Рішення № 134564535, 09.02.2026, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/2349/26

Справа №754/11116/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

09 лютого 2026 року Деснянський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді Скрипки О.І.,

при секретарі Моторенко К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший український експертний центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ТОВ «Перший український експертний центр» звернулося до Деснянського районного суду міста Києва з позовом до відповідачки ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачка ОСОБА_1 є власницею квартири АДРЕСА_1 , на основі договору дарування серія та номер 2783 від 21.06.2024 року. Відповідно до рішення Правління ПАТ «ХК «Київміськбуд» (протокол № 29 від 15.08.2012) житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 , передано експлуатуючій організації ТОВ «Перший український експертний центр», яка прийняла даний житловий будинок в подальшу експлуатацію та обслуговування, що підтверджується актом приймання-передачі від 01.10.2012. Крім того, з липня 2024 року по травень 2025 року відповідачка отримувала житлово-комунальні послуги, які містять у собі суму заборгованості. Також, від відповідачки не надходило жодного звернення на адресу позивача з відповідними заявами та необхідними документами, які б могли підтіерджувати тимчасову відсутність споживача у житловому приміщенні в спірний період. Окрім того, жодних заяв про відмову від користування житлово-комунальних послуг, скарг щодо обсягу та якості наданих послуг відповідачкою не заявлялось. Проте, відповідачка, як власник та споживач житлово-комунальних послуги, згідно із ст. ст. 156, 162 ЖК України, зобов`язана не тільки брати участь у витратах по утриманню квартири і прибудинкової території, а й своєчасно і в повному обсязі вносити плату за отримані комунальні послуги. Згідно розрахунку заборгованості станом на 23.06.2025 по квартирі АДРЕСА_1 , існує заборгованість за оплату житлово-комунальних послуг у розмірі 12229,97 грн. за період з 01.08.2024 року по 31.05.2025 року. На підставі викладеного позивач звертається до суду з даним позовом, в якому просить стягнути з відповідачки заборгованість за оплату житлово-комунальних послуг, інфляційних втрат, 3% річних, а також судові витрати.

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 10.07.2025 відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

В судове засідання представник позивача не з`явилася, про день, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, при цьому до суду надала заяву, де просить розглядати справу у її відсутність, позовні вимоги підтримує, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, про час та місце судового розгляду повідомлялася належним чином, про причини неявки суд не повідомила, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Відповідачка не скористалася процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву, а також доказів на підтвердження своїх заперечень, та за відсутності доказів поважності причин неподання учасниками розгляду заяв по суті справи, суд вирішує справу за наявними письмовими матеріалами, що відповідає положенню частини восьмої статті 178 ЦПК України.

Відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України, у разі неявки у судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності з повідомленням причин неявки, ненадання відповідачем відзиву на позовну заяву, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи вищевикладене, відповідно до ч.3 ст. 211, ч.4 ст.223, ч.1 ст.280, ст.281 ЦПК України, суд ухвалив розглядати справу за відсутності відповідачки на підставі наявних у ній даних і доказів та ухвалити заочне рішення.

Через неявку в судове засідання учасників справи, судом у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи та докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Згідно із статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

Судом встановлено, що рішенням Правління ПАТ «ХК «Київміськбуд» (протокол № 29 від 15.08.2012) житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 , передано експлуатуючій організації ТОВ «Перший український експертний центр», яка прийняла даний житловий будинок в подальшу експлуатацію та обслуговування, що підтверджується актом приймання-передачі від 01.10.2012.

Таким чином, позивач є обслуговуючою організацією вказаного будинку та здійснює його утримання, обслуговування та експлуатацію.

Відповідно до письмових матеріалів справи, квартира АДРЕСА_1 , належить на праві власності відповідачці ОСОБА_1 на основі договору дарування серія та номер 2783 від 21.06.2024 року.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.

Частиною четвертою статті 319 ЦК України встановлено, що власність зобов`язує.

Зміст положення частини четвертої статті 319 ЦК України про те, що власність зобов`язує, яке має більш загальний характер, фактично розкривається через закріплений у наступній частині цієї статті принцип, що забороняє власникові використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Відповідно до ст. 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил; утримання будинків і прибудинкових територій - господарська діяльність, спрямована на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи щодо забезпечення експлуатації та/або ремонту жилих та нежилих приміщень, будинків і споруд, комплексів будинків і споруд, а також утримання прилеглої до них (прибудинкової) території відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно із законодавством.

Відповідно до ст. 162 ЖК України плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін. Плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Строки внесення квартирної плати і плати за комунальні послуги визначаються угодою сторін. Наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону відповідачка є власником квартири та споживачем послуг, що надавалися ТОВ «Перший український експертний центр», а тому зобов`язана оплатити житлово-комунальні послуги.

