Окрема ухвала № 134548562, 03.03.2026, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

О К Р Е М А У Х В А Л А

03 березня 2026 рокум. Ужгород№ 260/5046/25

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Калинич Я.М., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (пл. Народна, буд. 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88008, код ЄДРПОУ 20453063) про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Закарпатського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 16 липня 2025 року адміністративний позов задоволено: визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо відмови провести ОСОБА_1 з 01.02.2023 року перерахунок пенсії на підставі наданої ІНФОРМАЦІЯ_1 оновленої довідки від 27 травня 2025 року №ХР16755/ПМ2023 про розмір грошового забезпечення померлого годувальника; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області провести ОСОБА_1 з 01.02.2023 року перерахунок пенсії на підставі наданої ІНФОРМАЦІЯ_1 довідки від 27 травня 2025 року №ХР16755/ПМ2023 про розмір грошового забезпечення померлого годувальника, з урахуванням проведених платежів; стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області судові витрати у сумі 1211,20 грн.

19 лютого 2026 року до Закарпатського окружного адміністративного суду з заявою в порядку статті 383 КАС України звернулася ОСОБА_1 , у якій просить суд за невиконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 16 липня 2025 року по справі №260/5046/25 застосувати заходи у відповідності до приписів статті 249 КАС України.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2026 року заяву ОСОБА_1 в порядку ст.383 КАС України про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень відповідачем на виконання рішення суду по справі, - прийнято до провадження та розгляду у порядку письмового провадження без виклику сторін. Крім того, було зобов`язано відповідача протягом п`яти днів з дати отримання копії ухвали надати до суду докази виконання рішення суду.

27 лютого 2026 року до Закарпатського окружного адміністративного суду від представника Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області надійшли пояснення на заяву в порядку статті 383 КАС України, відповідно до яких останній вказав, що на виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного, суду від 16.07.2025 по справі №260/5046/25, Головним управлінням здійснено з 01.02.2023 року перерахунок пенсії ОСОБА_1 на підставі наданої ІНФОРМАЦІЯ_1 довідки від 27 травня 2025 року №ХР16755/ПМ2023 про розмір грошового забезпечення померлого годувальника, урахуванням проведених платежів. Розмір перерахованої пенсії на виконання судового рішення з 01.02.2023 склав 10340,35 грн., а з 01.11.2025 (дати проведення перерахунку) складає 12099,18 грн. Нарахована на виконання рішення рішення суду різниця в пенсії за минулий час (з урахуванням виплачених сум) за період з 01.02.2023 по 31.10.2025 в сумі 148577,65 грн. облікована в електронній пенсійній справі позивача та буде виплачуватись у відповідності до Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14 липня 2025 року №821.

Відповідно до положень статті 383 частини 1 КАС України, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Згідно із статтею 383 частиною 5 КАС України у разі відповідності заяви вимогам, зазначеним у цій статті, вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання.

У судове засідання учасники справи не викликались у відповідності до ч.5 ст.383 КАС України.

Розгляд заяви здійснюється у порядку письмового провадження, без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу згідно з ст.229 КАС України.

Дослідивши подану заяву та матеріали справи, суд прийшов до наступного, з огляду на таке.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 16 липня 2025 року, що ухвалене у справі №260/5046/25 позов задоволено. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо відмови провести ОСОБА_1 з 01.02.2023 року перерахунок пенсії на підставі наданої ІНФОРМАЦІЯ_1 оновленої довідки від 27 травня 2025 року №ХР16755/ПМ2023 про розмір грошового забезпечення померлого годувальника. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області провести ОСОБА_1 з 01.02.2023 року перерахунок пенсії на підставі наданої ІНФОРМАЦІЯ_1 довідки від 27 травня 2025 року №ХР16755/ПМ2023 про розмір грошового забезпечення померлого годувальника, з урахуванням проведених платежів. Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області судові витрати у сумі 1211,20 грн.

Втім, при виконанні рішення суду у справі №260/5046/25 ГУ ПФУ в Закарпатській області, як вбачається із перерахунку з 01 листопада 2025 року розмір перерахованої пенсії позивача складає 12099,18 грн., однак виплачується в розмірі 6935,42 грн.

Відтак, рішення суду від 16 липня 2025 року, що ухвалене у справі №260/5046/25 Головним управлінням Пенсійного Фонду України в Закарпатській області не виконано. Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження не виконання рішення суду з поважних причин.

