний аналіз окремих матеріалів досудового розслідування та доводи про допущення стороною обвинувачення істотних порушень норм кримінального процесуального закону при здійсненні досудового розслідування у даному кримінальному провадженні з висновком про неналежність і недопустимість зібраних стороною обвинувачення доказів і, як наслідок, про необґрунтованість обвинувачення як з точки зору доведеності інкримінованого ОСОБА_4 діяння, так і з точки зору правильності його кримінально-правової кваліфікації.

Клопотання захисника містить ствердження про те, що ризики, існування яких покладено в основу ухвали суду Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 30.01.2026 про продовження тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 , насправді не є доведеними, а визначення застави у розмірі 905216,00 грн. як умови звільнення з-під варти є непомірною для обвинуваченого, не відповідає майновому стану обвинуваченого, не відповідає характеру і обсягу обвинувачення.

Також захисник послався на те, що ОСОБА_4 раніше не судимий, має міцні соціальні зв`язки, є батьком двох доньок, одна з яких неповнолітня, має у користуванні житло, в якому проживає протягом тривалого часу, за місцем мешкання характеризується позитивно, сплачує аліменти на утримання неповнолітньої доньки. З 2020 року обвинувачений постійно проходить стаціонарне лікування в закладах охорони здоров`я у зв`язку із своїми хронічними захворюваннями, повинен постійно здійснювати контроль інсуліну в крові, приймати відповідні препарати для підтримання його рівня та вживати знеболювальні препарати.

З урахуванням наведеного, захисник просив, посилаючись на сплив одного місяця після постановлення останньої у часі ухвали суду від 30.01.2026, змінити запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_4 на менш суворий, ніж тримання під вартою, або зменшити розмір застави до 80-ти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

В судовому засіданні адвокат ОСОБА_5 своє клопотання підтримав, пославшись на викладені у ньому доводи. Наполягав на тому, що закон дозволяє стороні захисту зі спливом тридцяти днів після обрання або продовження запобіжного заходу порушувати питання про його зміну незалежно від того, чи виникли нові обставини, які не було предметом судової оцінки раніше. Наполягав на тому, що факт невнесення обвинуваченим застави у визначеному судом розмірі свідчить про його непомірність, адже обвинувачений не працевлаштований, доходу не має і не має можливості внести таку заставу. Також зауважив, що, зокрема, ризик впливу на потерпілого у кримінальному провадженні вже не існує, про що свідчить факт розкриття ним своїх справжніх персональних даних у підготовчому судовому засіданні.

Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав клопотання свого захисника, пославшись на поганий стан здоров`я.

Прокурор ОСОБА_7 проти задоволення клопотання заперечував, посилаючись на його необґрунтованість і на те, що сторона захисту не повідомила про нові обставини, які свідчили б про зменшення ступеня ризиків, на підставі яких ОСОБА_4 був взятий під варту і продовжує перебувати під нею, або про припинення їх існування.

Заслухавши думку учасників кримінального провадження та дослідивши матеріали клопотання, суд не вбачає підстав для його задоволення з огляду на таке.

Встановлено, що 01.05.2025 у вказаному кримінальному провадженні в порядку ст. 208 КПК України було затримано ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України.

Ухвалою слідчого судді Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 02.05.2025, ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб без визначення застави, який в подальшому був неодноразово продовжений, останній раз на досудовому розслідуванні ухвалою від 29.09.2025 до 28.10.2025.

Ухвалою Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 17.10.2025, постановленою у підготовчому судовому засіданні у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України, було продовжено строк тримання обвинуваченого під вартою до 15.12.2025, та водночас визначено розмір застави як умови звільнення з-під варти в сумі 1514000,00 грн.

Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 13.11.2025 вказана ухвала Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 17.10.2025 залишена без змін.

Ухвалою Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 10.12.2025 було продовжено строк тримання обвинуваченого під вартою до 07.02.2026 із зменшенням суми застави як умови звільнення з-під варти до трьохсот прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто 908400,00 грн.

Ухвалою Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 30.01.2026 було продовжено строк тримання обвинуваченого під вартою до 30.03.2026 із зменшенням суми застави як умови звільнення з-під варти до двохсот сімдесяти двох прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 905216,00 грн.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України.

У свою чергу, глава 18 КПК містить статтю 201, частиною першою якої передбачено, що підозрюваний, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до Вищого антикорупційного суду, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 194 КПК України та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання.

Аналогічне право надано й прокурору відповідно до ст. 200 КПК України.

Зокрема, відповідно до ч. 2 ст. 200 КПК України у клопотанні про зміну запобіжного заходу обов`язково зазначаються обставини, які:

1) виникли після прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу;

2) існували під час прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу, але про які слідчий, прокурор на той час не знав і не міг знати.

За змістом ч. 1 ст. 10 КПК України, не може бути привілеїв чи обмежень у процесуальних правах, передбачених цим Кодексом, за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних чи інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, громадянства, освіти, роду занять, а також за мовними або іншими ознаками.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими КПК України.

Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених КПК України.

