Рішення № 134550066, 04.03.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/33875/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2026 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Токмілова Л.М., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Одеській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Одеській області, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Одеській області щодо не нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, передбаченої пунктом 12 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та статті 16-2 Закону України "Про відпустки" за 2017 та 2019 роки, виходячи з розміру грошового забезпечення на день звільнення;

- зобов`язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Одеській області виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за всі невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, передбаченої пунктом 12 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та статті 16-2 Закону України "Про відпустки" за 2017 та 2019 роки, виходячи з розміру грошового забезпечення на день звільнення.

Ухвалою суду від 13.10.2025 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

В обґрунтування позовних вимог представником позивача зазначено, що Позивач перебував на службі цивільного захисту в Державній службі України з надзвичайних ситуацій у період з 21.07.1995 по 06.09.2019, відповідно до запису у трудовій книжці серії НОМЕР_1 . Відповідно до витягу з наказу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Одеській області від 29.08.2019 № 365о/с полковник служби цивільного захисту ОСОБА_1 звільнений зі служби цивільного захисту за підпунктом 3 пунктом 176 (за станом здоров`я). Разом з тим, ОСОБА_1 виключений зі списків Державної служби України з надзвичайних ситуацій та знятий з усіх видів забезпечення відповідно до наказу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Одеській області (по особовому складу) від 06.09.2019 № 446о/с. Листом № 60 01.1-5918/60 03 від 06.08.2025 Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Одеській області повідомило, що на додаткову відпустку учасникам бойових дій, що визначена 77-2 КЗпП України, статтею 16-2 Закону України «Про відпустки» не поширюються норми, передбачені для щорічних відпусток та додаткової відпустки особам рядового і начальницького складу, які мають дітей. На момент звільнення 06.09.2019 ОСОБА_1 використав щорічну основну відпустку за 2017, 2018, 2019 роки та додаткову відпустку як учаснику бойових дій за 2018 рік. Позивач зазначає, що станом на дату звернення до суду Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області не здійснило нарахування та виплату ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону України "Про відпустки" та пунктом 12 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту" за 2017 та 2019 роки.

31.11.2025 до Одеського окружного адміністративного суду надійшов відзив, в якому відповідач не погоджується з викладеними у позовній заяві підставами та зазначає, що станом на день виникнення спірних правовідносин (день виключення зі списків Державної служби України з надзвичайних ситуацій 06.09.2019), пункт 3 розділу ХХVІІ Інструкції передбачав наступне: "Особам рядового і начальницького складу, звільненим зі служби цивільного захисту за віком, станом здоров`я та у зв`язку зі скороченням штатів, які щорічну основну відпустку за поточний рік тривалістю, передбаченою частиною другою статті 129 Кодексу цивільного захисту України, не використали, виплачується грошова компенсація за невикористані дні щорічної основної відпустки". В той же час, пункт 3 розділу ХХVІІ в редакції Наказу Міністерства внутрішніх справ №325 від 19.04.2023 передбачає, що компенсація за минулі роки виплачується за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також додаткової відпустки особам рядового і начальницького складу , які мають дітей або повнолітню дитину особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А І групи. Отже, з боку відповідача відсутня протиправна бездіяльність або дії стосовно позивача.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд зазначає наступне.

ОСОБА_1 перебував на службі цивільного захисту в Державній службі України з надзвичайних ситуацій у період з 21.07.1995 по 06.09.2019, що підтверджується відомостями з трудової книжки серії НОМЕР_1 .

Згідно наказу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Одеській області від 29.08.2019 № 365о/с ОСОБА_1 звільнено у запас зі служби цивільного захисту за підпунктом 3 пунктом 176 (за станом здоров`я).

Відповідно до наказу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Одеській області (по особовому складу) від 06.09.2019 № 446о/с ОСОБА_1 виключений зі списків Державної служби України з надзвичайних ситуацій та знятий з усіх видів забезпечення.

ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 , виданим 11 грудня 2003 року.

Згідно довідки ГУ ДСНС України в Одеській області №873 від 29.10.2025, за час служби ОСОБА_1 було використано наступні щорічні та додаткові відпустки:

- за 2017 рік 30 календарних днів (враховуючи 2 календарних дні на дорогу);

- за 2017 рік 15 календарних днів (враховуючи 1 святковий день та 2 дні на дорогу);

- за 2018 рік 45 календарних днів (враховуючи 1 святковий день та 2 календарних дні на дорогу);

- за 2018 рік 14 календарних днів "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту";

- за 2019 рік 45 календарних днів (враховуючи 3 святкових дні та 2 календарних дні на дорогу).

Листом №6001.1-3040/6014 від 28.04.2025 відповідач повідомив, що додаткова відпустка учасникам бойових дій, що визначена статтею 77-2 КЗпП України, статтею 16-2 Закону України "Про відпустки", не належить до категорії щорічних відпусток, а отже на неї не поширюються норми, передбачені для щорічних відпусток. Додаткова відпустка учасникам бойових дій надається у календарному році, а не за робочий рік, тобто незалежно від стажу роботи. У разі невикористання зазначеної додаткової відпустки, її не можна перенести на наступний календарний рік, не можна подовжити у разі хвороби та не можна ділити на частини.

Листом №6001.1-5918/6003 від 06.08.2025 відповідач повідомив позивачу, що у Головного управління відсутні правові підстави для нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації за невикористані дні додаткової відпустки та частину щорічної основної відпустки за 2017, 2019 роки.

Позивач вважає бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за період за 2017 та 2019 роки протиправною, у зв`язку з чим звернувся до суду із даною позовною заявою.

Вирішуючи даний публічно-правовий спір, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Цією ж статтею передбачено, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до статті 45 Конституції України, кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час. Максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та оплачуваної щорічної відпустки, вихідні та святкові дні, а також інші умови здійснення цього права визначаються законом.

Згідно пункту 1 Положення про Державну службу України від 16.12.2015 №1052, Державна служба України з надзвичайних ситуацій (ДСНС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, а також гідрометеорологічної діяльності.

Відповідно до статті 129 Кодексу цивільного захисту України, особи рядового і начальницького складу служби цивільного захисту мають право на такі види відпусток: щорічна основна відпустка; додаткова відпустка у зв`язку з навчанням; творча відпустка; інші додаткові відпустки, передбачені законодавством; соціальні відпустки: у зв`язку з вагітністю та пологами; по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку; відпустка для лікування у зв`язку з хворобою; відпустка за сімейними обставинами та з інших поважних причин.

Особам рядового і начальницького складу додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України "Про відпустки". Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, встановлених законодавством (пункт 16 статті 129 Кодексу цивільного захисту України).

Відповідно до статті 4 Закону України "Про відпустки" від 05.11.1996 № 504/96-ВР (далі - Закон № 504/96-ВР) передбачено такі види щорічних відпусток: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.

Згідно зі статтею 16-2 Закону № 504/96-ВР учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", особам, реабілітованим відповідно до Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років", із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув`язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.

Статтею 5 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» № 3551-XII від 22 жовтня 1993 року визначено, що учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з`єднань, об`єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.

Пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» передбачено, що учасникам бойових дій надаються такі пільги, а саме: використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.

У рік звільнення зазначених у частинах двадцять третій, двадцять четвертій цієї статті осіб рядового та начальницького складу цивільного захисту із служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки. (пункт 25 статті 129 Кодексу цивільного захисту України, у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин)

Статтею 125 Кодексу цивільного захисту України встановлено, що держава гарантує достатнє грошове забезпечення особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту з метою створення умов для належного та сумлінного виконання ними службових обов`язків.

Порядок та умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» затверджено схему тарифних розрядів за основними типовими посадами осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту згідно з додатком 6.

