Рішення № 134601278, 02.03.2026, Миронівський районний суд Київської області

Єдиний унікальний № 371/1379/25

Номер провадження № 2/371/416/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" березня 2026 р. м. Миронівка

Миронівський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Кириленко М.О.

за участю секретаря судового засідання Петренко В.А.

представника позивача Лисенко В.В.

представника відповідача Седун Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Миронівка Київської області в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова установа «Європейська факторингова компанія розвитку» до ОСОБА_1 про стягнення інфляційних витрат та 3% річних,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із вказаним позовом посилаючись на те, що 25.03.2008 між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу №11321185000, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у розмірі 13 027, 00 доларів США з терміном користування до 25.03.2015. 23.11.2009 Шевченківським районним судом м. Києва було ухвалено рішення у справі №2-11024/09, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь АКІБ «УкрСиббанк» заборгованість у сумі 108 597, 83 грн, 1 058, 98 грн - судового збору, 30, 00 грн - витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а всього - 109 686, 81 грн. Відповідно до Договору купівлі-продажу прав вимоги від 08.12.2011, право вимоги за кредитним договором перейшло від ПАТ «УкрСиббанк» до ПАТ «Дельта Банк». 11.05.2019 між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Фінансова установа «Європейська факторингова компанія розвитку» був укладений Договір №1369/К про відступлення прав вимоги, згідно з яким 11.05.2019 відбулася заміна кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення Банком на користь Товариства прав вимоги за кредитним договором укладеним між ПАТ «УкрСиббанк» та позичальником. Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва у справі №761/22366/16-ц від 18.02.2020, задоволено частково заяву ТОВ «Фінансова установа «Європейська факторингова компанія розвитку» про заміну сторони у виконавчому листі, поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання, видачу дублікату виконавчого листа, а саме замінено стягувача з ПАТ «УкрСиббанк» на ТОВ «Фінансова установа «Європейська факторингова компанія розвитку». Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва у справі №761/22366/16-ц від 13.10.2020 задоволено заяву ТОВ «Фінансова установа «Європейська факторингова компанія розвитку» про поновлення пропущеного строку пред`явлення виконавчого листа до виконання та видачу виконавчого листа. Дублікат виконавчого листа у справі №2-11024/09 перебуває на виконанні у приватного виконавця Валявського О.А. в рамках виконавчого провадження №65252379.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва у справі №2-11024/09 від 23.11.2009 відповідачем повністю не виконано, наявну перед Товариством заборгованість у повному обсязі не сплачено. Позивач просить стягнути на підставі ст. 625 ЦК України з відповідача на його користь 3% річних у розмірі 15 742, 93 грн та інфляційні втрати у розмірі 49 054, 96 грн, а всього 64 797, 89 грн, та судовий збір у розмірі 3 028, 00 грн.

Ухвалою суду від 05.09.2025 відкрито провадження по справі та справу призначено до судового розгляду в спрощеному порядку з викликом сторін.

Ухвалою суду від 15.10.2025 розгляд справи відкладено, виклик відповідача здійснено шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.

18.11.2025 від представника відповідача Боденка Є.В. адвоката Седун Д.В. через систему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву. Просила відмовити в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_1 в частині стягнення інфляційних витрат та 3% річних до 13.10.2020. Вказала те, що 03.11.2025 її клієнт ОСОБА_1 отримав позовну заяву з додатками. 12.11.2025 між ОСОБА_1 та АО «Яремчук і Седун» укладено договір про надання правничої допомоги №105-S. Просила визнати поважною причиною пропуску строку на подачу відзиву на позовну заяву (а.с. 58-64).

19.11.2025 від представника позивача Лисенко В.В. через систему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив. Щодо пропуску строку на подачу відзиву на позовну заяву, зазначила, що вимкнення світла не є поважною причиною для пропуску процесуального строку та не є обставиною непереборної сили, що не залежить від волевиявлення особи. Щодо заперечень відповідача викладених у відзиві на позовну заяву, вважає їх безпідставними та такими, що не відповідають дійсності. Просить суд врахувати, що відповідач не був позбавлений можливості та не був залежним від дій кредиторів/стягувачів щодо своєчасного погашення заборгованості за кредитним договором чи негайного виконання судового рішення. Просить позовну заяву ТОВ «Фінансова установа «Європейська факторингова компанія розвитку» до ОСОБА_1 про стягнення інфляційних витрат та 3% річних задовольнити у повному обсязі (а.с. 65-73).

24.11.2025 від представника позивача Лисенко В.В. через систему «Електронний суд» надійшли доповнення до відповіді на відзив (а.с. 76-79).

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився.

В судовому засіданні представник позивача на позовних вимогах наполягала з підстав викладених у позовній заяві. Просила суд врахувати обставини викладені у відповіді на відзив та стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова установа «Європейська факторингова компанія розвитку» 3% річних у розмірі 15 742, 93 грн та інфляційні втрати у розмірі 49 054, 96 грн, а всього 64 797, 89 грн, та судовий збір у розмірі 3 028, 00 грн.

Представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Седун Д.В. в судовому засіданні заявлені позовні вимоги не визнала з підстав викладених у відзиві на позовну заяву. Просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що 25.03.2008 між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу №11321185000 (а.с. 8-12).

23.11.2009 Шевченківським районним судом м. Києва було ухвалено рішення у справі №2-11024/09, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь АКІБ «УкрСиббанк» заборгованість у сумі 108 597, 83 грн, 1 058, 98 грн - судового збору, 30, 00 грн - витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а всього - 109 686, 81 грн, що підтверджується копією рішення (а.с. 6).

11.05.2019 між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Фінансова установа «Європейська факторингова компанія розвитку» укладено Договір №1369/К про відступлення прав вимоги (а.с. 13-14).

