Рішення № 134547840, 04.03.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2026 рокуСправа №160/13567/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сластьон А.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Медстар-Ком» до Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання протиправними та скасування постанов.

Суть спору: 09 травня 2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Медстар-Ком» до Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, в якій позивач просить суд:

-визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №ПС/ДН/35799/0002/1ІП-ФС від 25.03.2025;

-визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №ПС/ДН/35799/0002/2ІП-ФС від 25.03.2025;

-визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №ПС/ДН/35799/0002/СВ-ФС від 25.03.2025;

-визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №ПС/ДН/35799/0002/ТД-ФС від 25.03.2025.

В обґрунтвання позових вимог позивач вказав, що оскаржувані постанови прийнято за наслідками проведеної у листопаді 2024 року позапланової перевірки позивача в частині виконання припису ПС/ДН/21247/ПС-ЗК/0002/П від 27 червня 2024 року щодо усунення порушень вимог законодавства, виявлених за результатами проведення попереднього заходу - позапланової перевірки 26-27 червня 2024 року. Позивач вважає оскаржувані у цій справі постанови незаконними, оскільки для проведення перевірки не було підстав, сама перевірка відбувалася з порушенням вимог законодавства, а виявлені порушення не відповідають дійсності. Позивач звертає увагу на те, що про існування припису ПС/ДН/21247/ПС-ЗК/0002/П від 27 червня 2024 року йому стало відомо лише під час позапланової перевірки в листопаді 2024 року, під час якої відповідачем здійснювалася перевірка виконання припису. Не надіславши позивачу Акт перевірки та припис ПС/ДН/21247/ПС-ЗК/0002/П від 27 червня 2024 року, відповідач, серед іншого, позбавив ТОВ «Медстар-Ком» права на добровільне усунення виявлених під час перевірки порушень. Враховуючи те, що предметом контрольного заходу було виключно питання виконання припису про усунення виявлених порушень законодавства про працю від 27 червня 2024 року, вимога відповідача надати документи за весь календарний 2024 рік є такою, що виходить за межі визначеної мети перевірки.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 травня 2024 року відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

19 серпя 2025 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву із запереченнями проти заявлених позовних вимог. Зокрема, відповідач вказав, що зафіксовані в Акті №ПС/ДН/21247/ПС-ЗК/0002 від 27.06.2024 нічим не спростовано. Також, факт отримання припису ПС/ДН/21247/ПС-ЗК/0002/П від 27 червня 2024 року, за наслідком невиконання якого винесені оскаржувані постанови, є предметом розгляду у справі №160/34003/24. Відповідач зазачає, що право на проведення позапланової перевірки в період воєнного стану визначено наказом Міністерства економіки України від 16 червня 2023 року №5782 «Про здійснення позапаланових заходів державного нагляду (контролю) протягом періоду воєнного стану», з урахуванням внесених змін наказом від 07.03.2024. Відповідач також заперечує вихід за межі перевірки, а так само вимогу документів та з`ясування питань, що не стосуються підстав перевірки. Так, в ході проведення позапланової перевірки було з`ясовао питання, що безпосередньо пов`язані з виконанням припису про усунення порушень, а з`ясовані під час перевірки обставини свідчать про невиконання вимог припису. Оскільки під час проведення позапланового заходу встановлено, що в передбачений для виконання припису період позивачем не усунуто порушення та не забезпечено додержання вимог законодавства про працю, у відповідача були підстави для винесення оскаржуваних постанов. З цих підстав просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.09.2025 зупинено провадження у справі №160/13567/25 до набрання законної сили рішенням у справі №160/34003/24.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.01.2026 поновлено провадження у справі №160/13567/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Медстар-Ком» до Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання протиправними та скасування постанов.

Перейти до розгляду справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Медстар-Ком» до Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання протиправною та скасування постанови.

Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «МЕДСТАР-КОМ» є суб`єктом господарювання з місцезнаходженням по вулиці Сонячна Набережна (Малиновського маршала), буд 94 А, м. Дніпро, 49022.

