Рішення № 134601391, 05.03.2026, Рокитнянський районний суд Київської області

Справа № 375/2950/25

Провадження № 2/375/268/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

05 березня 2026 року селище Рокитне

Рокитнянський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Смик М.М.,

за участю секретаря судових засідань Киричок В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Рокитне Білоцерківського району Київської області в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2025 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (далі ТОВ «Коллект Центр») - Ткаченко М.М. за допомогою підсистеми «Електронний суд» звернулася до Рокитнянського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором.

В обґрунтування позову вказувала про те, що 28 грудня 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Інфінанс» (далі ТОВ «Інфінанс») та ОСОБА_1 уклали договір про надання позики № 0973984293, у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Договір підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора 9d4f9d.

Відповідно до умов договору про надання позики товариство зобов`язалося надати відповідачу позику з максимальним лімітом 20 000 грн (шляхом перерахування коштів на банківський рахунок), з максимальною процентною ставкою 1,75%, а позичальник після спливу 36 днів повернути позику.

14 липня 2021 року ТОВ «Інфінанс» та ТОВ «Вердикт Капітал» уклали договір факторингу №14-07/21, відповідно до умов якого ТОВ «Інфінанс» передало ТОВ «Вердикт Капітал» за плату належні йому права вимоги до відповідача за договором про надання позики № 0973984293 від 28 грудня 2019 року.

10 січня 2023 року ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» уклали договір факторингу №10-01/2023, відповідно до умов якого ТОВ «Вердикт Капітал» передало ТОВ «Коллект Центр» права вимоги до відповідача за договором про надання позики № 0973984293 від 28 грудня 2019 року.

Відповідач не виконала зобов`язання за вказаним договором про надання позики, право вимоги за яким набуло ТОВ «Коллект Центр» внаслідок чого станом на день формування позовної заяви у відповідача утворилася заборгованість за договором про надання позики у розмірі 172 484,49 грн з яких: 9 000 грн заборгованість за тілом позики та 163 484,49 заборгованості за процентами за користування позикою.

Проте, враховуючи принцип розумності, співмірності та пропорційності позивач просив стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 120 509,49 грн, з яких: 9 000 грн заборгованість за тілом позики та 111 509,49 грн заборгованості за процентами за користування позикою.

Вважаючи себе кредитором за вказаним договором позики, (боржником за яким є відповідач) ТОВ «Коллект Центр» просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором про надання позики № 0973984293 від 28 грудня 2019 року, укладеним ТОВ «Інфінанс» та ОСОБА_1 , в сумі 120 509,49 грн, з яких 9 000 грн заборгованість за тілом позики, 111 509,49 грн заборгованості за процентами за користування позикою, а також просило стягнути 2 422, 40 грн у відшкодування судового збору та 25 000 грн витрат на правову допомогу.

Процесуальні дії у справі та заяви (клопотання) учасників

Відповідно до довідки Рокитнянської селищної ради Київської області від 26 грудня 2025 року № 03-12-3017, яка зареєстрована канцелярією суду 30 грудня 2025 року та 9 січня 2026 року передана судді, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована на АДРЕСА_1 .

Ухвалою судді від 15 січня 2025 року відкрито провадження у справі та постановлено проводити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін в судовому засіданні 5 лютого 2025 року о 10 год 30 хв.

5 лютого 2026 року у зв`язку з неявкою в судове засідання осіб, які беруть участь у справі розгляд справи відкладено до 10 год 00 хв 5 березня 2026 року.

Представник позивача у судове засідання не з`явився. В позові міститься клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача. Проти заочного розгляду справи та винесення заочного рішення позивач та представник позивача не заперечують.

Відповідачу направлено судову повістку про виклик до суду на адресу зареєстрованого її місця проживання, яку було вручено особисто ОСОБА_1 23 лютого 2026 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи.

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18).

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи (частина перша статті 280 ЦПК України).

Таким чином, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи з ухваленням заочного рішення.

Стислий виклад позиції інших учасників справи

Відзив на позовну заяву та заперечення щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до суду не надходили.

