Рішення № 134594815, 26.02.2026, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 26.02.2026

Справа № 331/3661/25

Провадження № 2/334/272/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2026 року м. Запоріжжя

Дніпровський районний суд міста Запоріжжя у складі

судді Бредіхіна Ю.Ю.,

за участю секретаря Іванової А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення суми,

установив:

І. Зміст позовних вимог та заперечень сторін.

Позивач звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 , в якій просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у сумі 35 377,92 грн., з яких: заборгованість по кредиту 15 501,52 грн., заборгованість по відсотках за користування кредитом 15976,40 грн., штраф 3900 грн., а також судові витрати, які складаються із судового збору у розмірі 3028 грн.

В обґрунтування своїх вказує на те, що 01.06.22024 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 укладено договір № 00175-06/2024 про надання споживчого кредиту в сумі 15 600 грн строком на 120 днів та сплатою 1,5% на день.

19.11.2024 року між ТОВ «Аванс Кредит» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладений договір факторингу №191124/2, за умовами якого ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 00175-06/2024 від 01.06.2024 року, що також підтверджується реєстром боржників до договору факторингу №191124/2 від 19.11.2024 року.

Станом на момент подання позову до суду сума боргу не погашена.

Відповідач відзиву на позов не надав.

ІІ. Заяви, клопотання та інші процесуальні рішення у справі.

28.07.2025 року до суду на підставі ухвали Олександрівського районного суду м. Запоріжжя від 30.06.2025 року надійшла вищевказана позовна заява.

Ухвалою суду від 29.07.2025 року відкрито спрощене позовне провадження з викликом (повідомленням) сторін.

Ухвалою від 01.12.2025 року прийнята зустрічна позовна заява ОСОБА_1 до ТОВ «ФК «ЄАПБ» про визнання недійсним пункту договору, здійснено перехід до розгляду справи у загальному провадженні, призначений підготовчий розгляд справи.

Ухвалою суду від 25.12.2025 року закрите підготовче засідання у справі, розгляд справи по суті призначений на 05.02.2026 року.

05.02.2026 року від представника позивача за зустрічним позовом адвоката Працевитого Г.О. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із його зайнятістю в іншому процесі. Доказів такої зайнятості суду не надано.

В судові засідання, призначені на 19.02.2026 оку та 26.02.2026 року ОСОБА_1 та її представник адвокат Працевитий Г.О. не з`явились, причини неявки суду не повідомили, про час та місце слухання справи були повідомлені згідно вимог законодавства. Із заявами про розгляд справи за їх відсутності до суду не звертались.

Від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності.

ІІІ. Фактичні обставини встановлені судом.

01.06.22024 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 укладено договір № 00175-06/2024 про надання споживчого кредиту в сумі 15 600 грн строком на 120 днів та сплатою 1,5% на день.

Договір укладений в електронній формі та підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

На підтвердження факту перерахування грошових коштів наданий лист ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 10.04.2025 №3466_250410153228.

Згідно із наданим позивачем розрахунком відповідач сплатила загалом 12 028,44

19.11.2024 року між ТОВ «Аванс Кредит» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладений договір факторингу №191124/2, за умовами якого ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 00175-06/2024 від 01.06.2024 року, що також підтверджується реєстром боржників до договору факторингу №191124/2 від 19.11.2024 року.

ІV. Норми права, які підлягають застосуванню та мотиви суду щодо оцінки аргументів наведених учасниками справи

Спір між сторонами виник з договірних правовідносин, які врегульовані нормами Цивільного кодексу України в частині позики та договору кредиту, а також регулюються загальними положеннями про договір та зобов`язання.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

За змістом частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Судом встановлено, що 01 червня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до ТОВ «Аванс Кредит» з метою отримання грошових коштів у кредит. Цього ж дня між ними за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи товариства укладено договір № 00175-06/2024, який підписано електронним підписом позичальника з одноразовим ідентифікатором W1092.

Згідно з умовами договору кредитодавець зобов`язався надати позичальнику кредит у сумі 15 600 грн строком на 120 днів, а позичальник зобов`язався одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється на залишок неповернутої суми кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з дати видачі кредиту до дати фактичного повернення всієї суми кредиту за стандартною процентною ставкою у розмірі 1,50% за кожний день користування кредитом. Орієнтована загальна вартість кредиту на дату укладення цього договору становить 43 680 грн та включає в себе: суму кредиту та проценти за користування кредитом.

Кредит надається позичальнику шляхом безготівкового переказу грошової суми на банківський рахунок позичальника з використанням вказаних позичальником реквізитів електронного платіжного засобу.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

За правилами ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісячно до дня повернення позики.

