Рішення № 134583637, 05.03.2026, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/785/26

РІШЕННЯ

іменем України

05 березня 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Салюка П.І. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в якому просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо визначення заниженого розміру заборгованості за рішенням суду у справі №560/2017/24 ОСОБА_1 неврахування інфляційних втрат та 3 % річних; обмеження виплати заборгованості на підставі постанови КМУ №821.

- зобов`язати Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області провести перерахунок заборгованості ОСОБА_1 з 2020 року з урахуванням індексу інфляції 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України;

- зобов`язати Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити реальну та повну виплату заборгованості ОСОБА_1 без застосування обмежень, встановлених постановою КМУ №821.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач всупереч рішенням суду та вимогам законодавства, здійснив неповний перерахунок пенсії, не нарахував інфляційні втрати і 3 % річних за прострочення та фактично обмежив виконання рішення суду, чим порушив право позивача на повне і своєчасне отримання належних йому виплат.

Ухвалою суду від 22 січня 2026 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

Відповідач правом на подання відзиву на адміністративний позов у наданий йому строк згідно ухвали не скористався, жодних документів до суду не подав.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, з`ясувавши всі обставини справи, суд встановив наступне.

Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Хмельницькій області та 22.04.2013 отримує пенсію по інвалідності відповідно до статті 54 Закону України від 28.02.1991 №796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон №796-XII).

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 21 серпня 2024 року по справі № 560/2017/24 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити перерахунок та виплату пенсії по інвалідності ОСОБА_1 з 01.01.2020 як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС І категорії відповідно до статті 54 Закону України від 28.02.1991 №796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження, відповідно до довідки Головного управління Держпродслужби в Хмельницькій області від 27.02.2019 №22/03.01-05.

Позивач 19.11.2025 звернувся до відповідача із заявою, в якій просив здійснити перерахунок виплату заборгованості на рішення суду у справі №560/2017/24 з урахуванням інфляції та 3% річних.

Відповідач листом від 08.12.2025 повідомив, що на виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 21.08.2024 у справі №560/2017/24, з урахуванням ухвали від 28.02.2025 про виправлення описки, яке набрало законної сили згідно ухвали Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21.10.2024, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснено перерахунок та виплату пенсії по інвалідності з 01.01.2020 як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС І категорії відповідно до статті 54 Закону України від 28.02.1991 №796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження, відповідно до довідки Головного управління Держпродслужби в Хмельницькій області від 27.02.2019 №22/03.01- 05/924.

Загальна сума доплати пенсії, нарахованої на виконання рішення суду у справі №560/2017/24 за період з 01.01.2020 по 28.02.2025 складає 380508,63 грн.

В межах виділених коштів, позивачу на банківський рахунок, відкритий в ЛТ «Ощадбанк», 18.11.2025 та 25.11.2025 перераховано частину нарахованих на виконання рішень суду коштів - по 187,35 грн.

В подальшому залишок не виплаченої заборгованості, нарахованої на виконання рішень суду 380133,93 грн (380508,63-187,35-187,35) буде проводитися в межах затверджених бюджетних призначень для здійснення відповідних виплат пропорційно виділеним на зазначені цілі бюджетним асигнуванням за джерелами їх фінансування.

Позивач, вважаючи протиправними дії відповідача, звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" від 05.06.2012 № 4901-VI (далі - Закон № 4901-VI) держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є, зокрема, державний орган, державні підприємство, установа, організація.

За приписами ч. 1, 2 ст. 3 Закону № 4901-VI виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України "Про виконавче провадження", із заявою про виконання рішення суду.

Разом із заявою стягувач подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Частиною 4 ст. Закону № 4901-VI перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей.