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва у справі №761/22366/16-ц (провадження №6/761/164/2020) від 18.02.2020, заяву ТОВ «Фінансова установа «Європейська факторингова компанія розвитку» про заміну сторони у виконавчому листі, поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання, видачу дублікату виконавчого листа, задоволено частково, а саме замінено стягувача з ПАТ «УкрСиббанк» на ТОВ «Фінансова установа «Європейська факторингова компанія розвитку», в іншій частині заяви - відмовлено (а.с. 17-19).

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва у справі №761/22366/16-ц (провадження №6/761/1134/2020) від 13.10.2020, задоволено заяву ТОВ «Фінансова установа «Європейська факторингова компанія розвитку» про поновлення пропущеного строку пред`явлення виконавчого листа до виконання та видачу виконавчого листа (а.с. 20-21).

29.12.2020 Шевченківським районним судом м. Києва у справі №2-11024/09 було видано дублікат виконавчого листа від 23.11.2009 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк» заборгованість у сумі 108 597, 83 грн, 1 058, 98 грн - судового збору, 30, 00 грн - витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а всього - 109 686, 81 грн (а.с. 7).

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 ЦК України).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Згідно з положеннями статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов`язання. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три процента річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Формулювання статті 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому три процента річних не є неустойкою у розумінні положень статті 549 ЦК України.

Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК України, за весь час прострочення.

Виходячи з положень ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник зобов`язаний відшкодувати інфляційні втрати та три проценти річних від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів за користування боржником утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові за весь час прострочення, у тому числі і за час розгляду справи про стягнення основного боргу у судах та примусового виконання судового рішення.

Зазначене узгоджується із правовими висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 30 березня 2016 року у справі № 6-2168цс15, Великої Палати Верховного Суду у постановах від 04 червня 2019 року у справі № 916/190/18, від 08 листопада 2019 року у справі № 127/15672/16.

Згідно вимог ч. 4 ст. 263 ЦК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) в зобов`язанні встановлені законодавством України.

Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

За загальним правилом наявність згоди боржника на заміну кредитора в зобов`язанні не вимагається, якщо інше не встановлено договором або законом.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 514 ЦК України).

При цьому слід враховувати, що у зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора.

Вказаний висновок зроблено у постанові КЦС/ВС від 27.01.2021 року за результатами розгляду справи №367/4004/17, яку суд вважає за необхідним застосувати при розгляді даної справи.

З огляду на вищевикладене, суд зазначає, що оскільки ТОВ «Фінансова установа «Європейська факторингова компанія розвитку» набуло право грошової вимоги до відповідача за Договором про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу №11321185000 від 25.03.2008, то відповідно разом з цим набуло право на відшкодування матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Суд, врахувавши на підставі положень ч. 4 ст. 82 ЦПК України преюдиційні обставини, встановлені рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 23.11.2009 у справі №2-11024/09, дослідивши наявні у справі докази прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання, дійшов висновку про наявність у позивача, відповідно до ст. 625 ЦК України, права на стягнення 3 % річних та інфляційних втрат внаслідок прострочення виконання грошового зобов`язання, що виникло на підставі рішення суду.

Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_1 не виконав в повному обсязі рішення суду від 23.11.2009, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість перед новим кредитором ТОВ «Фінансова установа «Європейська факторингова компанія розвитку» у розмірі 64 797, 89 грн, з яких: три відсотки річних у розмірі - 15 742, 93 грн, інфляційні витрати у розмірі - 49 054, 96 грн.

Даний факт підтверджується наявним у позовній заяві розрахунком нарахування сум згідно ст. 625 ЦК України.

Дослідивши вказаний розрахунок заборгованості, суд зазначає, що такий було проведено відповідно до вимог законодавства України.

Вказаний розрахунок заборгованості стороною відповідача спростовано не було та контр-розрахунку подано також не було.

Отже, своїх зобов`язань відповідач не виконує належним чином, але як боржник він не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання, то у позивача обґрунтовано виникло право вимагати від боржника стягнення 3% річних та інфляційних втрат на суму боргу за весь час прострочення, які передбачені ст. 625 ЦК України.

Таким чином, позивачем доведено належними та допустимими доказами, що ОСОБА_1 з 02.04.2017 по 23.02.2022 прострочив виконання зобов`язання про сплаті заборгованості за кредитним договором, визначеної рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 23.11.2009, у справі №2-11024/09, при цьому суд погоджується з розрахунком інфляційних втрат та трьох процентів річних наданим позивачем та приймає його до уваги при ухваленні рішення по справі.

Ураховуючи вищевказані обставини справи, позов ТОВ «Фінансова установа «Європейська факторингова компанія розвитку» є обґрунтованим і підлягає до задоволення у повному обсязі.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, із відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 3 028, 00 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 263-265, 279 ЦПК України, ст.ст.526, 530, 625, 1050, 1054 ЦК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова установа «Європейська факторингова компанія розвитку» - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова установа «Європейська факторингова компанія розвитку», ЄДРПОУ 34615314, кошти нараховані на підставі ст.625 ЦК України, за несвоєчасне виконання зобов`язання за Договором про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу №11321185000 від 25.03.2008, за період з 02.04.2017 по 23.02.2022, в сумі 64 797, 89 (шістдесят чотири тисячі сімсот дев`яносто сім гривень вісімдесят дев`ять копійок) гривень, яка складається з три відсотки річних у розмірі - 15 742, 93 грн, інфляційні витрати у розмірі - 49 054, 96 грн, а також судові витрати за сплату судового збору в розмірі 3 028, 00 гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення, може бути подана апеляційна скарга до Київського апеляційного суду через Миронівський районний суд Київської області.

Суддя М.О. Кириленко