Рішення № 134570651, 26.02.2026, Знам'янський міськрайонний суд Кіровоградської області

26.02.2026

Провадження №2/389/1715/25

ЄУН 389/4842/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2026 року Знам`янський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі: головуючого судді - Берднікової Г.В.,

при секретарі Іваніні В.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду міста Знам`янка Кіровоградської області, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом Товариства з обмежаною відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з даною позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за Кредитним договором №95045 від 28 листопада 2019 року в розмірі 11820 грн. 00 коп. та судові витрати по справі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 28 листопада 2019 року між ТОВ «ЗАЙМЕР» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 95045 про надання коштів на умовах споживчого кредиту який був укладений в електронному вигляді та підписаний за допомогою електронного підпису який був відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) та надісланий на номер мобільного телефону відповідача. Підписуючи договір Відповідач підтвердив, що він ознайомився з усіма умовами, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно їх дотримуватися.

Згідно умов кредитного договору, Товариство надає Клієнту фінансовий кредит в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором на наступних умовах: сума виданого кредиту: 3000,00 грн; дата надання кредиту: 28.11.2019 року; строк кредиту: 30 днів; відсоткова ставка 2 % (процентів) на добу.

28 жовтня 2021 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЗАЙМЕР» та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КЕШ ТУ ГОУ» укладено договір факторингу № 01 28/10/2021 відповідно до умов якого Первісний кредитор відступив ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних в реєстрі боржників.

Відповідно до реєстру боржників від 28.10.2021 року до договору факторингу № 01 28/10/2021, ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 ..

Згідно виписки з особового рахунку за кредитним договором, станом на 24 листопада 2025 року загальний розмір заборгованості відповідача за Кредитним договором становить 11820,00 грн, яка складається з: прострочена заборгованість за сумою кредиту в розмірі 3000,00 грн; прострочена заборгованість за відсотками в розмірі 8820,00 грн..

В зв`язку із зазначеним позивач змушений звернутись з даним позовом до суду.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, в матеріалах справи міститься його заява, в якій він просить суд позов задовольнити та справу розглянути за його відсутності, не заперечує проти ухвалення заочного рішення. Також надав заяву в якій просив стягнути с відповідача витрати на професійна правничу допомогу у розмірі 10500 грн..

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав відзив на обґрунтування якого зазначив, щовін не укладав жодного кредитного або позикового договору безпосередньо з ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ». Вказав, позивач викупило права вимоги від іншої кредитної установи, де він колись брав онлайн-кредит, однак жодного письмового повідомлення про відступлення права вимоги він не отримував.

Також, відповідач вказує на те, що позивачем пропущено строку позовної давності. Так. останній платіж за будь-яким із кредитів, який міг стосуватися даного позову, був здійснений понад чотири роки тому. На момент подання позову (2025 рік) цей строк сплив. Будь-яких дій, які б зупиняли або переривали перебіг позовної давності, відповідач не вчиняв.

В зв`язку із зазначеним вище відповідач просить: визнати, що позивач пропустив строк позовної давності для звернення до суду; відмовити у задоволенні позову ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» про стягнення заборгованості у повному обсязі; розгляд справи прошу здійснювати без його участі.

Суд, вивчивши заяви сторін, дослідивши у судовому засіданні матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 28 листопада 2019 року між ТОВ «Займер» та відповідачем укладено договір про надання фінансового кредиту №95045, відповідно до п.1.1 якого товариство надає клієнту фінансовий кредит в розмірі 3000 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Кредит надається строком на 30 днів, тобто до 27 грудня 2019 року. Строк дії договору 30 днів. Але в будь-якому випадку договір діє до повного його виконання клієнтом (п.1.2 договору).

За користування кредитом клієнт сплачує товариству 730% річних від суми кредиту в розрахунку 2% на добу. Тип процентної ставки фіксована (п.1.3 договору).

Кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської карти, вказаної клієнтом (п.1.4 договору).

Датою укладення цього договору вважається дата перерахування грошових коштів на банківський рахунок клієнта (п.1.5 договору).

Невід`ємною частиною цього договору є публічна пропозиція (оферта) товариства на укладення договору про надання фінансового кредиту за допомогою електронних засобів, яка розміщена на сайті товариства (п.1.6 договору).

