Рішення № 134575109, 04.03.2026, Яремчанський міський суд

Справа № 354/1419/25

Провадження № 2/354/172/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

04 березня 2026 року м. Яремче

Яремчанськийміський суд Івано-Франківськоїобласті в складі:

головуючої судді Ваврійчук Т.Л.

за участю секретаря судового засідання Старунчак Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Яремче в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «ГЕЛЕКСІ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «ГЕЛЕКСІ» (надалі ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ») звернулося до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за договором позики №124062 від 02.12.2019 у розмірі 23739,50 грн. В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що 02.12.2019 між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ГЕЛЕКСІ» (23.06.2025 назву змінено на ТОВ «ФК «ГЕЛЕКС») та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи між сторонами було укладено договір позики №124062 в електронній формі. На той час, ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ» було фінансовою установою та здійснювало діяльність на ринку фінансових послуг. З цією метою, ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ» було організовано сервіс з надання онлайн позик (https://cashinsky.ua), який забезпечував надання грошових коштів у позику з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем шляхом укладення з клієнтами електронних договорів позики. Надання клієнтом-позичальником відповіді про прийняття (акцепт) пропозиції укласти електронний договір позики (оферти), здійснюється в декілька кроків шляхом вчинення певних дій. ТОВ «ФК «Елаєнс» (ТМ «Фонді») є компанією, що мала право на надання платіжних послуг. На підставі договору №04/08-17-ПК від 04 серпня 2017 року ТОВ «ФК «Елаєнс» (ТМ «Фонді») надавало ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ» послуги з переказу фізичним особам грошових коштів, без відкриття рахунку. На підставі зазначеного вище договору позичальнику надано грошові кошти в якості позики у сумі 5000,00 грн, на умовах строковості, поворотності та оплатності, факт перерахування яких підтверджується довідкою, наданою платіжним оператором. Відповідно до умов договору позики, стандартна процентна ставка становить 0,01% в день, розмір комісії складає 1,9%, підвищена комісійна винагорода, у випадку прострочення терміну платежу становить 3,0%. Водночас, ОСОБА_1 свої зобов`язання за договором позики належним чином не виконав, у зв`язку з чим станом на дату подання позову утворилась заборгованість за вказаним договором у розмірі 23739,50 грн, з яких: 5000,00 грн - заборгованість за позикою; 18739,50 грн - заборгованість за процентами та комісії за користування позикою. Із урахуванням викладеного, зважаючи на те, що відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання з повернення наданих у позику коштів та сплати процентів за користування ними, позивач просить позов задовольнити у повному обсязі та стягнути з відповідача на його користь вказаний розмір заборгованості за кредитним договором та 2423,00 грн сплаченого судового збору та 5000,00 грн витрат на правничу допомогу.

Ухвалою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 17.11.2025 відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними матеріалами.

Згідно розпорядження керівника апарату Яремчанського міського суду Івано-Франківської області №78 від 06.01.2026 та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.01.2026, у зв`язку із закінченням терміну повноважень судді Єрмак Н.В. (дострокове закінчення відрядження) вказану цивільну справу передано у провадження судді Ваврійчук Т.Л.

Ухвалою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 08.01.2026 дану справу прийнято ддо свого провадження суддею Ваврійчук Т.Л. та постановлено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження із повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, проте у матеріалах справи міститься заява про розгляд справи у відсутності представника ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ». Проти заочного заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення позивач не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання повторно не з`явився, не повідомивши причин неявки, хоча про день та час судового розгляду повідомлявся належним чином шляхом направлення ухвали про відкриття провадження у справі та судової повістки за зареєстрвоаним місцем проживання, які повернуті АТ «Укрпошта» на адресу суду з відміткою «одержувач відсутній за вказаною адресою». Відзиву на позовну заяву до суду не подавав.

Суд вважає, що відповідач про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомив, а тому відповідно до ч.1 ст.280 ЦПК України, справу слід вирішити на підставі наявних доказів та постановити заочне рішення.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України суд розглянув справу у відсутності сторін без фіксації судового процесу технічними засобами.

Перевіривши та оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Згідно з ч.1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У відповідності до ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що 02.12.2019 між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ГЕЛЕКСІ» та ОСОБА_1 був укладений в електронній формі договір позики №124062, який підписаний позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором 46qxx583.

Згідно п.п. 1.1, 1.2 вказаного договору, за Договором Позикодавець надає Позичальнику позику (надалі за текстом іменується «позика» в усіх відмінках), а Позичальник зобов`язується повернути позику, проценти та комісійну винагороду за користування позикою у відповідності до умов Договору, в національній грошовій одиниці України гривні, в сумі та строк: п.1.1.1 сума позики 5000,00 грн; п.1.1.2 плата за користування позикою у вигляді: 1.1.2.1 процентів (надалі за текстом іменується «процентна ставка» в усіх відмінках) складає 0,01% в день від поточного залишку позики; 1.1.2.2 комісії (надалі за текстом іменується «комісійна винагорода» в усіх відмінках) складає 1,5 % в день від початкового розміру позики відповідно п.п.1.1.1. договору; п.1.1.3 нарахування процентів за договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування позикою; п.1.1.4 нарахування комісії за договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування позикою; п.1.1.5. строк повернення позики (термін платежу)- 11.12.2019. Позика надається Позичальнику в сумі, що зазначена у п.п.п1.1.1 Договору в безготівковій формі (шляхом зарахування відповідної суми на банківський рахунок Позичальника).

Відповідно до п.2.1 строк дії Договору встановлено до повного виконання позичальником зобов`язань за договором.

Пунктом 3.2.2 договору визначено, що позичальник має право продовжити строк Договору (не більше 3-х разів поспіль).

Відповідно до п.3.4 договору Позичальник зобов`язаний: п.3.4.1 не пізніше дати, вказаної в п.п.1.1.5. Договору, повернути позику в повному обсязі, сплатити проценти та комімісю за користування позикою в порядку, визначеному цим Договором та додатками до нього; п.3.4.2 при продовженні строку Договору сплатит проценти, комісійну винагороду та штарфи ( в разі їх наявності) за користування позикою у день продовження строку Договору.

Пунктом 4.1 договору визначено, що Позичальник зобов`язується повернути Позикодавця суму отриманої позики та виконати всі інші зобов`язання, встановлені Договором, не пізніше 11.12.2019.

Сторони домовилися, що поверненняч позики та сплата процентів і комісійна винагорода за користування позикою здійснюватиметься згідно графіка розрахунків, який є невід`ємною частиною цього Договору та розміщується в Особистому кабінеті-п.4.2 договору.

Відповідно до п.4.3 договору, обчислення строку користування позикою та нарахування процентів та комісії за цим договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування позикою. При цьому проценти та комісія за користування позикою нараховуються з дня надання позики Позичальнику (перерахування грошових коштів на банківський рахунок позичальника) до строку повернення позики, зазначеному в пп.1.1.5. договору включно.

Згідно із п.5.3 договору у випадку прострочення терміну платежу зі сплати заборгованості, позичальник зобов`язаний сплатити позикодавцю підвищену комісійну винагороду в розмірі 3,0% (три відсотка) в день від суми позики за кожний день прострочення.

За умовами п.9.1 договору внесення змін та доповнень до цього Договору оформлюється шляхом укладання Сторонами додаткових договорів. Всі зміни, доповнення та додатки до цього Договору, є його невід`ємною частиною.

Згідно із п.9.3 договору позики невід`ємною його частиною є Правила надання грошових коштів у позику ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ». Уклавши договір, позичальник підтверджує, що він ознайомлений з Правилами надання грошових коштів у позику ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ».

У п.9.5 договору зазначено, що Сторони підверджують, ща даний електронний Договір та всі Додатки до нього має таку саму юридичну силу для Сторін, як документи, складені на паперових носіях та скріплені власноручними підписами Сторін, тобто вчинені в простій письмовій формі.

