Рішення № 134583173, 23.02.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

23 лютого 2026 року № 520/33149/25

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Бадюкова Ю.В.,

при секретарі судового засідання Трунова М.В.,

за участі представників:

позивача не з`явився,

відповідача Лютянського М.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом

Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 )

до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Григорія Сковороди, буд. 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 43983495)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі позивач, ФОП ОСОБА_1 , ОСОБА_1 ) звернулась із позовною заявою до Головного управління ДПС у Харківській області (надалі відповідач, ГУ ДПС у Харківській області, контролюючий орган, владний суб`єкт), у якій просить суд:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення від 25.08.2025 № 00416890707 та № 00416990707.

- судові витрати покласти на Відповідача Головне управління ДПС у Харківській області.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що фактичну перевірку дотримання податкового законодавства проведено за відсутності передбачених пунктом 81.1 статті 81 ПК України підстав.

Так, 20 березня 2025 року між нею та ОСОБА_2 було укладено договір оренди приміщення № 1 від 20.03.2025 р., згідно якого приміщення АГЗС за адресою АДРЕСА_2 , загальною площею 12,5 кв.м. було передано в оренду ОСОБА_2 , відтак господарську діяльність за вказаною адресою ФОП ОСОБА_1 не веде, вимог чинного законодавства не порушувала, незаконну діяльність не провадила, що також підтверджується рішенням Кегичівського районного суду Харківської області від 22 серпня 2025 року по справі № 624/784/25.

До акту перевірки внесені недостовірні дані про фактичні залишки газу, що й обумовило неправомірне донарахування штрафних санкцій. При цьому, перевіряючі не використовували Методику визначення об`єму необлікованого пального, затверджену постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2025 № 444.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 26.12.2025 р. відкрито провадження в адміністративній справі та призначено підготовче судове засідання, запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з дня одержання копії ухвали про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі подати до суду відзив на адміністративний позов.

Головне управління ДПС у Харківській області позовну заяву не визнало. У письмовому відзиві посилається на те, що посадові особи контролюючого органу діяли у межах чинного законодавства як щодо підстав проведення фактичної перевірки, так і виявлених порушень, що зафіксовані в акті перевірки і стали підставою донарахування штрафних санкцій.

Зазначав, що формулювання конкретною змісту наказу є дискрецією контролюючого органу, однак, з обов`язковим дотриманням вимог норм абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України щодо змісту наказу про проведений перевірки. У разі встановлення в одному підпункті статті декількох самостійних підстав для проведення перевірки, кожна з них не обов`язково має бути сформульована тотожно до змісту правової норми, якою ця підстава встановлена, проте повинна бути чітко визначена та відповідати правовій нормі.

Якщо відповідний підпункт пункту 80.2 сгатті 80 ПК України утримує в собі весь спектр необхідних елементів для визначення підстави для призначення перевірки (як правової, так і фактичної), покликання у наказі на сам лише підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК України можна вважати мінімально допустимим обсягом інформації в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України. Тому відсутні підстави вважати, що такий наказ породжує його неоднозначне трактування та/або невизначеність із фактичною підставою перевірки. Відповідно, такий наказ не можна вважати протиправним.

Крім того, вважає, що посадовими особами ГУ ДПС правомірно встановлено не проведення розрахункових операцій через РРО при продажу газу скрапленого та не видача відповідних розрахункових документів на загальну суму 1940,00 грн.

Також позаяк на початок проведення перевірки працівникам контролюючого первинні документи на підтверджений ведення обліку товарних запасів надані не були, зроблено правомірний висновок про порушення вимог пункту 12 частини першої статті 3 Закону України № 265/95-ВР.

За вказані порушення ГУ ДПС правомірно прийнято ППР від 25.08.2025 № 00416890707 про застосування штрафних (фінансових) санкцій, загальна сума у розмірі 211527,00 грн . за порушення п.12 ст. 3 Закону України № 265/95 ВР та № 00416990707 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 360000,00 грн. за порушення п. 2 ст. 29 Закону України № 3817-1Х.

До судового засідання позивач та його представник не прибули, до суду надіслав заяву про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив та просив відмовити у його задоволенні з підстав та мотивів, що у ньому зазначені.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 з 05.08.2008 зареєстрована як фізична особа підприємець та перебуває на податковому обліку у Головному управлінні ДПС у Харківській області.