Товариство має право вимагати від клієнта повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом в повному обсязі, а також виконання інших зобов`язань за цим договором і додатками до нього. Без згоди клієнта поступитися своїм правом вимоги за даним договором третій особі, в зв`язку з чим відбудеться заміна сторони кредитодавця за цим договором (п.3.1.1, 3.1.4 договору).

Клієнт зобов`язаний своєчасно повернути кредит та сплачувати проценти за користування кредитом в порядку, встановленому договором (п.3.4.2 договору).

Пунктом 4.3 Договору передбачено, що у разі, якщо Клієнт не повернув кредит в строк, зазначений в п.1.2. цього Договору та/або в Додатку(ах) до цього даного Договору, Клієнт зобов`язаний виплатити Товариству пеню в розмірі 5 % від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання умов цього Договору, починаючи з першого дня прострочення. При цьому пеня нараховується до дня повного погашення заборгованості за Договором включно, але в будь-якому випадку не більше 100 (ста) календарних днів.

Цей договір складений українською мовою, підписаний з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до ЗУ «Про електронну комерцію». Підписанням цього договору клієнт підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись правил надання грошових коштів у позику, у тому числі на умовах фінансового кредиту товариства (п.6.1, 6.6 договору) (а.с.29-32).

Факт отримання коштів позичальником підтверджується інформаційною довідкою ТОВ «Платежі онлайн» №376/12 від 17 грудня 2025 року, відповідно до якої операція з перерахування коштів в сумі 3000 грн 28 листопада 2019 року о 20:00:05 на банківську картку № НОМЕР_1 , код авторизації 886687 є успішною (а.с.39) .

Довідка про ідентифікацію свідчить про те, що клієнт ОСОБА_1 з яким укладено договір №95045 від 28 листопада 2019 року ідентифікований ТОВ «Займер». 28 листопада 2019 року на номер телефона позичальника НОМЕР_2 було направлено одноразовий ідентифікатор KL2244 (а.с.28).

З виписки з особового рахунка за кредитним договором №95045 вбачається, що ОСОБА_1 станом на 24 листопада 2025 року має заборгованість перед кредитором в розмірі 11820 грн., яка складається з: прострочене тіло кредиту 3000 грн., прострочена заборгованість за відсотками 8820 грн. (а.с.26).

В своїй постанові від 30 вересня 2020 року у справі № 559/1605/18 Верховний Суд зазначив, що тлумачення статті 627 ЦК України свідчить, що за загальним правилом обсяг договірної відповідальності регулюється в ЦК України нормами, які мають диспозитивний характер. Тобто, сторони при укладенні конкретного виду договору можуть регулювати їх самостійно.

Відтак, з огляду на свободу договору, яка передбачена статями 6, 627 ЦК України, сторони на власний розсуд визначили строк кредитування, а також передбачили право кредитора щоденно нараховувати відсотки на залишок позики.

При цьому Договір про надання фінансового кредиту №95045 від 28 листопада 2019 року та його умови в судовому порядку не оскаржувались, не визнавалися недійсними, відповідач у своєму відзиві не заперечував факту укладання онлайн-кредиту з іншою фінансовою установою, а тому є такими, що відповідають волевиявленню сторін.

Сторони узгодили розмір позики, грошову одиницю, в якій надано позику, строк та умови кредитування, графік погашення платежів, основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, орієнтовну загальну вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом, реальну річну процентну ставку, порядок повернення кредиту, процентну ставку, яка застосовується при невиконанні зобов`язання щодо повернення кредиту, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору на таких умовах шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про сплату ним заборгованості у повному розмірі чи про причини несвоєчасного погашення заборгованості за кредитним договором у добровільному порядку. Контр-розрахунку заборгованості відповідачем також не надано.

За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до правового висновку, викладеного Верховним Судом у постановах від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205,207 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з частиною шостою статті 11 ЗУ «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 ЗУ «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про захист персональних даних» персональні дані це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути ідентифікована; суб`єкт персональних даних фізична особа, стосовно якої відповідно до закону здійснюється обробка її персональних даних; згода суб`єкта персональних даних будь-яке документоване, зокрема, письмове, добровільне волевиявлення фізичної особи щодо надання дозволу на обробку її персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки.