Підписанням вказаного договору ОСОБА_2 підтвердив, що розуміє природу договору, свої права та обов`язки; укладення договору відповідає його інтересам і договір укладається не під впливом тяжких обставин та на взаємовигідних умовах; умови договору зрозумілі та відповідають його інтересам, є розумними та справедливими; інформація, надана Позикодавцем з дотриманням вимог законодавства про захист прав споживачів та забезпечує правильне розуміння суті фінансової послуги ( п.п.8.1.2-8.1.6, 9.11 договору).

Водночас Правила надання грошових коштів у позику ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ» позивачем не надано і такі в матеріалах справи відсутні.

До договору позики №124062 від 02.12.2019 додано графік платежів, підписаний позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором 46qxx583, згідно якого, сума позики складає 5000,00 грн; проценти за користування позикою: 4,5 грн; комісійна винагорода за користування позикою: 675,00 грн; пеня: 0,00 грн; термін платежу: 11.12.2019; заборгованість за договором позики: 5679,50 грн.

Також відповідачем підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором 9x1f998z паспорт позики, який містить загальні умови щодо надання коштів у позику, а саме: тип кредиту: позика; сума/ліміт кредиту: 5000,00 грн; строк кредитування до 11.12.2019; мета отримання кредиту на споживчі потреби; спосіб та строк надання кредиту: перерахування на верификовану банківську карту позичальника в строк не більше 3-х днів з моменту укладення договору позики; реальна річна процентна ставка, відсотків річних 551,15%.

Відповідно до повідомлення ТОВ «ФК «Елаєнс» №124062 від 01.09.2025, вказане товариство на підставі Договору №04/08-17 ПК про надання послуг з переказу грошових коштів (переказ на картку) від 04.08.2017 надавало ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ» послуги з переказу грошових коштів фізичним особам, без відкриття рахунку. Одночасно зазначено, що у результаті платіжної операції, ініційованої ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ», на картковий рахунок отримувача було успішно перераховано грошові кошти. Деталі транзакції: платник коштів: ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ»; отримувач коштів : ОСОБА_1 ; номер транзакції в системі: 1165402962; номер операції: 180673252; дата проведення платежу: 02.12.2019; сума платежу: 5000 грн; банк емітент платіжної карти отримувача коштів ПриватБанк; номер банківської картки отримувача коштів: НОМЕР_1 .

Із наданого ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ» розрахунку заборгованості за договором позики №124062 від 02.12.2019 за період з 02.12.2019 по 31.07.2025, вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 становить 23739,50 грн, з яких: 5000,00 грн. - заборгованість за позикою; 64,50 заборгованість за простроченими процентами та 18675,00 грн-заборгованість за простроченими комісіями. Вказаним розрахунком підтверджується, що заборгованість за договором нарахована позивачем у період з 02.12.2019 по 08.04.2020 включно.

До правовідносин, які виникли між сторонами, суд застосовує наступні норми права.

Частини 1, 2 ст.509 ЦК України визначають, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст.11 ЦК України).

За змістом ст.ст.626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до положень ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ч.1 ст.641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Пропозицією укласти договір є, зокрема, документи (інформація), розміщені у відкритому доступі в мережі Інтернет, які містять істотні умови договору і пропозицію укласти договір на зазначених умовах з кожним, хто звернеться, незалежно від наявності в таких документах (інформації) електронного підпису.

Частиною другою ст.644 ЦК України передбачено, що у разі якщо пропозицію укласти договір, в якій не вказаний строк для відповіді, зроблено у письмовій формі, договір є укладеним, коли особа, яка зробила пропозицію, одержала відповідь протягом строку, встановленого актом цивільного законодавства, а якщо цей строк не встановлений, - протягом нормально необхідного для цього часу.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною другою ст.1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).

