Рішення № 134564866, 04.03.2026, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/1387/26

Справа №754/8475/25

РІШЕННЯ

Іменем України

04 березня 2026 року Деснянський районний суд м.Києва у складі:

Головуючої-судді - Панченко О.М.,

Секретаря судових засідань - Сарнавського М.О.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін у справі цивільну справу за позовною заявою позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

28.05.2025 року позивач ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» через засоби Електронного суду звернулося до Деснянського районного суду м.Києва із позовною заявою, в якій просив суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №7201094 від 09.04.2024 року, укладеним між відповідачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» на суму 5000,00 грн. при укладенні договору строком на 105 календарних днів до 23.07.2024 року, вимогу за яким було передано позивачеві на підставі договору відступлення прав вимоги №108-МЛ від 29.07.2024 року на суму 13 876,67 грн., з яких 5 000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 9 355,09 грн. - заборгованість за відсотками та 250,00 грн. - заборгованість за комісією, а також 2422,40 грн. - судовий збір за розгляд справи у суді.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.05.2025 року справу передано головуючій-судді Панченко О.М.

Ухвалою судді від 03.06.2026 року провадження у справі було відкрито у спрощеному позовному провадженні з повідомленням сторін та призначено судове засідання.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи за його відсутності позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з`явився, відзиву по справі не надавав, письмових заяв та клопотань не надходило.

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, у зв`язку з відсутністю учасників справи.

Суд, всебічно з`ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні, вважає встановленими такі факти та відповідні їм правовідносини.

09.04.2024 року ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» був укладений кредитний договір №7201094, згідно з умовами якого відповідач отримав 5000 грн., зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені Кредитним договором 29.07.2024 року між позивачем та ТОВ «Мілоан» укладено Договір про відступлення права вимоги №108-МЛ. Відповідно до вказаного договору, ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які є боржниками ТОВ «Мілоан», у тому числі і до ОСОБА_1 за кредитним договором №7201094 від 29.07.2024.

Відповідно до Витягу з реєстру Боржників до Договору відступлення прав вимоги №108-МЛ від 09.04.2024 сума заборгованості відповідача становить 13 876,67 грн., з них: прострочена заборгованість за сумою кредиту становить - 4 271,58 грн., прострочена заборгованість за сумою відсотків за становить - 9 355,09 грн., прострочена заборгованість за комісією становить - 250 грн.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно зі статтею 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з абзацом 2 частини другої статті 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Згідно із ч.1 ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно із ч. 1 ст. 513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Частиною 1 статті 514ЦКУкраїни передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 626ЦКУкраїни визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У статті 638 ЦКУкраїни зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за тілом кредиту у розмірі 4 271,58 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Стосовно нарахованих позивачем процентів за користування кредитними коштами, суд зазначає таке.

У пунктах 1.5.2, 1.5.3, 1.6 Договору сторони погодили, що проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду - 600,00 грн., які нараховуються за ставкою 0,80% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом пільгового періоду. Проценти за користування кредитом протягом поточного періоду 10 350,00 грн., які нараховуються за стандартною процентною ставкою 2,3% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду. Тип процентної ставки за цим Договором - фіксована. Особливості нарахування процентів визначені п. 2.2, п. 2.3 цього Договору.

Пунктом 2.3 Кредитного договору визначені умови пролонгації строку кредиту.

Крім того відповідачем ОСОБА_1 підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором Додаток № 1 до Договору (Графік платежів за Договором про споживчий кредит № 7201094 від 09.04.2024) та Паспорт споживчого кредиту.

Пропозиція щодо пролонгації строку кредитування відповідачем не відкликана.

Як вбачається з умов Кредитного договору № 7201094 від 09.04.2024 його укладено строком на 15 днів, тобто до 24/04/2024 (пільговий період). Водночас, пунктом 2.3 Договору передбачено умови пролонгації строку кредиту.

Із Виписки з особового рахунку за Кредитним договором № 7201094 від 09.04.2024, наданого позивачем видно, що ОСОБА_1 23.04.2024 здійснив оплату по тілу кредиту на суму 728,42 грн. а також по нарахованим процентам 81,58 грн.

За період користування кредитом позивачем нараховано відповідачу проценти у розмірі 9 355,08 грн.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 дійсно був укладений договір про надання кредитних коштів. Факт отримання грошових коштів за кредитним договором відповідачем не оспорювався. Однак з урахуванням того, що тіло кредиту складає 5 000,00 грн., а позовні вимоги позивача, щодо сплати незаконно нарахованих відсотків у розмірі 9 355,09 грн. які також є не співмірними сумі тіла кредиту, порушують принципи добросовісності та співмірності.

