Рішення № 134567075, 13.02.2026, Мостиський районний суд Львівської області

Єдиний унікальний номер: 448/2678/25

Провадження № 2/448/266/26

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

(повний текст)

13.02.2026 року Мостиський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Кічака Ю.В.,

при секретарі судового засідання Тхір О.Т.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в м.Мостиська цивільну за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

І. Стислий виклад обставин справи.

Представник ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» Хлопкова М.С. звернулася до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якому просить стягнути заборгованість за кредитним договором №177283 від 01.04.2025 року у розмірі 22 556,99 грн, а також судові витрати у виді судового збору в розмірі 2 422,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000 грн.

В обґрунтування позовних вимог представником зазначено, що 01.04.2025 року між ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» та відповідачкою по справі ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №177283. На виконання умов кредитного договору 01.04.2025 первісний кредитор ініціював переказ коштів безготівковим зарахуванням на платіжну картку № НОМЕР_1 , що в свою чергу свідчить доказом того, що відповідачка прийняла пропозицію кредитодавця. Отже, кредитодавець свої зобов`язання надати грошові кошти виконав в повному обсязі.

16.04.2025 між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДІПЛЮС» та ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» укладено договір факторингу №16042025, відповідно до умов якого останнього, позивач набув право грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором. Відповідно до реєстру прав вимог №6 від 03.09.2025 до договору факторингу 1 та акту приймання передачі до позивача перейшло право вимоги до відповідачки.

Таким чином, представник позивача вказує, що ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №177283 від 01.04.2025 р. у розмірі 24 656,99 грн., яка складається з: 13 514 грн - заборгованості по тілу кредиту; 8 441,99 - грн заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом; 601 грн - заборгованості по комісії. З огляду на наведене, представник позивача просить суд стягнути з ОСОБА_1 суму заборгованості за кредитним договором №177283 від 01.04.2025 р. в розмірі 22 556,99 грн та судові витрати, які складаються з судового збору сумі 2422,40 грн, і витрат на професійну правничу допомогу в сумі 7000 грн.

ІІ.Короткий зміст інших заяв по суті справи.

Відповідачка ОСОБА_1 скерувала на адресу суду відзив на позовну заяву, в якому така просила у задоволенні позову відмовити в повному обсязі або зменшити суму стягнення до фактично отриманої суми кредиту 5 000 грн, без штрафів, пені та надмірних відсотків. Вказала, що 01.04.2025 між нею (відповідачкою) та первинним кредитором було укладено електронний кредитний договір на суму 5 000 грн. Зазначає, що жодних платежів за вказаним договором нею не було здійснено. Стверджує, що позивач просить стягнути з неї суму заборгованості, що у кілька разів перевищує суму отриманого кредиту та є явно неспівмірним, необґрунтованим і таким, що порушує вимоги ЗУ «Про споживче кредитування»; позивач не надав суду належних та допустимих доказів правомірності нарахування процентів, штрафів, та пені, детального та прозорого розрахунку заборгованості, дотримання обмежень щодо максимальної суми відповідальності споживача, належного переходу права вимоги. З огляду на наведене вважає, що позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню у заявленому розмірі.

Представник позивача Хлопкова М.С. через систему «Електронний суд» подала до суду відповідь на відзив, в якому зазначає наступне.

Щодо переходу права вимоги за кредитним договором до позивача вказує, що 16.04.2025 ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» та ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ»уклали Договір факторингу № 16042025 згідно умов якого, ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 177283 від 01.04.2025. Таким чином, відповідно до Реєстру прав вимог № 6 від 03.09.2025 до Договору № 16042025 від 16.04.2025 від ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» до ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ»перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 24 656,99 грн. Зазначає, що даний факт підтверджується також Актом прийому-передачі Реєстру прав вимог № 6 до Договору Факторингу № 16042025 від 16.04.2025 року.