Основним видом діяльності позивача є виробництво інших машин і устаткування спеціального призначення, КВЕД (код 28.99).

У період з 12 до 13 листопада 2024 року на підставі наказу Південно-Східного міжрегіональне управління Державної служби з питань праці №752/ПС-ЗК від 08.11.2024 та направлення на проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) від 08.11.2024 Південно-Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці здійснювало позапланову перевірку ТОВ «МЕДСТАР-КОМ» щодо виконання товариством припису ПС/ДН/21247/ПС-ЗК/0002/П від 27 червня 2024 року щодо усунення порушень вимог законодавства, виявлених за результатами проведення попереднього заходу органом державного нагляду - позапланової перевірки 26-27 червня 2024 року. Зокрема, відповідачем встановлено такі порушення: роботодавцем допущено до роботи 2 (двох) працівників без оформлення трудових відносин, строк усунення порушення до 31.07.2024; роботодавцем не забезпечено ведення достовірного бухгалтерського обліку витрат на оплату праці, строк усунення порушення до 31.07.2024; роботодавцем не виплачується працівникам заробітна плата на умовах, визначених трудовим договором, строк усунення порушення до 31.07.2024; при звільненні працівників у період дії воєнного стану роботодавцем не виплачується грошова компенсація відповідно до статті 24 Закону України «Про відпустки», строк усунення до 31.07.2024.

За результатами проведеної у листопаді 2024 року перевірки в частині виконання позивачем припису відповідачем було складено Акт ПС/ ДН/35799/0002 від 13 листопада 2024 року, яким встановлено, що товариством не виконано вимоги Припису №ПС/ДН/21247/ПС-ЗК/0002/П від 27 червня 2024 року.

13 березня 2025 року Позивач отримав повідомлення від Південно-Східного міжрегіонального управління Держпраці про те, що Уповноваженій посадовій особі надійшов Акт, складений за результатами позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання вимог законодавства у сфері праці від 13.11.2024 №ПС/ДН/35799/0002 (вх. №СП-ПС/5.2.1/1107-25 від 28.02.2025). На підставі цього Акта посадовою особою прийнято Рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу 25 березня 2025 року о 14 год. 00 хв.

25 березня 2025 року відбувся розгляд справи та було винесено чотири постанови про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення:

- постанова про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №ПС/ДН/35799/0002/1ІП-ФС від 25.03.2025;

- постанова про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №ПС/ДН/35799/0002/2ІП-ФС від 25.03.2025;

- постанова про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №ПС/ДН/35799/0002/СВ-ФС від 25.03.2025;

- постанова про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №ПС/ДН/35799/0002/ТД-ФС від 25.03.2025.

Не погоджуючись з вищевказаними постановами, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає про таке.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначаються Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (надалі - Закон №877).

Частиною 1 ст. 6 Закону №877 підставами для здійснення позапланових заходів є:

подання суб`єктом господарювання письмової заяви до відповідного органу державного нагляду (контролю) про здійснення заходу державного нагляду (контролю) за його бажанням;

виявлення та підтвердження недостовірності даних, заявлених суб`єктом господарювання у документі обов`язкової звітності, крім випадків, коли суб`єкт господарювання протягом місяця з дня первинного подання повторно подав такий документ з уточненими достовірними даними або якщо недостовірність даних є результатом очевидної описки чи арифметичної помилки, яка не впливає на зміст поданої звітності. У разі виявлення органом державного нагляду (контролю) помилки у документі обов`язкової звітності він упродовж десяти робочих днів зобов`язаний повідомити суб`єкта господарювання про необхідність її виправлення у строк до п`яти робочих днів з дня отримання повідомлення. Невиправлення помилки у встановлений строк є підставою для проведення позапланового заходу;

перевірка виконання суб`єктом господарювання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виданих за результатами проведення попереднього заходу органом державного нагляду (контролю);

звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров`ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності). Позаплановий захід у такому разі здійснюється територіальним органом державного нагляду (контролю) за наявністю погодження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу.

Відповідно до ч. 6 ст. 7 Закону №877 за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт.

