Рішення № 134549199, 03.03.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, тел. +380 (044) 207 80 91

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 березня 2026 року № 810/3227/18

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вісьтак М. Я., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні) в приміщенні суду м. Києва адміністративний позов ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (фкод ЄДРПОУ 22933548, місцезнаходження: 08500, Київська обл., м. Фастів, вул. Саєнка Андрія, 10) про визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області № 644/T-01 від 04.03.2018 року.

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідок про обчислення пенсії № 285 від 05.09.2013 року, № 286 від 05.09.2013 року, виданих відділом зони Чорнобильської АЕС ГУ МВС України у Київської області, включивши до грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія: оклад за посадою, оклад за військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячну премію, надбавку за виконання особливо важливих завдань, індексацію грошового забезпечення, доплату за роботу вахтовим методом, доплату за роботу в зоні відчуження ЧАЕС на підставі Постанови Кабінету Міністрів України № 831 від 10.09.2008 року. Перерахунок пенсії здійснити із 08.02.2018 року та забезпечити її виплату.

26 червня 2018 року відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями передана на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Харченко С.В.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27.06.2018 позовну заяву залишено без руху та встановлено десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії даної ухвали.

На виконання вимог зазначеної вище ухвали позивачем було усунено недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, та приведено її у відповідність до вимог статей 160 та 161 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2018 року відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи одноособово за правилами загального позовного провадження.

У подальшому адміністративну справу № 810/3227/18 у зв?язку із звільненням судді ОСОБА_2 у відставку на підставі Рішення Вищої ради правосуддя № 411/0/15-24 від 13 лютого 2024 року «Про звільнення ОСОБА_2 з посади судді Київського окружного адміністративного суду у зв?язку з поданням заяви про відставку» призначено до повторного автоматизованого розподілу справ відповідно до Розпорядження №5-р/ка від 07 січня 2026 року.

07 січня 2026 року протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду зазначеної справи визначено головуючого суддю Вісьтак М.Я.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08.01.2026 року прийнято до провадження та продовжено розгляд справи № 810/3227/18.

Учасникам справи запропоновано протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання даної ухвали, подати до суду додаткові пояснення по суті спору із доказами їх направлення іншим учасникам справи, з метою уточнення позиції сторін та повного з`ясування обставин справи.

Разом із тим, суд констатує, що станом на час розгляду справи до суду не надійшли додаткові пояснення щодо суті спору.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 , у період з 1991 по 24 грудня 2012 року проходив службу на різних посадах у МВС України, зокрема у Відділі зони ЧАЕС ГУ МВС України, де йому було присвоєно спеціальне звання майор міліції. До складу його грошового забезпечення входили: посадовий оклад, надбавка за вислугу років, оклад за спеціальним званням, надбавка за виконання особливо важливих завдань, щомісячна премія, індексація грошового забезпечення, доплата за роботу вахтовим методом та доплата за роботу в зоні відчуження ЧАЕС на підставі Постанови КМУ №831 від 10.09.2008 року. Після звільнення 24 грудня 2012 року йому було призначено пенсію у розмірі 80% грошового забезпечення. Проте при визначенні розміру пенсії не враховано доплату за роботу в зоні відчуження ЧАЕС, яка нараховувалася під час служби і з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. У лютому 2018 року позивач звернувся до Пенсійного фонду з проханням здійснити перерахунок пенсії з включенням до грошового забезпечення всіх видів виплат, наданих у довідках №285 та №286, та грошовому атестаті №2, включно з окладом за посадою, окладом за спеціальним званням, процентною надбавкою за вислугу років, щомісячною премією, надбавкою за виконання особливо важливих завдань, індексацією, доплатою за роботу вахтовим методом та доплатою за роботу в зоні ЧАЕС. Пенсійний фонд відмовив у перерахунку, мотивуючи це тим, що деякі види додаткового грошового забезпечення нібито не були враховані у довідках за останні 24 місяці перед звільненням. Водночас відповідач не врахував надані позивачем довідки та грошовий атестат, що містять всі необхідні дані. Позивач вважає відмову протиправною, оскільки згідно з ч.3 ст.43 Закону України №2262 пенсія обчислюється з урахуванням усіх видів грошового забезпечення, з яких сплачено ЄСВ, незалежно від того, як це відображено у документах.

20.09.2018 на адресу Київського окружного адміністративного суду відповідач скерував письмовий відзив.

В обґрунтування зазначено, що визначення складових грошового забезпечення для обчислення пенсії виходить за межі компетенції органів Пенсійного фонду України. Згідно Постанови №45 від 13.02.2008 року ця функція покладена на силові структури, які видають довідки про грошове забезпечення. Позивач при ознайомленні та підписанні грошового атестату підтвердив правильність зазначених у ньому даних. Документи, надані для розрахунку пенсії, не містять доплат за роботу в зоні відчуження, роботу в нічний час, матеріальної допомоги та індексації, оскільки ці виплати є одноразовими або фактичними, не мають постійного характеру та не включені до щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень), перелік яких встановлений Законом №2262, Постановою №704, Інструкцією №475 та підтверджений рішеннями Конституційного Суду України. Доплата за роботу в зоні відчуження та вахтовим методом визначається пропорційно фактично відпрацьованому часу і не підлягає включенню до грошового забезпечення для обчислення пенсії. Індексація грошового забезпечення також не входить до складу видів грошового забезпечення, що враховуються при призначенні пенсій, і за неї не сплачувався ЄСВ. Отже, орган Пенсійного фонду України здійснює перерахунок та виплату пенсії лише на підставі довідок про грошове забезпечення, наданих відповідними органами, і не наділений повноваженнями самостійно визначати або змінювати складові грошового забезпечення. Таким чином, уповноважений представник Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області просить суд у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Процесуальні засади розгляду справи у письмовому провадженні.

Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надходило.

Оскільки розгляд справи відбувався в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.

На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу (ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України).

Розглянувши справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні), дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд встановив наступні обставини та дійшов наступних висновків.

Суд встановив, що з 1991 року по 24 грудня 2012 року ОСОБА_1 працював на різних посадах у МВС України.

У періоди з 24.06.1998 по 10.02.2003, з 07.05.2003 по 18.08.2003 та з 01.04.2005 по 12.2012 року він проходив службу у Відділі зони ЧАЕС ГУ МВС України у Київській області та йому присвоєно спеціальне звання майор міліції. До складу його грошового забезпечення в цей період входили: посадовий оклад, надбавка за вислугу років, оклад за спеціальним званням, надбавка за виконання особливо важливих завдань, щомісячна премія, індексація грошового забезпечення, доплата за роботу вахтовим методом та доплата за роботу в зоні відчуження ЧАЕС (згідно з Постановою КМУ № 831 від 10.09.2008).

24 грудня 2012 року ОСОБА_1 звільнений в запас за вислугою років.

Встановлено, що з 25 грудня 2012 року позивачу була призначена пенсія у розмірі 80 % грошового забезпечення, і він перебував на обліку в Управлінні пенсійного забезпечення військовослужбовців ГУ ПФУ в Київській області.

Суд встановив, що при призначенні пенсії до складу грошового забезпечення не була включена доплата за роботу в зоні відчуження ЧАЕС, хоча з неї сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

ОСОБА_1 01 лютого 2018 року звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії із врахуванням доплати за роботу в зоні відчуження ЧАЕС, додавши довідки про заробіток № 285 та № 286 від 05.09.2013 року і грошовий атестат № 2, які містили всі види грошового забезпечення.

Відповідач відмовив у перерахунку, мотивуючи це тим, що до грошового атестату та довідки за 24 місяці перед звільненням не включено деякі види додаткового грошового забезпечення. Довідку та копію атестату, що додав позивач, відповідач не врахував.

З даних грошового атестату № 2 встановлено, що надбавка за роботу в зоні ЧАЕС становила 1 701,00 грн.

Суд, надаючи оцінку спірним правовідносинам, застосовує такі норми законодавства (чинні на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-ХІІ).

Частиною 1 статті 9 вказаного Закону встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно з частинами 2 та 3 статті 9 Закону № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Таким чином, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

У той же час, Закон України від 09.04.1992 № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-XII) визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.

Так, частиною третьою статті 43 Закону № 2262-ХІІ визначено, що пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Так, пунктом 7 Постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей» від 17 липня 1992 року №393 передбачено, що пенсії обчислюються з розміру грошового забезпечення, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 р. - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, з урахуванням таких його видів: відповідних окладів за посадою (для поліцейських, відряджених до органів державної влади, установ та організацій із залишенням на службі в Національній поліції, які отримували при цьому грошове забезпечення та звільнені із служби безпосередньо з посад у таких органах, установах та організаціях, - відповідних окладів, установлених за рівнозначними (аналогічними) посадами в Національній поліції), військовим (спеціальним) званням (для осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту - щомісячної надбавки за спеціальне звання) та відсоткової надбавки за вислугу років у розмірах, установлених за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення, крім щомісячних надбавок (доплат), установлених особам, які мають право на пенсію за вислугу років згідно із законодавством і залишені за їх згодою та в інтересах справи на службі) та премії. Розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням. Середня сума щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається шляхом ділення на 24 загальної суми цих видів грошового забезпечення за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 01 лютого 2018 року звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії із врахуванням доплати за роботу в зоні відчуження ЧАЕС, додавши довідки про заробіток № 285 та № 286 від 05.09.2013 року і грошовий атестат № 2, які містили всі види грошового забезпечення.

Відповідач відмовив у перерахунку, мотивуючи це тим, що до грошового атестату та довідки за 24 місяці перед звільненням не включено деякі види додаткового грошового забезпечення. Довідку та копію атестату, що додав позивач, відповідач не врахував.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06 лютого 2019 року у справі 522/2738/17 зазначила наступне:

«…Закон № 2262-ХІІ, який визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення, зокрема осіб, звільнених з військової служби, та має на меті реалізацію цими особами, конституційного права на державне пенсійне забезпечення і спрямований на встановлення єдності умов та норм пенсійного забезпечення зазначеної категорії громадян України, передбачає включення до грошового забезпечення, з розміру якого обчислюється пенсія, лише щомісячні основні види грошового забезпечення, до яких належать: посадовий оклад, оклад за військовим званням, процентна надбавка за вислугу років, а також щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії.

