Ухвала суду № 134549241, 03.03.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД У Х В А Л А

про відвід (самовідвід) судді

03 березня 2026 року №320/6732/26

Суддя Київського окружного адміністративного суду Білоноженко М.А.,

розглянувши заяву про самовідвід судді в адміністративній справі

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Західвторлом»ДоКабінету Міністрів Українипровизнання протиправними і нечинною постановивстановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Західвторлом» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кабінету Міністрів України, у якому просило суд:

- визнати протиправною та нечинною Постанову Кабінету Міністрів України №1795 від 31 грудня 2025 року «Про затвердження переліків товарів, експорт та імпорт яких підлягає ліцензуванню, та квот на 2026 рік», на який посилається підпункт 1) пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України затвердження переліків товарів, експорт та імпорт яких підлягає ліцензуванню, та квот на 2026 рік», в частині, що стосується встановлення квот на «Відходи та брухт чорних металів; зливки чорних металів для переплавлення (шихтові зливки), Код згідно з УКТЗЕД 7204, Обсяг квоти/ одиниця виміру 0 тонн»;

- визнати протиправною та нечинною Постанову Кабінету Міністрів України №1795 від 31 грудня 2025 року «Про затвердження переліків товарів, експорт та імпорт яких підлягає ліцензуванню, та квот на 2026 рік» в частині встановлення обов?язку ліцензування експорту «Відходів та брухту чорних металів; зливки чорних металів для переплавлення (шихтові зливки), Код згідно з УКТЗЕД 7204, Обсяг квоти/ одиниця виміру 0 тонн».

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №320/40311/24 передано до розгляду судді Білоноженко М.А.

Під час вирішення питання про відкриття провадження у справі суддею було встановлено, що загально доступних джерелах інформації розповсюджується інформація щодо нібито упередженості судді Білоноженко М.А. при розгляді справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Західвторлом».

Суддею встановлені обставини, які є підставою для самовідводу, про що подано заяву про самовідвід судді від 02.02.2026, яка зареєстрована 03.03.2026 за номером 22.

Згідно ч.ч. 1-3 ст. 39 КАС України, за наявності підстав, зазначених у статтях 36-38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов`язані заявити самовідвід.

За цими самими підставами їм може бути заявлено відвід учасниками справи.

Відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

У відповідності до ч. 1 ст. 40 КАС України, питання про самовідвід судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Згідно ч. 8 даної статті, суддя, якому передано на вирішення заяву про відвід, вирішує питання про відвід в порядку письмового провадження.

З поданої заяви про самовідвід головуючої судді Білоноженко М.А. вбачається, що підставою для самовідводу слугували ті обставини, що в загально доступних джерелах інформації розповсюджується інформація щодо нібито упередженості судді Білоноженко М.А. при розгляді справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Західвторлом». Вказане може викликати сумніви у стороннього спостерігача в неупередженості судді, що буде порушенням п. 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів.

При вирішенні питання про наявність підстав для самовідводу судді, суд виходить з такого.

За змістом Кодексу адміністративного судочинства України, процесуальною гарантією забезпечення безсторонності та об`єктивності суду є право відводу (самовідводу).

Підстави для відводу (самовідводу) судді наведені у ст.36 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з п.4 ч.1 ст.36 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Згідно з п. 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів, суддя заявляє самовідвід в розгляді справи, зокрема, в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

Відповідно до ст. 15 Кодексу суддівської етики, затвердженого рішенням XI (чергового) з`їзду суддів України від 22.02.2013, неупереджений розгляд справ є основним обов`язком судді.

Частиною 1 ст.40 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що питання про самовідвід судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.

Згідно з ч.3 ст.39 Кодексу адміністративного судочинства України, відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України Про судоустрій і статус суддів, кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 09.11.2006 року у справі Білуха проти України та рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.1998 року у справі Ветштайн проти Швейцарії зазначено, що важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти у громадськість у демократичному суспільстві. Судді зобов`язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлює право на справедливий судовий розгляд. Кожна людина при визначенні її громадських прав та обов`язків або при висуненні проти неї будь-якого обвинувачення, має право на справедливий і відкритий розгляд впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Щодо безсторонності Європейський суд з прав людини висуває дві вимоги: по-перше, бути суб`єктивно вільним від упередженості чи зацікавленості у результаті розгляду справи, по-друге, бути об`єктивно безстороннім - тобто суд повинен гарантувати виключення будь-якого обґрунтованого сумніву стосовно його безсторонності. Щоб задовольнити ці вимоги, суд повинен відповідати суб`єктивному і об`єктивному тесту: безсторонність для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинна визначатися суб`єктивним тестом, тобто на підставі особистого переконання окремого судді в даній справі, і за об`єктивним тестом, тобто з`ясування, чи має суддя гарантії, достатні для виключення будь-якого законного сумніву стосовно його безсторонності.