Встановлені судом фактичні обставини справи

Судом встановлено, що 28 грудня 2019 року ТОВ «Інфінанс» та ОСОБА_1 уклали договір про надання позики № 0973984293, у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Договір підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора 9d4f9d.

Відповідно до пункту 1.2. договору про надання позики кредит надається у вигляді відновлювальної кредитної лінії окремими частинами (траншами) в межах строку дії Договору 36 календарних місяців з дня підписання договору з остаточним терміном повернення кожного траншу кредиту не пізніше строку користування траншем, визначеного сторонами у Додатку №1 та Додатку №2 до договору - при наданні (отриманні) першого траншу кредиту, та Додатку №3 та Додатку №4 до Договору при наданні (отриманні) другого та наступних траншів кредиту. Строк користування кожним траншем є окремим та визначається відповідно до умов договору: Додатку №1 та Додатку №2 до Договору - при наданні (отриманні) першого траншу кредиту, та Додатку №3 та Додатку №4 до Договору при наданні (отриманні) другого та наступних траншів кредиту. Позичальник має право здійснити дострокове погашення кредиту (траншу) за договором і сплатити проценти за фактичний строк користування кредитом (траншем).

Згідно з пунктом 1.6. договору про надання позики в рамках дії даного договору сторони погодили наступні загальні умови, а саме: до умов даного договору застосовуються фіксована процентна ставка. Порядок обчислення процентної ставки встановлюється цим пунктом договору та правилами. Розмір відсотків за один день користування кредитом (траншем) та річна відсоткова ставка визначаються сторонами у Додатку №1 та Додатку №2 до Договору - при наданні (отриманні) першого траншу кредиту, та Додатку №3 та Додатку №4 до Договору при наданні (отриманні) другого та наступних траншів кредиту. Відсотки за користування поточним кредитом (траншем) нараховується за один календарний день від фактичної суми грошових коштів, які позичальник зобов`язаний повернути товариству в рамках наданого кредиту (траншу) в день такого нарахування.

Пунктом 1.7. договору про надання позики встановлено, що протягом 36 календарних днів з дня укладення договору позичальнику надається право користуватися діючим лімітом кредиту, які позичальник зобов`язаний повернути товариству в рамках надання кредиту на умовах договору та правил.

Дія цього договору вважається продовженою на наступні 36 календарних місяців, якщо до закінчення строку дії договору жодна із сторін письмово не повідомила іншу сторону про його припинення у зв`язку з закінченням строку дії договору. Дія цього договору може бути достроково припинена за ініціативою будь-якої із сторін шляхом письмового повідомлення іншої сторони та при умові відсутності зобов`язань між сторонами. Якщо інше прямо не передбачено цим договором або законодавством, зміни у цей договір можуть бути внесені тільки за домовленістю сторін, яка оформлюється додатком до цього договору. Зміни у цей договір набирають чинності з моменту належного оформлення сторонами відповідного додатку до цього договору, якщо інше не встановлено у самому додатку до цього договору або у чинному законодавстві Україні. (пункт 1.9. договору про надання позики).

Відповідно до пункту 1.10. договору про надання позики строк останнього траншу не може перевищувати строк, вказаний в пункті 1.2. договору про надання позики.

Згідно з пунктом 1.10.1. договору про надання позики максимальна вартість кредиту за діючим лімітом у грошовому вираженні становить: 343 грн.

Пунктом 1.10.2. договору про надання позики передбачено максимальна реальна річна процентна ставка за кредитом становить 638,75 %

Пунктом 1.11. договору про надання позики встановлено, що за продовження/зміну строку дії користування поточним кредитом (траншем), позичальником сплачуються нараховані відсотки (у разі наявності, штрафні санкції на вимогу товариства) за основним боргом до дня здійснення продовження строку дії поточного кредиту.

При повному або частковому поверненні позичальником кредиту та всіх належних за договором платежів його оплата здійснюється з призначенням платежу «Погашення поточного кредиту (траншу) за договором №0973984293 від 28 грудня 2019».(пункт 1.12. договору про надання позики).