20 березня 2025 року між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір оренди приміщення № 1 від 20.03.2025 р., положеннями якого передбачено, що Орендодавець передає, а ОСОБА_3 приймає в тимчасове платне користування приміщення, що є предметом оренди, і знаходиться за адресою АДРЕСА_2 , загальною площею 12,5 кв.м.

Розділами 4 та 10 передбачено, що строк дії цього Договору починає свій перебіг з 20 березня 2025 року та закінчується 20 березня 2026 року.

23.07.2025 заступником начальника Головного управління ДПС у Харківській області Світланою Подсохою на підставі підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 (здійснення функцій, визначених законодавством у сфері обігу алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального), підпунктів 19 -1.1.4, 19.1.14, 19-1. 1.16 19-1. 1.20 пункту 19 -1. 1 статті 19-1, підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, статті 15 Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», частини першої статті 16 Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», частини першої статті 72 Закону України від 18 червня 2024 року № 3817-ІХ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», прийнято наказ № 3313-п «Про проведення фактичної перевірки фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 )», яким наказано провести з 24 березня 2025 року тривалістю не більше 10 діб фактичну перевірку фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) за місцем фактичного провадження діяльності в господарському об`єкті, розташованому за адресою: АДРЕСА_2 за період з 18.03.2025 по день закінчення фактичної перевірки.

Як убачається з тексту зазначеного наказу, перевірка проводиться з метою здійснення контролю за дотриманням вимог Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», Закону України від 18 червня 2024 року № 3817-ІХ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», Податкового кодексу України та інших нормативно-правових актів у сфері обігу підакцизних товарів, зокрема з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платником податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотриманням роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин із працівниками (найманими особами) тощо.

Відповідно бази даних ГУ ДПС 24.03.2025 ФОП ОСОБА_1 подана заява за формою 20-ОПП про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність де об`єктом оподаткування зазначено торгівельний павільйон та розміщення обладнання для торгівлі скрапленим вуглеводним газом, та земельна ділянка площею 0.0600 га за адресою: АДРЕСА_2 . Також 08.04.2025 року подана заява за Формою 20-ОПП про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність де об`єктом оподаткування зазначено резервуар ЗВГ-10. на 9960 л.

Також, до ГУ ДПС ФОП ОСОБА_1 подано заяву за Формою № 1-РРО про реєстрацію реєстратора розрахункових операцій від 31.03.2025 та 02.04.2025 зареєстровано РРО 461АЗС POS Mini, заводський номер TN80082155, фіскальний номер 3001192802 за місцем здійснення діяльності: АДРЕСА_2 . Зазначені обставини учасниками справи не заперечуються.

Відповідно до наказу ГУ ДПС від 23.07.2025 № 3313-п та на підставі відповідних направлень від 23.07.2025 фахівцями відділу фактичних перевірок управління податкового аудиту 24.07.2025 року проведено фактичну перевірку торгівельного павільйону та розміщення обладнання для торгівлі скрапленим вуглеводним газом, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 .

Як убачається з акту фактичної перевірки № 31719/20/16/РРО/ НОМЕР_1 від 24.07.2025 під час проведеної перевірки встановлено, що оператор АЗС ОСОБА_4 24.07.2025 о 12:10 год. здійснив відпуск 10 літрів газу скрапленого за ціною 34,50 грн. та отримав готівкові кошти у розмірі 345,00 грн. Також ОСОБА_4 складено опис наявних купюр та монет що знаходились на місці проведення розрахунків, в якому зазначено, що кошти у розмірі 1940,00 грн. отримані за реалізований 24.07.2025 товар (газ скраплений).