Згідно із ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За змістом ч.2 ст.1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Згідно зі ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Дана позиція суду узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленій у постанові у постанові від 28.03.2018 у справі №14-10цс18, та у постанові від 06.02.2019 у справі № 175/4753/15-ц.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 у справі №910/4518/16 не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. Одночасно Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

Стаття 629 ЦК України визначає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У силу вимог ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За приписами ст.ст.610, 611, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушення умов, визначених змістом зобов`язання. У разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема зміна умов зобов`язання та сплата неустойки. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

Відповідно до ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Частиною другою ст.639 ЦК України передбачено, що у разі якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №732/670/19, від 23.02.2020 у справі №404/502/18, від 07.10.2020 №127/33824/19 будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Порядок укладання договорів в електронній формі регламентується також Законом України «Про споживче кредитування» та Законом України «Про електронну комерцію».

У силу ч.1 ст.13 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит, договори про надання супровідних послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію»).

Згідно п.5 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до положень ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Окрім того, відповідно до ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст.12 цього Закону є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.2 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до п.12 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію», одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Стаття 629 ЦК України встановлює, що договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст.ст.610, 611 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною першою ст.625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

У силу ч.1 ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Судом встановлено і підтверджується дослідженими доказами, що 02.12.2019 між ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ» та ОСОБА_1 із дотриманням вимог діючого законодавства укладено в електронній формі договір позики №124062, відповідно до якого ОСОБА_1 отримав у позику грошові кошти у сумі 5000,00 грн у безготівковій формі шляхом перерахування наданих коштів на картковий рахунок позичальника на строк 9 днів-до 11.12.2019.

У вказаному договорі сторони узгодили розмір кредиту, процентів, комісії, строк та умови кредитування, відповідальність за несвоєчасне виконання умов договору, тобто досягли згоди щодо всіх істотних умов договору.

ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ» у повному обсязі виконало свої зобов`язання за вказаним договором позики та надало відповідачу позику у встановленому розмірі, що підтверджується долученим повідомленням ТОВ «ФК «Елаєнс» про перерахування коштів.

Водночас ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання за договором позики у повному обсязі не виконав, внаслідок чого виникла заборгованість за вказаним договором.

При визначенні розміру заборгованості, що підлягає до стягнення з відповідача суд звертає увагу на таке.

Із дослідженого судом розрахунку заборгованості за договором позики №124062 від 02.12.2019 вбачається, що заявлена до стягнення позивачем заборгованість за процентами за користування наданими у позику коштами у сумі 64,50 грн нарахована кредитором станом на 08.04.2020 включно.

Відповідно до п.1.1.5 договору позики №124062 строк користування позикою становив 9 днів, тобто до 11.12.2019, проте, як убачається з наданого позивачем розрахунку заборгованості проценти за цим договором нараховувались й після спливу визначеного ним строку надання коштів у позику.

Водночас доказів пролонгації строку дії вказаного договору позики та укладення відповідних додаткових угод між сторонами, як це визначено п.9.1 договору, позивачем суду не надано.

Враховуючи те, що право позикодавця нараховувати передбачені договором проценти припиняється після спливу визначеного договором строку користування позикою, то позивач має право на стягнення заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками за користування сумою позики в межах погодженого сторонами строку позики, тобто за період з 02.12.2019 до 11.12.2019.

Таким чином, виходячи із визначеної умовами договору позики №124062 від 02.12.2019 процентної ставки, розмір заборгованості по процентах за вказаним договором становить 4,50 грн, а загальний розмір боргу, що підлягає до стягнення з відповідача в користь позивача за вказаним договором із урахуванням боргу за тілом позики у сумі 5000,00 грн складає 5004,50 грн.

Щодо стягнення комісії за користування позикою, суд зазначає наступне.

Позивач також ставить вимогу про стягнення з відповідача комісії за користування позикою, яка згідно надано розрахунку становить 18675,00 грн.

Судом встановлено, що за змістом п.1.1.2.2 договору позики передбачена необхідність внесення комісії (надалі за текстом договору - «комісійної винагороди») в розмірі 1,5% в день від початкового розміру позики, а пунктом 5.3 договору позики визначено, що у випадку прострочення терміну платежу зі сплати Заборгованості, Позичальник зобов`язаний сплатити Позикодавцю підвищену комісійну винагороду в розмірі 3,0% (три відсотка) в день від суми позики за кожний день прострочення.

