Ухвала суду № 134572905, 26.02.2026, Тячівський районний суд Закарпатської області

Справа № 307/351/26

Провадження № 1-кс/307/105/26

УХВАЛА

про обрання запобіжного заходу

у вигляді тримання під вартою

26 лютого 2026 року м. Тячів

Слідчий суддя Тячівського районного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , секретар судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 та його захисника ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання слідчого СВ Тячівського РВП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_4 , погодженого прокурором Тячівської окружної прокуратури ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні № 42025072160000081, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19 вересня 2025 року про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо підозрюваного

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Тячів, Закарпатської області, місце проживання якого зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з вищою освітою, вихователя групи продовженого дня Тячівського ліцею з угорською мовою навчання імені ОСОБА_7 , не одруженого, раніше не судимого,

який підозрюється у вчиненні злочинів, передбачених ст. 336 та ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 191 КК України,

в с т а н о в и л а:

Слідчий СВ Тячівського РВП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_4 25 лютого 2026 року звернувся до слідчого судді Тячівського районного суду Закарпатської області з клопотанням, погодженим прокурором Тячівської окружної прокуратури ОСОБА_3 , про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

В обґрунтування клопотання прокурор посилався на те, що згідно ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Згідно ст. 3 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» правовою основою військового обов`язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закон України «Про оборону України», «Про Збройні Сили України», «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов`язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022 на всій території України введено воєнний стан та Указом Президента України «Про загальну мобілізацію» № 69/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань оголошено мобілізацію.

Вказані Укази підлягали неодноразовому продовженню та продовжують діяти по теперішній час.

Згідно ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин.

Так, ОСОБА_5 , маючи на меті всупереч вказаних норм законодавства ухилитися від несення служби шляхом отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, в силу п. 2 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», якою передбачено, що призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають наукові і науково-педагогічні працівники закладів вищої та фахової передвищої освіти, наукових установ та організацій, які мають науковий ступінь, і педагогічні працівники закладів фахової передвищої освіти, професійної освіти, закладів загальної середньої освіти, за умови що вони працюють відповідно у закладах вищої чи фахової передвищої освіти, наукових установах та організаціях, закладах професійної чи загальної середньої освіти за основним місцем роботи не менш як на 0,75 ставки, в липні 2023 року, більш точний час органом досудового розслідування встановити не вдалось, звернувся до директора Тячівського ліцею з угорською мовою навчання ім. Шимона Голлоші ОСОБА_8 з метою працевлаштування в ліцеї як педагогічний працівник, а саме вихователь групи продовженого дня та 17.07.2023 наказом №69-К виданого директором ліцею ОСОБА_8 , ОСОБА_5 був призначений на посаду вихователя групи продовженого дня з 1.0 ставкою та 30 годинним робочим тижнем, при цьому дійсного наміру працювати у вказаному закладі та виконувати покладені на нього обов`язки вихователя групи продовженого дня не мав.

Згідно покладених обов`язків, а саме розділу ІІ пунктів 2.1. та 2.2., розділу VII пунктів 7.1., 7.2., 7.3. та 7.6. посадової інструкції вихователя групи продовженого дня, ОСОБА_5 повинен був здійснювати діяльність по вихованню дітей в групі продовженого дня, сприяти створенню сприятливих умов для індивідуального розвитку і морального формування особи вихованців, вносити необхідні корективи в систему їх виховання, працювати за графіком, складеним виходячи з 30-годинного робочого тижня, замінювати у встановленому порядку тимчасово відсутніх вихователів, самостійно планувати свою роботу на навчальний рік і навчальний семестр та вказаний план підлягає затвердженню, працювати у тісній взаємодії з учителями, класними керівниками і батьками учнів, систематично здійснювати обмін інформацією з питань, які належать до його компетенції з адміністрацією та вчителями школи.

У той же час, як встановлено досудовим розслідуванням, вказані обов`язки ОСОБА_5 в період з липня 2023 року по січень 2026 року не виконував, навчальний заклад не відвідував.