Тобто, при обчисленні пенсії не враховується такий складовий елемент грошового забезпечення як одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць.

Факт сплати єдиного внеску не є безумовною підставою для включення виплати, з якої цей внесок утримано, до грошового забезпечення, з розміру якого обчислюється пенсія, та має значення лише для включення до цього грошового забезпечення його видів з переліку, визначеного статтею 43 Закону № 2262-ХІІ, який є вичерпним».

Таким чином, суд зазначає, що необхідною умовою для включення до грошового забезпечення, з якого здійснюється перерахунок пенсії, певних виплат та надбавок, є наявність в системного та щомісячного характеру.

Суд встановив, що до грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія позивача, включаються лише щомісячні та постійні складові (оклад за посадою, оклад за спеціальним званням, надбавки за вислугу років, премії), на які сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Одноразові або непостійні виплати, зокрема доплата за роботу в зоні відчуження ЧАЕС та роботу вахтовим методом, а також матеріальна допомога на оздоровлення чи соціально-побутові цілі, не мають щомісячного характеру і тому не підлягають включенню до розрахунку пенсії, що відповідає законодавству та судовій практиці.

Схожа правова позиція висловлена у постановах Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2019 року у справі № 620/2105/19 та від 13 лютого 2020 року у справі № 620/3012/19.

Закон № 2262-ХІІ, який визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення, зокрема осіб, звільнених з військової служби, та має на меті реалізацію цими особами, конституційного права на державне пенсійне забезпечення і спрямований на встановлення єдності умов та норм пенсійного забезпечення зазначеної категорії громадян України, передбачає включення до грошового забезпечення, з розміру якого обчислюється пенсія, лише щомісячні основні види грошового забезпечення, до яких належать: посадовий оклад, оклад за військовим званням, процентна надбавка за вислугу років, а також щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії.

Тобто, при обчисленні пенсії не враховується такий складовий елемент грошового забезпечення як одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць.

Факт сплати єдиного внеску не є безумовною підставою для включення виплати, з якої цей внесок утримано, до грошового забезпечення, з розміру якого обчислюється пенсія, та має значення лише для включення до цього грошового забезпечення його видів з переліку, визначеного статтею 43 Закону № 2262-ХІІ, який є вичерпним.

Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 06 лютого 2019 року (справа №522/2738/17), у якій здійснено відступ від правового висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові цього суду від 10 березня 2015 року (№ 21-70а15).

Висновок про відсутність підстав включення до грошового забезпечення позивача, з якого обчислюється пенсія, отриманих ним доплат за роботу в зоні відчуження ЧАЕС та роботу вахтовим методом виплата яких здійснюється не щомісячно, ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права, адже вказані виплати не входять до встановленого частиною третьою статті 43 Закону № 2262-ХІІ переліку складових грошового забезпечення.

Одноразові або непостійні виплати, зокрема доплата за роботу в зоні відчуження ЧАЕС та роботу вахтовим методом, також не входять до встановленого частиною третьою статті 43 Закону № 2262-ХІІ переліку складових грошового забезпечення, оскільки їх виплата також здійснюється не щомісячно, та більш того, такі виплати мають компенсаційний характер, і пов`язані, як правило, з виконанням додаткових обов`язків. Тобто ці виплати не є щомісячними і не мають систематичного характеру, їх розмір не є фіксованим, а тому вони не є складовою грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 24 квітня 2019 року (справа № 266/2322/16-а) та від 14 травня 2019 року (справа №639/2222/17).

Відповідно правової позиції Європейського суду з прав людини, викладеної в рішенні від 09.10.1979 у справі «Ейрі проти Ірландії», здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі «Кйартан Асмундсон проти Ісландії» від 12.10.2004.

Європейський суд з прав людини в рішенні «Великода проти України» від 03.06.2014 зазначив, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства.

Також, Конституційний суд України в своєму рішенні від 26.12.2011 №20-рп/2011 зазначив, що зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

Отже, одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.

Таким чином, у спірних правовідносинах відповідач діяв, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та правовими нормами, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин у справі, а тому позовні вимоги є безпідставними, необґрунтованими.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).

Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З огляду на викладене, суд доходить висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення.

Відповідно до вимог ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України підстави для розподілу судових витрат у суду відсутні, оскільки у задоволенні позову відмовлено.

На підставі наведеного та керуючись статтями 2, 72-77, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

вирішив:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ 22933548, місцезнаходження: 08500, Київська обл., м. Фастів, вул. Саєнка Андрія, 10) про визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Копію рішення направити сторонам у справі (їх представникам) відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Вісьтак М.Я.