Із розрахунку заборгованості за договором встановлено, що за період строку дії кредитного договору, а саме з 02.12.2019 по 11.12.2019 позивачем нараховано комісію згідно п.1.1.2.2 кредитного договору, та з 12.12.2019 по 08.04.2020 згідно п.5.3 договору.

Частиною 2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця (у тому числі за ведення рахунків), які сплачуються споживачем, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, розраховані на дату укладення договору про споживчий кредит, які є обов`язковими для укладення договору про споживчий кредит, а також за послуги кредитного посередника (за наявності). У разі якщо витрати на додаткові чи супутні послуги кредитодавця, отримання яких є обов`язковим для укладення договору про споживчий кредит, або кредитного посередника (за наявності) не були включені до загальних витрат за споживчим кредитом, платежі за ці послуги не підлягають сплаті споживачем.

У постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 06.11.2023 у справі №204/224/21 викладено правові висновки, що оскільки в кредитному договорі не зазначено та не надано доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які фінансовою установою встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». Послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.

Проте в наявному у матеріалах справи договорі позики не зазначено переліку додаткових та супутніх послуг позикодавця, які пов`язані з нарахуванням комісії за користування позикою, комісійної винагороди в розмірі 1,5% в день від початкового розміру позики та підвищеної комісійної винагороди в розмірі 3,0% в день від суми позики за кожний день прострочення у випадку прострочення терміну платежу зі сплати заборгованості.

Ураховуючи, що позивач як позикодавець не зазначив та не надав доказів наявності переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні договору позики та додаткових угод, то положення договору позики щодо обов`язку позичальника сплачувати комісії є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Аналогічні правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 30.11.2023 в справі № 216/7637/21.

Нікчемний правочин (частина друга статті 215 ЦК України) є недійсним вже в момент свого вчинення (ab initio), і незалежно від волі будь-якої особи, автоматично (ipso iure). Нікчемність правочину має абсолютний ефект, оскільки діє щодо всіх (erga omnes). Нікчемний правочин не створює юридичних наслідків, тобто, не зумовлює переходу/набуття/зміни/встановлення/припинення прав ні для кого. Саме тому посилатися на нікчемність правочину може будь-хто. Суд, якщо виявить нікчемність правочину, має її враховувати за власною ініціативою в силу свого положення (ex officio), навіть якщо жодна із заінтересованих осіб цього не вимагає (постанова Верховного Суду від 08.02.2023 у справі №359/12165/14-ц).

Із урахуванням наведеного позовні вимоги про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за комісією у розмірі 18675,00 грн до задоволення не підлягають.

Згідно з вимогами ст.ст.12,81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст.79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст.80 ЦПК України).

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач у судове засідання не з`явився, будь-яких доказів, які б спростовували факт укладення договору позики № 124062 від 02.12.2019, як і доказів того, що на платіжні картки, які є у його користуванні і на які ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ» могло здійснити перерахування коштів у сумі 5000,00 грн на виконання умов вищевказаного договору, кошти не надходили, власного розрахунку боргу, а також доказів на підтвердження виконання ним взятих на себе зобов`язань за договором позики у повному обсязі суду не надав.

За таких обставин, суд на основі всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього з`ясування фактичних обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, з`ясувавши їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, приходить до переконання, що позовні вимоги ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ» підлягають до часткового задоволення шляхом стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості за договором позики №124062 від 02.12.2019у розмірі 5004,50 грн, з яких: 5000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 4,50 грн - сума заборгованості за процентами. У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Щодо вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

За приписами ч.ч.1,2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

Відповідно до ч.ч.1-5 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною шостою ст.137 ЦПК України передбачено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до п.п.1,2 ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Таким чином, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Аналіз наведених вище норм дає підстави вважати, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Позивачем на підтвердження понесених витрат на правничу професійну допомогу в розмірі 5000,00 гривень долучено:

-Договір про надання правничої допомоги від 09.07.2025, укладений між адвокатом Рудзей Ю.В. та ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ», в якому визначено, що адвокат в межах надання правничої допомоги клієнту за цим договором, здійснює наступні види адвокатської діяльності: представництво інтересів клієнта у всіх судах будь-якої інстанціїї та спеціалізації, включаючи право написання, підписання та подання до суду позовних заяв, мирових угод, відзивів, відповідей на відзиви, заперечень, апеляційних та касаційних скарг, клопотань, заяв, пояснень та інших процесуальних документів; складання заяв, скарг, заперечень, процесуальних та інших документів правового характеру; правовий аналіз обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій (консультацій); представництво інтересів клієнта під час виконання рішення суду в якості представника;

-акт №124062 від 01.09.2025 наданих послуг правничої допомоги за Договором про надання правничої допомоги від 09.07.2025, відповідно до якого адвокат Рудзей Ю.В. надала, а ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ» прийнялоправничу допомогу по справі за позовом до ОСОБА_3 , а саме: правовий аналіз обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій (консультацій) щодо захисту інтересів Клієнта (1 год) 1000,00 грн; складання позовної заяви про стягнення кредитної заборгованості (3 год) 3000,00 грн; формування додатків до позовної заяви (письмові докази) (1 год) 1000,00 грн, а всього на загальну суму 5000,00 грн; -свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серіїЖТ №001139 від 25.11.2019 на ім`я адвоката Рудзей Ю.В.;

-довіреність від 09.07.2025 на представництво адвокатом Рудзей Ю.В. інтересів ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ» у всіх судових органах України, яка діє до 31.12.2026.

Відповідно до правової позиції, висловленої Об`єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та підтвердженої Верховним Судом у постановах від 12.02.2020 у справі №648/1102/19 і від 11.11.2020 у справі №673/1123/15-ц, витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено.

Суд вважає, що витрати позивача на професійну правничу (правову) допомогу підтверджені належними та допустимими доказами, загальна сума витрат на адвокатські послуги не виходить за розумні межі визначення розміру гонорару. Витрати на професійну правничу допомогу на вказану суму є співмірними з наданим адвокатом обсягом послуг, відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 13.03.2025 у справі №275/150/22, суд керуючись принципами диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу з власної ініціативи.

У даній справі відповідачем не заявлено клопотання про зменшення витрат на правову допомогу, а тому приймаючи до уваги те, що позовні вимоги ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ» задоволено частково на 21,08%(5004,50х100/23739,50), то розмір витрат на професійну правничу допомогу, який підлягає до стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог становить 1054,00 грн (5000/100х21,08%).

Відповідно до вимог ч.1 ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 510,66 грн, пропорційно розміру задоволених позовних вимог (5004,50х2422,40/23739,50).

Згідно ч.5 ст.268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

На підставі наведеного, керуючись статтями 2, 4, 12, 13, 76-78, 258-268, 273, 280-283, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК«ГЕЛЕКСІ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договоромпозики задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК«ГЕЛЕКСІ» заборгованість за договором позики №124062 від 02 грудня 2019 року у розмірі 5004 (п`ять тисяч чотири) гривні 50 коп.

У задоволенні решти позовних вимог-відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК«ГЕЛЕКСІ» витрати по сплаті судового збору у сумі 510 (п`ятсот десять) гривень 66 коп та 1054 (одну тисячу п`ятдесят чотири) гривні 00 коп витрат на професійну правничу допомогу.

Копію рішення направити учасникам справи.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Івано-Франківського апеляційного суду.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК«ГЕЛЕКСІ», місцезнаходження: 01054, вул.В`ячеслава Липинського, буд.10/1, м. Київ, код ЄДРПОУ:41229318.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстровани: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Повне рішення суду складено 04 березня 2026 року.

Головуючий суддя: Тетяна ВАВРІЙЧУК