Ухвала суду № 134593847, 04.03.2026, Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 727/2830/26

Провадження № 1-кп/727/262/26

УХВАЛА

про призначення до судового розгляду

04 березня 2026 року м. Чернівці

Шевченківський районний суд м.Чернівців в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі судових засідань Шевченківського районного суду м. Чернівців обвинувальний акт по кримінальному провадженню, зареєстрованому 12 січня 2026 року в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за №22026000000000048, по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинам 2, 3 статті 436-2 КК України,

ВСТАНОВИВ:

До Шевченківського районного суду міста Чернівців надійшов обвинувальний акт по кримінальному провадженню, зареєстрованому 12 січня 2026 року в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за №22026000000000048, по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинам 2, 3 статті 436-2 КК України.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівців від 26 лютого 2026 року у вказаному кримінальному провадженні призначено підготовче судове засідання на 04 березня 2026 року о 15:30 годині.

В підготовчому судовому засіданні прокурор вважав за можливе призначити по кримінальному провадженню судовий розгляд.

Обвинувачений та його захисник не заперечували проти призначення судового розгляду.

Учасники кримінального провадження просили проводити розгляд справи суддею одноособово у відкритому судовому засіданні. Зазначили, що кримінальне провадження підсудне Шевченківському районному суду м. Чернівців.

Вислухавши думку учасників кримінального провадження щодо можливості призначення судового розгляду, дослідивши обвинувальний акт, суд доходить висновку про можливість призначення судового розгляду.

Угод про визнання винуватості чи про примирення у порядку статей 468-475 КПК України до суду не надійшло.

Підстав для закриття кримінального провадження не вбачається.

Обвинувальний акт складено у відповідності до вимог статті 291 КПК України, при його затвердженні прокурором дотримані вимоги закону, підстав для повернення обвинувального акту судом не встановлено.

Підстав для направлення обвинувального акту для визначення підсудності не встановлено, дане кримінальне провадження підсудне Шевченківському районному суду м. Чернівців.

Таким чином судом встановлені достатні підстави для призначення судового розгляду по кримінальному провадженню.

Враховуючи думку учасників судового провадження, судовий розгляд слід провести у відкритому судовому засіданні, розгляд справи проводити суддею одноособово.

В підготовчому судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 подав клопотання про продовження строку тримання під вартою щодо ОСОБА_4 .

В обґрунтування клопотання посилається на те, що ОСОБА_4 , маючи умисел на поширення матеріалів, у яких міститься виправдовування збройної агресії Російської Федерації проти України, розпочатої у 2014 році, а також глорифікація осіб, які здійснювали збройну агресію РФ проти України, розпочату у 2014 році, представників збройних формувань РФ, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , з використанням мобільного телефону марки «ARMOR Х8 ULEFONE» ІМЕІ 1: НОМЕР_1 , ІМЕІ 2: НОМЕР_2 , в якому наявна сім-карта з абонентським номером мобільного зв`язку: НОМЕР_3 , умисно, за допомогою забороненої в Україні відповідно до Указу Президента України від 14.05.2020 №184/2020 соціальної мережі «Вконтакте», де він попередньо створив відповідний акаунт « ОСОБА_6 », який є відкритим та доступним для перегляду всіма користувачами соціальної мережі «Вконтакте», за електронною адресою: « ІНФОРМАЦІЯ_1 », для авторизації та входу в який використовувався абонентський номер мобільного телефону: НОМЕР_3 , який належить ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , здійснив поширення матеріалів у яких міститься виправдовування збройної агресії Російської Федерації проти України, розпочатої у 2014 році, а також глорифікація осіб, які здійснювали збройну агресію РФ проти України, розпочату у 2014 році.

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 09.01.2026 до ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 07.03.2026 без визначення розміру застави.

На даний час ризики, передбачені статтею 177 КПК України зменшились, але продовжують існувати. Так, встановлено наявність ризиків, передбачених у пунктах 1, 5 частини 1 статті 177 КПК України:

1)переховуватися від органів досудового розслідування та суду:

ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення проти основ національної безпеки України, за яке відповідною санкцією статті КК України передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти років до восьми років позбавлення волі, з конфіскацією майна, а бо без такої. Враховуючи тяжкість та характер інкримінованого кримінального правопорушення, суворість покарання, яке загрожує підозрюваному у разі визнання його винним, і неможливість застосування у цьому випадку ст. 75 КК України, а також той факт, що підозрюваний ОСОБА_4 , безпосередньо проживає у прикордонній області існує обґрунтований та вагомий ризик перетину ОСОБА_4 . Державного кордону України в напрямку Румунії.

2) вчинити інше кримінальне правопорушенню чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

З урахуванням викладених вище обставин сторона обвинувачення вважає, що зважаючи на тяжкість вчиненого ОСОБА_4 злочину, факт вчинення його в умовах воєнного стану, розуміючи невідворотність покарання, обвинувачений намагатиметься у будь-який спосіб уникнути відповідальності та може вчинити інші або продовжити вчинення кримінального правопорушення.

Наявність обвинувачення та ризиків, передбачених пунктами 1, 5 частини 1 статті 177 КПК України, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватості у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень, а також те, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину під час дії воєнного стану в країні, що свідчить про деформований стан правосвідомості у останнього, все це є підставами для застосування щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Так, застава, особисте зобов`язання чи порука із покладенням відповідних обов`язків, домашній арешт, навіть цілодобовий не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого тому, що вказані запобіжні заходи не зможуть запобігти ризикам вчинення інших злочинів, переховування від органу досудового розслідування.

З урахуванням наведених підстав, в обґрунтування необхідності застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, прокурор вважає, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, не може запобігти зазначеним ризикам.