Щодо нарахування процентів за користування кредитними коштами зазначає, що позивачем на підтвердження своїх позовних вимог надано розрахунок заборгованості створений та підписаний ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС». Наступними Факторами - жодних нарахувань не здійснювалось. З наданого алгоритму укладення кредитного договору, що міститься в матеріалах справи вбачається, що без ознайомлення з умовами надання та обслуговування кредитів та правилами про порядок надання коштів у позику, подальше укладення електронного договору кредиту на сайті є неможливим . Таким чином, заповненням заяви на отримання кредиту позичальник підтвердив прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчив, що він повідомлений кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України.(п.5.2. Кредитного Договору). Проте, відповідачка до цього дня кредитні кошти у повному обсязі не повернула, у зв`язку з чим виникла заборгованість. Відповідно до кредитного договору, сума (загальний розмір) кредиту становить 13514.00 грн надається не пізніше наступного дня після укладення договору в наступному порядку: у розмірі 10000,36 грн на № рахунку/картки позичальника № НОМЕР_2 , у національній валюті; у розмірі 3513.64 грн шляхом погашення заборгованості позичальника за комісією, нарахованою згідно п.2.5 індивідуальної частини (п.2.2.1.). Звертає увагу, що позивачем жодних нарахувань за кредитним договором не здійснювалось. Також зазначає, що згідно ч.1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлюється договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. З урахуваннями викладеного, вважає, що сторонами узгоджено розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого електронного договору шляхом його підписання за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Щодо розрахунків заборгованості вказує, що позивачем на підтвердження своїх позовних вимог надано розрахунок заборгованості створений та підписаний електронними ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДІПЛЮС». Даний документ є належним, повним та вичерпним доказом заборгованості, оскільки він охоплює всі необхідні обчислення сум, які стягуються та містять таблицю з даними та обчисленням, з яких можна зрозуміти яким чином отримано суму стягнення відповідно до вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України. Зазначає, що вищезгаданий розрахунок підпадає під ч.2. ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та має всі необхідні реквізити для первинних документів: назва документа; дата складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст і обсяг господарської операції; одиниця виміру господарської операції; посаду та підпис особи, відповідального за здійснення операції і правильність її оформлення; дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Зокрема, звертаємо увагу, що підготовлений розрахунок не суперечить іншим письмовим доказам у справі, зокрема із витягом з Реєстру прав вимог №6 до Договору факторингу № 16042025від 16.04.2025 року. Стверджує, що відповідачка прийшла до помилкового висновку, адже розрахунок заборгованості, наданий попереднім кредитором в сукупності з Повідомленням з відміткою ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "КРЕДІПЛЮС" про перерахування грошових коштів й Додатку до Повідомленням про перерахування грошових коштів - підтвердженням перерахування коштів є беззаперечними доказами факту заборгованості, а отже представник позивача вважає, що позовні вимоги доведені позивачем в повній мірі.

ІІІ. Позиція учасників справи.

Представник позивача про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, в судове засідання не з`явився, однак в прохальній частині позову міститься вимога про розгляд справи за відсутності представника позивача.

Відповідачка ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, в судове засідання не з`явилася, проте у відзиві на позовну заяву просила розгляд справи провести без її участі.

Оскільки розгляд справи відбувся за відсутності сторін, то відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

IV. Процесуальні дії у справі.

30.12.2025 року ухвалою Мостиського районного суду Львівської області прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у вказаній цивільній справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом сторін). Крім того, вказаною ухвалою задоволено клопотання представника позивача ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» Хлопкової М.С. про витребування доказів.

V. Установлені фактичні обставини справи і зміст правовідносин, що виникли між сторонами.

Суд, дослідивши усі надані докази, оцінивши їх з точки зору належності, допустимості і достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв`язку, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному та безпосередньому дослідженні усіх обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору, керуючись законом, при цьому, створивши учасникам справи всі необхідні умови для реалізації ними їхніх процесуальних прав та виконання обов`язків, виходив із такого.

Статтею 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 5 ЦПК України встановлено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Судом встановлено, що 01.04.2025 між ТОВ «Фінансова компанія «КРЕДІПЛЮС» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит № 177283.

Відповідно до договору відповідачка погодилася з усіма його істотними умовами, зокрема й умови про порядок повернення, строк повернення та оплату за користування грошовими коштами, про що поставила електронний підпис одноразовим ідентифікатором, що підтверджується наданою суду копією відповідного кредитного договору, разом із долученими до нього додатками.

Відповідно до Договору сторони погодили наступні умови кредитування:

Відповідно до п.1.1 договору (публічна частина) договір про споживчий кредит складається з цієї публічної частини договору про споживчий кредит, яка є загальною для всіх позичальників та персональних для кожного позичальника індивідуальної частини договору про споживчий кредит та графіку платежів. Позичальник укладає договір та приймає умови публічної частини, як невід`ємної його частини, шляхом підписання його індивідуальної його частини.