Із сукупності наведених процесуальних норм випливає, що клопотання обвинуваченого або його захисника також має містити відомості про обставини, що виникли після прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу, та (або) які існували під час прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу, але про які обвинувачений, його захисник на той час не знав і не міг знати.

У протилежному випадку подання клопотання про зміну запобіжного заходу стороною захисту не відповідатиме легітимній меті, з якою законодавцем запроваджений цей процесуальний інститут, а розгляд судом питання про зміну запобіжного заходу буде беззмістовним і неефективним.

Клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_4 вказаним вимогам не відповідає, оскільки не містить відомостей про обставини, що виникли після прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу, та (або) які існували під час прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу, але про які обвинувачений, його захисник на той час не знав і не міг знати.

Фактично, як і раніше, зміст клопотання захисника зводиться лише до незгоди з обвинуваченням, незгоди з доказами сторони обвинувачення, незгоди з ухвалою суду від 30.01.2026 про продовження тримання обвинуваченого під вартою і мотивами, якими керувався суд при її постановленні, і в цьому сенсі клопотання має більше спільного з апеляційною скаргою, ніж з клопотанням про зміну запобіжного заходу.

Однак всі доводи захисника з приводу ризиків, які необхідно брати чи не брати до уваги при вирішенні питання про запобіжний захід, вже були предметом судової оцінки при постановленні ухвали від 30.01.2026.

У клопотанні від 04.03.2026 захисник послався лише на ті, як він вважає, нові обставини, що в області 5-го пальця правої ноги гр. ОСОБА_4 наявний свищ (свищь - рос.) із гнійним відділенням, що свідчить про гнійний остеомеліт 5-го пальця правої ноги, також наявна діабетична стопа з очевидною деформацією, що підтверджується наявними рентгенівськими знімками. Вказане хронічне захворювання також зафіксовано у наявних у сторони захисту і переданих суду та прокурору медичних виписках на ім`я ОСОБА_4 , що підтверджує наявний діагноз та хронічне захворювання «синдром діабетичної стопи». Укорочення кінцівки на 4 см за рахунок деформації кісток стопи. На сьогоднішній момент, станом на 03.03.2026 має факт загострення вказаного хронічного захворювання, яке потребує проведення негайного дообстеження та лікування в умовах стаціонару профільного відділення закладу охорони здоров`я, оскільки свища на 5-му пальці правої ноги на початок 2025 року та під час обрання запобіжного заходу з 02.05.2025 не було.

Однак про наявність вказаних змін було відомо і станом на 30.01.2026, і ухвала про продовження запобіжного заходу була постановлена з урахуванням цих відомостей.

До клопотання від 04.03.2026 захисник додав відповідь на його адвокатський запит з Філії Державної установи «Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України» у Дніпропетровській та Донецькій областях від 26.01.2026, в якій зазначено, зокрема, про епізоди надання ОСОБА_4 медичної допомоги 03.11.2025, 13.11.2025, 01.12.2025, 19.01.2026, а також про те, що 20.01.2026 ОСОБА_4 відмовився від огляду терапевта.

Таким чином, стороною захисту на надано доводів і доказів щодо обставин щодо здоров`я обвинуваченого, які виникли після 30.01.2026 і мають істотне значення для вирішення питання про запобіжний захід.

Щодо доводів про непомірність і неспівмірність розміру застави, визначеної судом в ухвалі від 30.01.2026, суд зауважує, під час досудового розслідування ОСОБА_4 перебував під вартою без права звільнення під заставу, і лише в ході судового провадження по суті обвинувачення йому було надано судом право звільнення під заставу, розмір якої поступово зменшується. При цьому, як і раніше, обвинувачений не надав вичерпних і переконливих доводів і доказів про свої джерела існування за відсутності офіційного працевлаштування протягом всього життя, і взагалі за відсутності будь-якого офіційного статусу. При цьому рівень його витрат, в тому числі витрат на оплату житла, не свідчить про вкрай скрутне матеріальне становище, адже до затримання він, не маючи жодного офіційного доходу, і не перебуваючи на утриманні жодної іншої особи, з невідомих джерел задовольняв свої повсякденні потреби у харчуванні, одязі, лікуванні, сплаті за оренду житла, сплаті аліментів на утримання неповнолітньої дитини тощо. Відтак, самий факт несплати застави у визначеному судом розмірі не обов`язково свідчить про його непомірність.

Доводи сторони захисту щодо неналежності і недопустимості доказів, порушень процесуального закону стороною обвинувачення в ході досудового розслідування, не можуть бути предметом оцінки під час розгляду судом клопотання про зміну запобіжного заходу, оскільки це питання суд має вирішувати у нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення по суті обвинувачення.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст. ст. 177-178, 181, 183, 201, 331, 372, 376 Кримінального процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу у виді тримання під вартою з правом звільнення під заставу, застосованого відносно обвинуваченого ОСОБА_4 ухвалою Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 30.01.2026, - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали оголошений о 12 год. 45 хв. 05.03.2026.

Суддя ОСОБА_1