Вказаним ризикам може запобігти тільки запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Згідно із частиною 6 статті 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109 - 114-1, 258 - 258-5, 260, 261, 437 - 442 КК України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.

При цьому відповідно до частини 3 статті 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до абзацу 8 частини 4 статті 183 КПК України під час дії воєнного стану суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109 - 114-1, 258-258-3, 260, 261, 437 - 442 КК України.

Згідно із судовою практикою, зазначає прокурор, суд своїм рішення повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Таким чином, суду при вирішенні питання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, який забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваного, у відповідності до вимог закону слід взяти до уваги, крім даних, передбачених статтею 177 КПК України, характер справи, тяжкість кримінальних правопорушень та наслідки вчинення протиправних діянь.

З урахуванням наведеного прокурор ОСОБА_3 просив суд продовжити строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 строком на 60 днів без визначення розміру застави.

Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні клопотання підтримав та просив його задовольнити.

Обвинувачений ОСОБА_4 не заперечував щодо задоволення заявленого клопотання.

Захисник ОСОБА_5 в судовому засіданні просив суд врахувати пом`якшуючи обставини, наведені в обвинувальному акті, взяти до уваги, що обвинувачений не чинив перешкод під час досудового слідства, що ризики, передбачені статтею 177 КПК України, зменшилися та просив суд призначити альтернативний запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Заслухавши думки сторін кримінального провадження, дослідивши матеріали поданого клопотання та обвинувальний акт, суд доходить таких висновків.

Копію клопотання та доданих до нього документів обвинувачений отримав завчасно.

Згідно з частиною 3 статті 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до положень частини 3 статті 331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.

Відповідно до частини 1 статті 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно з частиною 2 статті 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Згідно з пунктом 4 частини 2 статті 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

У п. 79 рішення у справі «Харченко проти України» від 10.02.2011 ЄСПЛ визначено, що питання обґрунтованості тривалості тримання під вартою не можна вирішувати абстрактно, воно має вирішуватися в кожній справі з урахуванням конкретних його обставин. Таке, що продовжується, тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи, а також, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу.

У розумінні практики ЄСПЛ, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів».

У рішенні «Боротюк проти України» від 16.12.2010 зазначається про те, що тримання особи під вартою допускається за наявності реального суспільного інтересу, який, за належного врахування принципу презумпції невинуватості, виправдовує відступ від вимоги забезпечення поваги до особистої свободи.

У розумінні положень, що наведені у рішенні Європейського Суду з прав людини «Нечипорук, Йонкало проти України» №42310/04 від 21.04.2011, термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

Наявність підстав для залишення обвинуваченого під вартою слід оцінювати в кожній справі з урахуванням її особливостей. Продовження тримання під вартою може бути виправданим заходом у тій чи іншій справі лише за наявності чітких ознак того, що цього вимагає справжній інтерес суспільства, який, не зважаючи на існування презумпції невинуватості, переважує інтереси забезпечення права на свободу (наприклад, рішення ЄСПЛ «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.07.2011).

За змістом частини 3 статті 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

Так, ОСОБА_4 раніше не судимий та обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами 2, 3 статті 436-2 КК України, яке у відповідності до частини 6 статті 12 КК України є тяжким злочином.

При продовженні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд також бере до уваги те, що під час досудового розслідування зібрано вагомі докази про вчинення ОСОБА_4 , кримінальних правопорушень; наявний ризик повторення ним протиправної поведінки; тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_4 у разі визнання винним у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень; крім цього обрання щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту надасть доступ останньому до соціальних мереж, в яких обвинувачений буде мати можливість поширювати матеріали, у яких міститься виправдовування збройної агресії Російської Федерації проти України, розпочатої у 2014 році, а також глорифікацію осіб, які здійснювали збройну агресію РФ проти України, розпочату у 2014 році, представників збройних формувань РФ.

Крім наведеного суд бере до уваги те, що згідно із частиною 6 статті 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109 - 114-1, 258 - 258-5, 260, 261, 437 - 442 КК України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто тримання під вартою, та те, що відповідно до абзацу 8 частини 4 статті 183 КПК України під час дії воєнного стану суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109 - 114-1, 258-258-3, 260, 261, 437 - 442 КК України.

Враховуючи викладене, а також характер вчинення кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до ОСОБА_4 не суперечитиме пункту 2 частини 3 статті 132 КПК України, оскільки саме такий запобіжний захід дасть можливість запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України та забезпечить виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків.

Беручи до уваги закінчення дії попередньої ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд вважає, що строк тримання під вартою ОСОБА_4 необхідно продовжити. Розмір застави згідно з частиною 4 статті 183 КПК України не визначається.

Керуючись статтями 176-178, 183, 184, 193, 194, 196, 199, 314, 315, 316, 331, 350, 369-372, 392, 393, 395 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинам 2, 3 статті 436-2 КК України, призначити до судового розгляду на 11 березня 2026 року о 15:00 год.

Кримінальне провадження розглянути суддею одноособово у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Шевченківського районного суду м. Чернівців.

В судове засідання викликати учасників судового провадження.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 02 травня 2026 (включно), без визначення розміру застави.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Копію ухвали вручити прокурору, обвинуваченому, захиснику та направити до Відділу забезпечення досудового слідства Служби безпеки України (м. Київ пров. Аскольдів 3-А) для виконання.

Ухвала в частині продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою може бути оскаржена безпосередньо до Чернівецького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а обвинуваченим протягом п`яти днів з моменту вручення.

В іншій частині - ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали складений 05 березня 2026 року о 14-30 год.

Суддя ОСОБА_1