Згідно з пунктом 1.13 договору про надання позики датою видачі кредиту є «28» грудня 2019 (дата перерахування грошових коштів на рахунок позичальника). При отриманні кредиту на банківську платіжну картку, датою видачі кредиту є дата перерахування грошових коштів на рахунок позичальника. У разі зарахування грошових коштів на рахунок позичальника не в день видачі кредиту, відсотки за користування кредитом нараховуються з дня зарахування коштів на рахунок позичальника. У разі надання кредиту відповідними траншами, датою видачі кредиту є перерахування грошових коштів на рахунок позичальника. При отриманні кредиту через систему грошових переказів, датою видачі кредиту є дата отримання грошових коштів позичальником через касу банку, що підтверджується відповідною банківською випискою/довідкою. Відсотки за користування кредитом нараховуються з дати видачі кредиту. У разі надання кредиту відповідними траншами, датою видачі кредиту є дата отримання грошових коштів позичальником через касу банку, що підтверджується відповідною банківською випискою/довідкою.

Пунктами 3.1 - 3.1.2 договору про надання позики передбачено, що перший фінансовий кредит (транш) надається позичальнику на підставі заповненої та особисто підписаної позичальником заявки-анкети (додаток №5) та додатка №2 до договору, які є невід`ємною частиною даного договору. В заявці-анкеті на отримання першого фінансового кредиту (траншу) зазначено суму першого фінансового кредиту та строк користування ним інші умови визначено у додатку №2. Підписання товариством додатку №1 до договору і позичальником додатку №2 до договору є укладення та підписання договору в цілому. Другий, третій, четвертий та наступний фінансовий кредит (транш) надається позичальнику на підставі заповненої та особисто підписаної позичальником заявки анкети (Додаток №5) та додатку №4, які є невід`ємною частиною даного договору. В заявці-анкеті на отримання другого та наступних траншів кредиту зазначається сума кредиту (траншу), строк користування, у додатку №4 зазначається відсоткова ставка за кожен день користування кредитом, річна відсоткова ставка, загальна вартість такого кредиту (траншу), реальна річна процентна ставка та інше. Товариство має право зменшити розмір відсоткової ставки для кожного наступного кредиту (траншу) з урахуванням п. 3.6. правил надання грошових коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту за умовами програми «Pozichka»

Відповідно до пункту 3.2 договору про надання позики 3.2. при повному або частковому поверненні позичальником кредиту та всіх належних за договором та правилами платежів його оплата здійснюється з призначенням платежу «Погашення поточного кредиту (траншу) за договором №0973984293 від 28 грудня 2019».

Сторони окремо погодили, що у випадку користування позичальником кредитом (траншем) понад строк, встановлений відповідно до пункту 1.15 договору про надання позики або додатковими угодами між сторонами, зобов`язання позичальника за цим договором продовжуються на весь період фактичного користування кредитом (траншем), при цьому у випадку, якщо відсоткова ставка за користування кредитом (траншем), що встановлена відповідно до пункту 1.15 цього договору менша ніж 1,75 (одна ціла сімдесят п`ять сотих) відсотків від суми Кредиту (траншу) за кожен день користування кредитом (траншем), то правила нарахування процентів за відсотковою, ставкою визначеною відповідно до пункту 1.15 договору скасовуються з першого дня прострочення кредитом (траншем) і до взаємовідносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за понадстрокове користування кредитом (траншем), а саме 1,75 (одна ціла сімдесят п`ять сотих) відсотків за кожен день користування кредитом (траншем), починаючи з дати першого дня прострочення строкового повернення кредиту (траншу) і до дня повного повернення кредиту (траншу). Причому, сторони погодили, що товариство має право застосувати до позичальника одноразовий штраф за неналежне виконання умов договору, у зв`язку з неповерненням кредиту позичальником у обумовлений строк сторонами, який розраховується як сума залишку коштів за кожний день користування кредитом (траншем), в період строкового користування кредитом (траншем) помножена на відсоткову ставку, яка розраховується по формулі 1,75% мінус відсоткова ставка встановлена відповідно до пункту 1.15 договору. (пункту 3.5 договору про надання позики).