Вирішуючи питання щодо можливості застосування до спірних правовідносин приписів статті 625 ЦК України, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 1 ЦК України до майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з частиною третьою статті 11 та частини першої статті 13 ЦК України цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Частинами першою, другою статті 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В контексті спірних правовідносин суд застосовує висновки Великої Палати Верховного Суду, яка у постанові від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц виснувала, що у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань (пункт 45 постанови).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зауважувала, що стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України. Тому приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (зокрема деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України). Отже, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір, делікт тощо). Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачають договір або спеціальний закон, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань (постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2018 у справі №758/1303/15-ц (пункти 17, 18, 26, 28), від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц (пункти 44, 45), від 19.06.2019 у справі №646/14523/15-ц, від 09.11.2022 у справі № 420/2411/19 (пункт 77)).

Варто наголосити, що за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а цивільне законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Відповідно до висновку Верховного Суду України, висловленого в постанові від 20.01.2016 у справі № 6-2759цс15 (спір стосувався невиконанням рішення суду про зобов`язання Міноборони України перерахувати та виплатити особі одноразову грошову допомогу відповідно до статей 9, 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»), приписи статті 625 ЦК України не застосовуються до трудових правовідносин (заборгованості із заробітної плати, відшкодування шкоди працівникові внаслідок трудового каліцтва), сімейних та інших правовідносин, які регулює спеціальне законодавство.

Верховний Суд у справі № 580/9536/23 у постанові від 29.04.2025 вказав, що такі висновки щодо застосування статті 625 ЦК України є актуальними та Велика Палата Верховного Суду від таких не відступала.

Окрім того, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07.04.2020 у справі №910/4590/19 зазначила, що за змістом частини другої статті 22, статті 1192 ЦК України відшкодування шкоди здійснюється лише за умови доведення розміру заподіяної шкоди. Натомість відповідно до частини другої статті 625 ЦК України кредитор вправі вимагати сплати суми боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також процентів річних від простроченої суми. Ці правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника в певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному, порівняно з відшкодуванням шкоди (зокрема, зі стягненням збитків), порядку. Така спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру заподіяної шкоди (розміру збитків). Отже, стягнення інфляційних і процентів річних, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, є способом компенсації майнових втрат кредитора, а не способом відшкодування шкоди.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.10.2023 у справі № 686/7081/21 дійшла таких висновків:

"37. За змістом статей 524, 533 - 535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Судове рішення про стягнення таких коштів є рішенням про примусове виконання обов`язку в натурі, тобто підтверджує грошове зобов`язання, зокрема те, що виникло у боржника у зв`язку із завданням ним шкоди потерпілому (кредитору).

38. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч.2 ст. 625 ЦК України).

39. У разі якщо центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом трьох місяців не перерахував кошти за рішенням суду про стягнення коштів, крім випадку, зазначеного в частині четвертій статті 4 цього Закону, стягувачу виплачується компенсація в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду (ч. 1 ст. 5 Закону № 4901-VI).

64. Велика Палата Верховного Суду наголошує на тому, що у разі порушення державою-боржником строку виконання судового рішення про стягнення на користь стягувача-кредитора коштів із Державного бюджету України (прострочення виконання підтвердженого судовим рішенням грошового зобов`язання держави з відшкодування завданої нею шкоди) стаття 625 ЦК України та частина перша статті 5 Закону № 4901-VI встановлюють ефективний компенсаторний механізм захисту від такого порушення, дозволяючи кредитору стягнути з держави 3 % річних від вчасно несплаченої за чинним рішенням суду суми й інфляційні втрати за період прострочення виконання цього рішення.»

У постанові Велика Палата Верховного Суду від 09.11.2023 у справі №420/2411/19 сформувала правовий висновок, відповідно до якого, у разі неналежного виконання (прострочення) державою підтвердженого (визначеного, конкретизованого) судовим рішенням її грошового зобов`язання перед кредитором до правовідносин щодо прострочення виконання грошового зобов`язання слід застосовувати приписи ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Судове рішення про стягнення коштів є рішенням про примусове виконання обов`язку в натурі, тобто підтверджує грошове зобов`язання, зокрема, те, що виникло у боржника у зв`язку із завданням ним шкоди потерпілому (кредитору) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 03.10.2023 у справі № 686/7081/21 (провадження № 14-91цс22)).