В ході перевірки встановлені порушення п. 1, 2, 12 статті 3 Закону України № 265/95-ВР; ст. 38 Закону України від 30.06.2021 № 1591-IX «Про платіжні послуги»; ст. 1 постанови КМУ від 29.07.2022 № 894 «Про встановлення строків, до настання яких торговці повинні забезпечити можливість здійснення безготівкових розрахунків за продані ними товари (надані послуги)»; ст. 24 Кодексу законів про працю України від 10.12.1971 року № 322-VII; п.2 ст. 29 Закону України від 18.06.2024 № 3817-ІХ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистиляторів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального, а саме:

-не проведення розрахункових операцій через РРО при продажу газу скрапленого та не видача відповідних розрахункових документів на загальну суму 1940,00 грн.;

-роздрібна торгівля пальним (газом скрапленим) без наявності ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним;

-порушення порядку обліку товарних запасів за місцем їх реалізації та зберігання у вигляді встановленого надлишку товарних запасів (газу скрапленого) в сумі 209587,50 грн.;

-порушення порядку проведення розрахунків з використанням електронних платіжних засобів за товари (послуги), а саме: не забезпечено можливість здійснення безготівкових розрахунків за продані товари (надані послуги) за допомогою електронних платіжних засобів;

-допуск до роботи працівника без укладання трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням роботодавця, та без повідомлення центрального органу виконавчої політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому КМУ, а саме: трудові відносини не оформлені належним чином з оператором АЗС ОСОБА_4 , який 24.07.2025 здійснював продаж скрапленого газу.

Не погодившись з висновками акту перевірки, позивач листом від 07.08.2025 б/н, в якому ОСОБА_1 не погоджуєтесь з порушеннями з огляду на те, що фактична перевірка проводилась за адресою: АДРЕСА_2 . де знаходиться нежитлове приміщення, яке належить ФОП на праві власності, та відповідно договору оренди приміщення від 20.03.2025 року № 1 та акту-передачі приміщень від 20.03.2025 року передано в оренду громадянці ОСОБА_2 (податковий номер НОМЕР_2 ) і зазначала що господарську діяльність за адресою: АДРЕСА_2 вона не веде.

До заперечення додавались копія витягу з Державного реєстру речових прав, копія Договору оренди № 1 від 20.03.2025 року, копія акту приймання - передачі приміщення.

25.08.2025 р. ГУ ДПС у Харківській області прийнято податкові повідомлення рішення № 00416890707 про застосування штрафних санкцій за порушення законодавства про патентування, нормативного регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг у розмірі 211527, 00 грн. та № 00416990707 про застосування до ОСОБА_1 штрафних санкцій за порушення закону у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюнових виробів у розмірі 360000, 00 грн.

Крім того, як убачається з рішення Кегичівського районного суду Харківської області від 22.08.2025 по справі № 624/784/25, яке набрало законної сили 02.09.2025 року: « 24 липня 2025 року о 13 год 43 хв за адресою АДРЕСА_3 , ОСОБА_2 здійснювала господарську діяльність без державної реєстрації в якості ФОП та без ліцензії відповідної, а саме здійснювала роздрібну торгівлю скрапленого газу із паливно-закривного модулю, який згідно договору оренди від 20 березня 2025 року надано їй в оренду.

У зв`язку з цим складений протокол про вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП.».

Під час розгляду зазначеної справи суд дійшов до висновку, що у діях ОСОБА_2 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП. оскільки вона проводила господарську діяльність без державної реєстрації як суб`єкта господарювання та здійснювала господарську діяльність без отримання ліцензії на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону.

Викладене підтверджується визнанням вини самою ОСОБА_2 , протоколом про адміністративне правопорушення, копіями пояснень, копією договору оренди приміщення від 20 березня 2025 року, довідкою.

Зазначеним рішенням суду визнано ОСОБА_2 винною у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП та накладено на ОСОБА_2 адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн. 00 коп., без конфіскації предметів торгівлі.

За приписами ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Частина 1 ст. 164 КУпАП передбачає відповідальність за провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб`єкта господарювання або без подання повідомлення про початок здійснення господарської діяльності, якщо обов`язковість подання такого повідомлення передбачена законом, або без отримання ліцензії на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, або у період зупинення дії ліцензії, у разі якщо законодавством не передбачені умови провадження ліцензійної діяльності у період зупинення дії ліцензії, або без одержання документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди).

Допитаний у якості свідка у судовому засіданні ОСОБА_5 пояснив, що ОСОБА_2 є його дружиною. Їх сім`я є внутрішньо переміщеними особами. З метою його поліпшення скрутного матеріального становища у фізичною особи-підприємця ОСОБА_1 взяли в оренду приміщення заправної станції згідно договору оренди та почали працювати на ній. Скраплений газ ОСОБА_4 відпускав особисто, при цьому реєстратор розрахункових операцій не працював. Пояснити походження скрапленого газу не зміг, але пояснив, що виручені кошти від його продажу приносив додому.