Згідно з ч. 7 ст. 7 Закону №877 на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п`яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.

Припис - обов`язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб`єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій щодо суб`єкта господарювання. Припис видається та підписується посадовою особою органу державного нагляду (контролю), яка здійснювала перевірку (ч. 8 ст. 7 Закону №877).

Права суб`єкта господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначено у статті 10 Закону №877.

Невиконання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виявлених під час здійснення заходу державного нагляду (контролю), тягне за собою застосування до суб`єкта господарювання штрафних санкцій у порядку, встановленому законом (ч. 1 ст. 12 Закону №877).

Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю і зайнятість населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 №509 (далі - Порядок №509) визначає механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами третьою-сьомою статті 53 Закону України "Про зайнятість населення".

Відповідно до п.2 Порядку №509 штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, керівниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками. Штрафи, серед іншого, накладаються на підставі акта перевірки ДПС, її територіального органу, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю.

Пунктом 3 Порядку №509 встановлено, що справа про накладення штрафу розглядається у 45-денний строк з дня, що настає за днем одержання уповноваженою посадовою особою документів, зазначених в абзацах третьому-сьомому пункту 2 цього Порядку. Про дату одержання документів, зазначених в абзацах третьому-сьомому пункту 2 цього Порядку, уповноважена посадова особа письмово повідомляє суб`єкту господарювання та роботодавцю не пізніше ніж через п`ять днів після їх отримання рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Під час розгляду справи досліджуються матеріали і вирішується питання щодо наявності підстав для накладення штрафу. За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі документів, зазначених в абзацах третьому-сьомому пункту 2 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу. Постанова про накладення штрафу складається у двох примірниках за формою, встановленою Мінекономіки, один з яких залишається в уповноваженої посадової особи, що розглядала справу, другий-надсилається протягом трьох днів з дня складення суб`єктові господарювання або роботодавцю, стосовно якого прийнято постанову, або вручається його представникові, про що на примірнику робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого суб`єкта господарювання або роботодавця чи їх представника. У разі надсилання примірника постанови засобами поштового зв`язку в матеріалах справи робиться відповідна позначка (пункт 4 Порядку №509).

У разі відсутності підстав для складення постанови про накладення штрафу уповноважена посадова особа письмово повідомляє про це суб`єкту господарювання чи роботодавцю у строки, визначені абзацом першим пункту 3 цього Порядку (абз.5 п.4 Порядку №509).

Повертаючись до обставин справи.

Судом встановлено, що у листопаді 2024 року відповідачем проведена позапланова перевірка з питань виконання позивачем вимог припису про усунення виявлених порушень законодавства про працю від 27.06.2024 №ПС/ДН/21247/ПС-ЗК/0002/П, що підтверджується наказом Південно-Східним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці №752/ПС-ЗК від 08.11.2024 та направленням на проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) від 08.11.2024.

Зокрема, за вказаним приписом було зобов`язано позивача усунути порушення та забезпечити додержання норм законодавства про працю щодо виявлених порушень:

роботодавцем допущено 2 (двох) працівників без оформлення трудових відносин;

роботодавцем не забезпечено ведення достовірного бухгалтерського обліку витрат на оплату праці;

роботодавцем не виплачується працівникам заробітна плата на умовах, визначених трудовим договором;

при звільненні працівників у період дії воєнного стану роботодавцем не виплачується грошова компенсація відповідно до статті 24 Закону України "Про відпустки".

Відтак, проведення позапланової перевірки у листопаді 2024 року є наслідком винесеного припису від 27.06.2024 №ПС/ДН/21247/ПС-ЗК/0002/П.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.08.2025 у справі №160/34003/24 визнано протиправним та скасовано Припис Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про усунення виявлених порушень законодавства про працю ПС/ДН/21247/ ПС-ЗК/0002/П від 27 червня 2024 року.

Зазначене рішення суду набрало законної сили 30.09.2025.

З рішення суду у справі №160/34003/24 вбачається, що припис скасовано за наслідком допущення відповідачем істотних порушень під час проведення позапланової перевірки 26-27 червня 2024 року.