Статтею 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Зазначене положення Конституції України кореспондується з норами статтями 14, 370 КАС України, відповідно до яких судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Отже, судове рішення повинно виконуватися безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших додаткових судових рішень.

Європейський суд з прав людини неодноразово висловлював думку в контексті тлумачення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що без ефективної системи виконання судових рішень існування судової системи позбавлене будь-якого сенсу. Як неодноразово підкреслював Суд, органи державної влади є одним із компонентів держави й інтереси цих органів повинні збігатися з необхідністю належного здійснення правосуддя, кінцевим етапом якого є виконання судового рішення. Так, у рішенні по справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece) від 19.03.1997 року, Суд зазначив, що право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін.

Таким чином, своєчасне виконання рішення суду гарантує захист прав та свобод особи і є одним із показників утвердження принципу верховенства права у державі.

З метою належного захисту прав особи щодо виконання судових рішень в адміністративному судочинстві законодавцем впроваджено правовий інститут судового контролю, в тому числі, в порядку, передбаченому статтею 383 КАС України, що позбавляє особу-позивача необхідності повторно звертатися до суду з позовом для зобов`язання суб`єкта владних повноважень-відповідача належним чином виконувати рішення суду, що набрало законної сили.

Враховуючи, що у матеріалах адміністративної справи відсутні докази виконання Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області у повному обсязі рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 16 липня 2025 року, що ухвалене у справі №260/5046/25 в частині перерахунку та виплата пенсії заявнику без обмеження її максимального розміру, тому суд вважає за необхідне постановити окрему ухвалу, яку направити на адресу саме Пенсійного фонду України для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли невиконанню рішення суду.

При цьому, на думку суду, звернення позивача з окремим позовом про оскарження протиправності дій ГУ ПФУ в Закарпатській області щодо обмеження максимальним розміром при проведенні перерахунку пенсії та винесення судового рішення, яке передбачає оцінку судового рішення прийнятого в іншій справі, буде суперечити статті 129-1 Конституції України та нівелює значення інституту судового контролю.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 21 листопада 2019 року у справі №802/1933/18-а, від 23 вересня 2020 року у справі №760/3142/17.

Отже, у спірних правовідносинах наявні обставини, з якими стаття 383 КАС України пов`язує виникнення підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.

Суд зауважує, що рішення Закарпатського окружного адміністративного суду, що ухвалене у даній справі є обов`язковим до виконання на всій території України та не вичерпує свою дію, а відтак здійснення перерахунку та виплати пенсії у розмірі 12099,18 грн. а виплату у розмірі 6935,42 грн., свідчить про не виконання рішення суду у від 16 липня 2025 року, що ухвалене у справі №260/5046/25.

Таким чином, після набрання законної сили рішенням суду у справі №260/5046/25 позивачу виплачується пенсія у меншому розмірі, аніж визначений після проведеного перерахунку на його виконання.

У даному випадку висновки суду у справі щодо перерахунку пенсії є обов`язковими для відповідача не лише в межах цієї справи, але і під час виникнення/існування інших правовідносин, які пов`язані з пенсійним забезпеченням позивача, включаючи подальші перерахунки пенсії.

Таким чином, відповідач ухиляється від виконання рішення суду.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п.2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п.3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012 №11-рп/2012).

Конституційний Суд України, розглядаючи справу, бере до уваги практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в рішенні у справі "Шмалько проти України" від 20.07.2004 вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (п.43).

Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень. При цьому, добровільне виконання боржником судового рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є законодавчо встановленим обов`язком такого боржника.

Водночас, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, за КАС України.

Суд зауважує, що ст.1 Першого протоколу до Конвенції встановлено, що кожна фізична чи юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

ЄСПЛ у своїх рішеннях неодноразово вказував на те, що органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Так, у рішеннях "Кечко проти України" (заява №63134/00) і "Ромашов проти України" (заява №67534/01) ЄСПЛ зазначив, що реалізація особою права, яке пов`язано з отриманням бюджетних коштів, що базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов`язань, є безпідставними.

Зокрема, у справі "Кечко проти України" ЄСПЛ зауважив, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплати з державного бюджету, однак свідома відмова від цих виплатах не допускається, доки відповідні положення є чинними. Органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

У рішеннях у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" (заява №70297/01) і у справі "Бакалов проти України" (заява №14201/02) ЄСПЛ також зазначив, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

Таким чином, обмежене фінансування відповідача жодним чином не може впливати на право позивача на отримання пенсії у належному розмірі після проведеного на виконання судового рішення перерахунку.

У цій справі судом встановлено, що остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення, ухвалене на користь позивача, залишається невиконаним, що свідчить про порушення права позивача на виконання судового рішення без зайвих затримок та становить втручання у його право на мирне володіння присудженими грошовими коштами.

Наявність у позивача права на отримання відповідних виплат встановлена рішенням суду, яке набрало законної сили. Вказане право не заперечується відповідачем. Тому це право не може бути скасоване з підстав відсутності фінансування такого виду виплат з державного бюджету.

Крім того, ігнорування судових рішень, які набрали законної сили, з боку органу Пенсійного фонду України у сфері функціональних правовідносин порушує конституційні засади поділу державної влади в Україні на законодавчу, виконавчу та судову, що закріплено у ст.6 Конституції України.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що за змістом конституційних норм, Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, так само як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України.

Як наслідок постанова Кабінету Міністрів України №821 від 14.07.2025 "Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень" (далі - Порядок №821), не є законом, а тому як підзаконний нормативно-правовий акт не може змінювати в бік звуження права громадян, які встановлені нормативно-правовими актами вищої юридичної сили.

Окрім цього, пунктом 1 Порядку №821 прямо передбачено, що цим Порядком визначено механізм здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату сум пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, зокрема, за період, що передує даті набрання чинності рішенням суду, за джерелами їх виплати (фінансування).

Отже, такий Порядок не може ставити у залежність виплату в повному обсязі перерахованої пенсії після набрання відповідним рішенням суду законної сили.

Верховний Суд у постанові від 30.04.2020 у справі №804/2076/17 зазначив, що сам факт відсутності певного результату (виплати коштів за судовим рішенням) не може бути достатнім підтвердженням того, що суб`єкт владних повноважень допустив саме протиправну бездіяльність. Про протиправність може свідчити, зокрема, те, що суб`єкт владних повноважень бездіяв за обставин, коли мав реальну можливість реалізувати свої повноваження, повинен був це зробити, але не зробив (чи зробив несвоєчасно, з порушенням процедури чи інших вимог), що спричинило порушення прав та інтересів особи.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про протиправність дій органу Пенсійного фонду при виконанні судового рішення у справі №260/5046/25, оскільки у такий спосіб суб`єкт владних повноважень сприяє тривалому порушенню права позивача на соціальний захист та належний рівень життя, яке гарантоване статтею 46 Конституції України та відновлене у судовому порядку.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи викладене, здійснюючи виплату позивачу пенсії у разі втрати годувальника у розмірі меншому за фактично нарахований ГУ ПФУ в Закарпатській області порушено положення статей 46 та 129-1 Конституції України, статей 14 та 370 КАС України, статті 54 Закону №796-ХІІ в редакції Закону №230/96-ВР.

Відповідно до статті 383 частини 6 КАС України, за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.

Проаналізувавши мотиви поданої ОСОБА_1 заяви в сукупності з наведеним в ній мотивуваннями доводами та наданими доказами, суд дійшов висновку про обґрунтованість такої та, як наслідок, наявність підстав для постановлення ухвали в порядку статті 249 КАС України.

За змістом статті 249 КАС України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

З метою забезпечення виконання вказівок, що містяться в окремій ухвалі, суд встановлює у ній строк для надання відповіді залежно від змісту вказівок та терміну, необхідного для їх виконання.

З огляду на викладене з метою належного захисту прав позивача у сфері пенсійного забезпечення від протиправних дій уповноваженого на виплату пенсії органу ГУ ПФУ в Закарпатській області та унеможливлення подальшого порушення прав пенсіонера на отримання пенсії у встановленому рішенням суду у справі №260/5046/25 розмірі, суд вважає за можливе подану ОСОБА_1 заяву задовольнити.

Керуючись статтями 248, 249 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними дій, вчинених Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області на виконання рішення суду від 16 липня 2025 року у справі №260/5046/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії - задовольнити.

Постановити окрему ухвалу про виявлені порушення закону, яку довести до відома суб`єкта владних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо неналежного виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 16 липня 2025 року у справі №260/5046/25.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області вжити заходи направлені на усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону при виконанні судового рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 16 липня 2025 року по справі №260/5046/25.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області повідомити Закарпатський окружний адміністративний суд про вжиті заходи щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону, у тридцятиденний строк з дня отримання (вручення) копії цієї ухвали.

Копію ухвали надіслати Головному управлінню Пенсійного фонду України в Закарпатській області для виконання.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення (підписання).

Ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення (підписання) безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Я. М. Калинич