Відповідно до п.2.1. Договору (індивідуальна частина) кредитодавець зобов`язується на умовах визначених цим договором, на строк визначений п.2.6 Договору надати позичальнику грошові кошти у сумі визначеній у п.2.2.1 Договору (далі - кредит), а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту, комісію за управління та обслуговування кредиту та проценти за користування кредитом (далі - плата) в рекомендовану дату платежу, але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості, згідно п.2.6. Договору та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором.

Згідно з п. 2.2. Договору, кредит надається з метою задоволення потреб Позичальника, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника та інші не заборонені законодавством цілі. Типом кредиту є кредит.

Сума (загальний розмір) кредиту становить 13514 грн. надається не пізніше наступного дня після укладення Договору в наступному порядку: у розмірі 10000.36 грн. на № рахунку/картки Позичальника № НОМЕР_2 , у національній валюті (далі - рахунок Позичальника); у розмірі 3513,64 грн. шляхом погашення заборгованості Позичальника за комісією, нарахованою згідно п.2.5 індивідуальної частини (п. 2.2.1 Договору).

Згідно з п.2.3 Договору, проценти за користування кредитом нараховуються за ставкою 360,00% річних. Тип процентної ставки - фіксована. Проценти за користування кредитом нараховуються з дня наступного за днем отримання кредиту позичальником протягом строку кредитування, зазначений в п. 2.6. цієї індивідуальної частини та/або графіком платежів. Розмір процентної ставки незмінний.

Відповідно до п.2.4 договору, знижений тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 1,00 гривень. Стандартний (базовий) тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 100,00 гривень. Р озмір комісії за управління та обслуговування кредиту не може бути змінено.

Згідно з п.2.5 Договору, комісія за надання кредиту складає 3 513,64 грн., що нараховується та підлягає сплаті одноразово в день укладення цього Договору за ставкою 26,00% від загальної суми кредиту за рахунок власних коштів Позичальника або за рахунок кредиту, якщо це передбачено п.2.2.1. цієї індивідуальної частини. Р озмір комісії за надання кредиту не може бути змінено.

Як вбачається з п.2.6 Договору, загальний строк кредитування за цим Договором складає 98 днів з 01.04.2025 р. (дата надання кредиту) по 08.07.2025 р.

Відповідно до п.2.6.1 Договору, строк на який надається кредит встановлюється Графіком платежів. Періодичність виплат кредиту, процентів та комісії за кредитом становить 1 раз на два тижні. Конкретні дати вказані в графіку платежів.

Згідно з п.2.7. Договору, загальні витрати позичальника за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат Позичальника, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом та комісії (без врахування суми (тіла) кредиту) складає (не перевищує) 11962.63 грн.

Як вбачається з п.2.8. Договору, орієнтовна реальна річна процентна ставка (загальні витрати за споживчим кредитом, виражені у процентах річних від загального розміру виданого кредиту) складає 31 300,48% річних.

Відповідно до п.2.9.1, 2.9.2 договору, орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника (сума загального розміру кредиту та загальних витрат позичальника за кредитом) складає 25476,63 грн. Всі вказані розрахункові величини, в пунктах 2.8. та 2.9.1, за весь строк кредитування, включаючи загальні витрати позичальника за кредитом, орієнтовну реальну річну процентну ставку, денну процентну ставку орієнтовну загальну вартість кредиту для позичальника, а також строк кредиту розраховані з припущення, що позичальник отримає кредитні кошти в день укладення цього договору,а строк кредитування залишиться незмінним та що кредитодавець і позичальник виконають свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в цьому договорі, зокрема позичальник здійснить повне погашення заборгованості згідно п.2.6 Договору. Позичальник розуміє та погоджується, що наведені пунктах 2.8. та 2.9.1. показники не підлягають оновленню у випадку продовження позичальником строку кредитування, часткового дострокового погашення заборгованості чи прострочення виконання ним зобов`язань.

