Рішення № 134572083, 05.03.2026, Бориславський міський суд Львівської області

Справа № 438/115/26

Провадження 2/438/213/2026

ЗАОЧНЕ Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

05 березня 2026 року м. Борислав

Бориславський міський суд Львівської області у складі судді Дудар О.В.,

за участі секретаря судового засідання Валькович Г.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,

встановив:

У січні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (далі ТОВ «Коллект Центр») звернулось до Бориславського міського суду Львівської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором.

В обґрунтування заявлених позовних позивач посилається на те, що 3 лютого 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Служба миттєвого кредитування» (далі ТОВ «Служба миттєвого кредитування») та ОСОБА_1 укладено договір № 2103454487274, відповідно до умов якого товариство зобов`язалося надати позичальникові кредит без конкретної споживчої мети, на суму, яка зазначається та погоджується сторонами в заяві-анкеті, та складає 4200,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, нараховані згідно умов цього договору, його додатків та правил. На виконання умов укладеного договору позикодавцем перераховано грошові кошти на рахунок позичальника у розмірі 4200,00 грн, що підтверджується листом від платіжної організації. 1 грудня 2021 року між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (далі ТОВ «Вердикт Капітал») укладено договір відступлення права вимоги № 1-12, за яким ТОВ «Вердикт Капітал» набуло права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 2103454487274. 10 січня 2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» укладено договір № 10-01/2023 відповідно до якого позивач набув права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 2103454487274. Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за договором від 3 лютого 2021 року №2 103454487274 на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 57190,64 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) 4199,44 грн; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 52991,20 грн. Проте, враховуючи принцип розумності, співмірності і пропорційності позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 36576,43 грн з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) 4199,44 грн; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 32376,99 грн; 2662,40 грн витрат на сплату судового збору та 13000,00 грн витрат на правову допомогу.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29 січня 2026 року вказана позовна заява (справа № 438/115/26) передана судді Бориславського міського суду Львівської області Дудар О.В.

Ухвалою суду від 3 лютого 2025 року прийнято вказану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі № 438/115/26. Розгляд справи вирішено проводити у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Призначено судове засідання на 16 лютого 2026 року.

У судові засідання представник позивача не прибув, у позовній заяві просив розглядати справу без його участі, проти винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідач у судові засідання 16 лютого та 5 березня 2026 року не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Відзиву чи клопотань від відповідача до суду не надходило.

Конверти з рекомендованими повідомленнями та судовими повістками з повідомленням про судові засідання, направлені на зареєстровану адресу місця проживання ОСОБА_1 повернулися до суду із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», «за терміном зберігання», що відповідно до практики Верховного Суду (постанова від 18 березня 2021 року у справі № 443/3142/24, постанова Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17) є достатніми для того, щоб вважати повідомлення належним.

Відповідно до частини 4 статті 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

На підставі частини 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Частиною 1 статті 280 ЦПК України передбачено, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин, не надав відзив та позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов наступного висновку.

Судом установлено, що 3 лютого 2021 року між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 укладено договір № 2103454487274 відповідно до якого товариство зобов`язується надати позичальникові кредит без конкретної споживчої мети, на суму яка зазначається та погоджується сторонами в заяві-анкеті, та складає 4200,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, нараховані згідно умов цього Договору, його додатків та правил.

Кредит надається на строк, зазначений у заяві-анкеті та графіку платежів, який є додатком до цього договору та є невід`ємною його частиною. Орієнтовний строк повернення кредиту - 16 днів з моменту отримання кредиту. У разі сплати всіх нарахованих на дату такої сплати процентів, орієнтовний строк повернення кредиту перераховується та становить 16 днів з моменту сплати всіх нарахованих процентів. Проценти за користування кредитом розраховуються від суми кредиту за кожний день користування, протягом фактичного строку користування кредитом починаючи з першого дня перерахування суми кредиту. Нараховані проценти підлягають обов`язковій сплаті на 16 день з моменту отримання кредиту, в сумі, що нарахована за фактичний строк користування кредитом на дату сплати. Граничний строк кредитування 1 рік.

У заяві-анкеті відповідач вказав номер платіжної карти НОМЕР_1 .

Згідно паспорту споживчого кредиту, підписаного відповідачем, сума кредиту становить 4200,00 грн. Строк кредитування: 16 днів. Процентна ставка при нарахуванні відсотків згідно пункту 1.4 а) договору становить 730 відсотків річних (або 732 відсотків річних, якщо на період користування кредитом припадає високосний рік); при нарахуванні відсотків згідно пункту 1.4 б) договору 1302,36 відсотків річних (або 1306 відсотків річних, якщо на період користування кредитом припадає високосний рік); при нарахуванні відсотків згідно пункту 1.4. в) договору 1711,7 відсотків річних (або 1769,68 відсотків річних, якщо на період користування кредитом припадає високосний рік); при нарахуванні відсотків згідно пункту 1.4. г) договору 2735,45 відсотків річних (або 2743,05 відсотків річних, якщо на період користування кредитом припадає високосний рік). Тип процентної ставки - фіксована. Загальні витрати за кредитом 1344,00 грн. Орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом 5544,00 грн.

Згідно довідки щодо підтвердження переказу грошових коштів від 8 грудня 2025 року вбачається, що ТОВ ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» повідомило ТОВ «Службу МК», про те що на підставі укладеного між їх товариствами договору про організацію переказів грошових коштів ТОВ ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» було здійснено переказ грошових коштів на номер карти НОМЕР_1 Власник карти (емітент) банк COMMERCIAL BANK PRIVATBANK Категорія карти Visa Час запиту 03.02.2021 17:19:13 Номер договору згідно інформації від кредитора 2103454487274 Сума 4 200 Валюта UAH.