Згідно пункту 3 вказаної постанови, виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації (далі - державні органи).

Відповідно до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» наказом Міністерства внутрішніх справ України від 20 липня 2018 року № 623 затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту (далі - Інструкція № 623).

Пунктами 3, 4 розділу XV Інструкції №623 встановлено, що особам рядового і начальницького складу, звільненим зі служби цивільного захисту за віком, станом здоров`я та у зв`язку зі скороченням штатів, які щорічну основну відпустку за поточний рік тривалістю, передбаченою частиною другою статті 129 Кодексу цивільного захисту України, не використали, виплачується грошова компенсація за невикористані дні щорічної основної відпустки.

Особам рядового і начальницького складу (крім звільнених зі служби цивільного захисту за віком, станом здоров`я та у зв`язку зі скороченням штатів), які щорічну основну відпустку за поточний рік не використали, виплачується грошова компенсація за час відпустки, що надається пропорційно часу, прослуженому в році звільнення, за кожний повний місяць служби.

Спірним у правовідносинах, що виникли між сторонами у даній справі, є питання чи мають право особи начальницького складу, звільнені із служби цивільного захисту, на отримання грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки за попередні роки, що передують року звільнення.

За твердженнями відповідача, на додаткову відпустку учасникам бойових дій, що визначена статтею 77-2 КЗпП України, статтею 16-2 Закону України "Про відпустки" не поширюються норми, передбачені для щорічних відпусток та додаткової відпустки особам рядового і начальницького складу, які мають дітей. Крім того, відповідач вважає, що право на отримання грошової компенсації за невикористані дні основної відпустки мають особи рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, звільнені із служби, за поточний рік, тобто рік, в якому відбулося звільнення.

Суд вважає помилковими такі доводи віжповідача та, на виконання вимог частини 5 статті 242 КАС України, враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постанові Верховного Суду від 11 лютого 2021 року по справі №300/598/20.

Так, Верховний Суд у постанові від 11 лютого 2021 року по справі №300/598/20, зазначив, що право працюючої особи на відпочинок у формі відпустки закріплено Конституцією України. Особу не може бути позбавлено такого права. Види відпусток, які можуть надаватися особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, визначені у статті 129 КЦЗ України. Її аналіз дозволяє зробити висновок, що особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, можуть бути надані такі відпустки: щорічна основна відпустка; додаткова відпустка у зв`язку з навчанням; творча відпустка; інші додаткові відпустки, передбачені законодавством; соціальні відпустки: у зв`язку з вагітністю та пологами; по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку; відпустка для лікування у зв`язку з хворобою; відпустка за сімейними обставинами та з інших поважних причин.

Правило про надання відпустки до кінця календарного року не є виключним, про що свідчать положення частин 6, 9 та 31 статті 129 Кодексу цивільного захисту України, а саме:

- щорічна основна відпустка надається протягом календарного року. В особливих випадках з дозволу відповідного керівника щорічна основна відпустка може надаватися за минулий рік у I кварталі наступного року за умови, що раніше її не було надано через виняткові обставини;

- особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, які захворіли під час щорічної основної відпустки або щорічної додаткової відпустки, зазначена відпустка продовжується після одужання керівником, який її надавав, на кількість невикористаних днів відпустки.

- відкликання осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту із щорічної основної відпустки допускається лише у разі службової необхідності керівником, який її надав. Невикористана частина відпустки надається в порядку, передбаченому частиною шостою цієї статті. Якщо невикористана частина відпустки становить 10 і більше календарних днів, особі рядового і начальницького складу служби цивільного захисту надається додатково час, необхідний для проїзду до місця проведення відпустки і повернення назад, але не далі населеного пункту, з якого її було відкликано.