Позивач не погодився з вищевказаними рішеннями Головного управління ДПС у Харківській області та звернувся до суду з позовом у цій справі.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає ПК України.

Згідно із пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України, контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до пп. 20.1.10 п. 20.1 ст. 20 ПК України, контролюючі органи мають право здійснювати контроль за додержанням законодавства з питань регулювання обігу готівки (крім банків), порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів, за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб`єктами господарювання установлених законодавством обов`язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначено Законом № 265/95-ВР.

Відповідно до статті 15 Закону № 265/95-ВР контроль за додержанням суб`єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів, інших емітованих платіжних інструментів та інших вимог цього Закону здійснюють контролюючі органи шляхом проведення фактичних та документальних перевірок відповідно до Податкового кодексу України.

За змістом ч. 1 ст. 72 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» 18 червня 2024 року № 3817-IX (далі Закон № 3817) контроль за дотриманням цього Закону здійснюють органи ліцензування та інші органи в межах компетенції, визначеної законом. Контроль за дотриманням вимог щодо відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства до малих виробництв виноробної продукції, малих виробництв дистилятів, малих виробництв пива здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів.

Пунктом 75.1 ст.75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з пп.75.1.3. п.75.1 ст.75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Пунктом 80.1 ст.80 ПК України визначено, що фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Із змісту п.81.1 ст.81 ПК України слідує, що в наказі про проведення перевірки повинні зазначатися, серед іншого, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені ПК України, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися.

Згідно з абз. 3 п. 81.1 ст.81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, зокрема, копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу

Отже, ПК України закріплює таку обов`язкову вимогу щодо змісту наказу про проведення перевірки як необхідність відображення підстави для її проведення, визначеної цим Кодексом. Під час вирішення питання щодо правомірності призначення і проведення перевірки, зокрема фактичної, необхідно надавати оцінку достатності змісту наказу в контексті чіткого визначення у ньому правової (юридичної) підстави проведення такої перевірки та існування відповідної фактичної підстави, яка є передумовою для її проведення.

Підстави проведення фактичної перевірки передбачено статтею 80 ПК України.

Судом встановлено, що в наказі ГУ ДПС в Харківській області № 3313-п від 23.07.2025 підставами для проведення фактичної перевірки визначено: підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 (здійснення функцій, визначених законодавством у сфері обігу алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального), підпункти 19 -1.1.4, 19.1.14, 19-1. 1.16 19-1. 1.20 пункту 19 -1. 1 статті 19-1, підпункт 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, стаття 15 Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», частина перша статті 16 Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», частина перша статті 72 Закону України від 18 червня 2024 року № 3817-ІХ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального».

За приписами підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

Отже, єдиною передумовою та підставою для призначення фактичної перевірки з питання дотримання платником податків податкової дисципліни, передбаченою підпунктом 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, є наявна та/або отримана в установленому законодавством порядку інформація від визначеного у цій же нормі кола суб`єктів: державних органів або органів місцевого самоврядування. Жодних інших підстав ця норма не встановлює.

Підпунктом 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України визначено, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав,- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах і пального, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, та/або масовими витратомірами, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального.

Верховний Суд у постанові від 26.03.2024 (справа №420/9909/23, адміністративне провадження № К/990/67/24) виснував: «Аналіз підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України дає підстави для висновку, що в ньому достатньою мірою розкривається як правова, так і фактична підстави для призначення фактичної перевірки, а саме наявність/отримання інформації від визначеного кола суб`єктів щодо можливого допущеного порушення податкової дисципліни у сферах здійснення платниками податків розрахункових операцій, наявності чи відсутності відповідних дозвільних документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів. Саме шляхом призначення і проведення фактичної перевірки контролюючий орган має з`ясувати питання дотримання суб`єктом господарювання податкової дисципліни у сфері, про можливі порушення у якій контролюючий орган отримав інформацію. Іншими словами, наявність/отримання інформації ще не свідчить про наявність підстав для притягнення суб`єкта господарювання до відповідальності, натомість, є підставою для здійснення податкового контролю задля перевірки отриманої/наявної інформації. Такий податковий контроль здійснюється шляхом прийняття рішення про проведення перевірки у формі наказу, вимоги до оформлення якого не передбачають обов`язку в повному обсязі розкрити в наказі на призначення перевірки зміст інформації та фактів, які вказують на можливе порушення платником податкового законодавства. Відсутня й імперативна вимога щодо розкриття конкретного порушення платником норм, а також про надання відповідних доказів такої несумлінної поведінки.

