Постанова № 13458816, 26.11.2010, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ц

справа № 2а-12128/09/0470

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 листопада 2010 року м.Дніпропетровськ

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Павловського Д.П.

при секретарі Бесчасові Д.В.

за участі представників позивача Турцакової І.Б., Бондарева Г.В., Парохненка С.Є.

представника відповідача Немченко К.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю ЛТ-1до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м.Дніпропетровська про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень-рішень,-

в с т а н о в и в :

18 вересня 2009р. до суду надійшов даний адміністративний позов, у якому позивач просить визнати незаконними дії Державної податкової інспекції у Кіровському районі м.Дніпропетровська щодо визначення завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного періоду на 40065 грн., а саме: за вересень 2007 року у сумі 7465 грн., за жовтень 2007 року у сумі 5510 грн., за листопад 2007 року у сумі 4047 грн., за грудень 2007 року у сумі 5576 грн., за квітень 2008 року у сумі 7933грн., за липень 2008 року у сумі 1604 грн., за серпень 2008 року у сумі 2224 грн., за вересень 2008 року у сумі 969 грн., за жовтень 2008 року у сумі 704 грн., за листопад 2008 року у сумі 4033 грн.; визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Кіровському районі м.Дніпропетровська від 19.05.2009 року №0000902302/0, від 29.07.2009 року № 0000902302/1.

Позовні вимоги обґрунтовано адміністративним позовом від 18.09.2009р.

У судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги та просили суд задовольнити позов у повному обсязі, за викладених у ньому підстав.

Представник відповідача просила відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на заперечення на позовну заяву від 25.02.2010р., наявне у матеріалах справи.

Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення та доводи осіб, які беруть участь у справі, суд встановив наступні обставини.

Державною податковою інспекцією у Кіровському районі м.Дніпропетровська на підставі направлення від 27.03.2009 року № 114 проведено планову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю ЛТ-Із питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 22.03.2007 року по 31.12.2008 року, валютного та іншого законодавства за період з 22.03.2007 року по 31.12.2008 року.

По результатам планової виїзної перевірки було складено Акт №1419/232/34886001 від 05.05.2009 року.

Згідно розділу 4 ВисновкиАкту № 1419/232/34886001 від 05.05.2009 року перевіркою встановлено порушення ТОВ ЛТ-І:

1) п.1.32 ст. 1, п. 5.1 ст. 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств№283/ 97 від 22.05.2997 року в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток всього в сумі 64 998, 85 грн., у тому числі за 3 квартал 2007 року в сумі 9331, 12 грн., за 4 квартал 2007 року в сумі 18 916, 39 грн., за 2 квартал 2008 року в сумі 9 915, 78 грн., за 3 квартал 2008 року у сумі 5 997, 50 грн, за 4 квартал 2008 року у сумі 20 838, 06 грн;

2) п.п. 7.4.1, п. 7.4, ст. 7 Закону України Про податок на додану вартістьвід 03.04.19997 року № 168/97 BP в результаті чого підприємством завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного періоду на 40065 грн., а саме: за вересень 2007 року у сумі 7465 грн., за жовтень і 07 року у сумі 5510 грн., за листопад 2007 року у сумі 4047 грн., за грудень 2007 року у сумі 5576 грн., за квітень 2008 року у сумі 7933грн., за липень 20098 року у сумі 1604 грн., за серпень 2008 року у сумі 2224 грн., за вересень 2008 року у сумі 969 грн., за жовтень 2008 року у сумі 704 грн., за листопад 2008 року у сумі 4033 грн.

В подальшому на адресу ТОВ ЛТ-Івідповідачем було направлено додатковий Акт № 1518/232/34886001 від 14.04.2009 року (така дата вказана в Акті) згідно якого, у другому абзаці розділу 4 (п.1) слід читати:

1) п.1.32 ст. 1, п. 5.1 ст. 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств№ 283/97 від 22.05.2997 року в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток всього в сумі 65 011, 00 грн., у тому числі за 3 квартал 2007 року в сумі 9331, 12 грн., за 4 квартал 2007 року в сумі 18 916, 39 грн., за 4 квартал 2008 року у сумі 36764,0 грн..

Наслідком Акту перевірки стало складання відповідачем податкового повідомлення рішення від 19 травня 2009 року № 0000902302/0, у відповідності до якого позивачу було визначено суму податкового зобов'язання з урахуванням штрафних санкцій в сумі 90 246, 00 (дев'яносто тисяч двісті сорок шість) грн.

Не погодившись з Актом перевірки і податковим повідомленням рішенням позивач звернувся із скаргою про перегляд цього рішення до Державної податкової інспекції в Кіровському районі м. Дніпропетровська.