При цьому, ОСОБА_5 за допомогою документів, необхідних для отримання відстрочки в порядку п.2 ч.3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», а саме - наказу про призначення на посаду вихователя групи продовженого дня з 1.0 ставкою та довідок про те, що він дійсно працює в закладі на вказаній посаді на 1.0 ставці, ухилився від несення служби шляхом отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за наступних обставинах.

Так, ОСОБА_5 04.06.2024, будучи військовозобов`язаним, перебуваючи в приміщенні пункту постійного збору військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_2 по АДРЕСА_2 , пройшов військово-лікарську комісію, яка на час проведення загальної мобілізації засідає за вказаною адресою, на предмет визначення ступеня придатності призовників до військової служби.

Згідно довідки військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 №6517 від 07.06.2024, виданої відповідно до наказу МОУ «Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України» №402 від 14.08.2008 ОСОБА_5 визнано придатним до військової служби.

В подальшому, отримавши від директора Тячівського ліцею з угорською мовою навчання ім. ОСОБА_7 наказ про призначення на посаду вихователя групи продовженого дня з 1.0 ставкою та довідок про те, що він дійсно працює в закладі на вказаній посаді на 1.0 ставці, ОСОБА_5 , достовірно знаючи, що покладені на нього обов`язки він не виконує, звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_2 із відповідною заявою про надання відстрочки до якої долучив вказані документи із завідомо внесеними неправдивими відомостями про те, що він дійсно працює в закладі та в період з 17.06.2024 по 11.08.2024, з 21.08.2024 по 09.11.2024, з 23.12.2024 по 07.02.2024, з 03.03.2025 по 08.05.2025, з 08.05.2025 по 31.08.2025, з 02.09.2025 по 03.02.2026 отримав відстрочку від несення служби в силу п.2 ч.3 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», як науково- педагогічний працівник закладів освіти.

Таким чином, ОСОБА_5 , будучи військовозобов`язаним, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, діючи умисно, ухилився від виконання свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а саме призову на військову службу під час мобілізації, порушив вимоги ст. 65 Конституції України, положення Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» та вимоги ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не маючи на це законних підстав передбачених ст. 23 цього ж Закону, так як покладені на нього обов`язки як науково-педагогічний працівник закладів освіти у період з липня 2023 року по січень 2026 року не виконував, у зв`язку з чим, ОСОБА_5 , підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.336 КК України, тобто ухилення від призову на військову службу під час мобілізації.

Крім того, досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 , маючи намір ухилитися від несення служби шляхом отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, в силу п.2 ч.3 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», якою передбачено, що призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають наукові і науково-педагогічні працівники закладів вищої та фахової передвищої освіти, наукових установ та організацій, які мають науковий ступінь, і педагогічні працівники закладів фахової передвищої освіти, професійної освіти, закладів загальної середньої освіти, за умови що вони працюють відповідно у закладах вищої чи фахової передвищої освіти, наукових установах та організаціях, закладах професійної чи загальної середньої освіти за основним місцем роботи не менш як на 0,75 ставки, 17.07.2023 наказом №69-К виданого директором ліцею ОСОБА_8 був призначений на посаду вихователя групи продовженого дня з 1.0 ставкою та 30 годинним робочим тижнем та став на шлях вчинення кримінальних правопорушень шляхом співучасті у заволодінні та розтраті бюджетних коштів, призначених на оплату заробітної плати при наступних обставинах.

Так, ОСОБА_5 , з метою незаконного отримання права на відстрочку та призначення його на посаду вихователя групи продовженого дня Тячівського ліцею з угорською мовою навчання ім. Шимона Голлоші, шляхом надання документів, які дали підстави для призначення його на посаду вихователя групи продовженого дня директором закладу ОСОБА_8 , тобто будучи пособником у заволодінні та розтраті бюджетних коштів службовими особами Тячівського ліцею з угорською мовою навчання ім. Шимона Голлоші, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 17.07.2023 надав директору закладу ОСОБА_8 власноручно написану заяву від 17.07.2023 про прийняття його на роботу та копію диплому серії М19 №209532 за освітнім ступенем магістр та спеціальністю фізична культура і спорт з професійною кваліфікацією викладач теорії і методики спортивного тренування, вчитель фізичної культури, що виданий Тернопільським національним педагогічним університетом імені Володимира Гнатюка на власне ім`я.

