Рішення № 134547631, 04.03.2026, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2026 року ЛуцькСправа № 140/8595/25

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Денисюка Р.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Приватного підприємства Будсейл до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство Будсейл (далі ПП «Будсейл», позивач) звернулося з позовом до Волинської митниці (далі митниця, відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товару від 07.07.2025 № UA 205150/2025/000007/2.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в рамках контракту № 68/25-FR/BUD від 29.05.2025 погоджено інвойс № 259 від 16.06.2025, згідно з яким узгоджено сторонами вартість товару автомобіля марки BMW ALPINA, моделі XB7, ідентифікаційний номер (номер кузова) НОМЕР_1 , вартістю 94117,65 євро.

З метою здійснення митного оформлення в режимі імпорту 30.06.2025 декларантом ПП «Будсейл» в порядку електронного декларування подано до Волинської митниці митну декларацію № 25UA205150010047U6, а також документи, на підставі яких товар був куплений та доставлений до митного кордону України. У вказаній декларації митна вартість товару визначена за основним - першим мето дом, а саме на основі ціни товару (з врахуванням витрат на транспортування) 94317,65 євро.

Проте, Волинська митниця винесла рішення про коригування митної вартості товарів від 07.07.2025 № UA 205150/2025/000007/2 та митну вартість визначила за резервним методом.

Позивач не погоджується з оскаржуваним рішенням та вважає, що Волинська митниця не врахувала належним чином фактичні обставини справи та усі подані документи, прийнявши протиправне рішення про коригування митної вартості товарів.

На думку позивача, митний орган не підтвердив належними доказами та доводами наявність у поданих декларантом документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Ні в запиті про надання додаткових документів, ні в спірному рішенні про коригування митної вартості відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у митній декларації; не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах.

Позивач вважає, що надані ним документи в частині підтвердження заявленої митної вартості не містять розбіжностей чи ознак підробки, а вимога про надання додаткових документів є безпідставною й митний орган не спростував достовірність поданих документів, не обґрунтував неможливість їх врахування при визначенні митної вартості спірного товару.

При цьому, рішення про коригування не містить жодних аргументів стосовно неприйняття пояснень декларанта, а також документів, фактично воно не містить жодних належних і допустимих мотивів його прийняття, що є порушенням ч.2 ст. 55 МК України.

З врахуванням наведеного просить позов задовольнити.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 11.08.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, її розгляд визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАС України) (а.с. 50).

У відзиві на позовну заяву відповідач позовні вимоги заперечив та у їх задоволенні просив відмовити з підстав правомірності оскаржуваного рішення. Вказує, що під час перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, встановлено, що митна вартість товару за МД від 30.06.2025 № 25UA205150010047U6 не може бути визнана у зв`язку з тим, що подані документи не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом, та вони містять розбіжності, які є визначальними для сумніву митниці в достовірності заявлених відомостей про митну вартість, та, як наслідок, реалізації права митного органу вимагати додаткові документи, які б спростували ці розбіжності.

Відповідно до вимог частин другої, третьої статті 53 МК України декларанту надіслано повідомлення про надання документів на підтвердження митної вартості, проте, декларант не надав інших документів для підтвердження митної вартості, у зв`язку із чим, за результатом проведеної письмової консультації щодо вибору методу визначення митної вартості товару, Волинською митницею з дотриманням вимог чинного законодавства прийнято рішення про коригування митної вартості товарів (а.с. 54-63).

В поданій до суду відповіді на відзив (а. с. 135-138) позивач підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві.

Ухвалою суду від 26.08.2025 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи у судовому засіданні (а.с. 143).

Суд, перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази встановив такі обставини.

30.06.2025 ПП «Будсейл» через уповноваженого декларанта на митний пост Волинської митниці подано МД № 25UA205150010047U6 з метою здійснення митного оформлення товару: "легковий автомобіль марки - ALPINA, моделі - XB7, ідентифікаційний номер (номер кузова) - НОМЕР_1 , загальна кількість місць, включаючи місце водія - 7, призначений для використання по дорогах загального користування (перевезення пасажирів), номер/модель двигуна - невизначений, тип двигуна - бензиновий-електричний (гібридний), робочий об`єм циліндрів - 4395 см3, потужність - 457 kW, рік виготовлення 2022, дата введення в експлуатацію 13.06.2023…». Митна вартість товару була визначена на рівні 94117,65 євро (з урахуванням транспортних витрат у сумі 9756,46 грн (200 євро), яку визначено за першим методом за курсом валюти 48,7823 грн за 1 євро (а.с.18).

До митного оформлення разом із вказаною МД декларант подав такі документи: інвойс № 259 від 16.06.2025; міжнародну товарно-транспортну накладну від 25.06.2025; декларацію про походження товару № 259 від 16.06.2025; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 13.06.2023; платіжну інструкція в іноземній валюті № 606 від 13.06.2025; довідку про транспортні витрати № 30/06-2025 від 30.06.2025; копію експертної довідки № 6976/25 від 28.06.2025; контракт № 68/25-FR/BUD від 29.05.2025; митну декларацію країни відправлення.

Декларанту запропоновано надати в 10-денний термін додаткові документи відповідно до положень статей 53, 54 МК України: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором; 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних з виконанням договору; 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 6) висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; 7) транспортні документи; 8) страхові документи, якщо здійснювалось страхування; 9) декларацію країни відправлення (а. с. 30).

При цьому, направлення зазначеної вимоги щодо подання додаткових документів відповідач мотивував тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості товару, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом, та містять розбіжності, а саме:

- відповідно до п.1.1 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 29.05.2025 №68/25-FR/BUD, додаткової угоди від 23.06.2025 №1 продавець зобов`язаний поставити, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити згідно інвойсу товар. В рахунку-фактурі від 16.06.2025 №259 відсутні відомості щодо умов та термінів розрахунку за товар.

- до митного оформлення надано банківський платіжний документ від 13.06.2025 №606 про розрахунки за товар згідно зовнішньоекономічного контракту з вказанням в гр.70 (призначення платежу) ідентифікаційного номера транспортного засобу. Згідно з нормами Закону України від 21.06.2018 № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції», Положення про здійснення операцій із валютними цінностями, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 № 2, для здійснення платіжної операції з переказу іноземної валюти використовується платіжна інструкція в іноземній валюті, реквізити якої передбачені Положенням про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 № 216. Банківський платіжний документ не відповідає вимогам зазначених документів, оскільки не містить підписів, відомостей про ID ключ виконавця надавача платіжних послуг (банку), які свідчать про виконання операції за такою платіжною інструкцією. Також, в документі відсутня дата валютування, що суперечить п.3.3 контракту;

- відповідно до вказаного в рахунку-фактурі від 16.06.2025 №259 продавцем (власником) транспортного засобу є FACTORY RENT, Dieselstrabe 19, 48683 Ahaus, Germany, однак у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , зазначений власник транспортного засобу SKALSKYI KOSTIANTYN інформація щодо якого відсутня в зовнішньоекономічному контракті. Документів про перехід права власності, а також умов та ціни придбання транспортного засобу декларантом не надано. Дана інформація свідчить про наявність третіх осіб, які не є стороною контракту. Участь третіх осіб у ланцюзі поставки товару на митну територію України може створювати додаткові витрати, обов`язок сплати комісійної винагороди, які за правилами ч. 10 ст. 58 МК України можуть бути складовими митної вартості;

- відповідно до документів, наданих декларантом до митного оформлення, поставка оцінюваного товару здійснюється на комерційних умовах поставки EXW AHAUS (Німеччина), згідно Інкотермс. Відповідно до міжнародних правил перевезення Інкотермс, на комерційних умовах поставки EXW продавець вважається таким, що виконав свої зобов`язання з постачання, коли він надасть товар у розпорядження покупця на своєму підприємстві чи в іншому названому місці. Продавець не відповідає за навантаження товару на транспортний засіб, а також за митне очищення товару для експорту;

- згідно автотранспортної накладної (CMR) від 25.06.2025 б/н в гр. 16 не зазначений перевізник, також документ не засвідчений належним чином, оскільки в гр. 23 відсутні підпис та штамп перевізника. Договору (контракту) про перевезення не надано. Понесені витрати на транспортування з боку продавця заявлені в довідці ПП «БУДСЕЙЛ» від 30.06.2025 №30/06-2025. Таким чином, відомості про перевезення надав імпортер. Відповідно до Наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599 «Про затвердження форми декларації митної вартості та Правил її заповнення» для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до пункту 6 частини 2 статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу, імпортер повинен надати калькуляцію транспортних витрат, що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту;

- відомості заявлені в митній декларації країні відправлення від 18.06.2025 № 25DE830362439127B1 дають змогу ідентифікувати товар, однак даний документ не підтверджує ціну товару, оскільки в ньому відсутні вартісні значення.

Декларант листом від 03.07.2025 №03-07/ДМС надав додаткові документи: лист банку від 02.07.2025 №201-109 про оплату коштів згідно платіжного доручення від 13.06.2025 №606; банківський платіжний документ від 13.06.2025 №606; рахунок-проформу від 30.05.2025 №49; звіт про оцінку транспортного засобу від 03.07.2025 №223/25 та водночас повідомив відсутність інших витребуваних митницею документів (а.с. 31-33).

Волинська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів від 07.07.2025 №UА205150/2025/000007/2 (а. с. 17).

З графи 33 вказаного рішення вбачається, що документи, подані до митного оформлення, містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості. Декларанту надіслано вимогу відповідно до частини другої, третьої статті 53 МК України про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості.

Декларант відмовився від надання додаткових документів, про що повідомив листом від 03.07.2025 №03-07/ДМС.

Відтак, у зв`язку із неподанням декларантом документів згідно з переліком, заявлену митну вартість не визнано.

Рівень митної вартості визначено за резервним методом відповідно до ст. 64 МК України згідно раніше визначних митними органами митних вартостей, а саме: 113745 євро за МД від 17.01.2025 №UA209180/2025/002992, з урахуванням моніторингу цінової інформації інтернет джерела (mobile.de). Митницею за основу для коригування митної вартості взято вартість товару «легковий автомобіль Mercedes-Benz, календарний рік виготовлення-2022, тип двигуна - бензиновий, робочий об`єм циліндрів двигуна - 3982см3, …», ввезеного на умовах поставки EXW, країна походження EU.

Крім того, Волинська митниця видала картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA205150/2025/000303 (а. с. 16).

В подальшому, спірний товар було випущено у вільний обіг за МД №25UA205150010505U6 від 11.07.2025 (а. с. 19) з застосуванням положень частини сьомої статті 55 МК України.

При вирішення спору суд керується такими нормативно-правовими актами.

Статтею 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частини першої статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно із частинами першою - третьою статті 52 цього ж Кодексу заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення митного органу щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність митного органу щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від митного органу інформацію щодо підстав, з яких митний орган вважає, що взаємозв`язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.

Як передбачено частинами другою - третьою статті 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частинами першою - третьою статті 54 вказаного Кодексу визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої, п`ятої, шостої статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду. Декларант може провести консультації з митним органом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митного органі. На вимогу декларанта консультації проводяться у письмовому вигляді.

Згідно з частинами першою, другою статті 57 вказаного Кодексу передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

За приписами частин п`ятої - восьмої статті 57 МК України у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

За приписами частин першої, другої статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

На думку суду, виходячи із встановлених обставин справи та досліджених доказів, відповідач безпідставно відмовив у визнанні заявленої митної вартості товарів, з огляду на таке.

Судом встановлено, що як до митного оформлення, так і до суду позивач надав передбачені статтею 53 МК України документи, які підтверджують задекларовану у вказаній вище МД митну вартість товару, зокрема: інвойс № 259 від 16.06.2025; міжнародну товарно-транспортну накладну від 25.06.2025; декларацію про походження товару № 259 від 16.06.2025; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 13.06.2023; платіжну інструкція в іноземній валюті № 606 від 13.06.2025; довідку про транспортні витрати № 30/06-2025 від 30.06.2025; копію експертної довідки № 6976/25 від 28.06.2025; контракт № 68/25-FR/BUD від 29.05.2025; митну декларацію країни відправлення.

На думку суду, відсутні підстави ставити під сумнів заявлену декларантом митну вартість спірного товару, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товару чи ознаки підробки, вони містять достатньо відомостей щодо ціни товару.

Суд також звертає увагу, що в порядку частини третьої статті 53, пункту 2 частини п`ятої статті 54 МК України відповідач має право запитувати від декларанта лише ті документи, які необхідні для підтвердження заявленої митної вартості.

Декларант при митному оформленні імпортованого товару зобов`язаний надати документи за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України. Контролюючий орган вправі витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення митної вартості товару. Такі сумніви можуть бути зумовлені, зокрема неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, результату митного огляду цього товару, порівнянням заявленої митної вартості з митною вартістю ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.

Разом з тим, повноваження контролюючого органу витребувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всіх, передбачених статтею 53 МК України, документів. Ненадання декларантом витребуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об`єктивних сумнів щодо достовірності наданої декларантом інформації.

Такий висновок щодо застосування норм статей 53, 54 МК України Верховний Суд зробив в ряді постанов, зокрема в постановах від 27.03.2020 (справа № 540/2605/18), від 06.05.2020 (справа № 140/1713/19), від 21.10.2021 (справа № 420/4820/19).

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частина шоста статті 54 МК України).

Такі правові висновки підтверджуються чіткою та послідовною практикою Верховного Суду, яка наведена, зокрема, у постановах від 12.03.2020 у справі № 804/6243/14, від 07.05.2020 у справі № 1.380.2019.00162, від 02.03.2021 у справі № 380/842/20. У цих рішеннях суду касаційної інстанції також зазначено, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються та не можуть у зв`язку із цим бути підставою для відмови у визнанні митної вартості.

Разом з тим, в оскаржуваному рішенні відсутнє обґрунтування того, що виявлені митним органом розбіжності впливають на митну вартість товарів та суд вважає, що вказані розбіжності, про які зазначено в електронному повідомленні від 01.07.2025, не можуть впливати на митну вартість спірного товару та не могли бути правовою підставою для витребування відповідачем додаткових документів у декларанта.

Так, контрактом № 68/25-FR/BUD від 29.05.2025, укладеним між ПП «Будсейл» (покупець) та компаніє Factory Rent (Німеччина) (продавець) (а.с. 27-28), визначено, що продавець зобов`язується поставити, а покупець прийняти та оплатити товар згідно інвойсу транспортний засіб марки BMW ALPINA XB7, номер кузова НОМЕР_1 . Загальна вартість контракту становить 94117,65 євро. Ціна на товар визначена у відповідному інвойсі і встановлюється в євро.

Оплата здійснюється на умовах передоплати. Покупець зобов`язується здійснити оплату за весь поставлений товар до дати вказаної у пункту 9.1 контракту 31.12.2025 (п. 3.1 контракту).

Валюта платежу і контракту - євро.

Умови поставки товару зазначаються у відповідному інвойсі. Загальний термін поставки становить 180 днів з моменту здійснення покупцем попереднього платежу відповідно до отриманого інвойсу.

Згідно з рахунком-фактурою (інвойсом) від 16.06.2025 № 259 вартість товару автомобіля марки BMW ALPINA XB7, номер кузова НОМЕР_1 становить 94117,65 євро (а.с. 20). Вказаним рахунком-фактурою визначено ідентифікаційні ознаки товару, кількість, ціну, умови поставки EXW Ahaus та визначено спосіб оплати.