Якщо Позичальник не сплатив/не повністю сплатив періодичний платіж в день настання дати його належної сплати, визначеної Графіком платежів, а також протягом 5 календарних днів після настання дати платежу, то на 6-й день від дати неналежної сплати Позичальник, якщо тільки він не звільнений від обов`язку сплачувати неустойку, згідно чинного законодавства, зобов`язаний сплатити на користь Кредитодавця штраф у розмірі 300,00 грн. (триста грн. 00 коп.) , а в подальшому починаючи з 7-го дня пеню в розмірі, що становить 30,00 грн. (тридцять грн. 00 коп.) за кожний календарний день прострочення та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня та не може бути більшою за 15 відсотків суми простроченого платежу. Сукупна сума неустойки (штраф, пеня) нарахована за порушення зобов`язань Позичальником не може перевищувати 50 відсотків від загальної суми кредиту одержаного Позичальником за цим Договором, а у випадку, якщо загальний розмір кредиту не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, сукупна сума неустойки не може перевищувати розміру подвійної суми, одержаної Позичальником за цим договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін. Вказана пеня розраховується по дату повного погашення простроченої заборгованості, включаючи день (п.2.10. Договору).

Відповідно до п.3.1 Договору, договір про споживчий кредит, який складається з публічної та індивідуальної частини, а також графіку (ів) платежів набирає чинності з моменту підписання сторонами індивідуальної частини і діє до повного виконання позичальником зобов`язань по цьому договору.

Крім того, сторони узгодили в письмовій формі графік платежів, що становить додаток до укладеного між сторонами договору №177283 від 01.04.2025.

Відповідачка ОСОБА_1 підписала паспорт споживчого кредиту, відповідно до умов якого строк кредитування становить 98 днів; тип кредиту - кредит; мета - задоволення потреб Позичальника, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника, ремонт авто, сплата комісії, інші не заборонені законодавством цілі; спосіб та строк надання кредиту - безготівковим шляхом на рахунки Позичальника, здійснення платежів на користь кредитодавця. Кредит надається не пізніше наступного дня з моменту укладення договору за умови надання забезпечення та/або укладення договорів про надання супровідних послуг, якщо такі передбачаються, в наступному порядку: у розмірі 10000,36 грн. на № рахунку/картки позичальника № НОМЕР_2 , у національній валюті (далі - рахунок позичальника); у розмірі 3513,64 грн шляхом погашення заборгованості позичальника за комісією, нарахованою згідно п.2.5 індивідуальної частини; процентна ставка, відсотків річних 360,00 %, тип процентної ставки - фіксована; комісія за управління та обслуговування кредиту, що нараховується за зниженим тарифом за кожний період користування кредитом між датами здійснення чергового платежу згідно графіку платежів у розмірі 1,00 гривня та підлягає сплаті позичальником у кожну дату чергового платежу, визначеного графіком платежів; комісія за надання кредиту складає 3 513,64 грн, що нараховується та підлягає сплаті одноразово в день укладення кредитного договору за ставкою 26,00 % від загальної суми кредиту за рахунок кредиту. Загальні витрати за кредитом - 8917, 47 грн. Орієнтована загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом 11 962,63 грн. Реальна річна процентна ставка, відсотків річних - 31 300,48 %.

У правилах надання коштів та банківських мателів у кредит ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» зазначено: загальні положення; загальні умови та порядок укладання договорів з клієнтами; умови та порядок надання фінансових послуг фізичним особам. Оцінка кредитоспроможності; ідентифікація та верифікація одержувача фінансової послуги; наявні та можливі схеми кредитування, нарахування процентів за користування ними та інших винагород; облікова та реєструюча система товариства; порядок зберігання договорів та інших документів, пов`язаних з наданням фінансових послуг; порядок інформування споживачів щодо послуги споживчого кредиту, доступу споживачів фінансових послуг до документів та іншої інформації, пов`язаної з наданням фінансових послуг та система захисту інформації; фінансовий моніторинг; порядок проведення внутрішнього контролю (внутрішнього аудиту) щодо дотримання законодавства та внутрішніх регламентуючих документів при здійсненні операцій з надання фінансових послуг; опис завдань, які підлягають виконанню кожним підрозділом фінансової установи; відповідальність посадових осіб, до посадових обов`язків яких належить безпосередня робота з клієнтами, укладання та виконання договорів; персональні дані позичальника; затвердження правил та внесення змін до них; прикінцеві положення.