Згодом, будучи призначеним на посаду вихователя групи продовженого дня, 18.07.2023 перебуваючи в територіальному відділенні АТ «ОТП Банк» в м. Тячів по вул. Незалежності, 53, Закарпатської області, ОСОБА_5 відкрив рахунок фізичної особи та оформив банківську заробітну картку АТ «ОТП Банк» НОМЕР_1 , яку діючи з прямим умислом як співучасник у заволодінні та розтраті бюджетних коштів, надав директору Тячівського ліцею з угорською мовою навчання ім. Шимона Голлоші ОСОБА_8 . При цьому, надав пароль від вказаної банківської карки ОСОБА_8 .

В подальшому, реалізовуючи злочинний умисел, спрямований на заволодіння та розтрату бюджетних коштів, ОСОБА_8 , шляхом зловживання своїм службовим становищем, яка згідно до статуту Тячівського ліцею з угорською мовою навчання ім. Шимона Голлоші, а саме п.п. 6.3., 6.5., 6.8., 6.10 здійснює управління закладом і несе відповідальність за освітою, фінансово-господарською та іншою діяльністю закладу, організовує діяльність закладу освіти, призначає на посаду та звільняє з посади заступників керівника, педагогічних та інших працівників, визначає та затверджує їх посадові обов`язки, здійснює керівництво педагогічним колективом, забезпечує раціональний добір і розстановку кадрів, розпоряджається в установленому порядку майном і коштами ліцею, затверджує штатний розпис у межах фонду заробітної плати, кошторис та організовує його виконання, укладає угоди, договори, відкриває рахунки у банківських установах, організовує освітній процес, затверджує освітню програму та правила внутрішнього розпорядку трудового колективу та є головою педагогічної ради ліцею та згідно контракту з керівником, укладеного між відділом освіти Тячівської міської ради та ОСОБА_8 , а саме п.п. 2.1.9., 2.1.19, ОСОБА_8 затверджує розклад занять учнів, графіки роботи і педагогічне навантаження працівників навчального закладу, забезпечує раціональне використання бюджетних коштів, за попередньою змовою групою осіб із заступником директора з навчально-виховної роботи Тячівського ліцею з угорською мовою навчання ім. Шимона Голлоші ОСОБА_9 , яка згідно посадової інструкції заступника директора з навчальної роботи Тячівського ліцею з угорською мовою навчання ім. Шимона Голлоші розділу ІІ пунктів 2.13 та 2.19, контролює правильне і своєчасне ведення вчителями журналів груп продовженого дня, веде, підписує і передає директору школи табель обліку робочого часу безпосередньо підпорядкованих їй вчителів та навчально допоміжного персоналу, перебуваючи на своєму робочому місці в приміщенні Тячівського ліцею з угорською мовою навчання ім. Шимона Голлоші, в період з липня 2023 року по січень 2026 року, діючи з прямим умислом, з метою заволодіння бюджетними коштами в сумі 321 826,8 грн., достовірно знаючи, що викладач групи продовженого дня ліцею ОСОБА_5 у вказаний період фактично не виконує покладені на нього обов`язки вихователя ГПД, який згідно своїх посадових обов`язків, а саме розділу ІІ пунктів 2.1. та 2.2. здійснює діяльність по вихованню дітей в групі продовженого дня, сприяє створенню сприятливих умов для індивідуального розвитку і морального формування особи вихованців, вносить необхідні корективи в систему їх виховання, розділу VII пунктів 7.1., 7.2., 7.3. та 7.6. працює за графіком, складеним виходячи з 30-годинного робочого тижня, замінює у встановленому порядку тимчасово відсутніх вихователів, самостійно планує свою роботу на навчальний рік і навчальний семестр та вказаний план підлягає затвердженню, працює у тісній взаємодії з учителями, класними керівниками і батьками учнів, систематично здійснює обмін інформацією з питань, які належать до його компетенції з адміністрацією та вчителями школи, склали та підписали табель обліку використання робочого часу за липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2023 року, січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2024 року, січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2025 року та січень 2026 року, із завідомо неправдивими відомостями про ніби-то відпрацьований ОСОБА_5 робочий час із відповідною позначкою про кількість відпрацьованих годин за кожен робочий день, після чого вказані табелі надали бухгалтеру закладу ОСОБА_10 .