Проте, позивач не довів належними та допустимими доказами наявність нарахованих відсотків за кредитом у заявленому розмірі.

При цьому у суду відсутній обов`язок суду вважати доведеною та встановленою ту обставину, про яку стверджує позивач, оскільки відповідно до приписів ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Окрім цього Суд вважає, що нарахована позивачем сума по відсоткам за користування кредитом 9 355,09 грн. значно перевищує суму кредиту, а отже змістовне навантаження встановлення таких відсотків полягає не в компенсаційний, а в каральній, штрафній функції, при цьому, сума нарахованих в такому порядку відсотків є очевидно непропорційною до суми зобов`язання, та не відповідає принципам, встановленим у п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України. та ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності, є несправедливо непомірним тягарем для відповідача та джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків позивачем, а наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення як засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем пені за прострочення у поверненні кредиту.

Як зауважував Конституційний Суд України, межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (абзац третій підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).

У випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у п. 6 ст. 3, ч. 3 ст. 509 та ч. 1-2 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшити.

Застосовуючи дану норму, суд зобов`язаний встановити баланс між застосованим до порушника заходом відповідальності у вигляді неустойки й оцінкою дійсного, а не покладеного розміру збитків, заподіяних у результаті конкретного правопорушення (Рішення Конституційного суду України від 11.07.13 №7-рп/2013).

У цьому рішенні Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов`язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов`язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов`язань позичальниками - фізичними особами.

При цьому, суд вважає релевантним посилання на вказане рішення Конституційного суду при вирішенні питання про розмір відсотків за порушення відповідачем грошового зобов`язання.

Враховуючи наведене, при вирішенні питання щодо стягнення відсотків, суд, встановивши спів розмірність нарахованих відсотків невиконаному зобов`язанню відповідача та враховуючи інтереси обох сторін, з огляду на необхідність беззаперечного дотримання принципів справедливості, добросовісності і розумності, вважає, що належить зменшити розмір відсотків до розміру 4 271,58 грн., що складає 100% від суми заборгованості по кредиту.

На переконання суду, саме такий розмір відсотків буде справедливим, забезпечить розумний баланс інтересів сторін та є адекватним у розрізі конкретних правовідносин.

Щодо вимог про стягнення комісії, суд зазначає наступне.

Пунктом 1.5.1 , 2.2.1 Договору про споживчий кредит № 7201094 передбачена комісія за надання кредиту в розмірі 250 грн., яка нараховується за ставкою 5,00 % від суми кредиту одноразово.

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09.12.2019 року у справі №524/5152/15-ц викладено висновок про те, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника.

Відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою правління Національного банку України від 10.05.2007 №168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).

Виходячи зі змісту вказаних норм, надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як обслуговування кредитної заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку.

Таким чином, включення банком до суми заборгованості за договором складової заборгованості за комісією є необґрунтованими з вищевказаних підстав, оскільки встановлення всупереч вимогам нормативно-правових актів цих невиправданих платежів спрямоване на незаконне заволодіння грошовими коштами фізичної особи-споживача, як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах.

До загальних засад цивільного законодавства належать справедливість, добросовісність та розумність (п.6 ч.1ст.3 ЦК України).

Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного право-відношення.

Таким чином, суд не вбачає підстав для задоволення вимог в частині стягнення заборгованості за комісією у розмірі 250 грн.

А тому, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме: стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованість в розмірі 8 543 грн. 16 коп., яка складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 4 271 грн. 58 коп. та процентам в розмірі 4 271 грн. 58 коп.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Таким чином, оскільки, позовні вимоги Позивача задоволено частково на суму 8 543 грн. 16 коп. то з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1 491 грн. 34 коп. (8 543,16*2 422,40/13 876,67).

Відповідно до ч. 4 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Частиною 5 передбачено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

На підставі наведеного, керуючись статтями 525-527, 530, 610, 611, 629, 1048- 1050, 1054 ЦК України, статтями 13, 43, 76-81, 141, 263, 265, 268, 280-282, 354 ЦПК України, суд ,-

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Кредит Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Кредит Капітал» (ЄДРПОУ: 35234236, адреса: 79018 м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1 корпус 28) заборгованість за Кредитним договором № 7201094 від 09.04.2024 року в розмірі 8 543 грн. 16 коп. та судовий збір в розмірі 1 491 грн. 34 коп.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено протягом 30 днів з дня його проголошення/складання повного тексту шляхом подання безпосередньо до Київського апеляційного суду апеляційної скарги.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не подано. В разі подання апеляційної скарги рішення набирає законної сили, якщо його не скасовано, після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 04.03.2026 у відповідності до ч.5 ст.268 ЦПК України.

Суддя О.М. Панченко