Державною податковою інспекцією в Кіровському районі скаргу № 90 від 01.06.2009 року на податкове повідомлення-рішення від 19 травня 2009 року № 0000902302/0 залишено без задоволення та складено податкове повідомлення-рішення № 0000902302/1 від 29 липня 2009 року.

Також, у судовому засіданні були досліджені письмові докази, а саме: копії Акту № 1419/232/34886001 від 05.05.2009 року, заперечення до Акту № 1419/232/34886001 від 05.05.2009 року, листа № 12695/10/23-216 від 14.04.2009 року, додаткового Акту № 1518/232/34886001 від 14.04.2009, податкового повідомлення-рішення від 19.05.2009 року № 0000902302/0, скарги ТОВ ЛТ-І№ 85 від 25.05.2009 року, скарги ТОВ ЛТ-І№ 90 від 01.06.2009 року, листа № 14597/10/23-216 від 04.06.2009 року, скарги ТОВ ЛТ-І№ 96 від 25.06.2009 року, листа № 18174/10/23-718 від 09.07.2009 року, скарги ТОВ ЛТ-І№ 101 від 23.07.2009 року, рішення податкового органу № 19094/10/23-219 від 29.07.2009 року, податкового повідомлення-рішення від 29.07.2009 року № 0000902302/1, скарги ТОВ ЛТ-І№ 110 від 07.07.2009 року, листа № 8021/6/23-6016/324 від 17.08.2009 року, конверта з листом № 8021/6/23-6016/324 від 17.08.2009 року.

У відповідності до п.1.32.ст. 1 Закону України Про оподаткування прибутку підприємствгосподарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Згідно з п.1.21. ст. 1 Закону України Про оподаткування прибутку підприємствдоходи з джерелом їх походження з України - будь-які доходи, отримані резидентами або нерезидентами від будь-яких видів їх діяльності на території України, включаючи проценти, дивіденди, роялті та будь-які інші види пасивних доходів, сплачених резидентами України, доходи від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до портів, розташованих в Україні, доходи від продажу нерухомого майна, розташованого в Україні, доходи, отримані у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України, а також доходи страховиків-резидентів від страхування ризиків страхувальників-резидентів за межами України, інші доходи від господарської діяльності на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем митних служб України (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо).

В свою чергу, відповідач під час складання Акту перевірки № 1419/232/34886001 від 05.05.2009 року, при визначені терміну доходкерувався Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку № 1 ( далі ПсБО № 1) Загальні вимоги до фінансової звітності, згідно з яким доходи - збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які призводять до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників).

На підставі чого, останній зробив висновок, що до валових витрат можливо віднести тільки ті витрати, які призвели або призведуть до отримання доходу (керуючись ПсБО № 1, а не Законом України Про оподаткування прибутку підприємств), тобто до зростання власного капіталу. Перевіряючий помилково зробив висновок, що збільшення власного капіталу є в обовязковою вимогою для віднесення витрат до валових.

Тобто, на думку відповідача, у зв'язку з тим, що ТОВ ЛТ-Іне отримана компенсація витрат, пов'язаних із зберіганням, переробкою та сушкою ТМЦ, що призвело до отримання підприємством збитків на цю суму і зменшення капіталу згідно бухгалтерського обліку, воно безпідставно зависило валові витрати за перевіряємий період на суму зберігання та переробки 259995, 34грн., які мають бути понесені підприємством за рахунок бухгалтерського прибутку та ніяк не належать до складу валових витрат.

Але такі висновки не відповідають Закону України Про оподаткування прибутку підприємств, згідно п. 5.1 ст. 5 якого валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Пунктом 5.2.1 цього ж Закону визначено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. Окрім цього, п. 5.11 Закону визначає, що установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

В свою чергу, п. 1.43 Закону України Про оподаткування прибутку підприємстввизначає, що інші терміни використовуються у значеннях, визначених законами з питань оподаткування, а також національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку у випадках, визначених цим Законом, які не суперечать цьому Закону та іншим законам з питань оподаткування у частині визначення термінів.

Крім того, статтею 3 ГК України визначено таке поняття, як господарська діяльність: під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

У відповідності до ст.42 ГК України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Тобто, законодавець вже передбачив можливість наявності ризику під час здійснення підприємницької діяльності, що може приводити до отримання підприємством збитків.

Таким чином, висновки відповідача щодо неправомірності віднесення підприємством до валових витрат, витрат, пов'язаних із зберіганням, переробкою та сушкою ТМЦ не відповідають закону, а податкові повідомлень-рішення від 19.05.2009 року № 0000902302/0 та від 29.07.2009 року № 0000902302/1 підлягають скасуванню.