У зазначеній постанові суду Судова палата також акцентувала увагу на застосовності у спорах цієї категорії висновків Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2021 у справі № 816/228/17, відповідно до яких «…неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. Підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення. Судова палата звернула увагу на наявність істотної різниці у критеріях оцінки правомірності наказу на предмет його підставності та/або оформлення, як наслідок, необхідності відмежування у спорах цієї категорії питання «наявності підстав для проведення перевірки» від питання «достатності відображення підстав для проведення перевірки у наказі» та/або «недоліків в оформленні рішення про проведення перевірки». Підстави для призначення будь-якої перевірки чітко закріплені у нормах ПК України, за наявності яких у контролюючих органів виникає безпосередньо право на проведення перевірки, тоді як відображення цих підстав у наказі про призначення перевірки фактично є формалізацією у письмовій формі права на проведення перевірки, яке вже виникло. Безумовно, формалізація підстави для проведення перевірки у наказі має відповідати вимогам абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України. Під час вирішення питання щодо правомірності призначення і проведення перевірки, зокрема, фактичної, необхідно надавати оцінку достатності змісту наказу в контексті чіткого визначення у ньому правової (юридичної) підстави проведення такої перевірки та існування відповідної фактичної підстави, яка є передумовою для її проведення».

У постанові від 28 травня 2024 року у справі № 280/1431/23 Верховний Суд підтримав усталену у судовій практиці позицію про те, що підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України встановлює в одному підпункті статті дві самостійні (окремі) підстави для проведення перевірки: (1) наявність та/або отримання певної інформації; (2) здійснення контролюючим органом функцій, визначених законодавством у відповідній сфері. Така особливість зазначеного підпункту зумовлює обов`язок контролюючого органу у наказі про призначення перевірки поряд з юридичною підставою у вигляді нумераційного позначення відобразити конкретну з таких двох фактичних підстав, яка і зумовила прийняття рішення про проведення перевірки, або ж обидві, в обсязі, достатньому для ідентифікації однієї з двох (або обох в сукупності у разі їх наявності). Відображення такої фактичної підстави не обов`язково має бути сформульоване тотожно до змісту правової норми, якою ця підстава встановлена, проте, повинна бути чітко визначена та змістовно відповідати правовій нормі.

Тобто, у разі, якщо фактичною підставою для призначення фактичної перевірки стала наявність (отримання) певної інформації, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України повинен щонайменше зазначити про «наявність (отримання) інформації щодо можливого порушення» або ж зазначити реквізити документа, який слугував приводом для призначення перевірки і містить таку інформацію. Аналогічно, якщо фактичною підставою для призначення фактичної перевірки стало здійснення відповідних функцій, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України повинен саме про це зазначити. Відповідно, якщо підставою для призначення перевірки відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України стала сукупність фактичних підстав, передбачених цією нормою, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України має це відобразити у вищезазначений спосіб.

Саме такий обсяг інформації у наказі, прийнятому відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, можна вважати мінімально достатнім в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України щодо зазначення у наказі підстави для проведення перевірки, оскільки надає платнику податків загальне розуміння про підставу її призначення та відповідний предмет перевірки. Таке інформування про фактичну обставину має бути наведено саме серед підстав для проведення перевірки, тобто перед резолютивною частиною наказу. У разі, якщо наказ відповідає вимогам щодо відображення у ньому мінімально достатнього обсягу інформації щодо підстави для проведення перевірки, такий наказ не може вважатися оформленим з істотним порушенням вимог чинного законодавства. Як наслідок, такий наказ не можна вважати протиправним, оскільки його недоліки в розумінні статті 81 ПК України не є настільки значущими, що ставлять під загрозу можливість реалізації платником податків своїх прав.

