Постанова № 13458828, 08.12.2010, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ц

справа № 2а-14618/09/0470

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

08 грудня 2010 року м.Дніпропетровськ

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Павловського Д.П.

при секретарі Бесчасові Д.В.

за участі представника позивача Дробота Є.С.

представників відповідача Місюренко Є.Ю., Оріхової Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом відкритого акціонерного товариства Дніпрошинадо Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську про скасування податкового повідомлення-рішення,-

в с т а н о в и в :

06 листопада 2009р. до суду надійшов вищезазначений адміністративний позов, у якому позивач просить скасувати податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Дніпропетровську від 07 вересня 2009 року № 0000548813/0 (від 02 жовтня 2009 року № 0000548813/1, від 26 жовтня 2009 року № 0000548813/2).

Позовні вимоги обґрунтовано адміністративним позовом від 06.11.2009р.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив задовольнити позов за викладених у ньому підстав.

Представники відповідача просили відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на заперечення на позовну заяву від 04.11.2010р. вх.№63335, наявне у матеріалах справи, яким обґрунтована така позиція.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши доводи сторін, суд встановив наступні обставини.

В ході проведення документальної невиїзної перевірки ВАТ Дніпрошиназ питань своєчасності сплати до бюджету орендної плати за землю за червень 2009 року, було встановлено правопорушення передбачене пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 21.12.2000 року №2181-111 Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондамиіз змінами та доповненнями (далі - Закон №2181) та ст.17 Закону України від 03.07.92 №2535-ХІІ Про плату за землюіз змінами та доповненнями (далі - Закон №2535).

На підставі акта перевірки СДПІ ВПП було прийнято податкове повідомлення-рішення №000548813/01 від 07.09.09, де згідно з пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону №2181, за затримку на 1 календарний день граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання передбачено штраф у розмірі 57 895,05 грн., тобто 10 % від суми податкового боргу у сумі 578 950,49 грн.

Фактично Позивачем було перераховано до державного бюджету оренда плата за землю у розмірі 581 134,46 грн. платіжним дорученням № 3105 від 31.07.09, тобто із затримкою орендної плати на один календарний день (граничний термін сплати за червень 2009 року - 30.07.2009 року). Податковою інспекцією були застосовані штрафні санкції у розмірі 10 % з урахуванням одного дня затримки.

З огляду на викладене СДПІ ВПП дійшла висновку, що позивачем порушено вимоги пп.5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону №2181 та на підставі пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 цього Закону застосовано штрафні санкції за несвоєчасну сплату узгодженої суми податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених Законом.

Також, у судовому засіданні були досліджені письмові докази, а саме: копії податкового повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Дніпропетровську від 07 вересня 2009 року № 0000548813/0, акту невиїзної документальної перевірки ВАТ Дніпрошинавід 25 серпня 2009 року № 1200/08-02/3-05768898, складений СДПІ по роботі з ВПП у м. Дніпропетровську, скарги ВАТ Дніпрошинапро перегляд податкового повідомлення-рішення від 07 вересня 2009 року № 0000548813/0 (вих. № 2289/01-012 від 17.09.2009 р.), рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Дніпропетровську про результати розгляду первинних скарг (вих. № 30751/10/08-15-24 від 02.10.2009 р.), податкового повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Дніпропетровську від 02 жовтня 2009 року № 0000548813/1, скарги ВАТ Дніпрошинапро перегляд податкових повідомлень-рішень від 07 вересня 2009 року № 0000548813/0 (від 02 жовтня 2009 року № 0000548813/1) (вих. № 2553/01-032 від 14.10.2009 р.), рішення ДПА у Дніпропетровській області про результати розгляду скарги (вих. № 28519/10/25-008 від 23.10.2009 р.), податкового повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Дніпропетровську від 26 жовтня 2009 року № 0000548813/2.

Щодо правомірності нарахування штрафних (фінансових) санкцій по орендній платі за землю.

Земельні відносини в Україні регулюються Земельним кодексом України від 25.10.01 № 2768-ІІІ (далі - Земельний Кодекс), а справляння плати за землю - Законом № 2535.