Згідно з довідкою Вих.№ 3886/30-10 від 14.12.2022 ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» здійснено переказ коштів за договором № 177283 від 01.04.2025 відповідачці у розмірі 10 000,36 грн, на картковий рахунок № НОМЕР_3 .

Крім того, на виконання вимог ухвали судді Мостиського районного суду Львівської області від 30.12.2025 року в частині витребування доказів, АТ «Ощадбанк» листом від 06.02.2026р. за № 46/1211/16806/2026/БТ повідомлено, що на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ), відкрито банківський рахунок № НОМЕР_5 (980), який обслуговується за допомогою банківської картки № НОМЕР_6 ; в анкетних даних, які містяться в юридичній справі гр. ОСОБА_1 , фінансовим номером телефону було визначено НОМЕР_7 . Крім того, АТ «Ощадбанк» надано копію документа платіжної інструкції, який підтверджує зарахування коштів у сумі 10 000,36 грн на банківський рахунок № НОМЕР_5 (980), для обслуговування якого емітовано банківську платіжну картку № НОМЕР_6 .

З розрахунку заборгованості ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» за Договором про споживчий кредит № №177283 від 01.04.2025р., вбачається, що відповідачка взятих на себе зобов`язань належним чином не виконує, відсотки за користуванням кредиту не сплачує. В зв`язку з цим станом на 14.07.2025 заборгованість відповідачки складає 24 656,99 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 13 514 грн, заборгованість за відсотками 8 441,99 грн, заборгованість за комісією 601 грн, заборгованість за пенею 2 100 грн. При цьому вимоги про стягнення пені позивач не заявляє.

06.02.2025 між ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» та ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» було укладено договір факторингу № 16042025 відповідно до якого до ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» перейшло право грошової вимоги до відповідачки за Договором про споживчий кредит №177283 від 01.04.2025, що підтверджується актом приймання-передачі Реєстру прав вимог № 6 до договору факторингу № 16042025 від 16.04.2025 року та витягом з додатку № 1 до Договору факторингу № 16042025 від 16.04.2025 року Реєстру прав вимоги № 6 від 03.09.2025.

З платіжної інструкції № 588 від 09.09.2025 вбачається, що ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» перерахувало на користь ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» грошові кошти в сумі 1 388 825,71 грн за договором факторингу № 16042025 від 16 квітня 2025 року.

Відповідно до витягу з додатку № 1 до договору факторингу № 16042025 від 16 квітня 2025 року Реєстру прав вимоги № 6 від 03.09.2025 позивач набув права грошової вимоги до відповідачки ОСОБА_1 згідно кредитного договору № 177283 від 01.04.2025 на суму 24 656,99 грн.

Згідно з випискою ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» з особового рахунку ОСОБА_1 за кредитним договором № 177283 від 01.04.2025 року станом на 01.11.2025 за період 03.09.2025-01.11.2025 складає 24 656,99 грн, з яких: прострочена заборгованість за тілом кредиту 13 514 грн, прострочена заборгованість за відсотками 8 441,99 грн, прострочена заборгованість за комісією 601 грн.

Всупереч умовам кредитного договору, а також вимог ст. ст. 509, 526, 1054 ЦК України, відповідачка ОСОБА_1 своїх зобов`язань не виконала, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором.

VI.Застосоване судом законодавство.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (ч. 1, 2 ст. 2 ЦПК України).

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

При цьому, суд враховує, позицію викладену у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у справі № 756/3115/17 (провадження № 61-18653св20) від 16.06.2021 року, згідно якої реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст. 129 Конституції України. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, зокрема у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання цього принципу є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Правовідносини між сторонами, які виникли на підставі наведених вище фактичних обставин щодо стягнення кредитного боргу, регламентуються такими правовими нормами.

Згідно ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Згідно ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Аналізуючи викладене, суд зазначає, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).

Відповідні висновки викладені у постановах Верховного Суду № 524/5556/19 від 12.01.2021 року, № 732/670/19 від 09.09.2020 року, № 404/502/18 від 23.03.2020 року, № 127/33824/19 від 07.10.2020 року, № 561/77/19 від 16.12.2020 року.

У ст. 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів, не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Особливості укладання договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону).

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону).

