Рішення № 134574135, 05.03.2026, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/14911/25

2/212/1863/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 березня 2026 року м. Кривий Ріг

Покровський районний суд міста Кривого Рогу в складі: головуючого судді Борис О.Н., за участі секретаря судового засідання Годунової В.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України за відсутності учасників справи та без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлокомцентр» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по житлово-комунальним послугам

встановив:

У грудні 2025 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Житлокомцентр» (надалі - ТОВ «Житлокомцентр») звернулось до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по житлово-комунальним послугам.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на підставі договору від 28.12.2018 року про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, укладеним між ТОВ «Житлокомцентр» та співвласниками багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 останнього було визначено управителем даного будинку з 01.01.2019 року по теперішній час. Вказаний договір щороку продовжується відповідно до пункту 38 Договору. Квартира за АДРЕСА_2 у вказаному будинку належить відповідачу ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 31.01.2020 року. Відповідач ОСОБА_2 зареєстрована у вказаній квартирі. В період з 01.01.2023 року по 30.11.2025 рік позивач надавав послуги з управління багатоквартирного будинку. Відповідачі не проводили своєчасно оплату в повному обсязі за них, у зв`язку із чим станом на 01.12.2025 року виникла заборгованість у розмірі 18000,00 грн, яку позивач просив стягнути з відповідача, а також стягнути 3% річних в сумі 623,82 грн, втрати від інфляції в розмірі 2074,88 грн, а всього 20698,70 грн, а також стягнути понесені судові витрати у справі, які складаються з витрат на сплату судового збору у сумі 3028,00 грн та правничої допомоги у сумі 4000,00 грн. Також позивачем очікується понести у зв`язку з розглядом справи 10000,00 грн у разі незгоди відповідача з позовом.

Ухвалою суду від 13 січня 2026 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи, відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву.

Ухвалою суду від 11 лютого 2026 року розгляд справи був відкладений, у зв`язку неявкою відповідачів у справі.

У судове засідання представник позивача не прибула, про дату час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, звернулась до суду із заявою про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила їх задовольнити.

Відповідачі у судове засідання повторно не прибули, про дату час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, причину неявки суду не повідомили, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надали, право на подання відзиву на позов не скористались та відзив до суду не подали.

Статтями 43, 211 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що прийняття участі в судовому засіданні є правом сторони, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

За відсутності учасників справи у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши письмові матеріали цивільної справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального права, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Статтею 55 Конституції України встановлено, що кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Судом встановлено, що згідно Договору №б/н від 28.12.2018 року про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, укладеним між ТОВ «Житлокомцентр» та співвласниками багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 останнього було визначено управителем даного будинку з 01.01.2019 року по теперішній час.

Згідно з пунктом 6 Договору, кожен із співвласників зобов`язаний оплачувати управителю надані послуги з управління в порядку, за ціною та у строки, встановлені цим договором.

Вказаний договір щороку продовжується відповідно до пункту 38 Договору, який передбачає, що якщо за один місяць до закінчення строку дії цього договору жодна зі сторін не повідомить письмово іншій стороні про відмову від цього договору, він вважається продовженим на один рік. (а.с. 15-23)

Між ТОВ «Житлокомцентр» та співвласниками багатоквартирного будинку 01 січня 2022 року була підписана Додаткова угода №1 до Договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком від 28.12.2018 року та 01 листопада 2024 року Додаткова угода №2 до Договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком від 28.12.2018 року. (а.с. 24-30)

Квартира за адресою: АДРЕСА_3 належить відповідачу ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу від 31.01.2020 року, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна за № 456582814 від 15.12.2025 року. (а.с. 40)

Відповідач ОСОБА_2 зареєстрована у вищевказаній квартирі за адресою: АДРЕСА_3 . (а.с. 42)

Згідно з Випискою ТОВ «Житлокомцентр» від 12.12.2025 року, за вищевказаною адресою наявний фінансовий особовий рахунок за № НОМЕР_1 . (а.с. 14)

За надані житлово-комунальні послуги позивач здійснював нарахування оплати згідно з умовами вищевказаного Договору від 28.12.2018 року.

Однак, за вищевказаною адресою АДРЕСА_3 існує заборгованість за надані житлово-комунальні послуги, яка станом на 01.12.2025 року склала 18000,00 грн. (а.с. 9)

Положеннями ч. 4 ст. 319 ЦК України визначено, що власність зобов`язує. Тобто тягар утримання майна покладається на його власника.

Відповідно до ст. 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» ( далі - Закон) до житлово-комунальних послуг належать, зокрема житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком.

Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: - утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; - купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; - поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

В порядку п. 2 ч. 3 ст. 4 Закону до повноважень органів місцевого самоврядування належить, зокрема, встановлення цін/тарифів на комунальні послуги відповідно до закону

Статтею 10 Закону визначено, що ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до правової позиції викладеної у постанові Верховного Суду України постанова від 09.11.2016 року у справі №1238/8935/12, під час розгляду справ про стягнення заборгованості за комунальні послуги, визначальним є встановлення факту надання обслуговуючою організацією комунальних послуг особам, які є їх споживачами.

В пунктах 76-79 постанови Верховного Суду від 22.05.2019 року (справа № 642/8210/16-ц, провадження № 61-7787св18) зазначено про обов`язковість (з`ясування) доведення відповідного обсягу фактично наданих (а не тільки нарахованих за твердженням позивача) житлово-комунальних послуг.

Зобов`язання оплатити житлово-комунальні послуги виникає у будь-якого споживача, якщо ці послуги були фактично надані (а не тільки нараховані), а також - у разі, якщо споживач фактично користувався фактично наданими комунальними послугами. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20.04.2016 року (справа №6-2951цс15); від 26.09.2018 року (справа №750/12850/16-ц); від 06.11.2019 року (справа № 642/2858/16).

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості за адресою: АДРЕСА_3 наявна заборгованість за надані житлово-комунальні послуги з управлінням багатоквартирним будинком, яка станом на 01.12.2025 року склала 18000,00 грн. (а.с. 8)

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за весь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17 вказала, що приписи статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов`язань, та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 01 червня 2016 року у справі № 3-295гс16, за змістом яких грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством.

Отже, суд вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення суми індексу інфляції та трьох відсотків річних узгоджуються з положеннями частини 2 статті 625 ЦК України.

Згідно з розрахунків доданих по позову, у зв`язку із неналежним виконанням зобов`язань зі сплати за житлово-комунальні послуги за вищевказаною адресою, наявний також борг зі сплати 3% річних за період з січня 2023 року по листопад 2025 року у розмірі 623,82 грн, сума індексу інфляції за період з січня 2023 року по листопад 2025 року у розмірі 2074,88 грн. (а.с. 10-12)

Доказів погашення заборгованості та спростування розрахунку заборгованості до суду відповідачем не надано.

Таким чином з відповідачів на користь позивача підлягає солідарному стягненню заборгованість за послуги з управління багатоквартирним будинком у розмірі 18000,00 грн, 3% річних в сумі 623,82 грн, втрати від інфляції в розмірі 2074,88 грн, а всього 20698,70 грн.

Згідно ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно зі ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Як вбачається з наданих представником позивача доказів, 18.12.2025 року між позивачем ТОВ «Житлокомцентр» та адвокатом Зарівною С.В. укладено Договір про надання професійної правової/правничої допомоги №39, згідно з умовами якого вартість послуг, надана адвокатом, за домовленістю сторін, склала 4000,00 грн.

Вказане також підтверджується відповідним актом прийому-здачі наданих послуг від 04.03.2026 за вказаним Договором, згідно з яким, адвокатом Зарівною С.В. було надано правничу допомогу позивача у даній справі до відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на суму 4000,00 грн.

Отже, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених вимог про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на надання професійної правничої допомоги у розмірі 4000,00 грн.

Також, відповідно до ст. 141 ЦПК України, стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, тому понесені позивачем витрати по сплаті судового збору у розмірі 3028,00 грн належить стягнути з відповідачів на користь позивача, по 1514,00 грн з кожного.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 319, 322, 625, 901, 903 ЦК України, Законом України «Про теплопостачання», Законом України «Про житлово-комунальні послуги», ст.ст. 4,12, 81, 247, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлокомцентр» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по житлово-комунальним послугам - задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлокомцентр» заборгованість по житлово-комунальним послугам у сумі 18000,00 гривень, 3 % річних у сумі 623,82 гривень, втрати від інфляції у розмірі 2074,88 гривень, а всього у сумі 20698,70 гривень (двадцять тисяч шістсот дев`яносто вісім гривень 70 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлокомцентр» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 028,00 гривень, по 1514,00 грн з кожного.

Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлокомцентр» витрати на правничу допомогу у розмірі 4000,00 гривень, по 2000,00 гривень з кожного.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Житлокомцентр», код ЄДРПОУ 37665038, юридична адреса: 50014, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Руденка, 2.

Відповідачі: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_4 .

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_5 .

Повний текст рішення суду складений та підписаний 05 березня 2026 року.

Суддя: О. Н. Борис