Ухвала суду № 134567357, 27.02.2026, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

757/11976/26-к

1-кс-17508/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2026 року м.Київ

Слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання старшого слідчого другого відділу Управління з досудового розслідування військових правопорушень, а також порушень проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, вчинених внаслідок ведення Російською федерацією, із залученням представників інших держав, агресивної війни проти України Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні №62025000000000615 від 23.06.2025, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно,

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ямпіль Ямпільського району Вінницької області, громадянина України, із вищою освітою, працюючого головою ГО «Ветеранський антикорупційний рух» зареєстрованого та фактично проживаючого по АДРЕСА_1 ,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.369-2 КК України,

Учасники судового провадження:

прокурор ОСОБА_5 , підозрюваний ОСОБА_4 , захисник ОСОБА_6

В С Т А Н О В И В:

До Печерського районного суду м. Києва надійшло клопотання старшого слідчого другого відділу Управління з досудового розслідування військових правопорушень, а також порушень проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, вчинених внаслідок ведення російською федерацією, із залученням представників інших держав, агресивної війни проти України, Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_3 , погоджене прокурором третього відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення першого управління Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 , у якому сторона обвинувачення клопоче про застосування у кримінальному провадженні №62025000000000615 від 23.06.2025 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_4 терміном на шістдесят діб із визначенням альтернативного запобіжного заходу у виді застави у розмірі 1503 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

В судовому засіданні прокурор підтримав подане клопотання, посилаючись на його обґрунтованість.

Підозрюваний ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання посилаючись на необґрунтованість підозри. Просив не застосовувати відносно нього запобіжний захід у виді тримання під вартою та вказав, що не має коштів для внесення застави, у визначеному стороною обвинувачення розмірі.

Захисник проти задоволення клопотання заперечував. Зазначав, що підозра є необґрунтованою, а наведені у клопотанні прокурора ризики не підтверджуються доказами. Просив застосувати запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту із покладенням обов`язків на підозрюваного.

Вислухавши прокурора на підтримку поданого клопотання, пояснення учасників судового провадження, вивчивши клопотання, дослідивши в нарадчій кімнаті матеріали кримінального провадження, якими воно обґрунтовується, слідчий суддя дійшов висновку, що подане клопотання підлягає задоволенню з огляду на таке.

Клопотання обґрунтоване тим, що не пізніше квітня 2025 року ОСОБА_4 під час похорон загиблого військовослужбовця Збройних Сил України ОСОБА_7 , побачив сина останнього - ОСОБА_8 , та достеменно знаючи про можливість отримання ним та його братами одноразової грошової допомоги за загиблого батька, вирішив використати цю ситуацію на свою користь та незаконно збагатитися.

Реалізовуючи свій злочинний умисел, у травні 2025 року ОСОБА_4 у ході телефонних розмов із ОСОБА_8 , представився другом та колишнім командиром ОСОБА_7 , та повідомив ОСОБА_8 про необхідність подання останнім до ІНФОРМАЦІЯ_2 документів з метою отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю його батька - військовослужбовця Збройних Сил України ОСОБА_7 під здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії.

При цьому, ОСОБА_4 зазначив, що за вирішення вказаних питань ОСОБА_8 та його братам необхідно надати йому неправомірну вигоду в розмірі 10 відсотків від загальної суми вказаної грошової допомоги у сумі 12 000 000 гривень, а саме у розмірі 1 200 000 мільйонів гривень.

25.02.2026 о 16 год. 05 хв. ОСОБА_4 затримано в порядку ст. 208 КПК України.

26.02.2026 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення (злочину) передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, тобто в одержанні неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, поєднане з вимаганням такої вигоди.

При вирішенні питання про застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчим суддею має бути встановлено доведеність прокурором обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, а саме: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Так, розглядаючи питання обґрунтованості підозри як підставу для доцільності застосування запобіжного заходу, слідчий суддя зважаючи, що на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на вищенаведені дані, у слідчого судді наявні підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення винуватості чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності події та складу кримінального правопорушення в діянні, винуватості особи в його вчиненні, у тому числі наявності або відсутності умислу в діях особи, належності та допустимості зібраних у справі доказів, вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження.

Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, доведеність його винуватості, у тому числі правильність кваліфікації його дій, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, а дослідження та оцінка доказів, встановлення наявності або відсутності події та складу кримінального правопорушення, та достатності доказів для доведеності винуватості особи, відноситься до стадії судового розгляду по суті, та не вирішується на стадії досудового розслідування.

Наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами:

- заявою ОСОБА_9 про вчинення кримінального правопорушення від 23.06.2025;

- протоколами допитів свідка ОСОБА_8 від 23.06.2025, 23.02.2026 та 25.02.2026;

- протоколами огляду від 25.02.2026;

- протоколами за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії;

- протоколом огляду та вручення заздалегідь ідентифікованих засобів - грошових коштів від 25.02.2026;

- протоколом затримання ОСОБА_4 в порядку ст. 208 КПК України;

- витребуваними в порядку ст. 93 КПК України документами, а також іншими матеріалами досудового розслідування у своїй сукупності.

Вказані докази є вагомими та дають обґрунтовані підстави для підозри ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Зважаючи на дані, які містяться в наданих слідчому судді матеріалах, а також приймаючи до уваги п. 175 рішення ЄСПЛ у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.07.2011 року, згідно якого термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, слідчий суддя вважає доведеним у судовому засіданні наявність обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України.

При цьому, слідчий суддя акцентує увагу, що слідчий суддя не вирішує питання винуватості особи у вчиненні тих чи інших кримінальних правопорушень, а лише на підставі долучених до клопотання доказів, вирішує питання наявності обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення таких кримінальних правопорушень.

Метою застосування запобіжного заходу до ОСОБА_4 є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання таким ризикам:

1) Можливість переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду.

ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину. Санкція ч. 3 ст. 369-2 КК України, яка інкримінується ОСОБА_4 передбачає можливість призначення судом покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 3 до 8 років з конфіскацією майна.

Водночас, звільнення від відбування покарання з випробуванням за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, не передбачено (крім випадку затвердження угоди про визнання винуватості у кримінальних провадженнях щодо корупційних кримінальних правопорушень, кримінальних правопорушень, пов`язаних з корупцією).

Разом з тим, ОСОБА_4 має паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_1 (термін дії до 29.11.2029).

Також, ОСОБА_4 дотримується правил конспірації, зокрема використовує програми-месенджери з алгоритмами шифрування, секретними чатами та автоматичним видаленням повідомлень; використовує заздалегідь обумовлену термінологію; ознайомлений із необхідністю знищення пристроїв, які використовуються для злочинної діяльності.

При визначенні ймовірності переховування підозрюваного від органів слідства та суду відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 178 КПК України слід враховувати тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання його винним у злочині, у вчиненні якого він підозрюється. Врахування цієї обставини відповідає практиці Європейського суду з прав людини при застосуванні ст.ст. 5, 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (рішення у справі «Ілійков проти Болгарії», де суд визначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування; рішення у справі «Летельє проти Франції», де суд визначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу упродовж певного часу) від 20.08.2010.

У ст. 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R(80) 11 від 27.06.1980 «Про взяття під варту до суду» зауважується, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою, судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину. Відповідно до вказаної рекомендації, важливим критерієм, орієнтуючись на який слід застосовувати вид запобіжного заходу, повинна бути санкція за вчинений злочин. Тобто, чим більш сувора санкція передбачена за злочин, тим більш суворий запобіжний захід повинен бути обраний щодо підозрюваного.

Згідно з ч. 5 ст. 9 КПК Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Протоколи до неї є частиною національного законодавства України, відповідно до статті 9 Конституції України, як чинний міжнародний договір, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Ратифікація Конвенції відбулася на підставі Закону України N 475/97-ВР від 17.07.1997 Конвенція набула чинності для України 11.09.1997.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» № 3477-IV від 23.02.2006 передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

При оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання. Так, у § 76 рішення ЄСПЛ «Пунцельт проти Чехії» («Punzelt v. Czech Republic») № 31315/96 від 25.04.2000 р., Страсбурзький суд визнав достатнім мотивування чеських судів, що прийняли рішення про тримання під вартою з огляду в тому числі на те, що заявникові загрожувало відносно суворе покарання.

Вищевказане безумовно свідчить про наявність ризику, передбаченого

п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України та є достатньою підставою вважати, що з високим ступенем ймовірності підозрюваний ОСОБА_4 має об`єктивну можливість та буде переховуватись від органів досудового розслідування, суду.

2) Знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

Наявність вказаного ризику обґрунтовується тим, що на даний час у кримінальному провадженні проведений не весь комплекс необхідних слідчих (розшукових) дій, не встановлено усі обставини, що мають значення для досудового розслідування, не встановлені можливих співучасники злочину, місця зберігання засобів вчинення злочинів, а зважаючи на тяжкість інкримінованих підозрюваному діянь, зухвалість їх вчинення, а також на міру покарання, яка загрожує підозрюваному, сторона обвинувачення обґрунтовано вважає, що ОСОБА_4 , перебуваючи поза межами установи попереднього ув`язнення, вчинятиме дії, спрямовані на знищення або спотворення доказів у даному кримінальному провадженні, збір яких на даний час досудовим розслідуванням не завершено, що значно вплине на процес доказування вини підозрюваного.

Крім того, ОСОБА_4 , як колишній військовослужбовець військової частини НОМЕР_2 , має тісні зв`язки з широким колом осіб, в тому числі з числа керівництва військової частини НОМЕР_2 , за сприяння яких він в змозі вчинити дії, спрямовані на знищення, приховування або спотворення доказів у даному кримінальному провадженні.

3) Незаконно впливати на свідків, експерта, спеціаліста у кримінальному провадженні.

Також є підстави вважати, що з високим ступенем ймовірності ОСОБА_4 , перебуваючи поза межами установи попереднього ув`язнення, може незаконно впливати на свідків, яким відомі обставини вчинення кримінального правопорушення. Показання свідків є значущими для доведення обставин, що підлягають доказуванню. Окрім цього, на даний час встановлюються особи, яким відомі обставини, що підлягають доказуванню, з метою їх подальшого допиту як свідків, а також кола осіб, можливо причетних до вчинення кримінальних правопорушень. Перебуваючи поза межами установ попереднього ув`язнення, підозрюваний може вчинити дії щодо впливу на них, у тому числі шляхом погроз і залякувань, підкупу, з метою відмови надання показань слідству.

Відсутність належного та ефективного заходу забезпечення кримінального провадження та забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного може негативно відобразитися на результатах досудового розслідування.

Ризик незаконного впливу на інших осіб об`єктивізується також з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від свідків у кримінальному провадженні, за якої на стадії досудового розслідування показання отримуються під час допиту слідчим, прокурором, а на стадії судового розгляду - шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч.ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України).

Тобто ризик впливу на свідків існує не лише під час досудового розслідування при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду, до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом. За таких обставин заборона спілкуватися з певними визначеними особами як наслідок встановлення ймовірного впливу на них - це об`єктивна необхідність забезпечення недоторканості показань інших учасників кримінального провадження, які мають доказову цінність.

У зв`язку з чим достатня вірогідність ризику впливу на свідків, оскільки, не будучи обмеженим у вільному доступі до інших осіб, підозрюваний може здійснювати на них вплив з метою їх спонукання до ненадання показань, перекручування або спотворення обставин, які їм відомі.

4) Перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

ОСОБА_4 , перебуваючи поза межами установи попереднього ув`язнення, зможе координувати свої дії з іншими невстановленими на даний час можливими співучасниками злочину, що мають можливість впливати на викривлення значимих доказів і даних для кримінального провадження шляхом підкупу, погроз, тиску на учасників/сторін кримінального провадження, з метою уникнення підозрюваним кримінальної відповідальності, що є способом перешкоджання досудовому розслідуванню.

З метою уникнення кримінальної відповідальності підозрюваний може зловживати своїми процесуальними правами з метою затягування строків досудового розслідування шляхом не з`явлення до слідчого, прокурора, слідчого судді під приводом надання фіктивних документів про перебування на лікуванні, у відрядженні, тощо, що унеможливить проведення слідчих дій у розумні строки

Зазначене у своїй сукупності підтверджує наявність ризику, передбаченого

п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

5) Вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Слід враховувати, що відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» на всій території України діє воєнний стан.

Відповідно до позиції Верховного Суду України, викладеної в п. 8 листа Верховного Суду «Щодо окремих питань здійснення кримінального провадження в умовах воєнного стану» від 03 березня 2022 року № 1/0/2-22 запровадження воєнного стану та збройна агресія в Україні, має ураховуватися як відповідний ризик , адже ця обставина суттєво ускладнює швидке і своєчасне реагування органів досудового розслідування та проведення всіх необхідних слідчих (розшукових) та процесуальних дій під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні.

Крім того, фактичні обставини кримінального правопорушення, інкримінованого підозрюваному свідчать про наявність конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, домінує над принципом поваги до свободи особистості та кореспондуються з визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.