У постанові Велика Палата Верховного Суду від 03.10.2023 у справі №686/7081/21 також вказала, що інфляційні втрати та три відсотки річних за прострочення виконання судового рішення можуть бути заявлені до стягнення з наступного дня після спливу трьох місяців від пред`явлення до виконання органу ДКС України виконавчого документа (ч. 4 ст. 3 Закону № 4901-VI) включно до дня, що передує дню повного виконання судового рішення.

Таким чином, для застосування наслідків (відповідальності) за прострочення виконання грошового зобов`язання держави можуть бути застосовані вимоги ч. 2 ст. 625 ЦК України лише за наявності одночасно кількох умов: наявність судового рішення, яке набрало законної сили, про визначення зобов`язання як грошового; грошове зобов`язання повинне бути конкретизоване судовим рішенням, тобто з визначенням чіткої суми.

З матеріалів справи слідує, що вимоги позивача щодо стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача заборгованості з урахуванням 3% річних, ґрунтуються на невиплаті і перерахованої пенсії на виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду у справі 560/2017/24.

В той же час, суд наголошує, що вказаним рішенням відповідача зобов`язано вчинити певні дії. При цьому, з матеріалів справи вбачається, що розрахунок суми заборгованості, що належить позивачу, при ухваленні рішень по суті позовних вимог не здійснювався. Вказані судові рішення не містять будь-яких застережень щодо стягнення з відповідача відповідних сум, грошове зобов`язання не конкретизоване судовими рішеннями, тобто без визначення чіткої суми.

Верховний Суд в постанові від 24.07.2023 по справі №420/6671/18 зазначив, що зобов`язання відповідача вчинити певні дії зі сплати заборгованості по пенсії і стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень певного розміру грошових коштів за конкретний період є різними за своєю суттю способами захисту прав та інтересів позивача, які обираються позивачем при поданні позову, а судом при ухваленні рішення.

Матеріали справи не містять будь-яких доказів на підтвердження того, що станом на теперішній час грошові кошти, нараховані на виконання рішень суду, виплачені позивачеві в повній сумі.

За таких підстав, оскільки між позивачем та відповідачем відсутнє неналежне виконання (простроченого) грошового зобов`язання підтвердженого (визначеного, конкретизованого) відповідним судовим рішенням, суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосовування приписів ч. 2 ст. 625 ЦК України до спірних правовідносин.

Крім того, позивач просить зобов`язати здійснити повну виплату заборгованості та без застосування постанови Кабінету Міністрів України №821.

Частиною 1 ст. 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» визначено виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - коштами, передбаченими за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Згідно із п.п. 20 та 29 ч. 1 ст. 116 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом. Взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України є порушенням бюджетного законодавства.

Порядком ведення обліку рішень суду у Реєстрі рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 26.09.2018 № 20-1, яка набрала чинності 10.11.2018, визначено процедуру функціонування реєстру рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою та внесення інформації до нього. Черговість виконання рішень визначається датою їх надходження до боржника.

Витрати Пенсійного фонду України на виплати, які здійснюються за рахунок Державного бюджету України затверджуються Бюджетом Пенсійного фонду України на відповідний рік. Тому, погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду здійснюється органами Пенсійного фонду України в межах бюджетних асигнувань виділених на цю мету.

Тобто, з наведених вище приписів законодавства вбачається, що виплата заборгованості по пенсіях здійснюється за рахунок спеціальних бюджетних призначень в порядку черговості, яка складається в залежності від дати надходження рішення до боржника.

Суд, зауважує, що нарахована позивачу сума пенсії має бути виплачена за рахунок коштів Державного бюджету України. Проведення такої виплати не може бути здійснене за рахунок власних коштів Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, а проводиться лише у разі наявності на це відповідних бюджетних асигнувань.