Згідно з пунктом 3.6. договору про надання позики у разі подовження позичальником строку користування кредитом в порядку, визначеному в пункті 8. правил, плата на подовжений строк користування кредитом у вигляді процентів є фіксованою та складає 1,75 % в день. Перебіг нового (зміненого) строку користування кредитом починається з дня, що настає за днем погашення позичальником фактично нарахованих процентів за користування поточним кредитом, можливої пені, за наявності вимоги товариства про її сплату, та інших нарахувань (у разі наявності простроченої заборгованості).

Відповідно до розрахунку заборгованості до договору про надання позики № 0973984293 від 28 грудня 2019 року ОСОБА_1 на платіжну картку № НОМЕР_1 (яку ОСОБА_1 вказала в заявці-анкеті на тримання кредиту) було перераховано кошти п`ятьма траншами, які ОСОБА_1 частково сплатила, а саме: 28 грудня 2019 року у сумі 1 400 грн - сплатила 9 січня 2020 року у сумі 1 400 грн, 14 січня 2020 року у сумі 2 800 грн сплатила 15 січня 2020 року у сумі 2 800 грн, 15 січня 2020 року у сумі 2 800 грн сплатила 19 лютого 2020 року у сумі 2 799, 99 грн, 25 лютого 2020 року у сумі 4 500 грн та 25 лютого 2020 року у сумі 2 500 грн.

З довідки про підтвердження платежу, виданої ТОВ «Інфінанс», встановлено, що 25 лютого 2020 року шляхом перерахування коштів на картковий рахунок № НОМЕР_1 ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на виконання умов договору про надання позики № 0973984293 зараховано кошти в сумі 4 500 грн.

14 липня 2021 року ТОВ «Інфінанс» та ТОВ «Вердикт Капітал» уклали договір факторингу №14-07/21, відповідно до умов якого ТОВ «Інфінанс» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги до відповідача за договором про надання позики № 0973984293 від 28 грудня 2019 року.

10 січня 2023 року ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» уклали договір факторингу №10-01/2023, відповідно до умов якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило ТОВ «Коллект Центр» права вимоги за договором про надання позики № 0973984293 від 28 грудня 2019 року.

Зі змісту поданих до позову розрахунків суд встановив, що за договором про надання позики № 0973984293 від 28 грудня 2019 року, укладеним ТОВ «Інфінанс» та ОСОБА_1 , останній нараховано заборгованість у розмірі 172 484,49 грн з яких: 9 000 грн заборгованість за тілом позики та 163 484,49 заборгованості за процентами за користування позикою.

Враховуючи принцип розумності, співмірності та пропорційності позивач просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 120 509,49 грн, з яких: 9 000 грн заборгованість за тілом позики та 111 509,49 грн заборгованість за процентами за користування позикою.

Звертаючись до суду з відповідним позовом позивач просив стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 120 509,49 грн, яка складається із заборгованості за тілом позики у розмірі 9 000 грн та заборгованості за процентами за користування позикою 111 509,49 грн.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

Вивчивши матеріали цивільної справи та надавши оцінку поданим доказам, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України (частина перша статті 1048 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина перша статті 1055 ЦК України).

Частиною другою статті 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом частини першої статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (частина перша та друга статті 638 ЦК України).

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Частинами першою-четвертою статті 639 ЦК України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом;

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.

Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

За змістом статті 13 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифровихпідписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством).

Відповідно до частини сьомої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина дванадцята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частиною першою статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постановах Верховного Суду від 9 вересня 2020 року у справі №732/670/19 (провадження № 61-7203св20), від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449св19), від 7 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19 (провадження № 61-9071св20), будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті205,207 ЦК України).

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 516 ЦК України).

Звертаючись з вказаним позовом ТОВ «Коллект Центр» просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором про надання позики № 0973984293 від 28 грудня 2019 року, укладеним ТОВ «Інфінанс» та ОСОБА_1 , в сумі 120 509,49 грн, з яких заборгованість за тілом позики 9 000 грн та заборгованість за процентами за користування позикою 111 509,49 грн.

З урахуванням викладеного, позивачем доведено існування між сторонами кредитних прав та зобов`язань.