Щодо порушень ТОВ ЛТ-Іпп. 7.4.1, п. 7.4, ст. 7 Закону України Про податок на додану вартістьвід 03.04.1997 року № 168/97 ВР в результаті чого підприємством завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного періоду на 40065 грн., а саме: за вересень 2007 року у сумі 7465 грн., за жовтень 2007 року у сумі 5510 грн., за листопад 2007 року у сумі 4047 грн., за грудень 2007 року у сумі 5576 грн., за квітень 2008 року у сумі 7933грн., за липень 2008 року у сумі 1604 грн., за серпень 2008 року у сумі 2224 грн., за вересень 2008 року у сумі 969 грн., за жовтень 2008 року у сумі 704 грн., за листопад 2008 року у сумі 4033 грн., то з даними висновками, також, неможливо погодитися.

На неодноразові скарги позивача щодо неправомірності висновків відповідача відносно завищення підприємством залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного періоду на 40065 грн., відповідач повідомляв, що відповідно до пп. 5.12.5 п. 5.12 ст. 5 наказу ДПА України від 30.05.97 року № 166 Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і поданняу декларації з податку на додану вартість наступного звітного періоду, коли за результатами перевірки встановлено завищення задекларованої платником суми податкового кредиту та/або заниження податкового зобов'язання, така сума зменшення рядка 26 безпосередньо підприємством відображається зі знаком в рядку 23.4 податкової декларації наступного звітного періоду. Тобто, на думку відповідача, той факт, що останнім нібито було виявлено під час перевірки вищезазначених порушень вимог Закону України Про ПДВє безумовною підставою для позивача у декларації з податку на додану вартість в наступному звітному періоду зменшити рядок 26 на суму начебто встановленого завищення податкового кредиту. Але такі дії відповідача суттєво порушують наші права, а сам факт завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається складу податкового кредиту наступного періоду на 40065 грн. ні чим не підтверджується.

Згідно Закону України Про податок на додану вартість, підприємством до податкового кредиту було включено отримані від постачальників товарів (послуг) податкові накладні по оподаткованим операціям в межах господарської діяльності підприємства.

У відповідності до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України Про податок на додану вартістьдатою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Податкові накладні, отримані підприємством та включені в податковий кредит відображені в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних у тому податковому і періоді, в якому вони отримані, а не в період підписання Акту виконаних робіт. Реєстр надано відповідачу в електронному вигляді. Але, без перевірки включених до реєстру податкових накладних, відповідач безпідставно виключає з податкового кредиту суми пропорційно актам виконаних робіт. При цьому повинні бути зазначені невизнані податкові накладні, зазначені їх номера, дата складання, місяць, в якому вони були включені. Але така інформація в Акті відсутня.

Відповідно до пп. 7.4.1 Закону України Про податок на додану вартість, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідач не пояснив зняття частини податкового кредиту.

Крім того, на скаргу позивача на ім'я Голови ДПА України № 101 від 23.07.2009 року, в якій позивач просив відмінити рішення ДПІ в Кіровському районі м. Дніпропетровська щодо зменшення рядку 26 декларації з ПДВ на суму начебто встановленого завищення податкового кредиту відповідь було направлено на адресу позивача лише 18.08.2009 року, тобто з пропуском строків, передбачених п. 5.2.2 Закону України Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами, згідно з яким у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення, яка подається у письмовій формі та може супроводжуватися документами, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати. Скарга повинна бути подана контролюючому органу протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання платником податків податкового повідомлення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується. Контролюючий орган зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом вдцяти календарних днів від дня отримання скарги платника податків на його адресу поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. У разі коли контролюючий орган надсилає платнику податків рішення про повне або часткове незадоволення його скарги, такий платник податків має право звернутися протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання відповіді, з повторною скаргою до контролюючого органу вищого рівня, а при повторному повному або частковому незадоволенні скарги - до контролюючого органу вищого рівня із дотриманням зазначеного десятиденного строку для кожного випадку оскарження та зазначеного двадцятиденного строку для відповіді на нього.

З урахуванням положень пункту 16.2 статті 16 цього Закону керівник відповідного контролюючого органу (або його заступник) може прийняти рішення про продовження строків розгляду скарги платника податків понад строки, визначені в абзаці першому цього підпункту, але не більше шістдесяти календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення двадцятиденного строку, зазначеного в абзаці першому цього підпункту.

Якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом двадцятиденного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника контролюючого органу (або його заступника), така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків. Скарга вважається, також, повністю задоволеною на користь платника податків, якщо рішення керівника контролюючого органу (або його заступника) про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення двадцятиденного строку, зазначеного в абзаці першому цього підпункту.

Щодо податку на прибуток необхідно зазначити наступне.

Позивач, згідно до Закону № 2181-III від 21.12.2000р. п.4.3.2 навів докази того, що нарахування податкового зобов'язання по оподаткуванню прибутку підприємства, здійсненного контролюючим органом, є помилковим.

При проведенні перевірки ТОВ ЛТ-І, перевіряючим були надані усі необхідні документи, які підтверджують усі валові витрати підприємства. Жоден документ бухгалтерського та податкового обліку, використаний підприємством для обчислення своїх податкових зобов'язань, не був признаний контролюючим органом недійсним.

