Рішення № 134598849, 04.03.2026, Овідіопольський районний суд Одеської області

Справа № 509/6442/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2026 року с-ще Овідіополь

Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Панасенка Є.М.,

за участю секретаря судового засідання: Пронози І.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду цивільну справу № 509/6442/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Солвентіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

11.11.2025 року ТОВ «ФК «Солвентіс» звернувся до Овідіопольського районного суду Одеської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. В обґрунтування позову зазначено, що 21.11.2019 року між ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання кредиту № 2930422 у формі електронного документа відповідно до умов якого відповідачка отримала кредит в сумі 7000,00 грн. У вказаному договорі сторонами погоджено всі істотні умови щодо суми і строку кредиту, сплати відсотків за користування кредитними коштами, розміру і типу процентної ставки.

10.06.2025 року між ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» та ТОВ «СЕКВОЯ КАПІТАЛ» було укладено договір факторингу № АК-10/06/2025, за яким ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» відступило права вимоги за договорами, у тому числі за договором про надання кредиту № 2930422 з ОСОБА_1

07.07.2025 року між ТОВ «СЕКВОЯ КАПІТАЛ» та ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» було укладено договір факторингу № ДФ-07072025, за яким ТОВ «СЕКВОЯ КАПІТАЛ» відступило права вимоги за договорами, у тому числі за договором про надання кредиту № 2930422 з ОСОБА_1 , на користь ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС». Таким чином, позивач набув права вимоги за кредитним договором з відповідачкою. ОСОБА_1 свої зобов`язання за договором по поверненню кредиту належним чином не виконує, а тому на дату звернення до суду з позовом має заборгованість в розмірі 40691,00 грн., яка складається з: 7000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 33691,00 грн. - заборгованість за відсотками. У зв`язку з цим позивач просив стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором № 2930422 від 21.11.2019 року в розмірі 40691,00 грн., судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422,40 грн., та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн.

13.11.2025 року судом було здійснено запит до Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУ ДМС України в Одеській області, з відповіді, отриманої судом 04.12.2026 року, вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , змінила прізвище на ОСОБА_2 .

Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 08.12.2025 року провадження по справі було відкрито за правилами спрощеного позовного провадження, з повідомленням (викликом) сторін, що передбачено ст.ст.274-279 ЦПК України, оскільки дана справа підпадає під ознаки малозначної справи.

16.01.2026 року представник позивача звернувся до суду з клопотанням про витребування доказів, а саме: Витребувати від АТ КБ «ПриватБанк» (Код ЄДРПОУ 14360570, Юридична адреса: вул. Грушевського, 1д, м. Київ 01001, Україна, Адреса для кореспонденції: вул. Набережна Перемоги, 30, м. Дніпро, 49094, Україна; електронна адреса: info@privatbank.ua; адреса офіційного вебсайта - https://www.privatbank.ua), інформацію, а саме: - інформацію чи було емітовано на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) платіжну картку № НОМЕР_2 ; - виписку про рух грошових коштів з карткового рахунку, відкритого до платіжної картки № НОМЕР_2 в період з 21.11.2019 по 24.11.2019 з відображенням часу зарахування коштів; - ідентифікаційні дані власника карткового рахунку № НОМЕР_2 , у тому числі, прізвище, ім`я, по батькові, РНОКПП, серію та номер паспорта, адресу місця проживання, контактні дані (номер телефону, адреса електронної пошти тощо) та усі інші наявні відомості щодо даної особи. Однак, ухвалою суду від 19.01.2026 року в задоволенні клопотання відмовлено, у зв`язку з пропуском представником позивача строку, встановленого ч.2 ст.83 ЦПК України.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, при зверненні до суду з позовом просив про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримав, проти винесення заочного рішення по справі не заперечував.

Відповідач в судове засідання не з`явилась, причини неявки не повідомила, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась судом належним чином за зареєстрованим місцем проживання в порядку статей 128,130 ЦПК України, рекомендоване повідомлення повернулось на адресу суду з відміткою «адресат відсутній». Така позиція суду відповідає судовій практиці з розгляду аналогічних спорів: Постанови Верховного Суду від 21 грудня 2022 року у справі № 757/15603/19 (провадження № 61-7187св22), 30 листопада 2022 року у справі №760/25978/13-ц (провадження № 61-6788св22), 31 серпня 2022 року у справі №760/17314/17). Також здійснювався виклик до суду через оголошення на офіційному вебсайті Судової влади України відповідача, які були розміщені відповідно приписів ч. 11 ст. 128 Цивільного процесуального кодексу України, тому вона вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

Відзиву від відповідача на позов до суду не надходило, заяв про розгляд справи у її відсутність до суду остання не подавала.

У відповідності до п.3, п.4 ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо відповідач не подав відзив та позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідач своєчасно і належним чином повідомлений про час і місце судового розгляду справи, не використав наданого законом права на подачу відзиву на позовну заяву, тому суд, враховуючи згоду позивача, відповідно до положень частини першої статті 280 ЦПК України, вважає можливим провести заочний розгляд справи, вирішити справу за наявними в матеріалах доказами та ухвалити заочне рішення.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив такі обставини та дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що 21.11.2019 року між ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» та ОСОБА_1 було укладено в електронній формі договір про надання кредиту № 2930422, підписаний за допомогою одноразового ідентифікатора PS2930422, за умовами якого ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» зобов`язалося надати відповідачці кредит на суму 7000,00 грн., а відповідачка, у свою чергу, зобов`язалась повернути кредитні кошти та сплатити проценти за користування вказаними коштами відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та Правилах надання кредиту у ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ».

10 червня 2025 року між ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» та ТОВ «СЕКВОЯ КАПІТАЛ» укладено договір факторингу № АК-10/06/2025, у відповідності до умов якого ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» передає (відступає) ТОВ «СЕКВОЯ КАПІТАЛ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «СЕКВОЯ КАПІТАЛ» приймає належні ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників.

Відповідно до витягу з реєстру боржників до Договору факторингу № АК-10/06/2025 від 10 червня 2025 року ТОВ «СЕКВОЯ КАПІТАЛ» набуло права грошової вимоги до відповідачки в сумі 40691,00 грн., з яких: 7000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 33691,00 грн. - сума заборгованості за відсотками.

07 липня 2025 року між ТОВ «СЕКВОЯ КАПІТАЛ» та ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» укладено договір факторингу № ДФ-07072025, у відповідності до умов якого ТОВ «СЕКВОЯ КАПІТАЛ» передає (відступає) ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» приймає належні ТОВ «СЕКВОЯ КАПІТАЛ» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників.

Згідно Договору факторингу-1 від 10.06.2025 та Договору факторингу-2 від 07.07.2025 відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором № 2930422 від 21.11.2019.

Згідно з розрахунку ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» заборгованість відповідачки за договором про надання кредиту № 2930422 від 21.11.2019 року складає 40691,00 грн.

При вирішення позовних вимог по суті суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Згідно ст.ст.610, 611, 623 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди. Боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

В силу статей 525 і 526 ЦК України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов позики та Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог, відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставиться. Одностороння відмова від зобов`язання або зміна його умов не допускається.

Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Отже, сума наданої позики, розмір процентів, порядок їх нарахування, розмір і порядок нарахування штрафу та пені повинні бути передбачені у письмовому договорі.

Відповідно до ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

За нормами ч.1 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частиною п`ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, вказане положення закону передбачає альтернативні дії, які свідчать про підписання електронного договору, серед яких його підписання одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Згідно з ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

В силу ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання, або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

В силу ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

За загальними правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст.13 ЦПК України).

Матеріально-правовий зміст обов`язку подавати докази полягає в тому, що у випадку його невиконання суб`єктом доказування і неможливості отримання доказів суд має право визнати факт, на який посилалася заінтересована сторона, неіснуючим, чи навпаки, як це має місце при використанні презумпції, існуючим, якщо інше не доказано другою стороною.

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Наданий позивачем розрахунок заборгованості за кредитом є відображенням односторонніх арифметичних розрахунків кредитодавця і не може слугувати доказом розміру грошових вимог кредитора до боржника.

Наданий суду лист про підтвердження здійснення переказу грошових коштів не може підтверджувати існування заборгованості, оскільки не є касовим документом та документами первинного бухгалтерського обліку відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Виписки по особовому рахунку відповідачки, з якого б вбачався рух коштів по рахунках та факт користування коштами суду не надано. Також, відповідно до ч.2 ст.83 ЦПК України в задоволені клопотання представника позивача про витребування доказів було відмовлено.

Таким чином, суд приходить до висновку про недоведеність позивачем факту сплати відповідачці грошових коштів за договором про надання кредиту № 2930422.

При таких обставинах, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до п.2 ч.2 цієї статті інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Оскільки в задоволенні позову відмовлено, судові витрати по справі покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.3, 4, 11-13, 19, 81, 141, 209, 247, 258, 263-265, 268, 274, 280-282 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Солвентіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. В разі якщо повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, строк на подання заяви про його перегляд може бути поновлено, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач має право оскаржити рішення суду шляхом подачі апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду безпосередньо або через Овідіопольський районний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня його складення.

Головуючий: Є.М. Панасенко