Особливості укладення кредитного договору в електронній формі визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Статтею 3 Закону України «Про електрону комерцію» визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно зі ст. 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч. 6 цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідно до ст. 12 названого Закону, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: 1) електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; 2) електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; 3) аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

За правилами ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Згідно з п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

У своїй постанові від 07 квітня 2021 року у справі № 623/2936/19 Верховний Суд зробив висновок про правомірність використання при укладенні електронного договору електронного підпису у виді одноразового ідентифікатора.

За приписами ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Приписами ст. 525, 526 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. За положеннями ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання.

Нормами ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Згідно наданих суду доказів ОСОБА_1 , маючи намір отримати в позику грошові кошти, ідентифікувала себе в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Аванс Кредит», пройшла реєстрацію на офіційному веб-сайті товариства. Під час здійснення реєстрації відповідачка створила особистий кабінет та надала всі особисті дані (ПІБ, дані паспорта, РНОКПП, номер мобільного телефону, електронну пошту, місце реєстрації), чим фактично надала згоду на обробку персональних даних.

Для безпосереднього оформлення кредиту відповідачка обрала бажану суму кредиту, строк кредитування, самостійно внесла номер банківської картки та підтвердила, що ознайомлена з умовами надання кредиту.

Вказані вище обставини ОСОБА_1 не заперечувались і не спростовувались.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, щодо позовних вимог про стягнення простроченої заборгованості за нарахованими процентами суд виходить з такого.

22 листопада 2023 року прийнято Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» N 3498-IX, який набрав чинності 24 грудня 2023 року. Цим законом доповнено ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», відповідно до якої максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до ч. 4 цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Частиною другою розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія п. 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Разом з цим, частиною четвертою розділу 11 Прикінцеві та перехідні положення Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» визначено, що надавачам фінансових послуг, не зазначеним у пункті 3 цього розділу, та надавачам допоміжних послуг протягом 30 днів з дня набрання чинності цим Законом слід привести свою діяльність та документи у відповідність з вимогами цього Закону.

У цій справі договір укладений 01 червня 2024 року, тобто після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», а тому ТОВ «Аванс Кредит» мало привести свою діяльність та документи у відповідності з вимогами цього Закону, зважаючи на порядок укладення договору із ОСОБА_1 .

Дійсно, пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати протягом перших 120 днів 2.5%, протягом наступних 120 днів 1,5%.

Однак, перехідні положення законопроекту застосовується, у разі якщо потрібно врегулювати відносини, пов`язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосується особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень законопроекту.

Частина друга розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу 1 цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Зазначене указує на те, що строк встановлений в п. 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» встановлювався для договорів укладених до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», якщо строк дії договорів продовжувався після набрання чинності Законом.

Таким чином, умови договору щодо встановлення денної процентної ставки вище 1% є нікчемними в силу положень частини п`ятої статті 8 та частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до частини другої статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами (частина третя статті 6 ЦК України).

Отже, в силу приписів частини другої статті 215 ЦК України, умови договору, в якому встановлена денна стандартна процентна ставка у розмірі 1,5%, є нікчемними, оскільки процентна ставка перевищує максимальний розмір (1 %), передбачений частиною п`ятою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування».

Згідно зі статтею 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

У частинах першій та другій статті 657 ЦК України зазначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Таким чином застосування судом максимальної процентної ставки, передбаченої частиною п`ятою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», є неможливим, оскільки це призведе до зміни умов кредитного договору за ініціативою суду, що не відповідає вимогам статті 627 та частини другої статті 651 ЦК України.

Суд дійшов висновку про те, що оскільки проценти в кредитному договорі є неузгодженими між сторонами, вони повинні бути нараховані відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України на рівні облікової ставки Національного банку України за відповідний період.

Перевіривши, наданий відповідачем розрахунок суми нарахованих відсотків, суд погоджується із ним і вважає обґрунтованим вимогу позивача в частині стягнення відсотків лише у розмірі 748,8 грн.

З урахуванням оплати відповідачем 12 028,44 грн., суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення вимог позивача в частині стягнення тіла кредиту та процентів загалом у розмірі 4 320,36 грн.

Крім того, суд вважає необґрунтованою вимогу позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за пенею, оскільки пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

На підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені ним судові витрати зі сплати судового збору, пропорційно частці задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 141, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

вирішив:

позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (юридична адреса: м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30, код ЄДРПОУ 35625014) заборгованість за кредитним договором №001755-06/2024 від 001.06.2024 року у сумі 4 320 (чотири тисячі триста двадцять) 36 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (юридична адреса: м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30, код ЄДРПОУ 35625014) судовий збір у сумі 369 (триста шістдесят дев`ять) гривень 78 копійок.

В задоволені решти вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Ю.Ю. Бредіхін