Згідно ч. 6 ст. 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору, щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

У іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Як зазначено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду № 524/5556/19 (провадження № 61-16243 св 20) від 12.01.2021 року: «електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Суди, встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, вірно застосувавши норми матеріального права, дійшли обґрунтованого висновку про те, що оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, що спростовує доводи касаційної скарги у цій частині».

Окремо суд зазначає, що відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження № 14-308цс18), ст. 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Суд враховує, що матеріали справи не містять відомостей про те, що у даній справі договір у встановленому законом порядку відповідачкою оспорювався чи визнавався недійсним.

З урахуванням принципу тлумачення «favor contractus» (тлумачення договору на користь дійсності) сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) повинні тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10.03.2021 року у справі № 607/11746/17 (провадження № 61-18730св20).

Як вказано у постанові об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.01.2019 у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18) тлумачення ст. 629 ЦК України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Невиконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази мають бути належними і допустимими у відповідності до вимог ст. 77-78 ЦПК України.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Приписами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені.

В контексті дотримання судом стандартів мотивування слід звернути увагу на рішення «Руїз Торіха проти Іспанії» (№ 18390/91, 09.12.1994 року, §29) та «Проніна проти України» (№ 63566/00, 18.07.2006 року, § 23,25), у яких ЄСПЛ зауважив, що у рішеннях національних судів мають бути належним чином зазначені мотиви, на яких вони ґрунтуються; міра, до якої суд має виконати свій обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення; проте, якщо подання сторони є вирішальним для результату проваджень, воно вимагає конкретної та прямої відповіді.

У рішенні «Суомінен проти Фінляндії» (№ 37801/97, 01.07.2003 року, § 36) зазначено, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доводів сторін на підтвердження їхніх позицій, суд зобов`язаний виправдовувати свої дії і наводити обґрунтування своїх рішень.

У п. 26 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» та п. 23 рішення ЄСПЛ у справі «Гурепка проти України» наголошується на принципі рівності сторін одному із складників ширшої компетенції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони гуртуються. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Справа «Серявін та інші проти України» № 4909/04 § 58 ЄСПЛ, від 10.02.2010 року).

Так, надані позивачем докази, суд визнає належними і допустимими, також достовірними і достатніми, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог, вони логічно пов`язані з тими обставинами, які підтверджують наявність підстав для стягнення з відповідачки заборгованості.

У свою чергу відповідачкою не надано суду доказів, які б підтверджували належне виконання нею зобов`язань, які б спростовували суму заборгованості перед позивачем та позовні вимоги у цілому.

Враховуючи, що відповідачка оплату за Договором не здійснила, заборгованість за основним боргом в сумі 13 514 грн. та заборгованість за несплаченими відсотками за користування кредитом в сумі 8 441,99 грн, підлягає стягненню з відповідачки.

Обґрунтовуючи вимоги про стягнення заборгованості, позивач, крім заборгованості за тілом та відсотками за користування кредитними коштами, просив стягнути заборгованість за комісією за надання кредиту в розмірі 601 грн.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця для отримання, обслуговування та повернення кредиту.

Згідно з ч. 2 ст. 8 цього Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахункове-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Згідно з ч.ч. 1, 2, 5, 7 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Якщо до положення вносяться зміни, такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Аналіз умов Договору №177283 про споживчий кредит від 01.04.2025 року свідчить про те, що комісія за надання кредиту, встановлена в п. 2.5 договору, є платою безпосередньо за надання кредитних коштів позичальнику.

Умови договору не містять переліку інших додаткових та супутніх послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачці та за які позивачем встановлена комісія за обслуговування кредиту.

Надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком фінансової установи, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок фінансової установи за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь фінансової установи. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самої фінансової установи та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії фінансової установи не є послугами, що об`єктивно надаються позичальнику.

Подібні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15.

Умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.

Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду, від 21 квітня 2021 року в справі № 677/1535/15, від 21 липня 2021 року в справі № 751/4015/15, від 15 грудня 2021 року в справі № 209/789/15, від 12 квітня 2022 року в справі № 640/14229/15 та від 20 липня 2022 року у справі № 343/557/15-ц.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про те, що положення договору щодо сплати позичальником на користь кредитодавця комісії за надання кредиту в розмірі суперечать положенням ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» і є нікчемними з моменту укладення договору, а відтак відсутні підстави для стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» заборгованості за комісією за надання кредиту в розмірі 601 грн.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторона позивача посилалася як на підставу своїх вимог, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позову сторони позивача, з наведених вище мотивів та підстав.

У той же час, суд не приймає до уваги та відхиляє аргументи відповідачки, викладені у відзиві на позовну заяву, зокрема:

Щодо перерахування грошових коштів.

Матеріалами справи підтверджується, що після укладення договору, первісний кредитор перерахував грошові кошти на банківську картку відповідачки. Вказане стверджується, зокрема наданою АТ «Ощадбанк» копію документа платіжної інструкції, що підтверджує зарахування коштів на банківський рахунок № НОМЕР_5 (980), для обслуговування якого емітовано банківську платіжну картку № НОМЕР_6 .

Щодо розрахунку заборгованості.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір та порядок одержання процентів встановлюються договором.

У разі невиконання умов електронного кредитного договору, сума отриманого кредиту, проценти за користування ним, підлягають примусовому стягненню в судовому порядку (відкриття виконавчого провадження, арешт майна та банківських рахунків, звернення стягнення на частину офіційного доходу).

Окремо суд звертає увагу, що будь-яких доказів, які б спростували проведений позивачем розрахунок заборгованості за вказаним кредитним договором відповідачкою суду не надано.

На час розгляду справи в суді відповідачка простроченої кредитної заборгованості не погасила.

Крім того, відповідачкою не надано суду доказів, які б підтверджували хоча б часткове належне виконання нею зобов`язань, взятих перед кредитором, які б спростовували суму заборгованості перед позивачем та позовні вимоги в цілому.

Відомості, які б спростовували даний висновок суду, відсутні, а інше вирішення спору не відповідало б таким засадам цивільного законодавства як справедливість, добросовісність та розумність (ст.3 ЦК України).

VІІ. Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 422,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією в національній валюті № 32918 від 26.12.2025 року.

Позовні вимоги задоволені частково в розмірі 21 955,99 грн, що становить 97,34 %, а тому судовий збір у пропорційному розмірі 2 357,96 грн підлягає стягненню з відповідачки.

Щодо витрат на правничу допомогу, то з даного приводу суд зазначає наступне.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини 3 статті 133 ЦПК України).

Відповідно до вимог частини 2 статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За змістом частини 3 статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Сторона позивача просить стягнути з відповідачки ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн., які підтверджуються доданими до позовної заяви: Договором про надання правничої допомоги за №10/09/25-02 від 10.09.2025 року; додатковою угодою № 25771372479 до Договору про надання правничої допомоги № 10/09/25-02 від 10.09.2025 від 11.09.2025р.; актом прийому-передачі наданих послуг від 25771372479 до Договору про надання правничої допомоги № 10/09/25-02 від 10.09.2025 року; свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю серії КС №7073/10 від 19.10.2018р.

Принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року в справі №755/9215/15-ц вказала про виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку іншої сторони.

У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу застосувала відповідний підхід, надавши оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона мала заперечення.

З урахуванням відсутності заперечень відповідачки щодо розміру витрат на правничу допомогу та висновків суду щодо часткового задоволення позовних вимог, понесені витрати на правничу допомогу в сумі 7000 грн підлягають стягненню з відповідачки пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 6 813,80 грн.

Керуючись ст.ст.12, 13, 76-81, 141-142, 247, 258, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» (код ЄДРПОУ: 43541163, місцезнаходження: 01133, м.Київ, бульвар Лесі Українки, буд.34, офіс 333) заборгованість за кредитним договором №177283 від 01.04.2025 року в розмірі 21 955 (двадцять одна тисяча дев`ятсот п`ятдесят п`ять) гривень 99 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» (код ЄДРПОУ: 43541163, місцезнаходження: 01133, м.Київ, бульвар Лесі Українки, буд.34, офіс 333) 2 357 (дві тисячі триста п`ятдесят сім) гривень 96 коп. сплаченого судового збору та 6 813 (шість тисяч вісімсот тринадцять) гривень 80 коп. витрат на правничу допомогу.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ», код ЄДРПОУ: 43541163, місцезнаходження: 01133, м.Київ, бульвар Лесі Українки, буд.34, офіс 333.

Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя Ю.В. Кічак