Рішення № 134581076, 04.03.2026, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" березня 2026 р. справа № 640/25022/21

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Шумея М.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС України до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у сумі 689 836, 00 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Головне управління ДПС м. Києва, як відокремлений підрозділ в ДПС України звернулося до суду з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у сумі 689 836,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані наявністю у відповідача заборгованості перед бюджетом зі сплати податку на додану вартість в сумі 689 836,00 грн., що виникла внаслідок несплати зобов`язань визначених податковим органом. Оскільки, заборгованість станом на день звернення до суду не погашена, її слід стягнути в судовому порядку.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.11.2021 року відкрито провадження в адміністративній справі №640/25022/21 за позовом Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС України до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у сумі 689 836, 00 грн.

Вказаною ухвалою визначено, що справа розглядатиметься у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

На виконання Закону України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» щодо забезпечення розгляду адміністративних справ» та відповідно до Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 №399, судову справу №40/25022/21 передано Івано-Франківському окружному адміністративному суду.

В Івано-Франківському окружному адміністративному суді справа №640/25022/21 зареєстрована 07.04.2025.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.04.2025, справу №640/25022/21 передано судді Шумею М.В.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.04.2025 року прийнято до провадження адміністративну справу №640/25022/21 за позовом Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС України до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у сумі 689 836,00 грн.

Розгляд справи ухвалено розпочати з початку та здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідач отримала копію ухвали суду про відкриття провадження в даній адміністративній справі, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Заяв чи клопотань суду не подав, правом на подання відзиву на позов у п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, не скористався. Також, відповідачем не повідомлено суд про поважність причин ненадання такого відзиву.

Згідно з частиною 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами справи.

Розгляд справи ухвалено розпочати з початку та здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення її учасників (у письмовому провадженні), дослідивши письмові докази, зазначає наступне.

Згідно частини 1 статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Підпунктом 14.1.156. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податкове зобов`язання це сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до п.п.14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового Кодексу України (далі Кодекс) податковим боргом є сума грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Підпунктом 16.1.3. пункту 16.1. статті 16 Кодексу визначено, що платники податків і зборів зобов`язані подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Підпункт 16.1.4 п.16.1 ст.16 Кодексу визначає, що платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та в розмірах, передбачених податковим законодавством. Виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк (п.38.1 ст.38 Кодексу).

У відповідності до вимог пункту 36.1 статті 36 Кодексу податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Згідно пункту 57.1 статті 57 Кодексу платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 137.3 статті 137 Кодексу визначено, що відповідальність за повноту утримання та своєчасність перерахування до бюджету податку, зазначеного в пункті

57.1-1 статті 57 та 141.4 статті 141 цього Кодексу, покладається на платників податку, які здійснюють відповідні виплати.

Відповідно до пункту 57.3 статті 57 Кодексу у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Так податковим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку, за результатами яких складено акт від 16.07.2019 року №1681/2615-42-04-30/3265717467.

На підставі зазначеного акту винесено податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 10.10.2019 року №0077904204 яким відповідачу визначено податкові зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 689 836 грн.

Вказане податкове повідомлення-рішення отримано відповідачем, проте грошові зобов`язання ним не сплачено.

Згідно п. 59.1, 59.5 ст.59 Кодексу у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення рішення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

На підставі вищенаведеного податковим органом надано відповідачу податкову вимогу форми "Ю" від 28.04.2021 року за №21180-13 на суму 690 929,51 грн., яка отримана відповідачем, проте заборгованість ним сплачена не була. На час розгляду справи податкова вимога є неоскаржена та невідкликана.

Згідно підпункту 20.1.19. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи наділені, зокрема, правом застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи; стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов`язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України; стягувати суми недоїмки із сплати єдиного внеску; стягувати суми простроченої заборгованості суб`єктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитами (позиками), залученими державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державні (місцеві) гарантії, а також за кредитами із бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що сума грошових зобов`язань з податку на додану вартість в сумі 689 836 грн., є податковим боргом відповідача, який ним не сплачено.

Податковий борг відповідача підтверджується наявними в матеріалах справи податковим повідомленням-рішенням, податковою вимогою, обліковими картками платника податку.

Доказів, які б свідчили про погашення заборгованості, що є предметом стягнення або спростування її наявності, відповідачем суду не надано.

За таких обставин суд дійшов висновку, що відповідач зобов`язаний погасити податковий борг в загальній сумі 689 836 грн. Наявність такого обов`язку у відповідача є визначальною для вирішення вказаного спору, крім того, даний обов`язок забезпечується статтею 67 Конституції України.

Пунктом 87.11 статті 87 ПК України встановлено, що орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.

Відповідно до п. 95.1 ст. 95 ПК України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Згідно із п. 95.3 ст. 95 ПК України, стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Головного управління ДПС м. Києва про стягнення з відповідача податкового боргу в сумі 689 836 грн., є обґрунтованими, а позов таким що підлягає до задоволення.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 в дохід бюджету податковий борг в розмірі 689 836 (шістсот вісімдесят дев`ять тисяч вісімсот тридцять шість) гривень.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Шостого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Шумей М.В.