В подальшому, бухгалтером закладу ОСОБА_10 було сформовано відомості про нарахування заробітної плати, виходячи з отриманих табелів обліку робочого часу, які своїм електронним підписом, як єдина особа з правом підпису підписала за допомогою послуги «онлайн-обслуговування клієнтів» (інтернет-банкінг) АТ «ОТП Банк» директор закладу ОСОБА_8 та як наслідок ОСОБА_5 нараховано в період з липня 2023 року по січень 2026 року грошові кошти в сумі 411 133, 09 грн., з яких сума утриманих із заробітної плати податку на доходи фізичних осіб та військового збору в розмірі 89 306, 29 грн., та після чого на банківську заробітну картку АТ «ОТП Банк» НОМЕР_1 ОСОБА_5 перераховано протягом вказаного періоду 321 826, 8 грн., хоча останній на роботі в Тячівському ліцеї з угорською мовою навчання ім. Шимона Голлоші не перебував та відповідно покладені на нього обов`язки вихователя ГПД за вказаний період не виконував.

Нараховану та виплачену ОСОБА_5 заробітну плату ОСОБА_8 та ОСОБА_9 використали на власний розсуд, так як за попередньою домовленістю мали доступ до його банківської картки та паролю доступу, чим саме призвели до розтрати бюджетних коштів в сумі 411 133, 09 грн.

Таким чином, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 за пособництва ОСОБА_5 заволоділи бюджетними коштами у виді виплати заробітної плати ОСОБА_5 в сумі 321 826, 8 грн. та здійснили розтрату бюджетних коштів в сумі 89 306, 29 грн. у вигляді податку.

Враховуючи викладені обставини, ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст.27 ч. 4 ст. 191 КК України, тобто в пособництві у заволодінні та розтраті чужого майна шляхом зловживанням службовим становищем, що вчинене у великих розмірах за попередньою змовою групою осіб в умовах воєнного стану.

У сукупності, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні злочинів, передбачених ст. 336 та ч. 5 ст.27 ч. 4 ст. 191 КК України.

24.02.2026 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ст. 336 та ч. 5 ст.27 ч. 4 ст. 191 КК України.

Вина ОСОБА_5 повністю підтверджується зібраними в кримінальному провадженні доказами: протоколом обшуку від 30.01.2026, протоколами допиту свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_10 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та протоколом огляду предмету від 14.02.2026.

Сторона обвинувачення вважає, що з метою забезпечення належної процесуальної поведінки, з врахуванням обставин вчинення злочину, ОСОБА_5 , як підозрюваного у кримінальному провадженні, з метою запобігання можливого ухилення від досудового слідства, виникла необхідність в обранні відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Пунктом 4) частини 2 статті 183 КПК України передбачено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Враховуючи, що підозрюваний ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років, та те, що відповідно до вимог п. 4) ч.1 ст. 184 КПК України під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, ч.1 ст. 177 КПК України, а саме встановлено, що ОСОБА_5 може: переховуватися від органу досудового розслідування та суду, що підтверджується, тим що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину за який, передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком від 5 до 8 років, у зв`язку із чим розуміючи тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному, у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованого злочину, може переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення покарання, оцінивши негативні наслідки переховування як менш несприятливі, ніж обмеження, пов`язані з триманням під вартою як запобіжним заходом або відбуванням покарання, також окрім цього місце проживання підозрюваного розташовано неподалік Українсько-Румунського кордону та сам підозрюваний добре знає прилежні території до свого місця проживання, що дає ризик у здійсненні підозрюваним незаконного перетину державного кордону поза пунктами пропуску, що ускладнить дотримання підозрюваним належної процесуальної поведінки; може незаконно впливати на свідків та інших учасників у цьому ж кримінальному провадженні, що підтверджується тим, що підозрюваний має мотив та можливість внаслідок займаної посади, вплинути на свідків та інших учасників кримінального провадження, що фактично створить умови для здійснення впливу на безпосередніх свідків та інших учасників кримінального провадження, у тому числі шляхом вмовляння, підкупу, залякування та здійснення стосовно останніх насильницьких дій; може незаконно впливати на свідків та інших учасників кримінального правопорушення залишається актуальним з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме усно шляхом допиту особи в судовому засіданні відповідно до положень ст. 23 КПК України; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що підтверджується тим, що підозрюваний розуміючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, наслідки та ризик втечі для нього, при цьому може вжити заходів самостійно або через інших спосіб до знищення документів, що мають значення для кримінального провадження.

