Рішення № 134568741, 03.02.2026, Добровеличківський районний суд Кіровоградської області

ЄУН 387/1620/25

Номер провадження по справі 2/387/134/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 лютого 2026 року селище Добровеличківка

Добровеличківський районний суд Кіровоградської області у складі

головуючого судді Солоненко Т. В.

із секретарем судового засідання Косюг І.В.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Добровеличківського районного суду Кіровоградської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

ВСТАНОВИВ:

І. Описова частина

Стислий виклад позиції позивача та відповідача

До Добровеличківського районного суду Кіровоградської області 14.10.2025 надійшла позовна заява, в якій позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 19534,59 грн за договором про надання банківських послуг та послуг у сфері страхування № 010/0671/82/0079809укладеного 01.06.2013.

Свій позов ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" обґрунтовує тим, що 01.06.2013 між Публічним акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та відповідачем був укладений договір про надання банківських послуг та послуг у сфері страхування № 010/0671/82/0079809, та надав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту, зі сплатою процентів за користування кредитом. 24.07.2024 між Акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір відступлення права вимоги №114/2-72, відповідно до якого ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів" перейшло право грошової вимоги за вказаним кредитним договором. Однак відповідач не виконує взятих на себе зобов`язань по поверненню кредиту, тому має заборгованість перед позивачем на загальну суму 19534,59 грн, яку в добровільному порядку сплатити не бажає, що спонукало позивача звернутися до суду з відповідним позовом.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. В прохальній частині позовної заяви позивач просив розглядати справу без участі його представника, не заперечує проти проведення заочного розгляду справи.

Відповідач повторно в судове засідання не з`явився. При цьому суд зважає, що про дату, час і місце судового засідання останній повідомлявся у встановленому законом порядку, а саме шляхом направлення судової повістки за місцем реєстрації. Проте, поштове відправлення повернуто суду без вручення з відміткою працівника поштового зв`язку «адресат відсутній за вказаною адресою». За наведеного, судова повістка у відповідності до ч.8ст.128,ч.1ст.131 ЦПК України, вважається врученою. Крім того судом 10.12.2025 опублікувано оголошення про виклик відповідача на офіційному веб-сайті «Судова влада України».

Процесуальні дії суду

Добровеличківський районний суд Кіровоградської області, ухвалою від 29.10.2025, відкрив провадження у справі, вирішив розгляд даної цивільної справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, з призначенням судового засідання на 04.12.2025.

За наслідками судового засідання 04.12.2025 розгляд справи відкладено на 03.02.2026.

Суд, ухвалою від 03.02.2026, постановив провести заочний розгляд справи та винести заочне рішення.

З врахуванням вимог ч.2ст.247 ЦПК України у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Враховуючи, що відповідач у встановлений судом строк відзиву до суду на позов не подав, про причини неподання суду відзиву не повідомив, зустрічного позову не пред`явив, виходячи з положень ч.8ст.178 ЦПК України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

ІІ. Мотивувальна частина

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 29.12.2018, Акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» зареєстроване як юридична особа 24.03.1994, вид економічної діяльності, 64.19 - інші види грошового посередництва (основний) (а.с.56).

Згідно з банківською ліцензією № 10 від 18.06.2018, Акціонерне товариство «Райффайзен Банк» має право надання банківських послуг, визначених ч. 3 ст. 47 Закону України "Про банки та банківську діяльність".

Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 624024 від 12.01.2010 , ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" 05.12.2007 зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.

Згідно зі свідоцтвом про реєстрацію фінансової установи від 28.02.2012 та додатку до свідоцтва, ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" має право здійснювати фінансову компанію без отримання ліцензії та /або дозволів відповідно до законодавства: факторинг.

Судом встановлено, що 01.06.2013 між відповідачем та ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» був укладений договір про надання банківських послуг та послуг у сфері страхування № 010/0671/82/0079809, згідно якого банк на підставі заяви клієнта, яка є невід`ємною частиною договору, відкриває на ім`я клієнта поточний рахунок, операції за яким можуть здійснюватися з використанням спеціальних платіжних засобів. Відповідно до умов Договору: позичальнику надається поточний ліміт кредиту - на дату укладення договору складає 1000,00 грн, в подальшому встановлюється та визначається відповідно до статті 10 Договору; строк протягом якого клієнт користується та здійснює погашення кредиту 48 місяців, що починається з 01.06.2023 та закінчується 01.06.2017; процентна ставка фіксована 36% річних. Згідно п.9.3 договору, без укладення додаткових угод до договору, Банк має право продовжити строк користування кредитом на той самий строк, за умови, що на останній робочий день строку користування кредитом банк не отримав листа клієнта про відмову від продовження строку користування кредитом. Розділом ІІІ визначені умови кредитування, ліміт кредиту, порядок погашення заборгованості та процентів за користування кредитом.

Крім того, ОСОБА_1 підписав - Тарифи продукту «Кредитна картка-Прозора», які є додатком 1 до договору про надання банківських послуг та послуг у сфері страхування № 010/0671/82/0079809; умови видачі кредиту, які є додатком 2 до договору про надання банківських послуг та послуг у сфері страхування № 010/0671/82/0079809.

Також позивачем до матеріалів позовної заяви додано анкету для отримання карткового кредиту "Кредитна картка" підписану ОСОБА_1 17.05.2013.

З виписки по рахунку за період з 01.06.2013 по 26.07.2024 вбачається рух коштів по рахунку № НОМЕР_1 Гойденка А.

Згідно з наданим АТ «Райффайзен Банк» розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором про надання банківських послуг та послуг у сфері страхування № 010/0671/82/0079809 укладеного 01.06.2013 станом на 26.07.2024 становить 19534,59 грн та складається із: заборгованості за дозволеним овердрафтом у розмірі 16000,00 грн, заборгованості за не дозволеним овердрафтом у розмірі 3534,59 грн.

24.07.2024 року між АТ «Райффайзен Банк» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір відступлення права вимоги №114/2-72, у відповідності до умов якого АТ «Райффайзен Банк» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні АТ «Райффайзен Банк» права вимоги до боржників, вказані у реєстрі(ах) боржників (портфель заборгованості). Згідно п.п.2.2. договору відступлення права вимоги, відступлення новому кредитору прав вимоги відбувається за умови виконання новим кредитором п. 3.2. договору, та з моменту підписання сторонами реєстру(ів) боржників. Внаслідок передачі (відступлення) портфеля заборгованості за цим договором, новий кредитор заміняє первісного кредитора у кредитних договорах і договорах забезпечення, що входять до портфеля заборгованості і відповідно вказані у реєстрі боржників, та набуває прав грошових вимог первісного кредитора, включаючи право вимагати від боржників та поручителів належного виконання всіх грошових та інших зобов`язань за кредитними договорами та договорами забезпечення (п.п.2.3. Договору відступлення права вимоги).

29.11.2024 між АТ «Райффайзен Банк» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено додаткову угоду №1 до договору відступлення прав вимоги №114/2-72 від 24.07.2024.

Відповідно до платіжної інструкції №372 від 24.07.2024 ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» оплатив АТ «Райффайзен Банк» за відступлення прав вимоги згідно договору факторингу №114/2-72 від 24.07.2024 суму у розмірі 9954359,21 грн.

Відповідно до реєстру боржників №2 від 26.07.2024 до договору відступлення прав вимоги №114/2-72 від 24.07.2024 ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_2 , номер кредитного догоовру 010/00093/3127/82, дата видачі кредиту 05.04.2006, загальна сума заборговнаості 16288,48 грн.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосування норм права.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ «Райффайзен Банк Аваль»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633,634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Згідно з ч. 1ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до ч.2ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048цього Кодексу.

В силу ч. 1ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

За змістом ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В матеріалах справи відсутні докази оспорення ОСОБА_1 договору про надання банківських послуг та послуг у сфері страхування № 010/0671/82/0079809 укладеного 01.06.2013.

На підтвердження наявності заборгованості відповідача за кредитним договором, позивачем надана виписка за картковим рахунком відповідача.

Відповідно до правової позицієї, наведеної у постанові Верховного Суду від 16.09.2020 у справі №200/5647/18-ц (провадження №61-9618св19), виписка за картковим рахунком може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредит. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.04.2021 року у справі №759/11453/20.

Таким чином, виписка за картковим рахунком, що міститься в матеріалах справи, може бути належним доказом щодо заборгованості відповідачки за тілом кредиту.

Враховуючи, що фактично отримані та використані кошти відповідач, як позичальник, добровільно позивачу АТ «Райффайзен Банк Аваль» не повернув, що свідчить про порушення прав банку, тому останній вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання боржника виконати обов`язок з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Звертаючись із позовом до суду, ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів" посилалося на те, що воно набуло права вимоги до відповідача на підставі договору відступлення права вимоги №114/2-72 від 24.07.2024.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (частина перша статті 509 ЦК України).

Сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор (частина перша статті 510 ЦК України).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 514 ЦК України).

Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України).

Аналіз вказаних норм свідчить, що частина перша статті 514 ЦК України регулює відносини між первісним кредитором та новим кредитором. Дійсність вимоги (суб`єктивного права) означає належність первісному кредитору того чи іншого суб`єктивного права та відсутності законодавчих або договірних заборон (обмежень) на його відступлення. У разі, зокрема, коли право вимоги не виникло (наприклад у разі нікчемності чи недійсності договору) або яке припинене до моменту відступлення (зокрема, внаслідок платежу чи зарахування) чи існують законодавчі заборони (або обмеження), то така вимога не переходить від первісного до нового кредитора. Тобто, відступлення права вимоги (цесія) в такому випадку не має розпорядчого ефекту. Проте це не зумовлює недійсність договору між первісним кредитором та новим кредитором, тому що правовим наслідком відсутності критеріїв дійсності права вимоги є цивільно-правова відповідальність первісного кредитора перед новим кредитором.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 зроблено правовий висновок, що правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов`язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання.

Указані норми права визначають такі ознаки договору відступлення права вимоги:

1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов`язку у конкретному зобов`язанні;

2) зобов`язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо);

3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним;

4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов`язання;

5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов`язанні.

Верховний Суд у постанові від 02 листопада 2021 року у справі №905/306/17 зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

Відповідно до положень ч.ч.3,4 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Звертаючись до суду, позивач у позовній заяві виклав обставини, якими обґрунтовував свої вимоги, зазначив докази, що підтверджують вказані обставини, разом з тим, не зазначав про докази, які не можуть бути подані разом із позовною заявою із поважних причин, не подавав клопотання про їх витребування.

У своїй позовній заяві ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» просило розглянути справу у їх відсутність, просили задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, клопотання про витребування додаткових доказів та інших документів не заявляли.

Отже, позивач на власний розсуд розпорядився своїми правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням ним процесуальних дій.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 29 січня 2020 року у справі № 755/18920/18, провадження № 61-17205ск19.

Судом встановлено, що 24.07.2024 між АТ "Райфанзен Банк" та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір відступлення права вимоги №114/2-72.

Разом з тим, суд звертає увагу що згідно п.п.2.2. договору відступлення права вимоги, відступлення новому кредитору прав вимоги відбувається за умови виконання новим кредитором п. 3.2. договору, та з моменту підписання сторонами реєстру(ів) боржників. Внаслідок передачі (відступлення) портфеля заборгованості за цим договором, новий кредитор заміняє первісного кредитора у кредитних договорах і договорах забезпечення, що входять до портфеля заборгованості і відповідно вказані у реєстрі боржників, та набуває прав грошових вимог первісного кредитора, включаючи право вимагати від боржників та поручителів належного виконання всіх грошових та інших зобов`язань за кредитними договорами та договорами забезпечення (п.п.2.3. Договору відступлення права вимоги).

ТОВ "Фінансова компанія" Європейська агенція з повернення боргів" звернулося з позовом до ОСОБА_1 за кредитним договором №010/0671/82/0079809 укладеного 01.06.2013.

При цьому, відповідно до реєстру боржників №2 від 26.07.2024 до договору відступлення прав вимоги №114/2-72 від 24.07.2024 ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_2 , номер кредитного договору 010/00093/3127/82, дата видачі кредиту 05.04.2006, загальна сума заборгованості 16288,48 грн., тобто права кредитора за кредитним договором №010/0671/82/0079809 від 01.06.2013 не перейшли до ТОВ «ФК «ЄАПБ», у зв`язку з чим позивач ТОВ «ФК «ЄАПБ» не набуло прав кредитора по відношенню до ОСОБА_1 ..

При розгляді справи суд виходить виключно із тих доказів, що надані сторонами під час судового розгляду із врахуванням змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно сталої практики Верховного Суду, доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 02 листопада 2021 року № 905/306/17, від 29 червня 2021 року у справі № 753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі № 334/6972/17, від 27 вересня 2021 року у справі № 5026/886/2012, від 15 квітня 2024 року в справі № 2221/2373/12).

Відсутність (недоведеність) порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин (постанова Верховного Суду від 29 червня 2021 року по справі № 916/2040/20).

За наведених обставин, у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами підтвердження обставин, на які він посилається. Тому суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Європейський суд з прав людини зазначав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», від 18 липня 2006 року № 63566/00, § 23).

Питання розподілу судових витрат суд вирішує у відповідності до статті 141 ЦПК України пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи результат розгляду справи, судовий збір слід залишити за позивачем.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.11,207,526,530,1046,1050,1054,1077,1081ЦК України,ст.12,13,81,137,141,263-265,280-282ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

Відмовити у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія" Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання банківських послуг та послуг у сфері страхування № 014/0273/82/0243969 укладеного 01.06.2013 у розмірі 19534,59 грн.

В порядку п.4. ч.5 ст.265 ЦПК України зазначаються такі реквізити сторін та інших учасників справи:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" ( 01032, місто Київ, вулиця Симона Петлюри, 30, ЄДРПОУ 35625014);

відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Заочне рішення суду може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення ( виклику ) учасників справи.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Таїсія СОЛОНЕНКО