Окрім цього, суд наголошує, що виділення коштів з державного бюджету на фінансування даної бюджетної програми не залежить від територіального органу Пенсійного фонду України. У свою чергу, керівник Головного управління не наділений правом змінювати цільове призначення коштів Державного бюджету, що виділяються безпосередньо на виплату пенсій, та в межах своїх повноважень особисто не може визначати порядок їх використання.

Вказані вище обставини не можуть свідчити про наявність протиправної дій ГУ ПФУ в Хмельницькій області чи про ухилення відповідача від виконання у повному обсязі рішення суду у справі, оскільки у межах своїх повноважень відповідач вчинив необхідні дії для виконання судового рішення, а невиконання на даний час рішення суду в частині виплати нарахованої пенсії зумовлено обставинами, які не залежать від відповідача чи його посадових осіб.

При цьому, суд зазначає, що грошові кошти у вигляді заборгованості по пенсії, які належать стягувачу, не є власністю Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, не знаходяться на його рахунках. Фактичне, у повному обсязі виконання судового рішення, можливо лише за наявності відповідного бюджетного призначення за рахунок Державного бюджету України та відповідно до Порядку № 1165. Водночас стягнення з суб`єкта владних повноважень (територіального органу Пенсійного фонду України) коштів, які знаходяться на його рахунках але призначені для іншої мети, можуть поставити під загрозу функціонування такого суб`єкта, виконання покладених на нього функцій та, відповідно, нанесення шкоди необмеженій кількості осіб.

Зазначені висновки узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 24 липня 2023 року у справі № 420/6671/18.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821 затверджено Порядок здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень (далі - Порядок № 821).

Пунктом 2 Порядку № 821 визначено, що перераховані пенсії за рішенням суду - сума пенсії або щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації пенсії, доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, щомісячної доплати до пенсії, адресної допомоги до пенсійної виплати та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), визначена як різниця між розміром призначеної/перерахованої на виконання судового рішення суми виплати та визначеним органом Пенсійного фонду України розміром, з урахуванням положень нормативно-правових актів.

Згідно з п. 3 Порядку № 821, судові рішення та виконавчі документи, що надходять на виконання до Пенсійного фонду України та його територіальних органів реєструються та зберігаються відповідно до правил, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 17 січня 2018 р. № 55 Деякі питання документування управлінської діяльності (Офіційний вісник України, 2018 р., № 23, ст. 770).

Облік нарахованих на виконання рішень суду сум пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці) за минулий час та перерахованих пенсій за рішенням суду ведеться в базах даних одержувачів відповідних виплат (електронних пенсійних справах/електронних справах одержувачів) на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду України про призначення (перерахунок) відповідних виплат та у сформованому на їх підставі переліку одержувачів виплат на виконання судових рішень (далі - перелік).

Суд враховує, що на виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 21.08.2024 у справі №560/2017/24, з урахуванням ухвали від 28.02.2025 про виправлення описки, яке набрало законної сили згідно ухвали Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21.10.2024, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснено перерахунок та виплату пенсії по інвалідності з 01.01.2020 як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС І категорії відповідно до статті 54 Закону України від 28.02.1991 №796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження, відповідно до довідки Головного управління Держпродслужби в Хмельницькій області від 27.02.2019 №22/03.01- 05/924.

Загальна сума доплати пенсії, нарахованої на виконання рішення суду у справі №560/2017/24 за період з 01.01.2020 по 28.02.2025 складає 380508,63 грн.

В межах виділених коштів, позивачу на банківський рахунок, відкритий в ЛТ «Ощадбанк», 18.11.2025 та 25.11.2025 перераховано частину нарахованих на виконання рішень суду коштів - по 187,35 грн.

Таким чином, у даному випадку відсутні протиправні дії відповідача щодо невиплати позивачу повної заборгованості на виконання рішення суду.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) Відповідач:Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Гната Чекірди, 10,м. Хмельницький,Хмельницька обл., Хмельницький р-н,29013 , код ЄДРПОУ - 21318350)

Головуючий суддя П.І. Салюк