Окрім цього ОСОБА_5 також підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст.336 КК України, а відтак обрання йому судом запобіжного заходу у виді особистого зобов`язання, домашнього арешту та застави створить передумови до вчинення ОСОБА_5 нового тотожного кримінального правопорушення.

Таким чином, на думку сторони обвинувачення, інший запобіжний захід, окрім як тримання під вартою, не зможе забезпечити належну процесуальні поведінку підозрюваного у кримінальному провадженні.

Так, в органу досудового розслідування наявні достатні докази вчинення ОСОБА_5 інкримінованого йому злочину, за вчинення якого йому загрожує покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років.

Отже, ОСОБА_5 перебуваючи на волі, може перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні, і наведені ризики та обставини є реальними і триваючими, об`єктивно існують, тому тримання під вартою підозрюваного буде виправданим та необхідним.

Інший запобіжний захід, окрім тримання під вартою, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного. Альтернативні запобіжні заходи не забезпечать належний рівень гарантії доброчесної поведінки підозрюваного, тому наявна необхідність у запобіжному заході у вигляді тримання під вартою.

Крім того, слід врахувати реакцію суспільства та соціальні наслідки правопорушення, в якому підозрюється ОСОБА_5 адже, враховуючи спосіб вчинення злочину, знаряддя та місце його вчинення, воно викликало особливий суспільний резонанс, висвітлення в засобах масової інформації, тому тримання під вартою підозрюваного є виправданим.

За наведених обставин, що застосування більш м`яких запобіжних заходів не дозволить запобігти зазначеним ризикам, у зв`язку із чи просив застосувати до ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання строком на 60 днів із визначенням розміру застави, який достатньою мірою гарантуватиме виконання обов`язків підозрюваним, а саме, 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Під час розгляду вказаного клопотання прокурор Тячівської окружної прокуратури ОСОБА_3 в обґрунтування клопотання посилався на викладені у ньому обставини.

Захисник підозрюваного ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_6 заперечив щодо задоволення вказаного клопотання та просив обрати відносно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Підозрюваний ОСОБА_5 підтримав свого захисника.

Дослідивши обставини клопотання, слідчий суддя дійшла наступного висновку.

Згідно ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам, зокрема: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Частиною другою цієї статті встановлено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

За правилами ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, зокрема: тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; вік та стан здоров`я підозрюваного; міцність соціальних зв`язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; репутацію підозрюваного; наявність судимостей у підозрюваного, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Згідно ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:

1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;

3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого;

4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;

5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;

6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого;

7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;

8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;

9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;

10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення;

11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Статтею 194 КПК України встановлено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Згідно п. 4) ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Із матеріалів кримінального провадження, наданих прокурором, видно про наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_5 у вчиненні злочинів, передбачених ст. 336 та ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 191 КК України, за одне із яких законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 слідчий суддя враховує вимоги п. п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Так, ОСОБА_5 підозрюється в ухиленні від призову на військову службу під час мобілізації та в пособництві у заволодінні та розтраті чужого майна шляхом зловживання службовим становищем, що вчинене у великих розмірах за попередньою змовою групою осіб в умовах воєнного стану.

Із витягу з ЄРДР вбачається, що, зокрема, слідчим СВ Тячівського РВП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_4 здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42025072160000081, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19 вересня 2025 року за ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України, 24 лютого 2026 року за ознаками злочину, передбаченого ч.5 ст. 27, ч.4 ст. 191 та ст. 336 КК України (а. с. 10 - 14).

24 лютого 2026 року ОСОБА_5 вручено повідомлення про підозру у вчиненні ним злочинів, передбачених ст. 336 та ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 191 КК України (а. с. 100 - 106).

Наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованих йому злочинів підтверджується, зокрема, рапортами начальника Тячівського МРВ УСБУ в Закарпатській області про виявлення кримінального правопорушення, протоколом обшуку від 30 січня 2026 року, протоколами допиту свідків ОСОБА_16 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_10 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , протоколом огляду предмету від 14.02.2026, письмовими поясненнями ОСОБА_5 від 04.02.2026, інформацією щодо зарахування грошових коштів у період з 20.07.2023 та іншими матеріалами кримінального провадження (а. с. 15 16, 22 30, 31 34, 42 46, 54 55, 57 60, 63 66, 72 76, 77 81, 82 86, 87 - 89).

Згідно наказу № 69-К від 17 липня 2023 року, ОСОБА_5 призначено на посаду вихователя ГПД (1 ст.) Тячівського ліцею з угорською мовою навчання ім. Ш. Голлоші з 20.07.2023 на підставі заяви ОСОБА_5 (а. с. 92).

Згідно відповіді на запит № 12/1 1128 від 04 лютого 2026 року тимчасового виконувача обов`язків начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_17 , ОСОБА_5 в період з 2024 по 2026 роки подав до ІНФОРМАЦІЯ_2 довідки про те, що він працевлаштований в Тячівському ліцеї з угорською мовою навчання ім. Ш. Голлоші на посаді педагогічного працівника вихователя групи продовженого дня, на 1.0 (повна ставка), зазначивши, що це його основне місце роботи; на підставі чого отримав відстрочку від проходження військової служби на підставі п. 2 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (а. с. 93 - 95).

Із довідки характеристики з місця проживання, виданої міським головою Тячівської міської територіальної громади 06.02.2026, та довідки, виданої КНП «Тячівська районна лікарня» № 103/01-26 від 06.02.2026, за місцем проживання ОСОБА_5 характеризується позитивно, є постійним жителем м. Тячів, скарг від сусідів та мешканців міста на нього не надходило, на обліку психіатра, фтизіатра та нарколога не перебуває (а. с. 97, 98).

Наведене свідчить про те, що у ОСОБА_5 є постійне місце проживання та наявні міцні соціальні зв`язки у місці його постійного проживання.

Однак, наявні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а саме, можливість ОСОБА_5 переховуватися від органів досудового розслідування, оскільки у разі визнання його винним, ОСОБА_5 загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк від 05 до 08 років, і це може стимулювати його до переховування від суду.

При цьому, ризик переховування підозрюваного від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення.

Також судом встановлено, що ОСОБА_5 може впливати на свідків, оскільки досудове розслідування триває.

Однак, ризики того, що ОСОБА_5 може вчинити інше кримінальне правопорушення та продовжити вчиняти аналогічні злочини не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, зважаючи на те, що він раніше не судимий.

Згідно зі ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Слідчий суддя враховує вимоги п. п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування підозрюваного від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.

Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).

Також, відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.

З урахуванням конкретних обставин злочинів у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_5 , а також те, що у разі доведення його вини і визнання його винним у їх вчиненні, загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк від 05 до 08 років, а також існування на даний час ризиків, які зазначені прокурором, оскільки досудове розслідування триває, наведені ризики та обставини є реальними і триваючими, об`єктивно існують, а тому його тримання під вартою буде виправданим та необхідним.

Хоча ОСОБА_5 має сталі міцні соціальні зв`язки у місці його постійного проживання, характеризується позитивно, раніше не судимий, однак, беручи до уваги в сукупності обставини злочинів у вчиненні яких він підозрюється та суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав інтересів суспільства та те, що він може вчинити дії для переховування від органу досудового розслідування, вплинути на показання свідків, оскільки досудове розслідування триває та не всі докази зібрані, а тому слідчий суддя дійшла висновку про обрання відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Згідно ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Згідно п. 3) ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави щодо особи, підозрюваної, обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

Суд також враховує рішення ЄСПЛ у справі «Мангурас проти Іспанії» від 20 листопада 2010 року, у якому зазначено, що гарантії передбачені п. 3 статті 5 Конвенції (звільнення особи обумовлене гарантіями з`явитися на судове засідання) покликані забезпечити не компенсацію втрат, а зокрема явку обвинуваченого на судове засідання.