Всупереч Закону №2181-111 від 21.12.2000р. п. 4.3.1, 4.3.4, податкова інспекція для визначення суми податкового зобов'язання використала непрямі методи, згідно п. 4.3.2 того ж Закону. Якщо податкова інспекція використовує для визначення податкового зобов'язання непрямі методи, то згідно п. 4.2.3 обов'язок доказу нарахування податкового зобов'язаний покладається на контролюючий орган.

Податкова інспекція для обґрунтування зняття з валових витрат підприємства, витрат пов'язаних із переробкою, зберіганням, та підготовкою сировини (катанки) до переробки використовувало поняття доходикеруючись ПсБО № 1, але в Законі України Про оподаткування прибутку підприємствавикористовуються свої терміни для визначення доходу доходи з джерелом їх походження з України(ст. 1 п. 1.21 Закону України) та валовий доход(ст. 4 п. 4.1). Згідно поняття цих термінів підприємство отримувало доход і може віднести отримані послуги до складу валових витрат. Крім того, ст. 1 п. 1.43 підтверджує правильність використання підприємством терміну доходзгідно Закону України Про оподаткування прибутку підприємств.

Згідно ст.3 ГК України, господарська діяльність з метою одержання прибутку є підприємництво, а згідно ст.42 ГК України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична на власний ризик господарська діяльність. Тобто при веденні господарської діяльності є ризик отримання збитків, але ж така діяльність все одно буде вважатися господарською. Крім того, в самому Законі України Про оподаткування прибутку підприємствозначено про можливість отримання від'ємного значення об'єкта оподаткування, тобто збитків. Про це йдеться в ст.6 цього Закону. Згідно з цією статтею збитки підприємства за результатами податкового року підлягають включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Контролюючим органом не був наданий перелік документів обліку з вказівкою сум, які були виключені з валових витрат. З наданої суду Таблиці 1 можливо побачити, що деякі суми були зняти з валових витрат хоча їх і не було у даних податкового обліку. Відсутнє також обґрунтування в частині - чому з валових витрат виключено саме 259 995, 34 гривень. Отримані підприємством збитки носять об'єктивній характер і пов'язані з економічною кризою, яка привела до скорочення споживання металопродукції зокрема дроту, а також з падінням цін на дріт. У переробку була надана сировина (катанка), яка була куплена по більш високім цінам, ніж ті по яким можливо було продати дріт. 90 відсотків собівартості дроту складає вартість сировини (катанки). В доданих до позову документах є ціни завода- виробника катанки в період з 23.06.08 р. по 29.10.08 р., з яких вбачається, що за цей період ціна впала на 3157 гривень за тону (без ПДВ), тобто більш ніж в два рази. Отже, ствердження представників відповідача в судовому засіданні, що підприємства не мають права вести господарську діяльність, яка є збитковою, та що таке взагалі неможливо є безпідставними та суперечать чинному законодавству. Що стосується податку на додану вартість, то необхідне зазначити наступне. Контролюючим органом не був наданий перелік податкових накладних, суми з яких були виключені з податкового кредиту підприємства. З наданої суду Таблиці 2 можливо побачити, що в окремих місяцях був знятий податковий кредит на який підприємством не було отримано податкових накладних і які відповідно не були включені у склад податкового кредиту при поданні декларації по ПДВ. Сума невизнаного податкового кредиту, а також дії податкової інспекції були оскаржені в адміністративному порядку. При цьому ДПА України були порушені терміни розгляду скарги підприємства. Скарга була отримана ДПА України 27.07.2009р. (повідомлення про вручення), а відповідь на скаргу була відправлена підприємству 18.08.2009 р. (конверт), тобто був порушений встановлений законодавством двадцятиденний строк. Згідно статті 5 п. 5.2.2 Закону України Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами№2181-111 від 21.12.2000 р., якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом двадцятиденного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника контролюючого органу (або його заступника), така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків. Скарга вважається також повністю задоволеною на користь платника податків, якщо рішення керівника контролюючого органу (або його заступника) про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення двадцятиденного строку, зазначеного в абзаці першому цього підпункту. Враховуючи вищевикладене, суд вважає позицію позивача належним чином обґрунтованою та доведеною, а рішення відповідача неправомірними, та доходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню. Керуючись ст.ст.158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, - п о с т а н о в и в: Адміністративний позов - задовольнити повністю. Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Кіровському районі м.Дніпропетровська від 19 травня 2010 року №00009023/0 та від 29 липня 2009р. №00009023/1. Присудити на користь товариства з обмеженою відповідальністю ЛТ-1документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України у сумі 3 (три) грн. 40 коп. Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова складена у повному обсязі 01.12.2010р. Суддя Д.П. Павловський