Ціна товару в рахунку-фактурі (інвойсі) від від 16.06.2025 № 259 (94117,65 євро) відповідає фактурній вартості, зазначеній в МД 25UА205150010047U6 від 30.06.2025 (графа 22) (а.с. 18).

13.06.2025 ПП «Будсейл» здійснило оплату товару в розмірі 94117,65 євро, що підтверджується платіжною інструкцією в іноземній валюті № 606 (а.с. 24 зворот).

Перевезення товару здійснювалось відповідно до укладеного між ПП «Будсейл» та ОСОБА_1 договору № 240625 про надання послуги з доставки транспортного засобу від 24.06.2025 (а.с. 36) та витрати по доставленні т/з за маршрутом м. Ахаус (Німеччина) м/п Угринів -Долгобичув (Україна) становлять 200 євро, а за маршрутом Угринів-Долгобичув Струмівка 100 євр, про що свідчить довідка про транспортні витрати № 30/06-2025 від 30.06.2025 (а.с. 25). Також у цій довідці вказано про те, що завантаження/розвантаження та страхування під час перевезення транспортного засобу не здійснювалось.

Враховуючи вищевикладене до митної вартості товару, яка становила 94117,65 євро були додані транспортні витрати по доставці вантажу в розмірі 200 євро, що відповідає наданим документам.

Відтак, суд вважає, що відсутні підстави ставити під сумнів заявлену декларантом митну вартість спірного товару, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товару чи ознаки підробки, вони містять достатньо відомостей щодо ціни товару.

Стосовно твердження митного органу про те, що відповідно до п.1.1 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 29.05.2025 №68/25-FR/BUD, додаткової угоди від 23.06.2025 №1 продавець зобов`язаний поставити, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити згідно інвойсу товар, однак у рахунку-фактурі від 16.06.2025 №259 відсутні відомості щодо умов та термінів розрахунку за товар, то суд його до уваги не приймає та зазначає, що як слідує з п. 3.1 вказаного договору, то сторони погодили, що за загальним правилом оплата за товар здійснюється на умовах передоплати. Водночас п. 3.1.1 визначено, що інші умови оплати можуть бути застосовані сторонами лише у випадку, якщо вони прямо зазначені в інвойсі.

Враховуючи наведене суд зазначає, що лише у разі застосування відмінних від основних умов оплати (передоплати) вони можуть бути зазначені в інвойсі.

Як вбачається з матеріалів справи, оскільки оплата здійснена згідно платіжного доручення № 606 від 13.06.2025, тобто на умовах передоплати, як це визначено контрактом 29.05.2025 №68/25-FR/BUD, тому інвойс не повинен містити жодних умов оплати, оскільки такі прямо передбачені в договорі.

З приводу твердження відповідача про те, що наданий до митного оформлення платіжний документ від 13.06.2025 №606 не відповідає вимогам Закону України від 21.06.2018 № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції», Положення про здійснення операцій із валютними цінностями, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 № 2, Положення про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 № 216, оскільки не містить підписів, відомостей про ID ключ виконавця надавача платіжних послуг (банку), які свідчать про виконання операції за такою платіжною інструкцією. Також, в документі відсутня дата валютування, що суперечить п.3.3 контракту, то суд зазначає наступне.

Так, з платіжної інструкції в іноземній валюті від 13.06.2025 №606 вбачається про здійснену оплату за товар в сумі 94117,65 євро згідно з контрактом № 68/25-FR/BUD від 29.05.2025.

Тобто, зі змісту платіжного доручення слідує, що вказані кошти сплачені саме в якості передоплати за товар в повній сумі. Також можливо ідентифікувати сторін зовнішньоекономічної операції купівлі-продажу та суму коштів, що відповідає вартості товарів за рахунком-фактурою.

Щодо недоліків банківських платіжної інструкції від 13.06.2025 №606, то суд зазначає, що пунктом 30 Положення про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, яке затверджене постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 №216 передбачено, що банк зараховує суму платіжної операції на рахунки банку, розрахункові рахунки небанківських надавачів платіжних послуг та рахунки отримувачів на підставі отриманих SWIFT-повідомлень (далі - повідомлення), у яких обов`язково зазначені: для отримувачів - юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (далі - підприємець) - унікальний ідентифікатор отримувача або найменування/прізвище та власне ім`я та номер рахунку отримувача і призначення платежу.

Отже, Положенням про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, яке затверджене постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 №216 таких обов`язкових реквізитів у SWIFT-повідомленні як підписи відповідальних осіб платника не передбачено.

При цьому, у графі 70 призначення платежу вказано номер та дату контракту № 68/25-FR/BUD від 29.05.2025 а також ідентифікуючі ознаки транспортного засобу - номер кузова НОМЕР_1 . SWIFT-код це стандартний формат Ідентифікаційного коду банку (Business Identifier Codes (BIC)), який використовується для ідентифікації банків та фінансових установ у міжнародній банківській мережі. Цей код містить інформацію про найменування та місцезнаходження банку - свого роду міжнародний код або ID банку, а саме PBAN - банківський код, UA - код країни, 2X - код місцезнаходження банку, XXX - код філіалу банку. Таким чином, ідентифікація банку, зокрема його найменування та місцезнаходження, в даному випадку здійснюється саме за вищевказаними кодами.

Відтак, твердження митного органу про невідповідність наданої платіжної інструкції Постанові №216 є безпідставним.

При цьому, як вбачається із платіжної інструкції на ній міститься електронний підпис платника так і печатка і підпис уповноваженої особи банку, а отже митний орган безпідставно визначив таку підставу для коригування митної вартості.

Крім того суд зазначає, що Верховний Суду у постановах від 12.03.2020 у справі №804/6243/14, від 07.05.2020 у справі №1.380.2019.00162, від 02.03.2021 у справі №380/842/20 дійшов висновку, що умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються та не можуть у зв`язку із цим бути підставою для відмови у визнанні митної вартості

Стосовно іншого твердження відповідача про те, що в рахунку-фактурі від 16.06.2025 №259 продавцем (власником) транспортного засобу є FACTORY RENT, однак у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , зазначений власник транспортного засобу SKALSKYI KOSTIANTYN інформація щодо якого відсутня в зовнішньоекономічному контракті, то суд зазначає, що продавець та власник товару не повинен обов`язково бути однією і тією ж особою. Продавець, реалізуючи транспортний засіб, не зобов`язаний здійснювати його реєстрацію за собою, а наявність у продавця права продажу може бути обумовлено цивільно-правовими відносинами між безпосереднім власником транспортного засобу та продавцем.

З поданих декларантом документів (контракту від 29.05.2025 №68/25-FR/BUD) зрозуміло, що продавцем є компанія FACTORY RENT (Німеччина). Доказів перебування позивача у договірних відносинах з третіми особами, крім продавця, матеріали справи не містять.

Також чинним законодавством не передбачено обов`язку надання декларантом документів про походження товару в попередніх ланцюгах постачання продавця-експортера, що може становити комерційну таємницю, а питання щодо перевірки повноважень продавця на здійснення продажу транспортного засобу від імені його власників не входить до компетенції митного органу та не впливає на задекларовані та підтверджені відповідними документами числові значення митної вартості, з якої обраховуються та справляються митні платежі.

Більше того, суд зауважує, що свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу не є документом в розумінні митного законодавства, який підтверджує митну вартість товару.