Таким чином, вказана сума застави повинна бути оцінена враховуючи самого підозрюваного, його активів та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечити його безпеку, тобто, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості) при якому перспектива втрати застави, чи дій проти поручителів, у випадку його відсутності появи в суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

Ураховуючи наведене, з одного боку розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрювану від намірів та спроб порушити покладені на неї обов`язки, а з іншого не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу це фактично призвело б до подальшого його ув`язнення, яке в останньому випадку перетворилося б на безальтернативне.

Для того, щоб розмір застави можна було вважати таким, що здатен забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваної, суд з урахуванням положень ст. ст. 177, 178 КПК України, повинен раціонально співставити його з доведеними у справі ризиками, даними про особу підозрюваної, тяжкістю злочину у вчиненні якого вона підозрюється.

Визначаючи розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_5 обов`язків, передбачених КПК України, слідчий суддя враховує майновий та сімейний стан підозрюваного, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого ОСОБА_5 підозрюється, характер кримінальних правопорушень, оцінюючи ступінь порушення загальносуспільних прав та інтересів, кількість та ступінь ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, серед яких дані про особу підозрюваного, а тому слідчий суддя дійшла висновку, що в даному випадку застава в розмірі 80 (вісімдесят) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 266 240? (двісті шістдесят шість тисяч двісті сорок) грн., в повній мірі гарантуватиме виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків, і саме такий розмір буде достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не буде завідомо непомірним для нього.

Відповідно до ч. 7 ст. 182 КПК України, у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу підозрюваний, обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Крім того, у випадку застосування щодо підозрюваного ОСОБА_5 альтернативного запобіжного заходу у виді застави, для запобіганням ризиків, зазначених прокурором, необхідно покласти на нього обов`язки: прибувати до слідчого, прокурора або суду за кожною вимогою; не відлучатися із населеного пункту, в якому вона проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свої паспорти для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд із України та в`їзд в Україну; утримуватися від спілкування із свідками у даному кримінальному провадженні.

Відповідно до ч. 4 ст. 202 КПК України, підозрюваний, обвинувачений звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної у даній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув`язнення, під вартою в якому перебуває ОСОБА_5 , відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання останнього під вартою.

Керуючись ст. ст. 371, 372, 376 КПК України,

п о с т а н о в и л а:

Клопотання слідчого СВ Тячівського РВП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_4 , погодженого прокурором Тячівської окружної прокуратури ОСОБА_3 , про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити повністю.

Обрати ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк по 21 квітня 2026 року включно, тобто у межах строку досудового розслідування.

Визначити заставу у розмірі 80 (вісімдесят) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 266 240? (двісті шістдесят шість тисяч двісті сорок) грн. 00 коп., яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) у будь-який момент протягом дії ухвали на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому КМУ: отримувач коштів: ТУ ДСА України в Закарпатській області, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 26213408; розрахунковий рахунок UA198201720355209001000018501; Банк отримувача: ДКСУ м. Київ; Код банку (МФО): 820172, призначення платежу застава.

Роз`яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Закарпатській області коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув`язнення має негайно звільнити ОСОБА_5 з-під варти та повідомити про це суд.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний ОСОБА_5 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_5 наступні обов`язки:

- прибувати до слідчого, прокурора або суду за кожною вимогою;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свої паспорти для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд із України та в`їзд в Україну;

- утримуватися від спілкування із свідками у даному кримінальному провадженні;

Вказані обов`язки у разі внесення застави покладаються на ОСОБА_5 на строк по 21 квітня 2026 року включно.

У разі невиконання вище перелічених обов`язків, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави, суд вирішує питання про застосування запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України.

Відмовити у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_6 про обрання відносно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

Копію ухвали негайно після її оголошення вручити підозрюваному, його захиснику та прокурору.

Ухвала щодо обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає негайному виконанню після її оголошення та набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано, і може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали буде складено та оголошено 03 березня 2026 року, о 14 год.

Слідчий суддя ОСОБА_1