Оскільки перевірка, за наслідком якої винесено припис, була проведена з порушенням вимог законодавства, результати такої перевірки не можуть бути належними підставами для подальших дій контролюючого органу.

Відтак, перевірка виконання вимог припису, скасованого в судовому порядку, є такою, що проведена без належних правових підстав, а прийняті за наслідками такої перевірки постанови про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення є протиправними та підлягають скасуванню.

Щодо постанови відповідача про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення в частині допущення до роботи працівників без оформлення трудових відносин.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Статтею 1 Закону України "Про охорону праці" від 14.10.1992 №2694-ХІІ визначено, що працівник - це особа, яка працює на підприємстві, в організації, установі та виконує обов`язки або функції згідно з трудовим договором (контрактом).

Відповідно до п.2 ч.5 ст.50 Закону України "Про зайнятість населення" роботодавцям забороняється застосовувати працю громадян без належного оформлення трудових відносин, вчиняти дії, спрямовані на приховування трудових відносин.

Правові засади і гарантії здійснення громадянами права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначено КЗпП України.

Визначення трудового договору міститься у ч.1 ст.21 КЗпП України та означає угоду між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

В залежності від характеру трудових функцій, обсягу роботи, її систематичності та постійності (сезонності) тощо, трудові договори можуть укладатись на невизначений строк (безстроковий договір), на визначений строк, встановлений за погодженням сторін (строковий договір) або ж на час виконання певної роботи. Таке правове регулювання трудових відносин щодо видів договорів наведено у статті 23 КЗпП України.

Статтею 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку (у разі наявності) або відомості про трудову діяльність з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я, відповідний військово-обліковий документ та інші документи (абз.2 ст.24 КЗпП України).

При укладенні трудового договору громадянин, який вперше приймається на роботу, має право подати вимогу про оформлення трудової книжки (абз.3 ст.24 КЗпП України).

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням роботодавця, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (абз.4 ст.24 КЗпП України).

Абзацом 1 Порядку №413 установлено, що повідомлення про прийняття працівника на роботу/укладення гіг-контракту подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою (крім повідомлення про прийняття на роботу члена виконавчого органу господарського товариства, керівника підприємства, установи, організації) та/або резидентом Дія Сіті до територіальних органів Державної податкової служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором та/або до початку виконання робіт (надання послуг) гіг-спеціалістом резидента дія сіті засобами електронного зв`язку з використанням електронного підпису відповідальних осіб, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, відповідно до вимог законодавства у сфері електронного документообігу.

З аналізу наведених норм КЗпП України вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється.

Разом з цим, суд зазначає, що основними ознаками трудового договору, є: праця юридично несамостійна, протікає в рамках певного підприємства, установи, організації (юридичної особи) або в окремого громадянина (фізичної особи); шляхом виконання в роботі вказівок і розпоряджень власника або уповноваженого ним органу; праця має гарантовану оплату; виконання роботи певного виду (трудової функції); трудовий договір, як правило, укладається на невизначений час; здійснення трудової діяльності відбувається, як правило, в складі трудового колективу; виконання протягом встановленого робочого часу певних норм праці; встановлення спеціальних умов матеріальної відповідальності; застосування заходів дисциплінарної відповідальності; забезпечення роботодавцем соціальних гарантій.

Наведені вище висновки узгоджуються із правовою позицією, викладеною, зокрема у постановах Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №820/1432/17, від 06.03.2019 у справі №802/2066/16-а, від 13.06.2019 у справі №815/954/18, від 02.02.2021 у справі № 0540/5987/18-а, від 24.01.2023 у справі №580/3948/19, від 22.11.2023 у справі №240/18367/20, від 27.06.2024 року у справі №380/761/20, від 17.09.2024 у справі №460/13803/21.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідальність за порушення законодавства про працю встановлена ст. 265 КЗпП України.