Стосовно іншого твердження відповідача про те, що згідно автотранспортної накладної (CMR) від 25.06.2025 б/н в гр. 16 не зазначений перевізник, також документ не засвідчений належним чином, оскільки в гр. 23 відсутні підпис та штамп перевізника; договору (контракту) про перевезення не надано, суд їх до уваги не приймає, оскільки як зазначалося судом вище, декларант на вимогу митного органу додатково надав договір № 240625 про надання послуги з доставки транспортного засобу від 24.06.2025, укладений між ПП «Будсейл» та ОСОБА_1 . Крім того, до митного оформленні було надано і довідку про транспортні витрати № 30/06-2025 від 30.06.2025, у якій зазначені витрати по доставці транспортного засобу до кордону України та на території України та у якій зазначено про не здійснення завантаження/розвантаження та страхування під час перевезення транспортного засобу.

Щодо твердження митного органу про те, що в митній декларації країни-відправлення відсутні вартісні показники, що не дає змогу підтвердити ціну товару, то з цього приводу суд зазначає, що митна декларація країни відправлення в розумінні частини другої статті 53 МК України не є документом, який підтверджує митну вартість товарів, натомість відповідно до частини шостої статті 53 МК України її декларант може подати за власним бажанням. Також копію митної декларації країни відправлення декларант або уповноважена ним особа подає на письмову вимогу митного органу за наявності умов, визначених частиною третьою статті 53 МК України. Митна декларація країни відправлення може лише підтверджувати проходження товару (вантажем) митного оформлення в країні відправлення, однак ніяк не може підтверджувати чи спростовувати числове значення заявленої митної вартості товару.

Крім того, суд зазначає, що експортна декларація - це документ, який підтверджує проходження вантажу митного оформлення в країні відправлення та заповнюється відправником товару або митним агентством, яке здійснює оформлення (відкриття) експортної декларації. На підставі цього документа відправник вантажу отримує відшкодування податку на додану вартість. При цьому у митній декларації країни відправлення вказується статистична вартість товарів (із врахуванням витрат на митне оформлення в країні експорту), а не фактурна вартість експортованих товарів, що не може свідчити про розбіжність в цифрових значеннях між митною декларацією країни відправлення і рахунком-фактурою та бути підставою для коригування вартості ввезеного товару.

Проаналізувавши вищенаведене суд приходить до висновку, що доводи митного органу про наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду справи, та суд бере до уваги пояснення позивача про те, що надані до митного оформлення товару документи дозволяли визначити складові митної вартості імпортованого товару та їх числові значення.

Суд також не може погодитися із діями відповідача стосовно витребування додаткових документів, оскільки відповідачем не вказано та не обґрунтовано, які числові значення такі документи мали підтвердити чи спростувати, при тому, що вартість придбання оцінюваного товару підтверджена документально.

Отже за обставин цієї справи відповідач не встановив розбіжностей, які дійсно мають вплив на правильність визначення митної вартості, ознак підробки у поданих документах чи відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари згідно з умовами поставки, визначеними договірними сторонами (продавцем та покупцем).

Приписами пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України передбачено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Суд звертає увагу на те, що за практикою Верховного Суду (постанови від 10.06.2021 у справі № 815/6854/17, від 14.07.2020 у справі № 809/1734/16) навіть наявність у митного органу інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг не відповідає вартості заявленій позивачем, не може утворити підстав для відмови у визнанні заявленої митної вартості за основним методом, оскільки митні органи при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, мають діяти у спосіб, визначений МК України, а відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті органом доходів і зборів відповідних рішень. Наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, є більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за іншим методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). Автоматизована система аналізу та управління ризиками не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

На думку суду, формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення у даному випадку не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку суду, відповідач не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар (чи підлягає сплаті), та що такі документи не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеним декларантом основним методом за ціною договору, як і не довів правових підстав для застосування резервного методу для визначення митної вартості товару.

Таким чином, рішення відповідача про коригування митної вартості товарів № UA205150/2025/000007/2 від 07.07.2025 є необґрунтованим та безпідставним, не ґрунтується на нормах чинного законодавства, тому його слід визнати протиправним та скасувати, а позов задовольнити.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 3653,58 грн, сплачений відповідно до платіжної інструкції від 30.07.2025 № 1968 (а.с.14).