Частиною п`ятою статті 6 Закону України «Про захист персональних даних» передбачено, що обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб`єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до частини шостої статті 6 Закону України «Про захист персональних даних» не допускається обробка даних про фізичну особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

У частині першій статті 11 Закону України «Про захист персональних даних» встановлено, що підставою виникнення права використання персональних даних є, зокрема, згода суб`єкта персональних даних на обробку його персональних даних; дозвіл на обробку персональних даних, наданий володільцю персональних даних відповідно до закону виключно для здійснення його повноважень; укладення та виконання правочину, стороною якого є суб`єкт персональних даних або який укладено на користь суб`єкта персональних даних чи для здійснення заходів, що передують укладенню правочину на вимогу суб`єкта персональних даних.

Відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» кредитний договір вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача.

Відтак, факт укладення 28 листопада 2019 року кредитного договору між ТОВ «Займер» та ОСОБА_1 суд вважає доведеним.

28 жовтня 2021 року між ТОВ «Займер» та ТОВ «ФК «Кеш ту гоу» укладено договір факторингу №01-28/10/2021, відповідно до умов якого ТОВ «Займер» відступило ТОВ «ФК «Кеш ту гоу» за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних в реєстрі боржниківю

Відповідно до п.1.1 Договору факторингу, на умовах встановлених цим Договором та у відповідності до гл.73 ЦК України, фактор передає грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступає факторові права грошової вимоги (права вимоги) до Боржників за Кредитними договорами (портфель заборгованості).

Пунктом 7.1 Договору факторину передбачено, що в якості ціни за придбання (відступлення) права вимоги, фактор сплачує Клієнту плату (ціна продажу) в розмірі, що станом на дату підписанням сторонами Договору складає 1444834 грн. 08 коп. (а.с.16-19).

На підтвердження факту сплати клієнту ціни за придбання прав вимоги позивачем надано платіжне доручення №1653, платіжне доручення №1672 та платіжне доручення №432 із зазначенням призначення платежу: оплата за відступлення права вимоги до договору факторингу №01-28/10/2021 від 28.10.2021 р., згідно реєстру боржників додаток 1 від28.10.2021р. Без ПДВ на загальну суму 1444834 грн. 08 коп. (а.с.20;21;22).

З витягу з реєстру боржників від 28 жовтня 2021 року до договору факторингу №01-28/10/2021, вбачається, що ТОВ «ФК «Кеш ту гоу» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 11820 грн., з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту 3000 грн.; за процентами 8820 грн. (а.с.27).

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з вимогами чинного законодавства, заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва.

На підтвердження факту належним чином повідомлення відповідача про факт переходу прав вимоги від ТОВ «Займер» до ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ», в тому числі за Кредитним договором №95045 від 28 листопада 2019 року позивачем надано копію вимоги про виконання зобов`язань за кредитним договором, яка згідно списку №20834-02-8-23 була направлена на адресу відповідача (а.с.25;40).

Зазначене вище спростовує доводи відповідача про те, що його не було повідомлено про відступлення прав вимоги.

Отже, ТОВ «ФК «Кеш ту гоу» є правонаступником ТОВ «Займер» та стало новим кредитором у зобов`язанні за кредитним договором, який укладений з ОСОБА_1 ..

З огляду на те, що відповідач прострочив погашення поточних платежів за Договором про надання фінансового кредиту та не повернув отримані кредитні кошти, не виконавши взятих за договором зобов`язань, суд дійшов висновку, що позивачем доведено наявність правових підстав для стягнення з відповідача суми заборгованості за основною сумою боргу у розмірі 3000 грн. 00 коп. та простроченої заборгованості за процентами в розмірі 8820 грн..

Що стосується доводів відповідача щодо пропуску позивачем строку позовної давності, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (ч.4 ст.267 ЦК України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у 3 роки (ст.257 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, а відповідно до ч.5 ст.261 ЦК України, за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Аналіз змісту наведених норм матеріального права у їх сукупності дає підстави для висновку, що до правових наслідків порушення грошового зобов`язання, передбачених ст.1048 та ст.625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки.

У відповідності до ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Якщо суд визнає поважними причини пропуску позовної давності, порушене право підлягає захисту (ч.5 ст.267 ЦК України).

В даній справі позивачем направило позов до суду 29 грудня 2025 року

У постанові Верховного Суду від 01 грудня 2021 року у справі №373/651/20 зазначено, що постановою КМУ від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторі хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненням внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року до 22 травня 2020 року на всій території України діє карантин.