Відповідно до статті 206 Земельного Кодексу та статті 2 Закону № 2535 використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку і визначається залежно від грошової оцінки земель. Власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок.

Об'єктом плати за землю є земельна ділянка, яка перебуває у власності або користуванні. Суб'єктом плати за землю (платником) є власник землі і землекористувач (ст. 5 Закону N 2535).

Термін оренда землі наведено в ст. 1 Закону України Про оренду землівід 06.10.98 № 161-ХІV (далі - Закон №161). Так, оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до ст. 21 Закону №161 орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Закону №2535).

Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою, зокрема, трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом №2535.

Статтею 13 Закону №2535 встановлено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.

Згідно з ст. 14 Закону №2535 платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Платник податків має право подавати щомісячно нову звітну податкову декларацію, що не звільняє його від обов'язку подання податкової декларації до 1 лютого поточного року, у тому числі і за нововідведені земельні ділянки, що не звільняє від обов'язку подання податкової декларації протягом місяця з дня виникнення права на нововідведену земельну ділянку, протягом 20 календарних днів місяця наступного за звітним.

Форма податкової декларації орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності затверджена наказом ДПА України від 20.12.05 №588. Відповідно до вказаної форми окремо декларується розмір нарахування орендної плати за рік згідно з договором оренди та відображається розбивка сум помісячно протягом року.

Положенням ст. 1 Закону України "Про систему оподаткування" від 25.06.91 №1251-ХІІ (далі - Закон №1251) передбачено, що ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), за винятком особливих видів мита, не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування. Відповідно до ст. 9 Закону №1251 платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни. Статтею 17 Закону №1251 встановлено, що сплата податків і зборів (обов'язкових платежів) провадиться у порядку, встановленому цим Законом та іншими законами України.

Порядок сплати зобов'язань платниками податків встановлений Законом №2181, який є спеціальним законом з питань оподаткування, і який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Відповідно до норм п. 1.2 ст.1 Закону № 2181 податковим зобов'язанням вважається зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Пунктом 1.11 ст. 1 Закону № 2181 встановлено, що податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).

Підпунктом 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону № 2181 передбачено, що платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації. При цьому, в п. 5.1 ст. 5 Закону № 2181 зазначено, що податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку.

Закон №2181 визначає безпосередній обов'язок платника податків самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 цього Закону для, подання податкової декларації (пп.5.3.1 п. 5.3 ст. 5).

Відповідно до статті 25 Закону N 2535 за прострочення встановлених строків сплати податку (стаття 17 цього Закону) справляється пеня у розмірах, визначених законом.

Також, необхідно зазначити, якщо платник податків не сплачує самостійно визначену суму податкового зобов'язання у терміни, що визначені ст. 5 Закону № 2181, така сума визнається сумою боргу, а платник податків несе відповідальність у вигляді штрафу, відповідно до загального терміну затримки згідно з пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону №2181 та нарахування пені згідно з пп. 16.1.2 п. 16.1 ст. 16 зазначеного Закону від першого робочого дня. наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання.

Згідно з пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181 у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі 10 % погашеної суми податкового боргу;

при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі 20 % погашеної суми податкового боргу;

при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі 50 % погашеної суми податкового боргу.

Враховуючи наведене, якщо платник податків не сплатив земельний податок за земельну ділянку в терміни, встановлені Законом №2535, то справляється пеня і штраф у розмірах, визначених чинним законодавством.

Аналогічний порядок наведено в пп. 6.1.7 п. 6 Інструкції про порядок застосування та стягнення штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 17.03.01 №110 і зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23.03.01 за №268/5459 (із змінами та доповненнями).

Таким чином, визначення органом державної податкової служби в повідомленні - рішенні податкового зобов'язання у вигляді штрафної санкції за порушення граничних строків сплати узгодженого зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки, є правомірним та обґрунтованим нормами чинного законодавства.

Виходячи із вищевикладеного, суд доходить висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

п о с т а н о в и в:

У задоволенні адміністративного позову - відмовити повністю.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова складена у повному обсязі 13.12.2010р.

Суддя Д.П. Павловський