Щодо відшкодування за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3500,00 грн суд зазначає наступне.

За приписами частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно із частинами третьою - п`ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Отже, аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку, що вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін. При цьому, принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який включає такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони. Крім того, врахування таких критеріїв не ставиться законодавцем у залежність від результату розгляду справи.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Разом з цим при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 08.02.2022 у справах № 640/3098/20 та №160/6762/21 відповідно, від 18.08.2022 у справі № 540/2307/21.

На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16.

У постанові Верховного Суду від 09.04.2019 у справі № 826/2689/15 міститься правова позиція щодо застосування частини третьої статті 134 КАС України, відповідно до якої чинним процесуальним законодавством не передбачено обов`язку сторони, яка заявляє клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, доводити обґрунтованість їх ринкової вартості. Натомість саме на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, покладено обов`язок доведення неспівмірності витрат з наданням відповідних доказів, що відповідачем не здійснено.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц вказала про виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу застосувала відповідний підхід, надавши оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона мала заперечення. Отже, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини шостої статті 134 КАС України за наявності клопотання іншої сторони. Зазначений підхід до вирішення питання зменшення витрат на правничу допомогу знайшов своє відображення в постановах Верховного Суду від 02.10.2019 (справа № 815/1479/18), від 15.07.2020 (справа №640/10548/19), від 21.01.2021 (справа №280/2635/20), від 03.08.2022 (справа №280/4264/21).

Разом з тим, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, ціну позову, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо - є неспівмірним (вказана правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 26.08.2022 у справі №520/6658/21).

На підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу суду надано такі документи: договір про надання правничої допомоги від 30.07.2025 № 30/07-25, детальний опис робіт (надання послуг) станом на 30.07.2025, виконаних АО БОНА ФІДЕ, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ВА №1186 та ордер серії АС №1149649 від 30.07.2025 (а.с. 15, 40-43).

При цьому, пунктом 3.1 вказаного договору визначено фіксовану суму гонорару - 3500,00 грн (а.с. 40-41).

Представник відповідачів у відзиві на позовну заяву вказала, що заявлена сума на правничу допомогу є завищеною та необґрунтованою.

Суд зазначає, що окремі види послуг, наведені у детальному описі робіт (наданих послуг) станом 30.07.2025 (а.с. 42), не є видами правової допомоги та не можуть бути відшкодовані (а саме: підписання договору правової допомоги, формування договору та адвокатського досьє, підготовка детального опису робіт).

На думку суду, виходячи із критеріїв, визначених частинами третьою, п`ятою статті 134, частиною дев`ятою статті 139 КАС України, з урахуванням заперечень відповідача щодо обґрунтованості та співмірності розміру витрат на правничу допомогу, заявлена сума до відшкодування витрат на правничу професійну допомогу є неспівмірною із заявленими позовними вимогами, а тому справедливим розміром відшкодування позивачу фактично понесених витрат на професійну правничу допомогу у цій справі за рахунок бюджетних асигнувань відповідача є сума 3000,00 грн. Решту витрат на професійну правничу допомогу повинен понести позивач.

Керуючись статтями 139, 243-246, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів № UA205150/2025/000007/2 від 07.07.2025.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці на користь Приватного підприємства «Будсейл» судовий збір у розмірі 3653,58 грн (три тисячі шістсот п`ятдесят три гривні 58 копійок) та витрати на правову допомогу в сумі 3000,00 грн (три тисячі гривень 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Приватне підприємство Будсейл (43020, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Рівненська, 76а, код ЄДРПОУ 44504291).

Відповідач: Волинська митниця (44350, Волинська обл., Ковельський р-н, с. Римачі, вул. Призалізнична, 13, код ЄДРПОУ 43958385).

Суддя Р.С. Денисюк