Відповідно, саме наявність та/або отримання інформації є тією фактичною підставою для прийняття рішення про призначення фактичної перевірки, яке оформлюється у формі наказу і надає право контролюючому органу на його реалізацію шляхом проведення перевірки, за наслідками якої контролюючий орган має повноваження на прийняття відповідного рішення.

Дослідивши наданий наказ ГУ ДПС в Харківській області № 3313-п від 23.07.2025, суд відзначає про відсутність у його тексті фактичної підстави для прийняття рішення про призначення фактичної перевірки, що є передумовою для її проведення.

Окрім того, однією з підстав проведення перевірки визначено частину першу статті 16 Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», який втратив чинність 01.01.2025 р. на підставі Закону № 3817-IX від 18.06.2024.

Згідно п. 81.1. ст. 81 ПКУ посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом.

Таким чином, наказ № 3313-п не містить мінімально допустимий обсяг інформації у розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України, що дає право на проведення такої перевірки, що свідчить про відсутність права на її проведення.

Під час розгляду справи представником відповідача не надано, а судом не добуто доказів наявності будь-яких фактичних підстав для проведення перевірки.

Крім того, як було встановлено судом вище під час розгляду справи № 624/784/25 Кегичівським районним судом Харківської області було встановлено той факт, що саме ОСОБА_2 здійснювала господарську діяльність, а саме роздрібну торгівлю скрапленого газу за адресою АДРЕСА_2 із паливно-закривного модулю, який згідно договору оренди від 20 березня 2025 року надано їй в оренду.

Належних та допустимих, достатніх та достовірних в розумінні приписів ст. ст. 73-76 КАС України доказів провадження господарської діяльності з торгівлі скрапленим газом за адресою АДРЕСА_2 із паливно-закривного модулю саме ФОП ОСОБА_1 або уповноваженою нею особою та від її імені, отримання нею від продажу будь-яких грошових коштів ані акт перевірки, ані інші матеріали перевірки не містять, відповідачем під час розгляду справи не надано, а судом під час розгляду справи не добуто. Водночас, як свідчать матеріали справи та покази свідка ОСОБА_4 підприємницька діяльність на вказаному об`єкті здійснювалась ним та його дружиною ОСОБА_2 , котрі на час проведення перевірки володіли приміщенням АГЗС на праві користування за договором оренди № 1 від 20.03.2025 та відповідно до якого остання є контрагентом позивачки.

Згідно із статтею 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

25 листопада 2022 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рамках справи № 826/22832/15, адміністративне провадження № К/9901/27363/18 досліджував питання щодо принципу індивідуальної відповідальності платника податків.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду норми права не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами.

Принцип індивідуальної відповідальності платника податків, також доктринально закріплений у судовій практиці Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), зокрема у справах «Бізнес Супорт Центр проти Болгарії», «Булвес АД проти Болгарії», «Інтерсплав проти України», визначивши, що платник податків не може нести відповідальність за зловживання свого контрагента, якщо не буде доведено залученість цього платника до таких зловживань.

Рішенням ЄСПЛ у справі Інтерсплав проти України визначено, що платник податків не може відповідати за зловживання свого контрагента за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що такий платник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Отже, виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема у вигляді застування штрафних санкцій за порушення вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР та Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» від 18.06.2024 № 3817-IX можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи.

Як встановлено судом, податкове повідомлення рішення від 25.08.2025 № 00416890707 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) до ФОП ОСОБА_1 у розмірі 211 527,00 грн. було застосовано за здійснення реалізації товарів, які необліковані у встановленому порядку, а саме газу скрапленого у кількості 6 075 літрів на загальну суму 209 587, 5 грн.

Постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2025 № 444 затверджено Методику визначення об`єму необлікованого пального, яка розроблена з метою визначення об`єму необлікованого пального, виявленого під час його зберігання та/або реалізації (надалі Методика № 444).