Статтею 2 Закону України 23.02.2006 №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що рішення Європейського суду з прав людини (надалі - також "ЄСПЛ") є обов`язковими для виконання Україною. Вказаний Закон прямо закріплює, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (надалі також - "Конвенція") та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Частина 1 статті 6 Конвенції містить вимоги щодо неупередженості суду. Так, ЄСПЛ розрізняє чи в конкретній справі існує яке-небудь переконання або особиста зацікавленість даного судді та вимоги чи суддя забезпечує достатню гарантію, щоб виключити підозру в цьому (рішення у справах "Piersac vs Belgium", "Grieves vs UK"). Крім того, згідно принципу, який є стабільним та викладеним в Рішенні ЄСПЛ у справі "Le Comte, Van Leuveni De Meyere vs Belgium", суд має бути неупередженим і безстороннім.

У справі "П`єрсак проти Бельгії" ("Piersac vs Belgium") ЄСПЛ висловив позицію, згідно з якою, незважаючи на той факт, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередженості, її відсутність або, навпаки, наявність може бути перевірено різноманітними способами.

У даному контексті можна провести розмежування між суб`єктивним підходом, який відображає особисте переконання даного судді у конкретній справі, та об`єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-які сумніви з цього приводу. Таким чином, на основі вищезазначеного, слід зробити висновок, що при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб`єктивний та об`єктивний аспект.

Щодо суб`єктивної складової даного поняття, то у справі "Хаушильд проти Данії" зазначається, що ЄСПЛ потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з`являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з`являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об`єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі. При цьому враховується думка сторін, однак вирішальними є результати об`єктивної перевірки.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини при вирішенні того, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" ("Wettstein v. Switzerland"), п. 44; та рішення у справі "Ферантелі та Сантанжело проти Італії" ("Ferrantelli and Santangelo v. Italy"), від 7 серпня 1996 року, п. 58).

З огляду на це, навіть зовнішні прояви можуть мати певну важливість або, іншими словами, "правосуддя повинно не тільки чинитися, повинно бути також видно, що воно чиниться" (рішення у справі "Де Куббер проти Бельгії" ("De Cubber v. Belgium"), від 26 жовтня 1984 року, п. 26).

Важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти в громадськість у демократичному суспільстві (вищевказане рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" ("Wettstein v. Switzerland") та рішення у справі "Кастілло Альгар проти Іспанії" ("Castillo Algar v. Spain"), від 28 жовтня 1998 року, п. 45).

Такі саме висновки містяться також в рішенні Європейського суду з прав людини від 09 листопада 2006 року у справі "Білуха проти України" (заява №33949/02).

В той же час, реалізація принципу верховенства права, визначеного статтею 6 Кодексу адміністративного судочинства України є неможливою без забезпеченої можливості доступу особи до незалежного, неупередженого суду, провадження в якому відповідає вимогам справедливого судового розгляду.

Зважаючи на вказані вище обставини, аналіз норм чинного законодавства України, Конвенції про захист прав і основних свобод людини, практики Європейського суду з прав людини, та з урахуванням приписів ст.ст. 36, 39, 40 Кодексу адміністративного судочинства України, з метою забезпечення неупередженості у розгляді справи №320/53440/25 та виключення будь-яких сумнівів щодо дотримання судом принципів законності, неупередженості та об`єктивності за результатами розгляду цієї справи, суд вважає, що подана заява судді про самовідвід є вмотивованою та підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 36, 37, 39, 40, 241, 242 243, 248 КАС України, суддя,-

У Х В А Л И В:

Заяву головуючої судді Білоноженко М.А. про самовідвід судді у справі №320/6732/26 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Західвторлом» до Кабінету Міністрів України про визнання протиправними і нечинною постанови - задовольнити.

Матеріали справи №320/6732/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Західвторлом» до Кабінету Міністрів України про визнання протиправними і нечинною постанови - передати до відділу з організаційного забезпечення суду для повторного розподілу згідно з вимогами ст. 31 КАС України.

Ухвала, відповідно до частини другої статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Білоноженко М.А.