Вирок № 134596048, 05.03.2026, Миколаївський районний суд Львівської області

Провадження №1-кп/447/128/26Справа №447/3828/25

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05.03.2026 Миколаївський районний суд Львівської області у складі судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні у залі суду у м. Миколаїв Львівської області матеріали кримінального провадження №12025141250000541, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24.11.2025, про обвинувачення

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Надітичі, Миколаївського району Львівської області, українки, громадянки України, із середньою спеціальною освітою, заміжня, яка має на утриманні трьох малолітніх дітей, раніше не судима, яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України,

прокурор ОСОБА_4 ,

захисник ОСОБА_5 ,

обвинувачена ОСОБА_3 ,

в с т а н о в и в:

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_3 , маючи на утриманні малолітніх дітей, будучи обізнаною про вимоги Порядку відшкодування вартості послуги з догляду за дитиною до трьох років «Муніципальна няня», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №68 від 30.01.2019 «Деякі питання надання послуги з догляду за дитиною до трьох років «муніципальна няня», дізнавшись від особи матеріали відносно якої виділено в окреме провадження (надалі ОСОБА 1) про можливість незаконного отримання компенсації від держави за послуги «Муніципальна няня», порядок її отримання та перелік документів, які необхідно оформити, маючи умисел на заволодіння шахрайським способом бюджетними коштами, вступила у злочинну змову з нею та особою матеріали відносно якої виділено в окреме провадження (надалі ОСОБА 2), та з якими попередньо домовилася про укладення фіктивного договору «Про надання послуг по догляду за дитиною до трьох років «Муніципальна няня», узгодивши, що гроші у вигляді компенсації за послугу «муніципальна няня» можна поділити між собою, при цьому самі послуги фактично надаватися не будуть.

З цією метою ОСОБА_3 у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 06.06.2022, перебуваючи у приміщенні відділу за адресою: вул. Пришляків, 2, м. Миколаїв, Стрийський район, Львівська область, передала ОСОБІ 1 пакет документів (копії паспорта, свідоцтв про народження дітей та реквізити банківського рахунку НОМЕР_1 , відкритого в АТ КБ «ПриватБанк») для подальшого оформлення виплат.

ОСОБА 1, перебуваючи у змові зі своїм чоловіком ОСОБОЮ 2, умисно підробила, склавши та особисто підписавши від імені ОСОБА_3 завідомо фіктивний договір про надання послуг догляду за дитиною, датований 06.06.2022, після чого передала його чоловікові для подальшого підписання. ОСОБА 2, усвідомлюючи фіктивний характер договору, власноруч підписав його та повернув ОСОБІ 1 для передачі у відділ.

З метою створення видимості виконання умов вказаного договору та отримання платіжних документів, які необхідно було подавати у відділ як підтвердження начебто здійснених витрат, ОСОБА 2 особисто, від імені ОСОБА_3 , через касу АТ «Ощадбанк» у м. Миколаїв Стрийського району Львівської області поповнював власний банківський рахунок НОМЕР_2 та отримав платіжний документ, який передавав ОСОБІ 1, при цьому жодних фактичних дій з догляду за дитиною не здійснюючи.

Далі, ОСОБА 1 використовуючи своє службове становище, передала зазначені документи уповноваженій особі відділу, яка, не будучи поінформованою про їх фіктивний характер, оформила справу №445714 та ухвалила рішення про призначення компенсаційних виплат на рахунок ОСОБА_3 .

У межах погодженої між учасниками схеми, спрямованої на заволодіння шахрайським способом бюджетними коштами, ОСОБА_3 щомісячно зі своєї банківської картки перераховувала на рахунки, пов`язані з учасниками схеми, суму 4 200 грн. начебто як оплату за кожен місяць надання послуг, а ОСОБА 2 знімав ці кошти готівкою та, з метою отримання платіжних документів, особисто через касу АТ «Ощадбанк» поповнював власний банківський рахунок від імені ОСОБА_3 , після чого платіжні документи передавав ОСОБІ 1 для подання у Відділ. Одночасно ОСОБА 2 щомісяця у період червня-грудня 2022 року через термінал АТ «ПриватБанк» у м. Миколаїв поповнював банківську картку ОСОБА_3 на суму 2 200 грн., внаслідок чого ОСОБА_3 за вказаний період фактично заволоділа бюджетними коштами у сумі 15 400 грн., а ОСОБА 1 і ОСОБА 2 спільно отримали та розподілили між собою іншу частину неправомірно отриманих бюджетних коштів у сумі 14 000 грн.

Отже, ОСОБА_3 діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА 1 і ОСОБА 2, шляхом обману, заволоділа бюджетними коштами у загальній сумі 29 400,00 грн., чим завдали матеріальної шкоди Управлінню соціального захисту населення Стрийської РДА на вказану суму.

Таким чином, ОСОБА_3 за попередньою змовою групою осіб вчинила заволодіння чужим майном, шляхом обману (шахрайство), тобто вчинила злочин, передбачений ч. 2 ст. 190 КК України.

27.11.2025 разом із обвинувальним актом до суду надійшла угода про визнання винуватості, укладена 25.11.2025 між начальником Миколаївського відділу Стрийської окружної прокуратури Львівської області ОСОБА_6 та обвинуваченою ОСОБА_3 за участі захисника ОСОБА_5 .

В угоді про визнання винуватості сторони виклали формулювання обвинувачення та його правову кваліфікацію за ч. 2 ст. 190 КК України, яка ніким не оспорююється, зазначили істотні для даного кримінального провадження обставини. Згідно з угодою про визнання винуватості ОСОБА_3 під час досудового розслідування повністю визнала свою винуватість у зазначеному кримінальному правопорушенні, погодилася на визначене покарання, узгоджене сторонами угоди.

Під час укладення угоди про визнання винуватості сторони узгодили міру покарання ОСОБА_3 , а саме за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, у виді штрафу у розмірі 3 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Угодою передбачені наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, встановлені статтею 473 КПК України, та наслідки її невиконання.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, прийняти рішення про затвердження угоди про визнання винуватості.

У підготовчому судовому засіданні прокурор вказав, що при укладенні даної угоди дотримані вимоги і правила, встановлені КПК України та КК України, просив угоду затвердити та призначити обвинуваченій узгоджену міру покарання.

Обвинувачена ОСОБА_3 просила затвердити угоду про визнання винуватості, укладену між обвинуваченою і прокурором за участю захисника, та призначити узгоджену міру покарання, при цьому визнала себе винною у вчиненні інкримінованого їй злочину, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, дала згоду на застосування узгодженого виду та розміру покарання.

Захисник обвинуваченої ОСОБА_3 не заперечив щодо затвердження угоди про визнання винуватості.

Заслухавши думку сторін судового провадження, які підтримали угоду про визнання винуватості, розглянувши матеріали кримінального провадження, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Відповідно до ст. 468 КПК України, у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Згідно з п. 1 ч. 4, ч. 5 ст. 469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів (крім кримінальних проваджень щодо корупційних кримінальних правопорушень та кримінальних правопорушень, пов`язаних з корупцією).

Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.

Укладення угоди про визнання винуватості може ініціюватися в будь-який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.

Дії обвинуваченої обґрунтовано кваліфіковані за ч. 2 ст. 190 КК України. Обвинувачена свою вину у вчиненні інкримінованому їй кримінальному правопорушенні визнає повністю.

Сторони розуміють наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості. Обвинувачена розуміє характер обвинувачення та вид покарання, яке буде їй призначене.

Укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Угода про визнання винуватості відповідає вимогам, встановленим КПК України та не порушує права, свободи чи інтереси сторін кримінального провадження або інших осіб.

Представником потерпілого у кримінальному провадженні Управління соціального захисту населення Стрийської РДА (код ЄДРПОУ 25260251) головним спеціалістом з правової роботи відділу організаційно-кадрової та правової роботи УСЗН Стрийської РДА ОСОБА_7 надано письмову згоду на укладення угоди про визнання винуватості.

Покарання визначене в угоді про визнання винуватості відповідає вимогам КК України.

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов висновку про доцільність затвердження угоди про визнання винуватості.

Запобіжний захід відносно обвинуваченої не обирався. Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено. Судових витрат не понесено.

Керуючись ст. 314, 373, 374, 474, 475 КПК України, суд

у х в а л и в:

Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 25.11.2025 між начальником Миколаївського відділу Стрийської окружної прокуратури Львівської області ОСОБА_6 та обвинуваченою ОСОБА_3 , за участі захисника ОСОБА_5 , у кримінальному провадженні №12025141250000541, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24.11.2025.

ОСОБА_3 визнати винною у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, та призначити їй покарання у виді штрафу в розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51 000 (п`ятдесят одна тисяча) гривень 00 копійок.

У разі невиконання угоди про визнання винуватості прокурор має право звернутися до суду, який затвердив таку угоду, з клопотанням про скасування вироку.

Вирок на підставі угоди може бути оскаржений у порядку передбаченому ст. 394 КПК України. Вирок суду набирає законної сили після закінчення встановленого законом строку на апеляційне оскарження.

Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя ОСОБА_1