Так, відповідно до ч. 1 указаної статті посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Згідно абз.2 ч.2 ст.265 КЗпП України, юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі:

фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час або за трудовим договором з нефіксованим робочим часом у разі фактичного виконання роботи протягом усього робочого часу, установленого на підприємстві, у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення, а до юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої-третьої груп, застосовується попередження;

Абзацом 3 частини 2 вказаної статті встановлено, що вчинення порушення, передбаченого абзацом другим цієї частини, повторно протягом двох років з дня виявлення порушення у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення.

Штрафи, накладення яких передбачено частиною другою цієї статті, є фінансовими санкціями і не належать до адміністративно-господарських санкцій, визначених главою 27 Господарського кодексу України.

Штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Отже, відповідальність за вказаною статтею настає у разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору.

Суд вказує, що приписом №ПС/ДН/21247/ ПС-ЗК/0002/П від 27 червня 2024 року було встановлено, що позивачем було допущено до роботи двох працівників без оформлення трудових відносин, а саме: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Як вже було зазначено судом, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2025 року у справі 160/34003/24 визнано протиправним та скасовано Припис Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про усунення виявлених порушень законодавства про працю ПС/ДН/21247/ ПС-ЗК/0002/П від 27 червня 2024 року., що вже є самостійною підставою для скасування оскаржуваної постанови №ПС/ДН/35799/0002/ТД-ФС від 25.03.2025.

Окрім цього, суд зазначає, що підставою для проведення перевірки за актом ПС/ ДН/35799/0002 від 13 листопада 2024 року було невиконання вимог припису №ПС/ДН/21247/ПС-ЗК/0002/П від 27 червня 2024 року в частині допуску до роботи без оформлення трудового договору ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Водночас, за актом ПС/ДН/35799/0002 від 13 листопада 2024 року були виявлено порушення, які не входили до предмета перевірки за наслідком виконання припису №ПС/ДН/21247/ПС-ЗК/0002/П від 27 червня 2024 року, а саме: неоформлення трудових відносин з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Тобто, при проведенні перевірки відповідач вийшов за її межі, що в свою чергу є істотним процедурним порушенням проведення такої перевірки, та відповідно самостійною підставою для її скасування.

Так, положення абзацу 9 ч. 1 ст. 6 Закону №877 (щодо з`ясування під час проведення позапланового заходу лише тих питань, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу) покликане запобігти зловживанням державними органами з питань праці у проведенні перевірок з ширшим обсягом питань. Недотримання цих вимог є порушенням порядку проведення перевірки та самостійною підставою для скасування постанови про накладення штрафу.

Аналогічні висновки викладено Верховним Судом у постанові від 17 березня 2021 року у справі №500/2878/18.

Також, 02 червня 2021 року Верховний Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у своїй Постанові у справі № 520/11145/19, зазначив, що таким підставам позову, як порушення процедури призначення та проведення перевірки, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень законодавства.

Відповідачем під час розгляду справи, серед іншого, не надано доказів, на підтвердження існування трудових відносин між позивачем та ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Отже, враховуючи порушення порядку проведення перевірки, а також скасування припису №ПС/ДН/21247/ПС-ЗК/0002/П від 27 червня 2024 року, суд дійшов висновку, що постанова про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №ПС/ДН/35799/0002/ТД-ФС від 25.03.2025 є протиправною, та підлягає скасуванню.

Щодо належного повідомлення про виконання припису.

Відповідно до абзацу 1 статті 14 Закону України «Про поштовий зв`язок» суб`єкти господарювання, які мають намір здійснювати господарську діяльність у сфері надання послуг поштового зв`язку, подають до національного регулятора повідомлення про початок здійснення діяльності у сфері надання послуг поштового зв`язку. Внесення відомостей до єдиного державного реєстру операторів поштового зв`язку здійснюється відповідно до закону за формою та змістом, встановленими національним регулятором.

Суд зазначає, що матеріали справи містять накладну №221837, відповідно до якої, операторотом поштового зв`язку є Приватне підприємство «Науково - виробнича фірма „ТВІН -ДМ».