Частиною першою статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частинами першої, четвертої, п`ятої, шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За правилом статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Надавши оцінку зібраним у справі доказам, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за тілом позики у розмірі 120 509,49 грн.

Розмір та порядок розрахунку боргу ОСОБА_1 не спростувала.

Надати оцінку аргументам відповідача суд позбавлений можливості, оскільки такі, незважаючи на обізнаність розгляду цієї справи, нею не наведені.

За таких обставин, враховуючи доведення позивачем обставин щодо надання кредитором відповідачу грошових коштів суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

За таких обставин з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» підлягає стягненню заборгованість за договором про надання позики № 0973984293 від 28 грудня 2019 року у розмірі 120 509,49 грн.

Висновки суду щодо розподілу судових витрат

Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

Тому з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» підлягає стягненню 2 422,40 грн у відшкодування судового збору, сплаченого позивачем за пред`явлення позову.

Разом з тим, у позові також містилось прохання про стягнення з відповідача коштів у відшкодування витрат, понесених на професійну правничу допомогу.

Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) виклала висновок, що «вимога частини восьмої статті 141 ЦПК України щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні».

У частині другій статті 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) вказано, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничою допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничної допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат».

Отже, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі.

У частинах четвертійшостій статті 137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (пункт 268).

Вирішуючи питання щодо розміру відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає за доцільне врахувати практику ЄСПЛ з цього питання. Зокрема, у пункті 77 рішення від 18 лютого 2022 року у справі «Чоліч проти Хорватії» (заява № 49083/18) ЄСПЛ зазначив, що згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на відшкодування витрат у випадку, якщо такі витрати були дійсними, необхідними а також були розумними у своєму розмірі. Тобто ЄСПЛ підкреслює необхідність об`єднання об`єктивного критерію (дійсність витрат) та суб`єктивного критерію, розподіляючи суб`єктивний критерій на якісні показники (необхідність витрат для цілей конкретної справи) та кількісні (їх розумність).

У частині третій статті 12 та частині першій статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У пунктах 3447 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) зазначено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справі № 750/2055/20 (провадження № 61-16723св20) вказано, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

Наведене узгоджується з правовими висновками, викладеними в постановах Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 465/3458/15-ц (провадження № 61-19582св20), від 9 листопада 2021 року у справі № 759/14346/16 (провадження № 61-12783св21).

Понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу підтверджується:

-договором про надання правничої допомоги № 01-07/2024 року;

- заявкою про надання юридичної допомоги від 1 жовтня 2025 року № 1581;

- витягом з акту про надання юридичної допомоги від 31 жовтня 2025 року № 15.

За відсутності клопотання іншої сторони про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, у суду відсутні правові підстави для зменшення належно підтвердженого розміру таких витрат з власної ініціативи (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 2 грудня 2020 року у справі № 676/5537/19).

За таких обставин суд дійшов висновку про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» 25 000 грн на відшкодування цих витрат.

На підставі викладеного та керуючись вимогами статей 5, 7, 10-13, 19, 23, 76-81, 89, 133, 141, 209, 210, 213, 228, 229, 258, 259, 263-265, 280-283, 354 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання позики - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість за договором про надання позики № 0973984293 від 28 грудня 2019 року у розмірі 120 509,49 грн (сто двадцять тисяч п`ятсот дев`ять гривень сорок дев`ять копійок), яка складається із заборгованості за тілом позики 9 000 грн (дев`ять тисяч гривень) та заборгованості за процентами за користування позикою 111 509,49 грн (сто одинадцять тисяч п`ятсот дев`ять гривень сорок дев`ять копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні сорок копійок) та витрати на правову допомогу в розмірі 25 000 грн (двадцять п`ять тисяч гривень), а разом 27 422,40 грн (двадцять сім тисяч чотириста двадцять дві гривні сорок копійок).

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення суду складено 5 березня 2026 року.

Відомості про учасників справи:

Позивач - Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (місцезнаходження: 01133, місто Київ, вулиця Мечнікова, 3, офіс 306, код ЄДРПОУ: 44276926).

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована на АДРЕСА_1 .

Суддя Марина СМИК