Рішення № 134571, 31.07.2006, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Луганської області 91016, м.Луганськ пл.Героїв ВВВ 3а тел.55-17-32

ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ СУД Луганской области 91016, г.Луганск пл.Героев ВОВ 3а тел.55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.07.06 Справа № 5/255

Господарський суд Луганської області у складі судді Закропивного О.В., при секретарі Агафоновій С.В., за участю представників сторін:

від позивача –Униченко Ю.В. (довіреність № 1-3/3д-19 від 03.04.06.);

від відповідача – не прибув;

розглянувши матеріали справи за позовом:

державного підприємства «Ровенькиантрацит» (м. Ровеньки, Луганської області, вул. Комуністична, 6);

до Міського дорожнього ремонтно-будівельного управління Ровеньківської міської Ради (м. Ровеньки, Луганської області, вул. Тімірязєва,59);

про стягнення 4282 грн. 20 коп., –

В С Т А Н О В И В:

Суть спору: державним підприємством «Ровенькиантрацит»заявлено позовні вимоги до Міського дорожнього ремонтно-будівельного управління Ровеньківської міської Ради про стягнення заборгованості за відвантажений щебінь в сумі 4282,20 грн.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та, в порядку ст. 22 ГПК України, подав заяву про зменшення і уточнення позовних вимог в зв’язку з частковою сплатою відповідачем вищевказаної заборгованості.

Згідно поданої позивачем заяви, він просить стягнути з відповідача залишок заборгованості в розмірі 2282,20 грн., інфляційних втрат в розмірі 377,69 грн. 3% річних в розмірі 162,37 грн. – всього 2822,26 грн.

Тому, з урахуванням викледеного, сумою позовних вимог слід вважати 2822,26 грн.

Відповідач вимоги суду, викладені в ухвалах від 08.06.06. та 03.07.06. не виконав, відзиву на позовну заяву не надав, його представник в судове засідання не прибув тому, відповідно до ст. 75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути дану справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача та оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності суд приходить до висновку, що вимоги позивача обґрунтовані та підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини.

Як вбачається з матеріалів справи, 30 березня 2005 року позивач передав відповідачу щебінь у кількості 50 м. куб. на загальну суму 4282,20 грн. Дані будівельні матеріали були поставлені по накладній б/н від 30.03.05. та отримана представником відповідача за довіреністю № 744757 від 30.03.05. однак, оплату за отриманий щебінь відповідач не здійснив частково в сумі 2000 грн. лише після звернення позивача до суду.

Стаття 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Факт передачі позивачем та отримання відповідачем вищезазначених будівельних матеріалів свідчить, що між сторонами 30.03.05. був вчинений двосторонній правочин, який по своїй правовій природі фактично є поставкою продукції.

Однак, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 208 ЦК України правочини між юридичними особами належить вчиняти тільки у письмовій формі.

В даному випадку, в момент вчинення правочину сторонами не додержано вимог закону, необхідних для його чинності, встановлених ч. 4 ст. 203 та п. 1 ч. 1 ст. 208 ЦК України, що, згідно ст. 215 ЦК України, тягне за собою недійсність такого правочину та певні правові наслідки, передбачені ст. 216 ЦК України. Але, в п. 2 ст. 218 ЦК України зазначається, якщо правочин, для якого законом встановлена його недійсність у разі недодержання вимог щодо письмової форми, укладено усно і одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання, такий правочин у разі спору може бути визнаний судом дійсним.

В ході судового розгляду встановлено, що позивач передав щебінь, тобто вчинив дію, а відповідач підтвердив її вчинення шляхом прийняття даних будівельних матеріалів та часткової їх оплати.

Таким чином, суд приходить до висновку, що між сторонами, як вказувалось вище, було вчинено дійсний двосторонній правочин, який по своїй правовій природі фактично є поставкою продукції і до якого, відповідно до ст. 712 ЦК України, повинні застосовуватись загальні положення про купівлю продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до п. 1 ст. 692 ЦК України покупець (в даному випадку відповідач) зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В судовому засіданні встановлено, що відповідач прийнявши будівельні матеріали не оплачував їх до моменту звернення позивача до суду, в зв’язку з чим в нього на час слухання справи існує заборгованість перед позивачем в сумі 2282,20 грн.

Виходячи з положень п. 1 ст. 692 ЦК України відповідач повинен був сплатити позивачу вартість отриманої продукції одразу ж після її прийняття, оскільки договірні стосунки між сторонами відсутні, а актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару в таких випадках.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інформації за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків.

Тому, позивачем, за весь час користування відповідачем грошовими коштами позивача, обґрунтовано нараховані 377,69 грн. інфляційних втрат та 3 % річних в сумі 162,87 грн.

Відповідно до ст.ст. 526, 527 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Отже, з урахування викладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, відповідно до ст. 49 ГПК України на відповідача покладаються господарські витрати, понесені позивачем, по сплаті держмита в сумі 102 грн. і 118 грн. на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України суд, –

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з міського дорожнього ремонтно-будівельного управління Ровеньківської міської Ради (94700, м. Ровеньки, Луганської області, вул. Тімірязєва,59, код 05472755, р/р № 260093000134 в УСБ м. Ровеньки, МФО 304182); на користь Державного підприємства "Ровенькиантранит" (94700, м. Ровеньки, Луганської області, вул. Комуністична, 6, 32320704, р/р № 26008301230607 у філії відділення Промінвестбанку в м. Ровеньки, Луганської області, МФО 304502,) заборгованість в сумі 2282,20 грн., інфляційні нарахування в сумі 377,69 грн., три відсотки річних в сумі 162,37 грн., витрати по сплаті держмита в сумі 102 грн. і 118 грн. на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, видати наказ.

Рішення підписано 04.08.06.

Суддя О.В. Закропивний