Ухвала суду № 134567396, 24.02.2026, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/5574/21

Провадження №2/760/9811/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 лютого 2026 року м. Київ

Солом`янський районний суд м. Києва

у складі головуючого - судді Аксьонової Н.М.,

з участю секретаря судового засідання Невеселої Н.Р.,

представника відповідача - адвокат Гордієнко Т.В.,

розглянувши у відкритому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ), про визнання заповіту недійсним,

В С Т А Н О В И В :

05 березня 2021 року до Солом`янського районного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Головне територіальне управління юстиції у м. Києві про визнання заповіту недійсним, у якому позивач просив визнати недійсним заповіт ОСОБА_3 , складений на користь ОСОБА_2 , посвідчений державним нотаріусом Дев`ятої Київської ДНК за р/№3-20.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 16 жовтня 2023 року визначено для розгляду цієї справи головуючого суддю Кушнір С.І.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 13 травня 2021 року відкрито загальне позовне провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Головне територіальне управління юстиції у м. Києві про визнання заповіту недійсним, та призначено підготовче судове засідання.

Протокольною ухвалою суду від 21 вересня 2021 року, замінено третю особу Головне територіальне управління юстиції у м. Києві на правонаступника Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ), витребувано з Першої Київської державної нотаріальної контори спадкову справу до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .

Ухвалою суду від 09 грудня 2022 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 26 червня 2023 року за клопотанням представника позивача призначено по справі посмертну судово-психіатричну експертизу, проведення якої доручено Державній установі «Інститут психіатрії, судово-психіатричної експертизи та моніторингу наркотиків Міністерства охорони здоров`я України».

Ухвалою суду від 26 вересня 2023 року було витребувано з КНП «Міський заклад з надання психіатричної допомоги» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) медичну карту амбулаторного хворого на ім`я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що мешкала за адресою АДРЕСА_1 .

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 19 квітня 2024 року визначено для розгляду цієї справи головуючого суддю Аксьонову Н.М.

Ухвалою від 21 травня 2025 року було поновлено провадження у цивільній справі.

В судове засідання, призначене на 04 листопада 2025 року позивач та його представник не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили.

В судове засідання, призначене на 24 лютого 2026 року позивач та його представник не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Представник відповідача заявила клопотання про залишення позову без розгляду у зв`язку з повторною неявкою позивача в судове засідання.

Заслухавши димку представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступних висновків.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина перша статті 4 ЦПК України).

Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 44 ЦПК України).

Відповідно до частини четвертої статті 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з частиною третьою статті 131 ЦПК, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Згідно ч.3 ст.211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Згідно з частиною п`ятою статті 223 ЦПК, у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився у підготовче засідання чи в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Відтак, статтями 223, 257 ЦПК України врегульовано питання щодо наслідків неприбуття в судове засідання позивача.

Таким чином, чинний Цивільний процесуальний кодекс України імперативно встановлює, що у випадку повторної неявки в судове засідання належним чином повідомленого позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає заяву без розгляду.

При цьому, закон жодним чином не пов`язує повторну неявку в судове засідання позивача з будь-якими об`єктивними факторами (поважними причинами) і не зобов`язує суд перевіряти причини повторної неявки та надавати їм відповідну оцінку з точки зору поважності.

Це пов`язано із дією принципу цивільного судочинства - диспозитивністю, відповідно до якого, кожний учасник процесу самостійно розпоряджається наданими йому законом процесуальними правами.

Крім того, таке положення закону пов`язане із дотриманням судом розумних строків розгляду справи, що є вимогою статті 121 ЦПК України та статті 6 Конвенції про захист прав людини га основоположних свобод 1950 року.

Таким чином, законодавець передбачив баланс захисту прав як позивача, який повторно не з`явився в судове засідання (не залежно від причин неявки), так і відповідача, який у зв`язку з такою неявкою вимушений витрачати свої час та кошти. Так, для відповідача - це є залишення заяви без розгляду, а для позивача - це право на повторне звернення до суду з тим самим позовом (ч.2 ст.257 ЦПК України).

Також необхідно зазначити, що вищевказані наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути і поважними. Отже, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд повинен залишати позовну заяву без розгляду. Зазначена норма є імперативною та дисциплінує позивача як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він має право подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи.

Правове значення у цьому випадку має тільки належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 759/6512/17, провадження № 61-4437св20, від 07 грудня 2020 року у справі № 686/31597/19, провадження № 61-15254св20, від 20 січня 2021 року у справі № 450/1805/18, провадження № 61-2329св20.

Суд зобов`язаний присікати недобросовісні дії позивача та залишати позов без розгляду у разі повторної неявки належно повідомленого позивача, від якого не надійшло заяви про розгляд справи без його участі. Це забезпечує дотримання судом строків розгляду справи та балансу інтересів сторін спору (постанови Верховного Суду, від 24 квітня 2019 року у справі № 757/23967/13-ц, провадження № 61-17220св18, від 28 жовтня 2021 року у справі № 465/6555/16-ц, провадження № 61-9020св21, від 12 травня 2022 року у справі № 645/5856/13-ц, провадження № 61-2876св20).

Отже, судом встановлено, що позивач та його представник не з`явилися в судове засідання 04 листопада 2025 року, причини неявки суду не повідомили, про дату, час місце розгляду справи представник позивача був повідомлений належним чином, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу (судової повістки-повідомлення від 27.10.2025 року) від 28.10.2025 року.

24 лютого 2026 року позивач та його представник повторно не з`явилися в судове засідання, причини неявки суду не повідомили, про дату, час місце розгляду справи представник позивача був повідомлений належним чином, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу (судової повістки-повідомлення від 17.12.2025 року) від 18.12.2025 року.

Також у матеріалах справи відсутнє клопотання про розгляд справи без участі позивача та її представника.

Як зазначено в ст.10 ЦПК України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини, як джерела права.

Слід звернути увагу, що Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить з того, що положення п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов`язків. Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Європейський суд з прав людини дотримується позиції, що проявляти ініціативу щодо своєчасного розгляду справи повинен саме позивач.

Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Крім того, як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд, позивач як сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи, що розгляд справи без участі позивача не є можливим, а також зважаючи на розумні строки розгляду справи, суд вважає за необхідне залишити позов без розгляду на підставі п.3 ч.1 ст.257 ЦПК України, оскільки належним чином повідомлений позивач та її представник повторно не з`явилися у судове засідання.

Керуючись статтями 10, 13, 128, 131, 158, 223, 257, 260, 353, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ), про визнання заповіту недійсним - залишити без розгляду.

Роз`яснити позивачу, що після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, особа, позов якої залишено без розгляду, має право звернутися до суду повторно.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 ст.358 ЦПК України.

Суддя Солом`янського

районного суду міста Києва Н.М. Аксьонова