Терміни, що вживаються у цій Методиці, мають таке значення:

1) встановлення фактичних залишків пального - технологічна операція, яка проводиться на підприємстві суб`єктом господарювання під час технологічного процесу або на вимогу та у присутності контролюючого органу під час перевірки, яка полягає у визначенні об`єму у літрах, а також об`єму у літрах, приведених до температури 15° С, та/або маси у кілограмах пального для подальших облікових операцій;

2) об`єм необлікованого пального - значення різниці між фактично наявним обсягом залишків пального в цілому та в розрізі резервуарів за місцем, яке перевіряється, із обсягом залишків пального, який відображається у такого суб`єкта господарювання за таким місцем провадження діяльності.

Для контролю наявності пального на акцизних складах, в яких здійснювалось приймання, перевантаження, відпуск, зберігання та транспортування пального, матеріально відповідальні особи суб`єкта господарювання, зокрема на вимогу та у присутності контролюючого органу під час перевірки, повинні здійснювати вимірювання кількості пального:

- у місцях зберігання за допомогою законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки;

- на акцизних складах щодоби (щодобовий облік обігу пального) за допомогою рівнемірів (рівнемірів-лічильників) відповідно до Порядку ведення Єдиного державного реєстру витратомірів-лічильників і рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі, передачі облікових даних з них електронними засобами зв`язку до контролюючих органів.

Відповідно до пунктів 7 - 8 Методики, порядок бухгалтерського обліку скрапленого газу та іншого пального встановлюється обліковою політикою суб`єкта господарювання, яка розробляється і затверджується відповідно до норм законодавства та цієї Методики.

Засоби вимірювальної техніки повинні відповідати вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність.

Згідно п. 9 Методики для визначення маси та об`єму пального можуть використовуватися прямий метод статичних вимірювань, непрямий метод статичних вимірювань, прямий метод динамічних вимірювань, непрямий метод динамічних вимірювань, непрямий метод, заснований на гідростатичному принципі, відповідно до вимог ДСТУ 7094:2009 Метрологія. Маса нафти та нафтопродуктів. Загальні вимоги до методик виконання вимірювання.

Методи визначення маси та об`єму пального визначені пунктами 9-10 Методики, відповідно до яких визначення маси та об`єму пального здійснюється згідно з вимогами Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої спільним наказом Мінпаливенерго, Мінекономіки, Мінтрансзв`язку, Держспоживстандарту від 20.05.2008 № 281/171/578/155.

Так, вимірювання рівня нафтопродуктів у резервуарах на АЗС має здійснюватися методами та з дотриманням всіх передбачених вимог щодо здійснення таких замірів, які визначені Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженою спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 №281/171/578/155, яка є спеціальним нормативним актом, що встановлює єдиний порядок організації та виконання робіт, пов`язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти і нафтопродуктів та є обов`язковою для всіх суб`єктів господарювання, що займаються хоча б одним з таких видів економічної діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів на території України.

Вибір методу визначення маси скрапленого газу залежить від технічних можливостей та наявності засобів вимірювальної техніки на місці проведення технологічної операції.

Визначення маси та об`єму скрапленого газу здійснюється згідно з вимогами Інструкції про порядок приймання, зберігання, відпуску та обліку газів вуглеводневих скраплених для комунально-побутового споживання та автомобільного транспорту, затвердженої наказом Мінпаливенерго від 03.06.2002 № 332 (далі Інструкція № 332) (п. 10 Методики № 444).

Згідно п.п. 4.1., 4.2 Інструкції № 332 облік скрапленого вуглеводневого газу на ГНС та ГНП здійснюється в одиницях маси (кілограм), а на АГЗС та АГЗП - в

одиницях об`єму (літр) (ДСТУ 3651.0-97).

Кількість СВГ визначається одним із методів, передбачених ГОСТ 26976-86:

- масовий - у разі визначення маси шляхом зважування на вагах для статичного зважування (ГОСТ 29329-92);

- об`ємний - у разі визначення об`єму в резервуарах бази зберігання та автоцистернах, а також для обліку СВГ під час продажу на АГЗС, АГЗП;

- об`ємно-масовий - у разі визначення маси СВГ за об`ємом і густиною в умовах фактичної температури.

Згідно з п. 4.5. Інструкції № 332 фактична температура СВГ повинна вимірюватись термометрами, встановленими на технологічних трубопроводах у спеціальних закладних конструкціях, а також може визначатися за температурою навколишнього середовища за умови, що резервуар перебуває в цьому середовищі не менше трьох годин.