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором від 3 лютого 2021 року № 2103454487274 заборгованість ОСОБА_1 станом на 30 листопада 2021 року становить 36576,43 грн, з яких тіло 4199,44 грн; відсотки - 32376,99 грн.

1 грудня 2021 року між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ТОВ «Вердикт-Капітал» укладено договір факторингу № 1-12, згідно якого ТОВ «Служба миттєвого кредитування» відступило, а ТОВ «Вердикт-Капітал» набуло право грошових вимоги кредитора за договорами про надання фінансових послуг, у тому числі за договором від 3 лютого 2021 року № 2103454487274 на суму 36576,43 грн, з яких тіло 4199,44 грн; відсотки - 32376,99 грн, що підтверджується актом приймання-передачі реєстру боржників та витягом з реєстру боржників до вказаного договору.

Згідно з платіжним дорученням від 3 грудня 2021 року № 307600018 ТОВ «Вердикт-Капітал» здійснило плату ТОВ «Служба миттєвого кредитування»» за відступлення права вимоги за договором факторингу від 1 грудня 2021 року № 1-12в сумі 5535543,12 грн.

10 січня 2023 року між ТОВ «Вердикт-Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» укладено договір відступлення прав вимоги № 10-01/2023, згідно з яким ТОВ «Вердикт-Капітал» відступило, а ТОВ «Коллект Центр» набуло право грошових вимоги кредитора за кредитними договорами у тому числі за договором від 3 лютого 2021 року № 2103454487274 на суму 57190,64 грн, з яких тіло 4199,44 грн; відсотки 52991,20 грн, що підтверджується актом приймання-передачі реєстру боржників та витягом з реєстру боржників до вказаного договору.

Відповідно до акта зарахування зустрічних однорідних вимог від 28 лютого 2023 року ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» дійшли згоди про зарахування зустрічних однорідних вимог за зобов`язаннями, зокрема і за договором про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10 січня 2023 року № 10-01/2023.

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Відповідно до положень частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Абзац 2 частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина 1 стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно пунктом 5 частини 1 статті 3 цього Закону України електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (пункти 3, 6 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Положеннями частини 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому ЦПК України та ГПК України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 вказаного Закону, є оригіналом такого документа (пункт 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до пункту 12 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 598 ЦК України зобов`язання припиняються на підставах, встановлених договором або законом, зокрема виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Згідно статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Пунктом 1 частини 1 статті 512 ЦК України встановлено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Частиною 1 статті 513 ЦК України встановлено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із частиною 1 статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (частина 1 статті 1078 ЦК України).

Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Положеннями статей 77-80 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно частин 1, 5, 6, 7 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Встановлено, що кредитодавець повністю виконав свої зобов`язання за договором позики від 3 лютого 2021 року № 2103454487274, а відповідачем не надано доказів виконання обов`язку по сплаті заборгованості за вказаним договором, суд приходить висновку, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості у розмірі 36576,43 грн з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) 4199,44 грн; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 32376,99 грн - підлягають задоволенню.

Крім того, відповідно до статті 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 2662,40 грн судового збору.

Щодо вимог позивача у частині стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу в розмірі 13000,00 грн, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до частин 1-3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Частиною 1 статті 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до частин 3 та 4 статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Отже, ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, необхідність, розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

На підтвердження понесених витрат позивачем надано договір про надання правової допомоги від 1 липня 2024 року № 01-07/2024-3, укладений позивачем та Адвокатським об`єднанням «ЛІГАЛ АССІСТАНС», тарифи на послуги Адвокатського об`єднання «ЛІГАЛ АССІСТАНС», заявка про надання юридичної допомоги від 1 грудня 2025 року №395, із зазначенням наданих послуг на суму 13000,00 грн, витяг з акта № 17 про надання юридичної допомоги від 31 грудня 2025 року із зазначенням наданих послуг на суму 13000,00 грн.

Верховний Суд у постанові 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц зазначив, що при застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, однак, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині четвертій статті 137 ЦПК України.

Для визначення суми відшкодування необхідно послуговуватися критеріями реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи.

За результатами розгляду питання про розподіл судових витрат та дослідження поданих на їх підтвердження доказів, суд враховує, що дана справа є типовою та нескладною за своєю суттю.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обохсторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» заява № 58442/00, зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані представником позивача документи та доводи на обґрунтування суми заявлених витрат, пов`язаних із розглядом справи, взявши до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору (справи), суд дійшов висновку про те, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 13000,00 грн не є цілком співмірним із складністю справи, обсягом виконаних робіт (наданими послугами, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг).

Таким чином, з врахуванням обсягу виконаної роботи, враховуючи категорію справи, а також беручи до уваги принципи пропорційності, співмірності та розумності судових витрат, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн.

Керуючись статтями 2, 5, 10-13, 19, 76, 81, 141, 258, 259, 263-265, 280-282, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість за договором від 3 лютого 2021 року № 2103454487274 в розмірі 36576 (тридцять шість тисяч п`ятсот сімдесят шість) гривень 43 копійки.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» 3000,00 гривень витрат на правову допомогу та 2662,40 гривень сплаченого судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», код ЄДРПОУ 44276926, адреса місцезнаходження: 01113, місто Київ, вулиця Мечнікова, 3, офіс 306.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Олена ДУДАР