Згідно з інформацією, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Приватне підприємство «Науково - виробнича фірма „ТВІН -ДМ» зареєстроване 01.10.2004, основним видом економічної діяльності є 53.20 Інша поштова та кур`єрська діяльність.

Однак, відповідно до Єдиного державного реєстру операторів поштового зв`язку, відомості про Приватне підприємство «Науково - виробнича фірма «ТВІН -ДМ», як про оператора поштового зв`язку не внесено до Єдиного державного реєстру операторів поштового зв`язку.

Отже, суд дійшов висновку, що Приватне підприємство «Науково - виробнича фірма «ТВІН -ДМ» не є належним оператором поштового зв`язку, який має право здійснювати діяльність у сфері поштового зв`язку.

А тому, позивач ТОВ «МЕДСТАР-КОМ», не був належним чином повідомлений про наявність припису ПС/ДН/21247/ ПС-ЗК/0002/П від 27 червня 2024 року.

Крім того, Правилами №270 визначено, зокрема, порядок вручення рекомендованих поштових відправлень.

Так, згідно з пунктом 2 Правил №270 рекомендоване поштове відправлення - реєстрований лист (рекомендований лист), поштова картка, бандероль, відправлення для сліпих, дрібний пакет, мішок «M», які приймаються для пересилання без оцінки відправником вартості його вкладення; повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу - повідомлення, яким оператор поштового зв`язку доводить до відома відправника чи уповноваженої ним особи інформацію про дату вручення реєстрованого поштового відправлення, виплати коштів за поштовим переказом та прізвище одержувача.

Відповідно до пункту 94 Правил №270 порядок доставки поштових відправлень, поштових переказів, повідомлень про вручення поштових відправлень, поштових переказів, періодичних друкованих видань юридичним особам узгоджується оператором поштового зв`язку разом з юридичною особою. Для отримання поштових відправлень юридична особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України «Про поштовий зв`язок», цих Правил.

Прості та рекомендовані поштові відправлення, повідомлення про надходження поштових відправлень, поштових переказів, повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, періодичні друковані видання, адресовані юридичним особам, можуть доставлятися з використанням абонентських поштових скриньок, що встановлюються на перших поверхах приміщень чи інших доступних для цього місцях або у канцелярії, експедиції тощо, розміщені на перших поверхах приміщень, чи видаватися в приміщеннях об`єкта поштового зв`язку представникам юридичних осіб, уповноваженим на одержання пошти.

Як визначено у пункті 105 цих Правил одержання реєстрованого поштового відправлення, грошових коштів за поштовим переказом здійснюється за умови пред`явлення документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус, визначених законодавством. У разі отримання рекомендованого поштового відправлення одержувач власноруч зазначає прізвище та ставить свій підпис в книзі (на окремому аркуші) встановленого зразка. У разі отримання інших реєстрованих поштових відправлень, поштових переказів одержувач заповнює відповідний бланк повідомлення: зазначає найменування, серію та номер пред`явленого документа, дату одержання та ставить свій підпис.

Оператор поштового зв`язку також може визначати інший порядок вручення реєстрованих поштових відправлень.

Зміст наведених положень дає підстави вважати, що загальний порядок фіксації та оформлення вручення рекомендованого поштового відправлення передбачає встановлення особи одержувача та зазначення на бланку повідомлення інформації, яка дозволяє ідентифікувати особу отримувача (постанова Верховного Суду від 10 листопада 2021 року у справі №911/2523/20).

Подібний підхід продемонстровано Верховним Судом і в постанові від 9 лютого 2022 року у справі №640/16786/20, у якій Суд висловився про те, що обов`язковою умовою для підтвердження отримання рекомендованого відправлення є інформація у повідомленні про вручення поштового відправлення про дату вручення та одержувача (прізвище та його підпис). У цій постанові Верховний Суд, за результатом аналізу положень Правил №270, підсумував, що загальний порядок фіксації та оформлення вручення рекомендованого поштового відправлення передбачає встановлення особи одержувача та зазначення на бланку повідомлення про вручення його прізвища. Цей запис здійснює працівник поштового зв`язку.