Пунктом 4.6. вказаної Інструкції передбачено, що для забезпечення достовірності та єдності вимірювань маси СВГ повинні використовуватися засоби вимірювальної техніки, які допущені до застосування Держспоживстандартом України. Не допускаються до застосування ЗВТ, які не пройшли повірку або державну метрологічну атестацію, у порядку, встановленому Законом України "Про метрологію та метрологічну діяльність" та ДСТУ 2708-99 і ДСТУ 3215-95, відповідно, та такі, що не мають відтисків державного повірочного тавра або свідоцтва про державну метрологічну атестацію.

Відповідно до п. 12 Методики № 444 пальне, виявлене контролюючим органом під час перевірки, що розміщується в місцях зберігання пального, які не зареєстровані як акцизні склади у системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового відповідно до статті 230 Кодексу, зокрема з урахуванням підпунктів 14.1.6 і 14.1.61 пункту 14.1 статті 14 Кодексу, вважається необлікованим.

Згідно з п.13 Методики № 444 об`єм пального вважається необлікованим у разі:

1) перевищення на акцизному складі фактично наявного обсягу обігу або залишків пального порівняно з обсягами, які зареєстровані у системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 24 квітня 2019 р. № 408 Деякі питання електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового (Офіційний вісник України, 2019 р., № 43, ст. 1485), у розмірі відповідно до пунктів 27 і 28 частини другої статті 46 Закону;

2) зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки, перевищення залишків пального порівняно з обсягами, які зареєстровані у системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, у розмірі відповідно до пунктів 27 і 28 частини другої статті 46 Закону.

Дослідивши акт фактичної перевірки, суд встановив відсутність доказів фактичного зняття показань обсягів фактичних залишків газу за допомогою вимірювальної техніки, а також проведення вимірювання залишків запасів газу представниками ГУ ДПС у Харківській області, доказів направлення позивачу вимог на проведення інвентаризації та проведення вимірювань, доказів наявності розбіжностей даних обліку та фактичних залишків під час перевірки.

Також з матеріалів справи не вбачається, відповідачем до матеріалів справи не надано, а судом під час розгляду справи не добуто належних та допустимих, достатніх та достовірних у розумінні приписів ст. ст. 73-76 КАС України доказів належності виявленого газу саме ФОП ОСОБА_1 та його реалізацію з метою отримання останньою прибутку.

Таким чином, контролюючим органом жодним доказом не підтверджено та не доведено правомірності визначення кількості необлікованих залишків пального під час здійснення фактичної перевірки, що, в свою чергу, свідчить про відсутність підстав для притягнення позивача до відповідальності.

Таким чином, суд зазначає, що контролюючим органом не доведено наявності законних підстав для призначення та проведення спірної фактичної перевірки, а висновки акту перевірки про порушення позивачем п. 1, 2, 12 статті 3 Закону України № 265/95-ВР, ст. 38 Закону України від 30.06.2021 № 1591-IX «Про платіжні послуги», п.2 ст. 29 Закону України від 18.06.2024 № 3817-ІХ не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи, а тому спірні податкові повідомлення рішення підлягають до скасування.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та, зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частиною 1 статті 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно із частиною 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані докази, суд дійшов до висновку про не відповідність оскаржуваного рішення критеріям, які встановлені частиною 2 статті 2 КАС України, з огляду на що наявні підстави для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Згідно із частиною 1 статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Положеннями частини 1 статті 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки адміністративний позов підлягає до задоволення, то сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 25.08.2025 № 00416890707 про застосування до ОСОБА_1 штрафних санкцій за порушення законодавства про патентування, нормативного регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг у розмірі 211527, 00 грн. (двісті одинадцять тисяч п`ятсот двадцять сім гривень).

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 25.08.2025 № 00416990707 про застосування до ОСОБА_1 штрафних санкцій за порушення закону у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюнових виробів у розмірі 360000, 00 грн. (триста шістдесят тисяч гривень).

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) сплачену суму судового збору в розмірі 4572, 22 грн. (чотири тисячі п`ятсот сімдесят дві гривні 22 копійки) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Григорія Сковороди, буд. 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 43983495).

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

В разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складно 04.03.2026 р.

Суддя Бадюков Ю.В.