Аналізуючи наведені норми законодавства, Верховний Суд дійшов висновку, що Кодексом цивільного захисту України не виключаються випадки, коли особою рядового і начальницького складу служби цивільного захисту відпустка не буде використана протягом календарного року. Не передбачено позбавлення особи рядового і начальницького складу служби цивільного захисту права на відпустку, яке він уже отримав в попередньому календарному році. Водночас надано право працівнику використати право на відпустку за попередній рік у I кварталі наступного року за умови, що раніше її не було надано через виняткові обставини

Таким чином, у наступному календарному році, особа рядового і начальницького складу служби цивільного захисту має гарантоване право на чергову відпустку за поточний календарний рік та на відпустки (основні і додаткові), що не були використані в попередніх роках, що виражається в праві на отримання грошової компенсації за весь час невикористаної оплачуваної відпустки, незалежно від часу набуття права на таку відпустку, оскільки відпустки за попередні роки також є невикористаними в році звільнення та не можуть бути залишені без розрахунку з особою рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, адже це суперечить суті та гарантіям як трудового, так і спеціального законодавства в частині реалізації права на відпочинок.

Рішенням Конституційного Суду України від 07 травня 2002 року №8-рп/2002 в справі за конституційним поданням Президента України щодо офіційного тлумачення положень частини 2, 3 статті 124 Конституції України (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) зазначено, що при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов`язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, установивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми, у яких визначені основні трудові права працівників КЗпП України.

З огляду на відсутність правового врегулювання цього питання положеннями КЦЗ України, Положення №593, Інструкції №475 та Інструкції №623 питання компенсації невикористаної частини відпустки особі рядового і начальницького складу служби цивільного захисту за минулі роки, Верховний Суд дійшов висновку, що при вирішенні вказаного спору підлягають застосуванню приписи КЗпП України і Закону №504/96-ВР.

Отже, у випадку звільнення осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту з органів ДСНС України їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні, як основної, так і додаткової відпустки.

Крім того, варто зазначити, що за загальним правилом, пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Інструкція №623 є спеціальним нормативним актом, який регулює питання надання особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту відпусток, їх тривалість, оплати грошового забезпечення, а також, у разі звільнення, виплати грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної чи додаткової відпустки за поточний рік. При цьому, питання надання невикористаних днів щорічної основної чи додаткової відпустки у минулих роках, так само, як і питання виплати грошової компенсації за їх невикористання, вказаним актом не врегульовані.

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку, що до спірних правовідносин стосовно виплати особам рядового та начальницького складу цивільного захисту грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій у минулих роках мають застосовуватись і норми КЗпП України і Закону №504/96-ВР.

Позивач зазначає, а відповідачем не заперечується, що ОСОБА_1 при звільненні не виплачена грошова компенсація за невикористані дні додаткової відпустки, як учасника бойових дій за 2017 та 2019 роки.

З огляду на зазначене суд дійшов висновку про те, що при звільненні, позивач мав право на отримання грошової компенсації за невикористану ним додаткову відпустку як учасник бойових дій за 2017 та 2019 роки, передбачену пунктом 12 частини першої статті 12 Закону №3551-ХІІ.

Таким чином, з метою повного та ефективного захисту прав позивача суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України у Одеській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні відпустки, як учаснику бойових дій за 2017 та 2019 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення та зобов`язати Головне управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України у Одеській області нарахувати та виплати ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2017 та 2019 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.

Враховуючи вищевикладене, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За правилами частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України від 08.07.2011 №3674-VI «Про судовий збір», у зв`язку з чим підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат зі сплати судового збору відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 9,12, 139, 242-246, 255, 262, 263, 295, 297 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Одеській області (65091, м. Одеса, вул. Прохорівська, буд. 6, код ЄДРПОУ 38643633) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України у Одеській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні відпустки, як учаснику бойових дій за 2017 та 2019 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення

Зобов`язати Головне управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України у Одеській області нарахувати та виплати ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2017 та 2019 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені статтею 255 КАС України.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені статтями 293, 295 КАС України.

Суддя Токмілова Л.М.