За подібних зі спірними обставин у справі №640/16786/20, а саме: повідомлення про вручення поштового відправлення не містить інформації про прізвище особи, яка отримала відправлення за наявності заперечень скаржника щодо фактичного отримання цього поштового відправлення, - Верховний Суд дійшов висновку про недотримання за таких обставин вимог Правил №270, а тому таке рекомендоване повідомлення не може бути належним доказом отримання вказаного відправлення уповноваженою особою позивача.

Як слідує з наявної в матеріалах справи накладної про вручення поштового відправлення, на ньому міститься дата вручення поштового відправлення та у графі «одержав» міститься «охрана».

Враховуючи те, що у наявній в матеріалах справи накладної про вручення поштового відправлення містить напис «охрана» лише у графі «одержав», без зазначення при цьому жодної ідентифікуючої особу одержувача інформації, відповідно до наведених вище норм Правил №270 достеменно з`ясувати одержувача як і пересвідчитися у належному врученні поштового відправлення за таких обставин не видається можливим.

Щодо нарахування працівникам заробітної плати та виплат у зв`язку із звільненням.

Згідно з статтею 24 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до статті 115 Кодексу законів про працю України Заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

У відповідності до абзацу 4 частини 2 ст.265 КЗпП України передбачено, що за порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, більш як за один місяць, виплата їх не в повному обсязі до юридичних та фізичних осіб, які використовують найману працю, застосовується відповідальність у вигляді штрафу у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення.

Відповідно до наявних платіжних інструкцій в матеріалах справи, підприємством позивача нарахування всіх виплат в тому числі заробітної плати та виплат у зв`язку із звільненням здійснюється на банківський рахунок таких працівників, оскільки грошові кошти на такі виплати (заробітна плата, аванс, виплата за невикористану відпустку та інше) зараховуються, як цільові зарахування на розрахунковий рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕДСТАР-КОМ».

А тому, суд критично оцінює посилання відповідача на те, що відсутність підписів працівників позивача в журналі обліку видачу готівкових коштів, є ознакою невиплати заробтіної плати та інших обов`язкових платежів таким працівникам.

За таких підстав, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги позивача в частині визнання протиправними та скасування постанов №ПС/ДН/35799/0002/1ІП-ФС від 25.03.2025; №ПС/ДН/35799/0002/2ІП-ФС від 25.03.2025; №ПС/ДН/35799/0002/ СВ-ФС від 25.03.2025 - підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частиною першою статті 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За змістом положень частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не надано доказів на доведення правомірності своїх дії у спірних правовідносинах.

Враховуючи викладене, на підставі наданих доказів у їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Частиною першої статті 139 КАС України передбачено, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи на викладене, судові витрати зі сплати судового збору, понесені позивачем при зверненні до суду з цією позовною заявою у розмірі 5400,00 грн., підлягають стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача.

Керуючись статтями 9, 72-90, 139, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Медстар-Ком» (Ідентифікаційний код: 42044569; місцезаходження: 49022, м. Дніпро, вул. Сонячна Набережна, буд. 94) до Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці (Ідентифікаційний код: 44729283, місцезнаходження: 49064, м.Дніпро, вул. Коксохімічна, буд. 1) про визнання протиправними та скасування постанов, - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №ПС/ДН/35799/0002/1ІП-ФС від 25.03.2025.

Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №ПС/ДН/35799/0002/2ІП-ФС від 25.03.2025.

Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №ПС/ДН/35799/0002/СВ-ФС від 25.03.2025.

Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №ПС/ДН/35799/0002/ТД-ФС від 25.03.2025.

Стягнути на Товариства з обмеженою відповідальністю «Медстар-Ком» (Ідентифікаційний код: 42044569; місцезнаходження: 49022, м. Дніпро, вул. Сонячна Набережна, буд. 94) судовий збір у розмірі 5400, 00 грн (п`ять тисяч чотириста гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувнаь Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці (Ідентифікаційний код: 44729283; місцезнаходження: 49064, м. Дніпро, вул. Коксохімічна, буд. 1).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя А.О. Сластьон