Наявність вказаного ризику обумовлена також тим, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні одержання неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави, а саме командиром військової частини НОМЕР_2 , поєднане з вимаганням такої вигоди, за підготовку військовою частиною НОМЕР_2 «правильних» документів та не створення штучних перешкод сім`ї загиблого військовослужбовця під час вирішення питання щодо виплати одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю військовослужбовця Збройних Сил України під час захисту Батьківщини. На даний час воєнний стан та загальна мобілізація в Україні продовжена, що може спонукати особу надалі вчиняти аналогічні злочини. Відповідно, існує ризик продовження протиправної діяльності з метою отримання прибутку.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Слідчий суддя враховує, що згідно ч. 1 ст. 176 КПК України, тримання під вартою є найсуворішим запобіжним заходом, при цьому більш м`якими запобіжними заходами по відношенню до нього є: 1) особисте зобов`язання; 2) особиста порука; 3) домашній арешт. Метою ж застосування того чи іншого запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання встановленим в ході розгляду клопотання ризикам (ч. 1 ст. 177 КПК України).

Підстав для застосування інших більш м`яких запобіжних заходів відносно підозрюваного ОСОБА_4 в судовому засіданні встановлено не було, інші запобіжні заходи з огляду на м`якість, а також встановлені у судовому засіданні ризики не забезпечать належне виконання підозрюваним обов`язків.

З огляду на фактичні обставини даного кримінального провадження, встановлені в ході розгляду даного клопотання відомості, в тому числі які стосуються наявності обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення підозрюваним ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, а також наявних в рамках даного кримінального провадження ризиків, забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного можливо шляхом застосування відносно ОСОБА_4 виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а відтак підстав для застосування відносно останнього більш м`якого запобіжного заходу слідчим суддею встановлено не було.

За вимогами ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків.

Розмір застави підозрюваному визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінальних правопорушень, за якими підозрюється ОСОБА_4 . Також слідчим суддею враховується майновий та сімейний стан підозрюваного та вагомість ризиків, передбачених ст. 177 КПК, які встановлені слідчим суддею щодо підозрюваного.

Крім цього, застосовуючи щодо підозрюваного альтернативний запобіжний захід у виді застави, яку може бути ним внесено у будь-який момент, вважаю за необхідне відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України зобов`язати підозрюваного ОСОБА_4 :

- не відлучатись із с. Копайгород Вінницької області без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- утриматись від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні, перелік який обов`язати прокурора повідомити підозрюваного ОСОБА_4 під підпис;

- здати на зберігання до Управління ДМС у Вінницькій області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Покладення даних обов`язків в разі внесення застави є застереженням від настання наслідків, що супроводжуються вище встановленими слідчим суддею ризиками, передбаченими п.п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК.

Підозрюваний у відповідності до ч. 4 ст. 202 КПК України звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної у даній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув`язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цього підозрюваного під вартою.

Виходячи з наведеного вище, слідчий суддя вважає за необхідне клопотання прокурора задовольнити та застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою із правом внесення застави.

Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 193, 194, 196, 309 КПК України, слідчий суддя, -

П О С Т А Н О В И В :

Клопотання слідчого - задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою, строком на 60 діб, до 25.04.2026.

Визначити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що відповідно становить 998 400 гривень, у разі внесення якої він підлягає звільненню з-під варти.

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент до закінчення строку дії ухвали внести заставу у визначеному розмірі на відповідний рахунок суду та надати документ, що це підтверджує, слідчому, який здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні.

Отримувач ТУ ДСАУ в м. Києві

ЄДРПОУ банку: 26268059;

МФО 820172;

Банк одержувача: Державна казначейська служба України м. Києва.

р/р UA128201720355259002001012089.

У разі внесення застави, зобов`язати підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду за першою вимогою, а також виконувати строком до 25.04.2026 наступні обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:

- не відлучатись із с. Копайгород Вінницької області без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- утриматись від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні, перелік який обов`язати прокурора повідомити підозрюваного ОСОБА_4 під підпис;

- здати на зберігання до Управління ДМС у Вінницькій області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

З моменту внесення застави підозрюваний ОСОБА_4 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Строк дії ухвали визначити до 25.04.2026.

Контроль за виконанням ухвали слідчого судді покласти на прокурора у кримінальному провадженні.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1