Законом України від 30 березня 2020 року №540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки визначені ст.ст.257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 ЦК України продовжуються на строк дії такого карантину».

У той же час постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року №1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (зі змінами) установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID- 19), з 19 грудня 2020 року до 31 грудня 2022 року на території України карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 20 травня 2020 року № 392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» та від 22 липня 2020 року № 641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 07 вересня 2022 року у справі № 679/1136/21.

Відповідно до п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим ЗУ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану ( розділ доповнено пунктом 19 згідно із Законом №2120-IX від 15.03.2022 року; в редакції Закону №3450-IX від 08.11.2023 року).

Врахувавши, що останнім днем для звернення до суду з позовом у межах строку позовної давності було 28 жовтня 2022 року, а з позовом позивач звернувся 29 грудня 2025 року, а Закон України від 30 березня 2020 року №540-ІХ про внесення змін до деяких законодавчих актів України, зокрема до ЦК України, щодо продовження строків на час дії карантину, набрав чинності 02 квітня 2020 року, з огляду як на встановлені з 12 березня 2020 року карантинні обмеження, так і введення в Україні режиму воєнного стану, які діяли на час закінчення строку позовної давності, вимоги ст.257, ч.5 ст.267 ЦК України, пункти 12, 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, належить зробити висновок, що позовну давність позивачем не було пропущено.

Аналізуючі зібрані у справі докази суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

У відповідності до положень ч.1 ст.141 ЦПК України з відповідача на користь банку підлягає стягненню понесений ним документально підтверджений судовий збір.

Також, позивачем 23 лютого 2026 року заявлено клопотання про стягнення з відповідача витрат на професійну правову допомогу в розмірі 10500 грн. 00 коп.

Відповідно до ст.137ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат .

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 8 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу стороною позивача надані:договір про надання правової допомоги від 29 грудня 2023 року укладений між ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» та адвокатом Пархомчуком С.В.; додаткову угоду №1 до Договору про надання правової допомоги від 29 грудня 2023 року в якій сторони погодили продовжити строк дії договору про надання правової допомоги; акт про отримання правової допомоги від 12 лютого 2026 року укладений між адвокатом Пархомчуком С.В. та ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» із визначенням істотних умов, найменування послуг наданих адвокатом та вартість цих послуг; рахунок в якому зазначена сума послуг наданих адвокатом в розмірі 10500 грн. та вказано, що дана сума повинна бути оплачена в строк визначений в п.3.4 договору про надання правової допомоги від 29 грудня 2023 року; платіжна інструкція від 12 лютого 2026 року на суму 10500 грн. з проведенням платежу на рахунок адвоката Пархомчука С.В. із зазначенням призначення платежу «оплата за правничу допомогу згідно рахунку 12.02.2026 23 Від 12.02.2026 р договору про надання правової допомоги від 29 грудня 2023 року».

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхньої вартості, виходячи з конкретних обставин справи.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (п. 80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (п.п. 34-36), від 23.01.2014 у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (п. 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

З огляду на викладене, враховуючи обставини справи, надані стороною позивача докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, а також враховуючи, що дана цивільна справа не є справою значної складності, відповідно до ст.19 ЦПК України відноситься до малозначних справ, які розглядаються у спрощеному позовному провадженні, об`єм виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) є незначним, відсутність адвоката в судовому засіданні, суд дійшов висновку, що заявлений стороною позивача розмір вартості послуг за правничу допомогу у загальній сумі 10500 грн є завищеним і неспівмірним із предметом даного позову, в зв`язку з чим наявні підстави для застосування положень ч. 5 ст.137 ЦПК України щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу до 5000 грн, які підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись ст. 7, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву Товариства з обмежаною відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором, задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК "КЕШ ТУ ГОУ" заборгованість за Договором про надання фінансового кредиту №95045 від 28 листопада 2019 рокув розмірі 11820 (одинадцять тисяч вісімсот двадцять) грн. 00 коп..

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК "КЕШ ТУ ГОУ" судовий збір у сумі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК "КЕШ ТУ ГОУ" витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000 (п`ять тисяч) грн. 00 коп.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду.

Позивач - Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «КЕШ ТУ ГОУ», місце знаходження: вулиця Кирилівська, буд.82, офіс 7, місто Київ, код ЄДРПОУ 42228158.

Відповідач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований по АДРЕСА_1 .

Суддя Г.В. Берднікова