Відповідно до вимог ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово - комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово- комунальних послуг; послуга з управління багатоквартирним будинком - результат господарської діяльності суб`єктів господарювання, спрямованої на забезпечення належних умов проживання і задоволення господарсько-побутових потреб мешканців будинку шляхом утримання і ремонту спільного майна багатоквартирного будинку та його прибудинкової території відповідно до умов договору.

Статтею 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що до житлово-комунальних послуг належать: 1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком. Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно- технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; 2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» право споживача одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів.

Пунктом 5 частини 2 статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено зобов`язання споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами Закону споживачка зобов`язана оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вона фактично користувалася ними. Фактичне надання таких послуг підтверджується актами виконаних робіт.

Позивач, відповідно до Акту приймання-передачі будинку, є виконавцем функцій з своєчасного та якісного надання житлово-комунальних послуг для потреб споживачів у будинку АДРЕСА_2 .

З липня 2024 року по травень 2025 року відповідачка отримувала житлово-комунальні послуги, які містять у собі суму заборгованості.

Крім того, від відповідачки не надходило жодного звернення на адресу позивача з відповідними заявами та необхідними документами, які б могли підтіерджувати тимчасову відсутність споживача у житловому приміщенні в спірний період.

Окрім того, жодних заяв про відмову від користування житлово-комунальних послуг, скарг щодо обсягу та якості наданих послуг відповідачкою не заявлялось.

Підтвердженням того, що позивачем дійсно надавались житлово-комунальні послуги є копії Актів про надання послуг, приймання послуг, здачі-приймання робіт, договори на обслуговування домових систем.

Одночасно, зменшення розміру плати за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, в разі відсутності споживача, чинним законодавством не передбачена.

З огляду на наведені норми Закону, споживачі зобов`язані оплатити житлово- комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними, при цьому відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Дана позиція викладена у постанові Судової палати у цивільних та господарських справах Верховного Суду України від 03.10.2013.

Згідно розрахунку заборгованості станом на 23.06.2025 по особовому рахунку № НОМЕР_1 по квартирі АДРЕСА_1 , у відповідачки існує заборгованість за оплату житлово-комунальних послуг у розмірі 12229,97 грн. за період з 01.08.2024 по 31.05.2025.

З урахуванням викладеного вище та вимог діючого законодавства, суд приходить до висновку, що відповідачка зобов`язана оплатити житлово-комунальні послуги, якими вона користувався та які були надані позивачем.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає встановленим факт порушення прав позивача, тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідачки заборгованості за житлово-комунальні послуги, є законними і обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина 2 цієї статті).

У статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц, який у силу ч. 4 ст. 264 ЦПК України враховується судом при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин.

Правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовими зобов`язаннями, у яких, серед інших прав і обов`язків сторін, на боржника покладено виключно певний цивільно-правовий обов`язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (ч. 1 ст. 509 ЦК України), - вимагати сплату грошей за надані послуги. Таким чином, виходячи з юридичної природи правовідносин як грошових зобов`язань, на них поширюється дія ч.2 ст. 625 ЦК України як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання.

На підтвердження розміру позовних вимог позивачем надано розрахунок заборгованості.

Відповідно до поданого позивачем розрахунку індекс інфляції становить за період з 01.10.2024 по 31.05.2025 у розмірі 774,59 грн., три проценти річних за період 01.10.2024 по 31.05.2025 становить у розмірі 156,29 грн.

Отже, враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідачки заборгованості за житлово-комунальні послуги в сумі 12229,97 грн., інфляційних втрат у сумі 774,59 грн., та 3% річних у сумі 156,29 грн., є законними і обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідачкою, всупереч положенню ч. 1 ст. 81 ЦПК України не надано належних та допустимих доказів своєчасної та у повному обсязі сплати наданих житлово-комунальних послуг та відсутності заборгованості перед позивачем по оплаті цих послуг.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи всі досліджені судом докази в їх сукупності, зважаючи на те, що зі сторони відповідачки не надано суду доказів на підтвердження виконання нею своїх зобов`язань, передбачених законом, по оплаті за надані позивачем житлово-комунальні послуги, суд прийшов висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідачки заборгованості за житлово-комунальні послуги, індексу інфляції та три проценти річних є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в розмірі 3028,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 19, 81, 141, 258-260, 263-265, 280-284 ЦПК України, ст. 64, 66, 67, 162 Житлового кодексу України, ст. 509, 526, 625 ЦК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший український експертний центр» - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший український експертний центр», код ЄДРПОУ 36844047, заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги в сумі 12229,97 грн., інфляційні витрати в сумі 774,59 грн. та 3 % річних у сумі 156,29 грн., а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 3028,00 грн.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня отримання його копії. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення/складання повного тексту шляхом подання безпосередньо до Київського апеляційного суду апеляційної скарги.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не подано.

Суддя: